10.03.2025 року м.Дніпро Справа № 912/1434/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.
секретар судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добровеличківської селищної ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2024 (суддя Закурін М.К., повний текст якого підписаний 10.10.2024) у справі № 912/1434/24
за позовом Добровеличківської селищної ради смт. Добровеличківка
до Селянського (фермерського) господарства “Смерека» ОСОБА_1
про скасування державного акту на право постійного користування землею,
До Господарського суду Кіровоградської області звернулася Добровеличківська селищна рада звернулася з позовом до Селянського (фермерського) господарства “Смерека» Антонової Ніни Михайлівни та просить суд скасувати державний акт на право постійного користування землею серії КР № 0000279 від 06.04.2000, виданий ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що:
- Добровеличківська районна державна адміністрація відповідно до розпорядження 01.12.1995 № 80 надала ОСОБА_1 у постійне користування з метою утворення фермерського господарства земельну ділянку площею 43,9 га,
- після отримання земельної ділянки ОСОБА_1 створила та зареєструвала Селянське (фермерського) господарство “Смерека» ОСОБА_1 ,
- 28.12.1999 Добровеличківська районна рада рішенням № 115 вилучила вказану земельну ділянку, а взамін надала іншу - площею 47,66 га, для тієї ж мети,
- на підставі цього рішення ОСОБА_1 отримала державний акт на право постійного користування землею серії КР № 0000279 від 06.04.2000,
- відповідно до інформації Новоукраїнського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Кіровоградській області Селянське (фермерське) господарство “Смерека» ОСОБА_1 має несплачені податкові зобов'язання за 2023 та 2024 роки,
- наявність заборгованості зі сплати орендної плати є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою за пунктом “д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2024 у справі № 912/1434/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Добровеличківська селищна рада, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що відповідно до інформації Новоукраїнського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Кіровоградській області Селянське (фермерське) господарство “Смерека» Антонової Ніни Михайлівни має несплачені податкові зобов'язання за 2023 та 2024 роки. Наявність заборгованості зі сплати орендної плати є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою за пунктом “д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.
Відповідач своїм правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 01.11.2024 здійснено запит матеріалів справи №912/1434/24 із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
12.11.2024 матеріали справи №912/1434/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору у встановленому розмірі (визначена сума сплати 36 33, 6 грн.). Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
18.11.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 13.11.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2024 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Добровеличківської селищної ради смт. Добровеличківка на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2024 у справі № 912/1434/24; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено у судове засідання на 10.03.2025.
10.03.2025 представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час та місце повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 10.03.2025 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Відповідно до постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі № 912/2831/21 (а.с. 37-45) за позовом Селянського (фермерського) господарства «Смерека» Антонової Ніни Михайлівни до Добровеличківської селищної ради за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , про визнання недійсним рішення, визнання права постійного користування земельною ділянкою позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення задоволені та визнано недійсним рішення Добровельчківської селищної ради № 230 від 17.09.2021 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою».
При розгляді справи Апеляційний суд установив обставини, які мають преюдиційне значення для розгляду даної справи та не потребують повторного доказування згідно до положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у справі беруть участь ті самі особи.
Так, за змістом постанови від 24.01.2023:
- пунктом 2 розпорядження голови Добровеличківської районної державної адміністрації від 01.12.1995 №80-р «Про надання в приватну власність та постійне користування земельних ділянок громадянам з метою створення селянських (фермерських) господарств» надано в постійне користування за рахунок земель запасу на території Любомирської сільської ради народних депутатів землекористування КСП «Труд» з метою створення селянського (фермерського) господарства жительці селища Добровеличківка ОСОБА_1 43,9 га орних земель/польова сівозміна І поле 8 ділянка 2 площа 37,0 га, ґрунтозахисна сівозміна 1 поле 5 ділянка 4 площа 6,9 га;
- після одержання земельної ділянки в постійне користування ОСОБА_1 створила Селянське (фермерське) господарство Антонової Ніни Михайлівни, яке було зареєстроване 01.02.1996 Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, номер запису 1 427 108 0002 001215, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №557741;
- рішенням сесії Добровеличківської районної ради народних депутатів Добровеличківського району Кіровоградської області від 16.07.1999 № 92 на підставі заяви голови фермерського господарства припинено право постійного користування на земельну ділянку селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 - 43,9 га орних земель запасу;
- рішенням Добровеличківської районної ради від 28.12.1999 № 115 ОСОБА_1 надано в постійне користування за рахунок земель запасу на території Дружелюбівської сільської ради 47,66 га орних земель з метою створення селянського (фермерського) господарства;
- на підставі вказаного рішення 06.04.2000 ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою 47,66 га серії КР №00000279, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 80;
- у Державному земельному кадастрі земельна ділянка площею 47,66 га була зареєстрована за кадастровим номером 3521781900:02:000:9219;
- відповідно пункту 4 статуту Селянського (фермерського) господарства Антонової Ніни Михайлівни фермерське господарство користується земельною ділянкою з кадастровим номером 3521781900:02:000:9219, яка належить на праві постійного користування засновнику фермерського господарства ОСОБА_1 на підставі Державного акту серії КР № 00000279 згідно рішення Добровеличківської районної ради народних депутатів Добровеличківського району Кіровоградської області від 28.12.1999 № 115, про що зареєстровано в книзі записів за №80 від 06.04.2000;
- згідно свідоцтва про смерть від 13.09.2021 серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла;
- рішенням Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 17.09.2021 №230 скасовано Державний акт на право постійного користування землею серія КР №00000279, виданий громадянці ОСОБА_1 від 06.04.2000, та припинено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею серія КР № 00000279 виданий громадянці ОСОБА_1 від 06.04.2000) загальною площею 47,66 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка знаходиться на території Добровеличківської селищної ради (Дружелюбівський старостинський округ, кадастровий номер 3521781900:02:000:9219);
- рішенням Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 17.09.2021 №231 надано дозвіл Добровеличківській селищній раді на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3521781900:02:000:9219, загальною площею - 47,66 га, з виділенням трьох земельних ділянок розміром до 20 га для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - 01.02 ) з яких - 47,66 га - рілля (код КВЗУ - 001 01), з метою включення новостворених земельних ділянок, які виникли в результаті поділу, до переліку земельних ділянок, право оренди на які буде реалізовано на конкурентних засадах із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Добровеличківської селищної ради Добровеличківського району, Кіровоградської області (землі комунальної власності);
- на місці земельної ділянки з кадастровим номером 3521781900:02:000:9219 утворено та зареєстровано три земельні ділянки з кадастровим номером 3521781900:02:000:9400 площею 15,8899 га, з кадастровим номером 3521781900:02:000:9405 площею 15,885 га, з кадастровим номером 3521781900:02:000:9401 площею 15,885 га, що підтверджується даними з Публічної кадастрової карти України;
- у подальшому, рішенням Добровеличківської селищної ради від 03.12.2021 № 305 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» надано дозвіл тридцяти громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (шляхом безоплатної приватизації) за рахунок земельних ділянок, які є предметом спору; рішення розміщене на офіційному веб-сайті Добровеличківської селищної ради;
- 17.12.2021 Добровеличківською селищною радою прийняті рішення про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам: № 341 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6041 площею 1,9425 га ОСОБА_28 , № 340 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6045 площею 1,5 га ОСОБА_6 , № 339 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6048 площею 1,5 га ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 - про передачу земельної ділянки № 3521781900:02:000:6038 площею 1,9449 га ОСОБА_17 , АДРЕСА_2 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6032 площею 1,5 га ОСОБА_10 , АДРЕСА_3 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6037 площею 1,9449 га ОСОБА_11 , АДРЕСА_4 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6044 площею 1,5 га ОСОБА_3 , АДРЕСА_5 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6028 площею 1,5 га ОСОБА_24 , АДРЕСА_6 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6027 площею 1,5 га ОСОБА_18 , АДРЕСА_7 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6025 площею 1,5 га ОСОБА_21 , АДРЕСА_8 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6026 площею 1,5 га ОСОБА_22 , АДРЕСА_9 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6036 площею 1,5 га ОСОБА_29 , АДРЕСА_10 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6043 площею 1,5 га ОСОБА_5 , АДРЕСА_11 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6024 площею 1,5 га ОСОБА_23 , АДРЕСА_12 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6035 площею 1,5 га ОСОБА_13 , АДРЕСА_13 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6034 площею 1,5 га ОСОБА_14 , АДРЕСА_14 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6031 площею 1,5 га ОСОБА_8 , АДРЕСА_15 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6029 площею 1,9425 га ОСОБА_27 , АДРЕСА_16 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6047 площею 1,5 га ОСОБА_7 , АДРЕСА_17 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6020 площею 1,9425 га ОСОБА_20 , АДРЕСА_18 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6021 площею 1,5 га ОСОБА_25 , АДРЕСА_19 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6022 площею 1,5 га ОСОБА_19 , АДРЕСА_20 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6030 площею 1,5 га ОСОБА_15 , АДРЕСА_21 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6046 площею 1,5 га ОСОБА_30 , АДРЕСА_22 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6039 площею 1,5 га ОСОБА_12 , АДРЕСА_23 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6040 площею 1,9425 га ОСОБА_31 , АДРЕСА_24 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6042 площею 1,5 га ОСОБА_32 , АДРЕСА_25 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6023 площею 1,5 га ОСОБА_26 , АДРЕСА_26 - про передачу земельної ділянки №3521781900:02:000:6049 площею 1,5 га ОСОБА_4 ;
- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 18.12.2021 зареєстровано право приватної власності цих громадян на зазначені земельні ділянки.
Отже, у контексті спірних правовідносин у даній справі, Апеляційний суд встановив:
- наявність виданого ОСОБА_1 Державного акту на право постійного користування землею серія КР №00000279 площею 47,66 га для ведення селянського (фермерського) господарства,
- наявність у СФГ «Смерека» ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія КР №00000279.
