ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/30222.11.10
За позовом Закритого акціонерного товариства «Український Страховий Дім»
до
третя особаМоторного (транспортного) бюро України
ОСОБА_1
провідшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 4 293, 11 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача: Семененко І.А. -представник за довіреністю від 12.05.2010 року;
Від відповідача:
Від третьої особи:Чернецький К.А. -представник за довіреністю від 12.02.2009 року;
не з'явились
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Український Страховий Дім»до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 4 293, 11 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, під час якої автомобіль Ауді А6, НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 завдав механічних пошкоджень автомобілю Шкода Октавія А5, д.н. НОМЕР_2 Позивачем відповідно до договору страхування наземних транспортних засобів НТ-07 № 168 Кв від 21.03.2007 року було сплачено власнику автомобіля Шкода Октавія А5, д.н. НОМЕР_2 страхове відшкодування у розмірі 3 923, 11 грн. Постановою Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1. визнано винним у скоєнні ДТП. Враховуючи, що останній є ветераном Великої вітчизняної війни та учасником бойових дій, з посиланням на п. 41.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»позивач звернувся до відповідача з заявою про відшкодування витрат по сплаті страхового відшкодування у сумі 4 293, 11 грн.
Беручи до уваги, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача 3 923, 11 грн. виплаченого страхового відшкодування та 370, 00 грн. витрат на проведення експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 року порушено провадження у справі, залучено ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд на 05.10.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 05.10.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник третьої особи у судове засідання 05.10.2010 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.09.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 05.10.2010 року відкладено розгляд справи на 18.10.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 18.10.2010 року подав витребувані судом докази та підтримав позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.10.2010 року подав письмовий відзив на позов, витребувані ухвалою суду докази та заперечував проти позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, відповідач зазначив про те, що, станом на сьогодні, від ОСОБА_1. (третя особа), з вини якого сталася ДТП, не надходило заяви про відшкодування шкоди з необхідними доказами, які б свідчили, що винна особа відноситься до пільгової категорії громадян та саме вона керувала належним йому транспортним засобом. Тому, відповідач вважає, що жодним чином не порушував права позивача щодо отримання відшкодування шкоди. Крім того, відповідач зазначив, що даний випадок не відноситься до випадків відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих МТСБУ, відповідно до п. «а»ст. 41.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки транспортний засіб, якому була заподіяна шкода, не був забезпеченим транспортним засобом, тобто не відповідав вимогам ст. 1.7 вищезазначеного закону.
Ухвалою суду від 18.10.2010 року відкладено розгляд справи на 09.11.2010 року та витребувано у Департаменту ДАІ МВС України відомості щодо власника транспортного засобу -«Ауді», НОМЕР_1.
Представники позивача та відповідача у судовому засіданні 09.11.2010 року заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.
Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.
Представник третьої особи у судове засідання 09.11.2010 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 09.11.2010 року розгляд справи відкладено до 22.11.2010 року.
У судовому засіданні 22.11.2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.11.2010 року проти позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник третьої особи у судове засідання 22.11.2010 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Через загальний відділ діловодства суду від Центру безпеки дорожнього руху при Департаменті МВС України надійшла відповідь на запит суду, відповідно до якого зазначено, що станом на 06.06.2007 року автомобіль Ауді, НОМЕР_1 належав ОСОБА_1.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З довідки управління ВДАІ Оболонського РУ ГУ МВС України та постанови Оболонського районного суду міста Києва від 22.06.2007 року у справі №3-27438, вбачається, що 06.06.2007 року о 19:30 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем Ауді, НОМЕР_1 по вул. Лугова, 12 в м. Києві не врахувавши дорожню обстановку та безпечну дистанцію, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Шкода д.н. НОМЕР_2, чим завдав автомобілю матеріальної шкоди.
Оболонським районним судом міста Києва від 22.06.2007 року у справі №3-27438, ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 34 грн.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Шкода д.н. НОМЕР_2
Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів НТ-07 № 168 КВ від 21.03.2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Український Страховий Дім»та ОСОБА_2.
