17.02.2025 року м.Дніпро
Справа № 908/3832/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.
за участю представників:
представники сторін у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного комерційно-виробничого підприємства “Мастер-А» на рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 року у справі №908/3832/23 (суддя Дроздова Д.Д.)
за позовом: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до відповідача: Приватного комерційно-виробничого підприємства “Мастер-А», м. Запоріжжя
про стягнення 432 629 грн.90 коп.-
Запорізька міська рада звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Приватного комерційно-виробничого підприємства “Мастер-А» 432 629,90 грн. заборгованості за договором оренди землі від 02.12.2016 № 201605000100560.
В обґрунтування позову позивач послався на неналежне виконання Приватним комерційно-виробничим підприємством “Мастер-А» умов договору оренди землі від 02.12.2016 № 201605000100560 в частині внесення орендної плати за період з 01.01.2022 по 01.12.2023 у розмірі 432 629 грн 90 коп.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 у справі №908/3832/23 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного комерційно-виробничого підприємства “Мастер-А» на користь Запорізької міської ради 432 629 грн.90 коп. заборгованості за договором оренди землі та судовий збір.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд послався на те, що відповідач не спростував доводи позивача, не надав доказів оплати орендної плати за договорами оренди землі або обґрунтованих заперечень проти позову.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ПКВП “Мастер-А» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, у розмірі 181 830 грн. 26 коп.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що:
- судом не враховано положення Закону України №3050-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набув чинності 06.05.2023, та згідно з яким з 01.01.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки), що розташовані на території активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, що перебувають у користуванні на умовах оренди тощо;
- на переконання скаржника, він звільнений від сплати орендної плати за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 на підставі п.п.69.14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції Закону 3050) та наказу №309;
- згідно з інформацією ГУ ДПС у Запорізькій області станом на 01.12.2023 розмір заборгованості відповідача зі сплати орендної плати складає 181 830 грн. 26 коп.;
- відповідач не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції, не був обізнаний про її розгляд, у зв'язку з чим був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права та обов'язки, у тому числі на вчасне подання доказів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування відзиву зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться безпосередньо у межах міста Запоріжжя, при цьому, на території міста Запоріжжя ніколи не велися та не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою російською федерацією, російські обстріли м.Запоріжжя не відносяться до активних бойових дій у тій же мірі, що і до інших територій та міст України.
Позивач звертає увагу, що в редакції Закону № 3050-ІХ від 11.04.2023 року п.69.14 викладено у редакції, яка передбачає відсутність обов'язку сплати орендних платежів за землю з 01.01.2022 по 31.12.2022 виключно на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих, тому у відповідача відсутні правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за укладеним договором у зазначений період.
Крім того, на думку позивача, можливе зменшення суми заборгованості зі сплати орендної плати за земельну ділянку відбулась не через виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а через неправомірне зменшення свого зобов'язання шляхом подачі до податкового органу уточнюючої декларації з огляду на наявність у нього, як вважає відповідач пільг, якими його звільнено від оренди.
Позивач підтримав свої вимоги щодо стягнення з відповідача орендної плати за землю за період 2022-2023 років.
Одночасно позивач вважає безпідставними доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, яке полягало у позбавленні останнього участі у судовому процесі та подання відзиву.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2024, після надходження справи на запит, апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 21.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.10.2024.
У судовому засіданні 01.10.2024 року оголошено перерву до 06.11.2024.
Ухвалою суду від 06.11.2024 розгляд справи відкладено на 17.02.2025.
17.02.2025 представники сторін у судове засідання не з'явились.
Беручи до уваги, що неявка представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін.
У судовому засіданні 17.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду лише у частині задоволення позову про стягнення 250 799,64 грн.
Згідно зі ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2016 між Запорізькою міською радою (Орендодавцем) та Приватним комерційним-виробничим підприємством “Мастер-А» (Орендарем) укладено договір землі № 201605000100560.
Відповідно до розділу 1 договору Орендодавець, відповідно до рішення сьомої сесії сьомого скликання Запорізької міської ради № 68/100 від 30 червня 2016 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування виробничо-складської бази, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Виборзька, 10а.
Власником земельної ділянки загальною площею 0,9633 га, кадастровий номер 2310100000:05:015:0054 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виборзька, 10 (далі - земельна ділянка) є територіальна громада міста Запоріжжя, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 11 договору договір укладено до 30 червня 2035 року.
Пунктом 6 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 10 994 720 грн 99 коп., в цінах 2016 року.