Як слідує з листа Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 1-28-04-07 від 14.05.2024 (а.с. 8) відповідно до інформаційних даних ІКС «Податковий блок» станом на 14.05.2024 СФГ «Смерека» ОСОБА_1 подало 21.01.2023 податкову декларацію зі сплати за землю (земельний податок) за 2023 рік щодо земельної ділянки площею 47,66 га з кадастровим номером 3521781900:02:000:9219 у сумі 12323,05 грн. Поряд з цим, податковий орган у довідці зазначив, що за період 2023-2024 роки сплата сум податкових зобов'язань та податкова заборгованість зі сплати земельного податку по СФГ «Смерека» ОСОБА_1 відсутня. За цим же листом податковий орган вказав, що податкова звітність зі сплати за землю на 2024 рік СФГ «Смерека» ОСОБА_1 не подавалася.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що Добровеличківська селищна рада не довела шляхом надання належних доказів систематичність несплати СФГ “Смерека» ОСОБА_1 у 2024 році земельного податку у конкретному розмірі та у періоди, які могли б характеризувати безпосередню систематичність такої несплати. Недоведеність цих обставин є наслідком недоведеності позовних вимог.
Також суд зазначив, що позивачем обрано належний спосіб захисту.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів розглянувши апеляційну скаргу зазначає наступне.
Відповідно до пп.14.1.147 Податкового кодексу України: «Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Плата за землю належить до складу місцевих податків, що встановлюються місцевими радами та зараховуються до місцевих бюджетів (ст.ст.10, 265 та 284 ПК України).
Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" (на час, коли закон був чинним), Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно зі ст. 7 Земельного кодексу України (зараз і надалі у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування за ОСОБА_1 ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Відповідно до положень ч.1 ст.51 ЗК України громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
Приписами ч. 1 ст.23 ЗК України передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-ХІІ "Про селянське (фермерське) господарство" після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.
Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.
У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
За змістом ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").
Положеннями ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації (частини 2 статті 92 цього Кодексу).
За приписами статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
За змістом статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26, статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пп. 14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
За змістом пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
За приписами ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Відповідно до пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Дднією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є - систематична несплата земельного податку (пункт “д» статті 141 ЗК України).
Згідно з інформації наданої Новоукраїнським відділом податків і зборів з юридичних осіб, управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Кіровоградській області розглянувши лист Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 13.05.2024 №01-21/288/2 (вх. № ГУ ДПС у Кіровоградській області 8006/5 від 13.05.20204) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3521781900:02:000:9219, загальною площею 47,6600 га, для ведення фермерського господарства (КВЦПЗ 01.02), що розташована на території Добровеличківської селищної ради (за межами с. Дружелюбівка) за період 2023- 2024 роки повідомлено, що згідно інформаційної даних ІКС «Податковий блок» станом на 14.05.2024 СФГ « Смерека», код ЄДРПОУ 23684254, 21.01.2023 подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) на 2023 рік площа земельної ділянки 47,6600 га з кадастровим номером 3521781900:02:000:9219 та задекларовано податкове зобов'язання в сумі 12323,05 гривень.
15.05.2023 платником подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю на зменшення задекларованих податкових зобов'язань в сумі 12323,05 гривень.
Також Відповідачем не сплачено податкові зобов'язання з плати за землю (земельний податок) за використання земельної ділянки площею 47,6600 га з кадастровим номером 3521781900:02:000:9219 за 2024 рік.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо підтвердження фактичної сплати коштів (податку) на рахунок місцевого бюджету.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводом скаржника про наявність заборгованості у Відповідача зі сплати земельного податку.
В той же час, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо належності способу захисту, обраного Позивачем.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
За ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Згідно з офіційним тлумаченням, наданим у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес" визначено як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 5 ГПК України).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що спосіб захисту порушеного права обирає позивач, а суд захищає порушене право позивача з урахуванням ефективного способу захисту та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Оцінюючи належність обраного позивачами способу захисту, суд виходить із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 438/887/16-ц).
Статтею 141 ЗК України передбачені підстави “припинення права постійного користування земельною ділянкою». Припинення правовідношення щодо постійного користування земельною ділянкою з відповідних підстав корелюється зі способами захисту порушених прав у земельних правовідносинах.
Відповідно до ст. 152 ЗК України «Способи захисту прав на земельні ділянки» захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: “застосування способів передбачених законом» (пункт “д» ч. 3 статті). У свою чергу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є “припинення правовідношення» (пункт 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
У справі, що розглядається, належним та ефективним способом захисту у випадку необхідності припинення права постійного користування земельною ділянкою у випадку систематичної несплати земельного податку має бути звернення позивача із вимогою про припинення права постійного користування земельною ділянкою.
Обрання Позивачем неналежного способу захисту: “скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою» є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та виключає необхідність надавати оцінку іншим аргументам заявленого позову.
Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (п. 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (п. 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 155).
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Добровеличківської селищної ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2024 у справі №912/1434/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2024 у справі №912/1434/24 - залишити без змін.
Судові витрати Добровеличківської селищної ради за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 12.03.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков