вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.03.2025м. ДніпроСправа № 904/216/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 1 215 462, 65 грн,-
Суддя Бажанова Ю.А.
Секретар судового засідання Григорчук М.І.
Представники:
від позивача: Горбачевська І.П., ордер АЕ №1351810 від 17.01.2025
від відповідача: Шатунов А.О., ордер АЕ №1199675 від 16.05.2023
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" грошові кошти у сумі 1 215 462,65 грн, що складають 1 001 614,50 грн. основного боргу, 121 664, 50 грн. пені, 77 973,82 грн. інфляційних втрат, 14 209,91 грн. 3% річних.
Також позивач просить суд стягнути судовий збір в розмірі 17 413,47 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 20 000,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору поставки № 198 від 21.02.2024 в частині вимог оплати товару.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.02.2025.
30.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява в якій просить суд проводити судові засідання у справі № 904/216/25 з ТОВ "Автоцемпром" в особі представника - адвоката Горбачевської Ірини Петрівни в режимі відеоконференції.
03.02.2025 від Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив в якому просить суд враховуючи дійсні обставини які призвели до виникнення заборгованості, такі як втрата через війну ринків збуту продукції відповідача, його тяжкий фінансовий стан, зменшити розмір трьох відсотків річних та пені на 99 % від заявленої суми та надати розстрочку виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами, у стягненні витрат на правничу допомогу відмовити.
03.02.2025 від Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява в якій просить суд забезпечити участь представника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" адвоката Шатунова А.О. в судових засіданнях під час розгляду даної справи, в режимі відеоконференції.
07.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги ТОВ "Автоцемпром" у повному обсязі, врахувати позицію позивача, який заперечує проти розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців.
У судовому засіданні, яке відбулося 11.02.2025, господарським судом оголошено перерву до 25.02.2025.
19.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява в якій просить суд проводити судові засідання у справі № 904/216/25 з ТОВ "Автоцемпром" в особі представника - адвоката Горбачевської Ірини Петрівни в режимі відеоконференції.
У судове засідання 25.02.2025 з'явився представник позивача та представник відповідача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті в засіданні на 12.03.2025.
У судовому засідання, яке відбулось 12.03.2025, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача підтримав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення рішення суду.
У судовому засіданні 212.03.2025 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
21.02.2024 між Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром" (Постачальник) був укладений договір поставки № 198 від 21.02.2024, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник, зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, кількість, комплектність товару узгоджується Сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.
Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця після прийняття товару за кількістю та якістю, й підтверджується Актом приймання товару, який складається Покупцем в односторонньому порядку (пункт 1.3. договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору вартість товару узгоджується та визначається Сторонами в Специфікаціях. Оплата Товару здійснюється в порядку й строки, передбачені специфікаціями до даного договору (пункт 4.4. договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2024 (пункт 10.1 договору).
Сторонами узгоджені та підписані Специфікації №1 від 21.02.2024 на поставку товару у 1 кварталі 2024 року на суму 719 949,30 грн., №2 від 22.04.2024 на поставку товару у 2 кварталі 2024 року на суму 2 046 071,23 грн., №3 від 08.07.2024 на поставку товару у 3 кварталі 2024 року на суму 3 167 100,00 грн.
Так, відповідно до пункту 1 Специфікації №3 від 08.07.2024 Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар на суму 3 167 100,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 527 850,00 грн.
Згідно пункту 5 Специфікації № 3 від 08.07.2024 оплата товару здійснюється за фактом поставки товару, після підписання акту приймання-передачі ТМЦ чи видаткових накладних, виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних.
На виконання умов договору поставки №198 від 21.02.2024 та Специфікації №3 від 08.07.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром" поставлено, а Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" прийнятий товар на загальну суму 1 332 477,00 грн.:
- 31.07. 2024 на загальну суму 344 479,50 грн., згідно видаткової накладної № 70 від 31.07.2024, акту прийому-передачі продукції за якістю та комплектацією №70 від 31.07.2024;
- 12.08.2024 на загальну суму 330 862,50 грн. згідно видаткової накладної № 96 від 12.08.2024, акту прийому-передачі продукції за якістю та комплектацією №96 від 12.08.2024;
- 14.08.2024 на загальну суму 331 015,50 грн. згідно видаткової накладної № 97 від 14.08.2024, акту прийому-передачі продукції за якістю та комплектацією №97 від 14.08.2024;
- 15.08. 2024 на загальну суму 326 119,50 грн. згідно видаткової накладної № 98 від 16.08.2024р., акту прийому-передачі продукції за якістю та комплектацією №98 від 16.08.2024.
Згідно з Актом звірки взаєморозрахунків за період: 01.06.2024 - 23.12.2024 Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" сплачено за поставлений Товар за специфікацією №3 від 08.07.2024 на загальну суму 330 862,50 грн.