Згідно із проведеної оцінки майна, відповідно до звіту № 727 від 27.07.2007 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Шкода д.н. НОМЕР_2 в результаті пошкодження внаслідок ДТП складає 3 923, 11 грн.
Як вбачається із страхового акту № НТ-07/168 Кв/1 від 20.08.2007 року позивачем було прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 3 923, 11 грн.
05.09.2007 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 3 923, 11 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 867 від 05.09.2007 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - Ауді, державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Шкода державний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_1 (відповідь на запит суду від Центру безпеки дорожнього руху при Департаменті МВС України).
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2, яке наявне в матеріалах справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій Великої Вітчизняної війни.
Посилаючись на п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»згідно з яким МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону (п. п. г п. 41.1 ст. 41), позивачем заявлені вимоги до МТСБУ про стягнення в порядку регресу виплаченого ним страхового відшкодування.
Згідно з п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що даний випадок не відноситься до випадків відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих МТСБУ, відповідно до п. «а»ст. 41.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки транспортний засіб, якому була заподіяна шкода, не був забезпеченим транспортним засобом, тобто не відповідав вимогам ст. 1.7 вищезазначеного закону.
Однак, суд не погоджується з даними запереченнями відповідача тому, що в даному випадку застосовуються положення п. «г»ст. 41.1 Закону України, відповідно до якого за рахунок коштів фонду захисту потерпілих МТСБУ відшкодовує шкоду заподіяну особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 Закону (учасниками бойових дій, інваліди війни, інваліди І групи) без уточнень, щодо факту забезпечення транспортного засобу, якому спричинено шкоду.
Що ж до пункту «а»ст. 41.1 Закону України, то він застосовується до всіх власників транспортних засобів, які не застрахували свою цивільно-правову відповідальність, а не тільки до учасників бойових дій, інвалідів війни та інвалідів І групи.
Крім того, відповідач зазначає, що від ОСОБА_1., з вини якого сталася ДТП, не надходило заяви про відшкодування шкоди з необхідними доказами, які б свідчили, що винна особа відноситься до пільгової категорії громадян та саме вона керувала належним йому транспортним засобом.
Так, згідно із ст. 35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування , подає страховику відповідну заяву.
Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача виникло право звертатися до винної особи або його страховика / МТСБУ про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, а отже саме ЗАТ «Український Страховий Дім»повинно направити до відповідача заяву про відшкодування шкоди з необхідними доказами, які б свідчили, що винна особа відноситься до пільгової категорії громадян та саме вона керувала належним йому транспортним засобом.
Як вбачається із матеріалів справи, 20.05.2009 року позивач направив відповідачеві заяву на виплату страхового відшкодування у порядку регресу з необхідними документами.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 3 923, 11 грн. підлягають задвооленню у повному обсязі.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 370, 00 грн.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Як вбачається із вищевикладеного, законом не передбачено обов'язку страхової компанії відшкодовувати витрати за проведення авто товарознавчого дослідження.
Крім того, згідно до п. 34.2. ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоду. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.
Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність обов'язку компенсації витрат на проведення експертизи однієї страхової компанії перед іншою, оскільки витрати на проведення експертизи мають компенсуватися страховою компанією саме потерпілому за умови, якщо ним було замовлено та оплачено проведення відповідної експертизи.
Беручи до уваги викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на проведення експертизи у сумі 270, 00 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1166, 1187 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. 81 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Моторного (транспортного) бюро України (03150, м. Київ, вул. Горького, 51; код ЄДРПОУ 21647131), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Український Страховий Дім»(01023, м. Київ, пл. Спортивна, 3; код ЄДРПОУ 32556540) страхове відшкодування у розмірі 3 923 (три тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 11 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 93 (дев'яносто три) грн. 21 коп., та 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М.А.
дата підписання 30.11.2010 року