12.03.2025 року м.Дніпро
Справа № 904/980/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 року у справі № 904/980/24
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради
до Приватного підприємства "Творчо-виробничий центр "Драматична майстерня"
про стягнення заборгованості,-
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Творчо-виробничий центр "Драматична майстерня" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 106 848, 68 грн, з яких: 83 620, 91грн основного боргу, 1 801, 42 грн -3% річних, 4 658, 43 грн інфляційних збитків, 16 767, 91 грн пені.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 року у справі №904/980/24 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства "Творчо-виробничий центр "Драматична майстерня" (49000, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 40, ідентифікаційний код 20270240) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, ідентифікаційний код 32688148) 83 620, 91 грн основного боргу, 1 801, 42 грн - 3% річних, 4 658, 43 грн - інфляційних втрат та 2 042, 25 грн витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 16 767, 91 грн пені відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання теплової енергії №070433 від 18.12.2018 року в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року, правом позивача стягнути інфляційні та 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про стягнення пені, суд зазначив, що оскільки у період, за який нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню, та до 01.07.2023 року діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, враховуючи норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року, приписи яких забороняють нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 року у справі № 904/980/24 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 16 767, 91 грн та змінити судове рішення у цій частині, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі; вирішити питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи - щодо природи правовідносин з постачання теплової енергії як товарної продукції, неправильно застосовано норми матеріального права, що полягає у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню - Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", або незастосування закону, який підлягав застосуванню - Закону України "Про теплопостачання", Цивільного кодексу України.
Скаржник вказує, що з відповідачем укладено договір постачання, за яким він отримує теплову енергію як товарну продукцію для цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням та не являється споживачем поставленої теплової енергії, як житлово-комунальної послуги. Тому дія п. 4 ч. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року, згідно з якою на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, на відповідача в частині правовідносин, що виникли на підставі договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 1648 від 01.02.2011 року, не розповсюджується.
Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ухвали Центрального апеляційного господарського суду (колегія суддів: Коваль Л.А. (доповідач), судді Мороз В.Ф., Чередко А.Є.) від 27.06.2024 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/980/24 від 10.05.2024 року в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 09.10.2024 року проведено повторний автоматизований розподіл даної справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Коваль Л.А. та визначено новий склад суду: доповідач суддя Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою від 17.10.2024 року справу №904/980/24 даним складом суду прийнято до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що 18.12.2018 року між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - теплопостачальна організація, позивач) та Приватним підприємством "Творчо-виробничий центр "Драматична майстерня" (далі - споживач, відповідач) укладений договір про постачання теплової енергії №070433 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується одержати та сплатити теплопостачальній організації її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачені цим договором.
Згідно з п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:
опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (172 доби); гаряче водопостачання - відповідно з виробничої програмою теплопостачальної організації; технологічні потреби - відповідно з виробничої програмою споживача; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.
Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. На кінець опалювального сезону, календарного року проводити звіряння розрахунків з теплопостачальною організацією (п. 3.2.2 договору).
Пунктом 3.2.4 договору визначено, що споживач зобов'язується своєчасно повідомляти теплопостачальну організацію про всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплоспоживання, займана площа орендарів тощо).
Споживач теплової енергії зобов'язується письмово сповіщати теплопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місце знаходження, банківських реквізитів, користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживачів), а також про зміну всіх показників, які впливають на кількість теплоспоживання та суми нарахування, визначених додатком №1, не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій (п. 3.2.6 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору облік споживання теплової енергії проводиться по приладам обліку, встановленого на вводі опалення житлового будинку по вул. Філософській, 40 чи розрахунковим способом згідно з додатком №1.
Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в термін до 27 числа поточного місяця (п. 5.5 договору).
Згідно з п. 6.1 договору тарифи на теплову енергію, що споживається за цим договором встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України. Згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Пунктом 6.2 договору встановлено, що тариф для розрахунків по цьому договору складає: теплова енергія (1 Гкал) - 1760,16грн (з ПДВ), 1466,80грн (без ПДВ).
Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4. Отриманий акт прийому-передачі теплової енергії споживач або представник споживача повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі десяти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з рахуванням поштового перебігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). При поверненні підприємством зв'язку рекомендованого листа з посиланням на відсутність (вибуття адресата), відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправляння тощо, вважається що споживач повідомлений про направлені документи. У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту прийому-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у вищезазначений термін, акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 7.2 договору).
Споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати Теплопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з зазначенням періоду за який він сплачує (п. 7.3 договору).
Відповідно до п. 7.4 договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку теплопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.
В разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (п. 8.4.3 договору).
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.03.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов'язань (п. 11.1 договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін (п. 11.5 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
На виконання умов договору позивач в період з жовтня 2021 року по березень 2023 року надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 85614,75грн на підтвердження чого позивачем було складено акти прийому-передачі послуги:
- №070433 від 31.10.2021, згідно якого поставлено 0,13541 Гкал теплової енергії на суму 675,88грн;
- №070433 від 30.11.2021, поставлено 1,05729 Гкал теплової енергії на суму 7270,78грн;
- №070433 від 31.12.2021, поставлено 1,52075 Гкал теплової енергії на суму 8590,09грн;
- №070433 від 31.01.2022, поставлено 1,66887 Гкал теплової енергії на суму 11476,43грн;
- №070433 від 28.02.2022, поставлено 1,21728 Гкал теплової енергії на суму 8370,98грн;
- №070433 від 31.03.2022, поставлено 1,38331 Гкал теплової енергії на суму 9512,70грн
- №070433 від 30.11.2022, поставлено 0,83756 Гкал теплової енергії на суму 5759,74грн;
- №070433 від 31.12.2022, поставлено 1,34926 Гкал теплової енергії на суму 9278,58грн;
- №070433 від 31.01.2023, поставлено 1,53292 Гкал теплової енергії на суму 10541,53грн;
- №070433 від 28.02.2023, поставлено 1,36329 Гкал теплової енергії на суму 9375,04грн;
- №070433 від 31.03.2023, поставлено 0,69262 Гкал теплової енергії на суму 4763,00грн (а.с. 33-38 том 1).
Позивач виставив відповідачу рахунки (а.с. 27-32 том 1).
Відповідно до п. 7.4 договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку теплопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.
Позивач зазначав, що відповідно реєстру вручення рахунків КП “Теплоенерго» представник споживача нарочно отримав: рахунок та акт прийому-передачі теплової енергії №070433 за листопад 2021 року - 17.01.2022; рахунок та акт прийому-передачі теплової енергії №070433 за грудень 2021 року - 17.01.2022.
Додатково позивач 12.07.2023 року направив на адресу відповідача, яка зазначена у договорі, цінний лист з описом-вкладення із долученням до нього наступних документів: рахунок та акт прийому передачі №070433 від 31.10.2021, рахунок та акт прийому передачі №070433 від 31.01.2022, акт прийому-передачі послуги №070433 від 28.02.2022, рахунок №070433 від 31.03.2022, акт прийому-передачі послуги №070433 від 30.11.2022, рахунок та акт прийому передачі №070433 від 31.12.2022, рахунок та акт прийому передачі №070433 від 31.01.2023, акт прийому-передачі послуги №070433 від 28.02.2023, рахунок №070433 від 31.03.2023, акт звіряння та досудову вимогу.
Підтвердженням надсилання вищевказаних документів є опис-вкладення, накладна Укрпошта Стандарт №0504587112254, список “ 301-12» згрупованих відправлень та фіскальний чек “Укрпошти» №ПН 215600426655 від 12.07.2023 (а.с. 39-40 том 1).
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, відповідно до п. 7.4 договору, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк оплати за поставлену теплову енергію є таким, що настав.
Позивач зазначав, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості у загальній сумі 1 993, 84 грн. Зазначене підтверджується випискою про рух коштів (а.с. 44 том 1).
Заборгованість у розмірі 83 620, 91 грн відповідач не сплатив, свого розрахунку або заперечень щодо суми не надав.