За умовами п.12 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 329 841 грн 63 коп., що складає 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2016 року.
Згідно з п. 14 договору орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя Запорізької області 33215812700007 отримувач: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області МФО 813015, ЕДРПОУ 38025409, код 18010600.
Запорізька міська рада виконала покладені на неї зобов'язання, передбачені договором, та передала орендарю земельну ділянку загальною площею 0,9633 га, кадастровий номер 2310100000:05:015:0054 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виборзька, 10а, а орендар прийняв вказану земельну ділянку в оренду, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі.
Таким чином, у орендаря за результатами підписання договору виник обов'язок щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату.
28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю».
Зазначеним рішення Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Відповідно до додатку до вказаного рішення річний розмір орендної плати за інші земельні ділянки становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.
З повідомлення Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 30.11.2023 за № 06.1-14/2508 вбачається, що за наявними даними інформаційно-аналітичної системи управління плануванням та виконанням місцевих бюджетів “LОGІКА», через яку у відповідності до норм постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 627 здійснюється інформаційна взаємодія між органами, що контролюють справляння надходжень бюджету та органами місцевого самоврядування, ПКВП “Мастер-А» з 01.01.2023 по 31.10.2023 сплачено до бюджету Запорізької міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 “Орендна плата з юридичних осіб» 218 950 грн 57 коп.
Згідно з ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до даних офіційного сайту Державної податкової служби України Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання ст. 289 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) листом від 12.01.2022 № 6-28-0.222-323/2-23 повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2016 рік, який склав 1,0, за 2017 рік - 1,0, за 2018 рік -1,0, за 2019 рік - 1,0, за 2020 рік - 1,0, за 2021 рік - 1.1 та за 2022 рік коефіцієнт складав 1.15.
Заборгованість за договором оренди землі з 01.01.2022 по 01.12.2023 розрахована наступним чином:
Нормативна грошова оцінка землі у 2017 році:
10 994 720,88 грн. (нормативна грошова оцінка земельних ділянок в цінах 2016 року) * 1 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2016 р.) 10 994 720,88 грн.
Нормативна грошова оцінка землі у 2018 р.:
10 994 720,88 грн. (нормативна грошова оцінка земельних ділянок в цінах 2017 року) * 1 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017 р.) 10 994 720,88 грн.
Нормативна грошова оцінка землі у 2019 р.:
Таким чином, сума орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 склала 329 841 грн 63 коп. (розмір орендної плати землі у 2021 р.) - 349 560 грн 00 коп. = 19 718,37 грн. переплачено відповідачем.
Нормативна грошова оцінка землі у 2022 р.:
10 994 720 грн 88 коп.. (нормативна грошова оцінка земельних ділянок в цінах 2021 року) * 1,1 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 р.) =12 094 192 грн 97 коп.
Розмір орендної плати землі у 2022 р.: 12 094 192 грн 97 коп. (нормативна грошова оцінка земельних ділянок в цінах 2022 року) * 3% (розмір орендної плати за інші земельні ділянки) = 362 825 грн 79 коп.
Відповідно до інформації, отриманої від Головного управління ДПС у Запорізькій області (лист від 21.03.2023 № 2688/5/08-01 -04-07), відповідач сплатив в 2022 році - 61 122 грн 61 коп.
Таким чином, сума заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 склала 362 825 грн 79 коп. - 61 122 грн 61 коп. = 301 703 грн 18 грн.
Нормативна грошова оцінка землі у 2023 р.:
12 094 192 грн 97 коп. (нормативна грошова оцінка земельних ділянок в цінах 2022 року) * 1,15 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 р.) = 13 908 321 грн 91 коп.
Розмір орендної плати у 2023 р.: 13 908 321 грн 91 коп. * 3% (розмір орендної плати за інші земельні ділянки) = 417 249 грн 66 коп.
У 2023 році позивач розраховував заборгованість відповідача за договором оренди землі з 01.01.2023 по 01.12.2023 - 11 міс, тобто 417 249 грн 66 коп./12 міс. = 34 770 грн 80 коп. (сума орендної плати за місяць).
Заборгованість відповідача за договором оренди землі за 11 місяців 2023 р. склала 34 770 грн 80 коп. (сума орендної плати за місяць) * 11 місяців = 382 478 грн 85 коп.
Таким чином, сума заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2023 по 01.12.2023 складає 163 528 грн 28 коп.
Загальна сума заборгованості з орендної плати за період 01.01.2022 по 01.12.2023 відповідача складає 432 629 грн 90 коп.
Відсутність своєчасної оплати відповідачем заборгованості з орендної плати у повному обсязі стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
За приписами ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Спірні правовідносини сторін врегульовані договором оренди землі: №201605000100560 від 02.12.2016 року.
Відповідно до вимог ст. 124 Земельного кодексу України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст.206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь міської територіальної громади на підставі договору оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України “Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У ст. 21 Закону України “Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
За положеннями ст.24 Закону України “Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Таким чином, згідно положень ст. 21 Закону України “Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
За приписами ст.509 Цивільного кодексу України у силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За змістом ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи із змісту вищенаведених норм права, на відповідача покладено обов'язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельними ділянками за договорами, а саме: обов'язок щомісячно рівним частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату.
Разом з тим, згідно з п. 34.6. договору орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель, згідно з чинним законодавством.
Отже, на відповідача покладено обов'язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельної ділянкою за договором.
При цьому, оскільки відповідач не є власником земельної ділянки, а між сторонами існують господарські відносини з її оренди, то повноваженнями стягувати орендну плату за договором оренди земельної ділянки, укладеним між відповідачем та позивачем у даному спорі, наділена саме Запорізька міська рада як орендодавець та власник земельної ділянки, що є предметом договору оренди.
Між тим, доказів сплати (погашення) заборгованості відповідачем не надано.
Таким чином, з урахуванням положень наведених вище норм та фактичних обставин справи, доведення неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки № 201605000100560 від 02.12.2016 у частині оплати орендних платежів у період з 01.01.2022 по 01.12.2023 у сумі 432 629 грн 90 коп. та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача вказаної вище суми.
Одночасно місцевий господарський суд правомірно врахував, що оренда плата є одним із основних джерел наповнення міського бюджету, а отже існуюча заборгованість відповідача з орендної плати за землю порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради , яке полягає у позбавленні можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотриманні місцевим бюджетом відповідного доходу, який міг би бути використаний для задоволення її нагальних потреб.
Разом з тим, відповідач, заперечуючи щодо відсутності у нього обов'язку сплачувати орендну плати за землю під час воєнного стану, погоджується лише з заборгованістю у розмірі 181 830 грн. 26 коп., посилаючись на інформаційну довідку ГУ ДПС у Запорізькій області.
Наведені доводи колегія суддів вважає безпідставними.
Так, апеляційний суд враховує, що з огляду на загальновідомі обставини здійснення повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № З 89-VIII “Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан.
Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року за №2024/02.02-7.1 визначено, що ТПП України підтверджує, що обставини введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений внаслідок настання таких (обставин непереборної сили).
Відповідно до п. 69 підрозділу 10 “Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у наступному пункті (абзац перший пункту 69 підрозділу 10 розділу XX в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022 року).
Згідно з підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 “Перехідні положення» Податкового кодексу визначено, що, тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї)), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року за №1364 перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, додатком (Переліком) до якого, актуалізованим станом на 27.02.2023, у п. 2.3 “Запорізька область» зазначено, що вся територія Запорізького району, де Запорізька територіальна громада і, відповідно, м. Запоріжжя є його невід'ємною частиною, віднесені до територій /можливих/ бойових дій.
12.12.2022 Державною податковою службою України надано роз'яснення, в якому зазначено, що після запровадження воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, п. 69 підрозділу 10 “Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс) доповнено підпунктами 69.14, 69.16, 69.22 щодо нарахування та сплати плати за землю, екологічного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти оподаткування, розташовані в межах територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідач вважає, що орендовані ним земельні ділянки розташовані саме на території, яка підпадає під визначення території, де ведуться активні бойові дії з 12.03.2022 року.
Однак, суд зазначає, що спірна земельна ділянка, що не заперечується сторонами, розташована безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади, а не Запорізького району.
Загальновідомим є той факт, що на території міста Запоріжжя ніколи, починаючи з 24.02.2022, не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою Російською Федерацією. Ракетні обстріли м. Запоріжжя не відносяться до активних бойових дій в тій же мірі, як і до інших територій та міст України, які не перебувають безпосередньо у зоні бойових дій (в т.ч. міста Київ, Львів, Хмельницький, Кривий Ріг, Одеса, тощо).
Окремі населенні пункти та території Запорізького району, який розташований навкруги м. Запоріжжя, з південного напрямку, дійсно наближені до зони бойових дій і потерпають від численних щоденних обстрілів великої інтенсивності та цілком обґрунтовано внесені до відповідного Переліку, оскільки на них неможливе ведення сільського господарства або іншої підприємницької діяльності.
Оцінюючи доводи сторін, суд враховує, що первинно у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада ухвалила Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX, яким доповнила підрозділ 10 Перехідних положень Податкового кодексу України пунктом 69.14 наступного змісту: 69.14. Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Очевидно, що в умовах активних наступальних дій з боку агресора та постійної зміни ліній фронту законодавець приймав нормативні акти в екстремальних умовах і цілком зрозуміло, що вказаним Законом звільнялися від плати за землю (орендної плати) земельні ділянки, на територіях де ведуться (велися) бойові дії.
При цьому, первинно затверджений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Наказом від 25.04.2022 року №75, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 року №457 "Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України", Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789), не містив жодних територіальних громад Запорізького району серед територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року.
Запорізька міська територіальна громада Запорізького району з'явилася у вказаному переліку в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 31 травня 2022 року № 104, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 травня 2022 року за № 554/37890, станом на 27 травня 2022 року.
Проте, за даними загальнодоступних джерел (https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20220527-karta-bojovyh-dij-na-25-05-2022-sytuacziya-na-fronti/) станом на 25.05.2022 року територія м. Запоріжжя також не перебувала в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Вказана ситуація не змінювалася і в подальшому, а тому в редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023 року пункт 69.14 було викладено наступним чином:
За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Отже, законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмежив його дію до 31.12.2022 року.
Сам по собі обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за земельну ділянку у 2022 році існував на підставі вимог законодавства та договору оренди, про який зазначено вище.
Виключно через початок військової агресії законодавцем прийнято очевидне рішення, що на територіях, де ведуться бойові дії та які знаходяться під окупацією, орендна плата за земельні ділянки не буде сплачуватися орендарями.
Уточнення формулювання відносно прямої вказівки в Законі, що вказане стосується земельних ділянок, які розташовані на територіях активних бойових дій, викликане тим, що до відповідного переліку визначеного Міністерством реінтеграції увійшли територіальні громади, які розташовані на територіях прилеглих до тих, де велися активні бойові дії, але яких бойові дії безпосередньо не торкнулися. У відповідному переліку з'явилося поняття "Територій можливих бойових дій", до якого згодом потрапила і територіальна громада Запорізького району, включаючи м. Запоріжжя.
Також суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди землі, а не виконання органами доходів і зборів повноважень щодо донарахування і стягнення обов'язкових платежів.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (ч.2 ст.21 Закону України “Про оренду землі», пункт 288.1 статті 288 ПК України).
Однак, надана ГУ ДПС у Запорізькій області інформація про податковий борг відповідача за період 01.01.2022 по 31.12.2023 свідчить про наявність у нього податкового боргу у сумі 181 830 грн. 26 коп., що у даному випадку не є предметом розгляду та не підтверджує відсутність заборгованості саме за договором оренди землі № 201605000100560 від 02.12.2016.
У будь якому випадку, вказана довідка (інформація) не подавалися відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, що виключає врахування її під час апеляційного перегляду справи.
Доводи відповідача про те, що він не був обізнаний про розгляд справи, у зв'язку з чим був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права та обов'язки, у тому числі на вчасне подання доказів, відхиляються колегією суддів.
Так, ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 11.01.2024 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 08.02.2024.
Ухвала суду від 11.01.2024, яка була направлена на належну адресу відповідача, повернулася до суду з відміткою органу поштового зв'язку “за закінченням терміну зберігання».
За змістом п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка» з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше, ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Тобто, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
З огляду на викладене судом першої інстанції вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі та про його процесуальні права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.
У даному випадку, з моменту відкриття провадження у справі відповідач не надавав суду першої інстанції будь-яких письмових документів та доказів, в тому числі відзив на позовну заяву, не обґрунтував поважність причин або об'єктивних обставин, які б перешкоджали та унеможливлювали вчасно подати до суду відзив на позовну заяву та необхідні докази у строки, встановлені ухвалою про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Отже, господарський суд вірно прийняв рішення за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи, є такими, що засновані на власному неправильному тлумаченні скаржником норм права та не спростовують висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства. Скаржник не довів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
Разом з тим, позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог, у тому числі й в оскаржуваному апелянтом розмірі.
За приписами п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного комерційно-виробничого підприємства “Мастер-А» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 року у справі №908/3832/23 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова складена у повному обсязі 12.03.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя О.Г. Іванов