14.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром" звернулося до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" з претензією про сплату заборгованості (згідно інформації з сайту Укрпошти трекінг поштових відправлень № 5009301505065 відповідач зазначену претензію отримав 17.10.2024).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром" посилається на несвоєчасну та не в повному обсязі сплату Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" отриманого товару у сумі 1 001 614,50 грн. за договором поставки №198 від 21.02.2024 та Специфікацією №3 від 08.07.2024, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 1 001 614,50 грн. основного боргу, 121 664, 50 грн. пені, 77 973,82 грн. інфляційних втрат, 14 209,91 грн. 3% річних.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки №198 від 21.02.2024, Специфікації №3 від 08.07.2024, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення оплати товару, наявність / відсутність підстав для нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 1 001 614,50 грн. за договором поставки №198 від 21.02.2024 та Специфікацією №3 від 08.07.2024.
З урахуванням умов договору строк оплати за поставлений товар у розмірі 1 001 614,50 грн. за договором поставки №198 від 21.02.2024 та Специфікацією №3 від 08.07.2024, є таким що настав.
Відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 1 001 614,50 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.
За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 001 614,50 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 7.6 договору у випадку прострочення Покупцем терміну оплати за кожен день прострочення Покупець сплачує на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення, , яка обчислюється з 10 банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість дів прострочення.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 14 209,91 грн 3 % річних за загальний період з 01.08.2024 по 16.01.2025, 77 973,82 грн інфляційних втрат за період з серпня по грудень 2024 року, 121 664,42 грн пені за загальний період з 11.08.2024 по 16.01.2025.
Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" вважає, що розмір нарахованих річних підлягає зменшенню на підставі, так як позивач не поніс збитків у зв'язку з порушенням строків платежів з боку відповідача (позивачем не доведено зворотного), а також наявні інші суттєві обставини, які вплинули на спроможність відповідача належним чином виконувати свої зобов'язання, і які вказують на:
- погіршення умов господарювання та фінансового стану відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації на територію України;
- зменшення чисельності працівників відповідача (зокрема, з причин призову до служби в ЗСУ);
- надання відповідачем допомоги ЗСУ та виконання відповідачем соціальних зобов'язань з підтримки мобілізованих працівників та членів їх родин в разі їх загибелі;
- припинення та обмеження споживання електроенергії в періоди виконання зобов'язань за договором;
- поведінку відповідача, який намагається зменшити наявну заборгованість перед позивачем.
Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" вказує, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації у відповідача були порушені традиційні логістичні ланцюги зі збуту залізної руди відповідача на внутрішньому та зовнішньому ринках. Більш того, внаслідок агресії Російської Федерації був фактично знищений ПРАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", який був основним та найбільшим споживачем залізорудної сировини виробництва відповідача (заборгованість становить 97 549 944,06 грн основного боргу, а також 25 102 261,32 грн. неустойка).
Споживачі на зовнішньому ринку також не виконують свої зобов'язання. Так, компанія ЛАМЕТ s.r.o. перед АТ "КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ" має заборгованість у розмірі 1 209 711,77 дол. США за поставлений товар, що підтверджується рішенням МКАС від 12.09.2023. На даний час заборгованість не погашена.
Підприємство тривалий час працює в режимі скороченого робочого часу. У травні 2024 року був призупинений видобуток руди на 4 шахтах через відсутність попиту на залізорудну сировину та наявність великої кількості запасів руди на складах підприємства.
На негативний фінансовий стан відповідача та брак обігових коштів значною мірою впливає також той факт, що з лютого 2024 АТ "КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ" у зв'язку з набрання чинності з 29.01.2024 змін до Податкового кодексу України, в частині заборони на відшкодування від'ємного значення ПДВ платникам податків щодо яких введено персональні санкції, у відшкодуванні від'ємного значення з ПДВ АТ "КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ" органи ДПС безпідставно відмовляють, оскільки відносно компанії СТАРМІЛ ЛІМІТЕД введено санкції Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", хоча відносно самого платника податків жодних санкцій не вводилось.
Так, з грудня 2023 року відмовлено у відшкодуванні від'ємного значення ПДВ на загальну суму 180 699 204,75 грн.
Враховуючи наведене Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" та просить зменшити розмір трьох відсотків річних та пені на 99 % від заявленої суми та надати розстрочку виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром" заперечує проти зменшення річних та пені, а також розстрочення рішення суду, посилаючись на те, що є маленьким підприємством в порівнянні з підприємством відповідача, має на порядок менше обігових коштів, менше замовників, малий ринок збуту, важче працювати в умовах повномасштабного військового вторгнення, сплачувати вчасно податки, виплачувати зарплату, шукати додаткові кошти на закупку сировини та матеріалів, щоб поставити продукцію відповідачу в умовах несвоєчасної або несплати зовсім за продукцію, враховуючи, що всі постачальники продають сировину та матеріали тільки за передплатою.
Зазначає, що відповідач протягом 2024 року систематично порушував строки оплати за поставлену продукцію. Згідно договорів поставки оплата за продукцію здійснюється по факту поставки після підписання видаткової накладної чи акту приймання ТМЦ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром" вказує, що через несплату поставленої продукції довелося брати кредити, щоб закуповувати сировину та матеріали для виготовлення продукції для відповідача, виплачувати зарплату працівникам, та сплачувати податки.
На підтвердження зазначених обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром" надано кредитний договір №20.03.0000001661 від 19.01.2024 на суму 500000,00грн зі ставкою 20,9% річних та кредитний договір №50.03.0000000060 від 27.09.2024 на суму 300000,00 грн зі ставкою 26.9% річних.
Через несвоєчасну сплату відповідачем за поставлену продукцію, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром" понесло додаткові втрати по відсоткам та комісії по наданим банківським кредитам. За 2024 рік були понесені додаткові фінансові втрати на комісії та відсотки по кредитам 147 252,36 грн. І далі щомісяця ТОВ "Автоцемпром" продовжує нести втрати в розмірі 16 000,00 грн.
Після повернення заборгованості відповідачем у позивача буде можливість повернути кредитні кошти достроково і не сплачувати додатково відсотки по зазначених кредитах, які є додатковими збитками для підприємства.
Звертає увагу суду, що через військову агресію РФ погіршилися фінансові можливості і у ТОВ "Автоцемпром" також погіршилася фінансова ситуація, зменшилася кількість замовників на продукцію, довелося шукати додаткові ринки збуту, інших замовників, що також несе додаткові фінансові втрати. Саме тому, ТОВ "Автоцемпром" намагалося піти на зустріч та давали відповідачу додатковий час на оплату заборгованості, писали неодноразово листи з проханням платити хоча б частково.
Позивач просить суд врахувати, що з вини відповідача ТОВ "Автоцемпром" змушений було взяти 2 кредити в банку і сплачувати відсотки по кредитах, що є додатковими збитками для підприємства, для виконання зобов'язань за Договором поставки, оскільки для поставленої продукції необхідна сировина, яку постачають тільки за передплатою.
Наведені ж відповідачем обставини, на думку позивача, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність АТ "КЗРК", що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, фінансове становище відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої підприємство мало планувати свої видатки на погашення заборгованості, оскільки було обізнане про строк настання її погашення.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дотримуючись балансу інтересів сторін (сума 3% річних, інфляційних витрат та пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 21,35% суми заборгованості), дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 30 % та стягнення пені у розмірі 85 165,10 грн.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру штрафних санкцій більше, ніж на 30%. Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату (хоча б частково) у визначений договором строк.
Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача 1 178 963,33 грн (1 001 614,50 грн. - основний борг + 14 209,91 грн - 3% річних + 77 973,82 грн - інфляційні втрати + 85 165,10 грн. - пеня).
Щодо клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців суд вказує таке.
Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.
Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Положеннями частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини Відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини 4, 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Також необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
На підтвердження заявленого клопотання про розстрочення виконання рішення суду відповідачем надано: Акт перевірки відшкодування ПДВ за січень 2024 року, Акт №365-32-00-50-01 від 18.04.2024 відшкодування ПДВ за лютий 2024 року, Акт №341-32-00-50-01 від 12.04.2024 року, Акт камеральної перевірки 531-32-00-50-01 від 20.05.2024, Акт №67332-00-50-01-00191307 від 10.07.2024 ПДВ за травень 2024 року; Акт перевірки № 619-32-00-50-01 від 18.06.2024; Акт № 743-32-00-50-01 від 06.08.2024 відшкодування ПДВ за червень 2024 року; копію ухвали від 01.03.2023 по справі 908/2465/22 (банкрутство ММК); звіт про фінансові результати за 2023 рік; наказ 761 про встановлення неповного режиму робочого часу у серпні 2024 року; звіти про виробництво за 2022, за травень 2024 року, за 2023 рік; фінансову звітність ДЕП; наказ 855 про встановлення неповного режиму робочого часу у вересні 2024 року, наказ 855 неповний робочий тиждень, наказ №1033 норма часу на листопад 2024 року.
Суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, докази про фінансове становище відповідачем надані за 2023 рік, однак зобов'язання виникли у відповідача у 2024 році, а позов поданий та розглядається справи у 2025 році.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про надання розстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів. Прострочка виконання зобов'язання триває більше 7 місяців. Тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як АТ "Криворізький залізорудний комбінат", так і ТОВ "Автоцемпром" несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб'єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
З урахуванням викладеного, у задоволені заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду строком на 6 місяців, слід відмовити.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Ціна позову становить 1 215 462,65 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 14 585,55 грн (1 215 462,65 грн. х 1,5% х 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 18 231,94 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8 від 16.01.2025.
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 3 646,39 грн (18 231,94 грн - 14 585,55 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано. господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача у сумі 14 585,55 грн. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення 1 215 462, 65 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, будинок 1А, код ЄДРПОУ 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром" (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, буд. 7; ЄДРПОУ 38032636) 1 001 614,50 грн. заборгованості, 14 209,91 грн 3% річних, 77 973,82 грн інфляційних втрат, 85 165,10 грн. пені, 14 585,55 грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.03.2025
Суддя Ю.А. Бажанова