Предметом апеляційного перегляду є правильність висновку суду про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення 16 767, 91 грн пені.
Оцінюючи доводи скаржника колегія суддів звертає увагу на наступне.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка з урахуванням здійснених оплат становить 83 620,91грн.
Враховуючи визначений сторонами у договорі порядок розрахунків за поставлену теплову енергію, приймаючи до уваги отримання відповідачем актів та рахунків і не надання на них зауважень, господарський суд вірно встановив, що строк оплати вказаних послуг є таким, що настав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.4.3 договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
За прострочення виконання зобов'язання на підставі підпункту 8.4.3 договору позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 23.02.2023 по 12.01.2024 року в сумі 16767, 91 грн. При цьому розрахунки здійснював по кожному акту окремо (а.с. 45 том 1).
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, послався на визначений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк на її стягнення, а також на відсутність підстав для нарахування пені після закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
В силу положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно умов п. 8.4.3. договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Отже, за приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ, застосовується розмір пені, встановлений договором.
Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 16 767, 91 грн за загальний період прострочення 23.02.2023 року по 12.01.2024 року.
Відповідно до частин 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Зміст укладеного між сторонами договору свідчить про те, що позивач є виконавцем послуги з постачання теплової енергії, а відповідач є споживачем зазначеної послуги. Вказані послуги у розумінні чинного законодавства України є комунальними послугами, а отже, регулюються нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач в обґрунтування доводів, викладених у позовній заяві, у тому числі посилається й на положення вказаного вище Закону.
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 11.03.2020 року оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 року на усій території України було встановлено карантин, дія якого тривала до червня 2023 року.
Відповідно до п.п. 4 п. 3 розд. ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Таким чином, дія п.п. 4 п. 3 розд. ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" у частині правовідносин, що виникли на підставі договору, укладеного сторонами, розповсюджується на відповідача.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №651 від 27.06.2023 року з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З огляду на положення підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №530-ІХ від 17.03.2020 року, заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги тривала до 30.07.2023 року.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 року, було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Однак, сторонами укладено договір № 010237 про постачання теплової енергії 10.10.2016 року, тобто до внесення змін до чинного законодавства в частині продовження строків.
Тому сторони на момент укладення договору не розраховували, що строк нарахування пені вже не буде обмежений 6-місячним строком.
Таким чином, строк нарахування пені підлягає обмеженню шестимісячним строком, визначеним статтею 232 Господарського кодексу України.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що положеннями частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за протягом якого кредитор має право нараховувати пеню і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено за згодою сторін. Перебіг відповідного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (аналогічний висновок міститься в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 907/65/18 від 12.03.2020 року, у справі № 916/1777/19 від 10.09.2020 року, у справі № 911/858/22 від 27.02.2024 року).
Колегія суддів відзначає, що нарахування пені позивачем здійснено понад строк, встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
При цьому, окремою угодою сторони не передбачили за взаємною згодою можливість нарахування пені понад строк, встановлений відповідною нормою.
Отже, позивач не міг нараховувати пеню за договором, за порушення зобов'язань по сплаті за теплову енергію ані до 30.07.2023 року, ані після вказаної дати, по жодному із рахунків, оскільки присічний шестимісячний строк нарахування пені закінчився під час дії карантину.
Таким чином, вимоги щодо стягнення пені за період з 23.02.2023 року по 12.01.2024 року вірно відхилені судом першої інстанції, оскільки нарахування пені за порушення відповідного зобов'язання припинилось із спливом 6 місяців від дня, коли відповідні зобов'язання за кожним місячним періодом мали бути виконані.
В іншій частині судом апеляційної інстанції оскаржуване рішення не переглядається, оскільки скаржником в апеляційній скарзі заявлено вимоги про скасування рішення тільки в частині у задоволенні вимог про стягнення пені.
З урахуванням фактичних обставин справи, підтверджених відповідними доказами, з огляду на норми законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 року у справі № 904/980/24 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги віднести на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков