25.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4092/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.
Представники сторін в судове засідання не з'явились про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МКМ Транс» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 (про забезпечення позову) у справі №904/4092/24 (суддя Загинайко Т.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3; ідентифікаційний код 42971976)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" (49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 22, прим. 103; ідентифікаційний код 37275473)
про стягнення 6 591 854 грн. 18 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3903/24 від 17.09.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" про стягнення 6 591 854 грн. 18 коп., що складає 3 490 913 грн. 38 коп. - основного боргу за договором від 27.12.2019 №49/2019/КАМ/М, 1 836 178 грн. 88 коп. - інфляційних нарахувань, 380 556 грн. 60 коп. - 3% річних, 535 113 грн. 98 коп. - пені та 349 091 грн. 34 коп. - штрафу. Також просить стягнути з відповідача 79 102 грн. 25 коп. - витрати на оплату судового збору.
Також позивач у заяві (вх.№43955/24 від 18.09.2024) про забезпечення позову просить накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" в сукупності в межах ціни позову в сумі 6 591 854 грн. 18 коп. Заява вмотивована тим, що: - відповідач не оплатив постачальнику поставлений товар, порушивши умови Договору, з огляду на що позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості розміром 6 591 854 грн. 18 коп.; - з огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів, то належним заходом забезпечення позову в даному випадку є накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс", в межах суми стягнення 6 591 854 грн. 18 коп.; - адекватність, співмірність та збалансованість заходу забезпечення позову в даному випадку підтверджується тим, що позивач просить застосувати захід забезпечення позову у виді арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових банківських рахунках відповідача саме в межах ціни позову у розмірі 6 591 854 грн. 18 коп.; - застосування заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову є прямо пов'язаним із предметом позовної вимоги про стягнення заборгованості та спроможний забезпечити реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову; - наявні обставини, які свідчать про ймовірне утрудненням виконання рішення суду в майбутньому та вказують на необхідність застосування заходів забезпечення позову; - згідно з інформацією, що міститься на сайті "YouControl" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс", статутний капітал останнього складає 3 000 000 грн. 00 коп., що більш ніж удвічі менше від заявлених у цій справі вимог; - відповідно до звіту про фінансово-майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" за 2023 рік неоплачений капітал на кінець звітного періоду становив 2 999 100 грн. 00 коп., що свідчить про те, що статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" принаймні станом на кінець 2023 року не було сформовано; - також із вказаного звіту вбачається, що кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" за товари, роботи, послуги на кінець звітного періоду 2023 року становила 89 359 300 грн. 00 коп.; - зазначене може свідчити про незадовільний фінансовий стан відповідача, що, у випадку відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, утруднятиме виконання рішення суду, а також відновлення порушених прав позивача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 у справі № 904/4092/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3; ідентифікаційний код 42971976) про забезпечення позову - задоволено.
Накладено арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" (49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 22, прим. 103; ідентифікаційний код 37275473).
Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" (49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 22, прим. 103; ідентифікаційний код 37275473) здійснити загалом в межах суми позову у розмірі 6 591 854 (шість мільйонів п'ятсот дев'яносто одна тисяча вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 18 коп.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів в розмірі 6 591 854 грн. 18 коп. Безпосередні причини невиконання зобов'язань відповідачем, а також обґрунтованість позовних вимог при винесені судом першої інстанції оспорюваної ухвали не входять до предмета дослідження та мають бути з'ясовані під час розгляду справи по суті. Судом не встановлено, що вказаний захід забезпечення позову порушує права або охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22). За таких обставин, враховуючи доводи заявника, наведені у заяві, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" в межах суми позову підлягає задоволенню.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись Товариство з обмеженою відповідальністю “МКМ Транс» подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 у справі №904/4092/24, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 по справі №904/4092/24 та ухвалити нову, якою повністю відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Концерн Комплекс» про забезпечення позову. Поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 по справі №904/4092/24 як такий, що був пропущений з поважних причин.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції допущено порушення вимог статті 139 ГПК України, а саме не повернуто заяву позивача про забезпечення позову з підстав не зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, що у відповідності до постанови Верховного Суду по справі №910/10598/21 від 21.12.2021 є підставою для повернення заяви про забезпечення позову: «Отже, суди попередніх інстанції за відсутності правових підстав приймати до розгляду заяву про забезпечення позову, задовольнили вищевказану заяву, чим порушили вищенаведені норми процесуального законодавства».
Апелянт зауважує, що зазначені позивачем в заяві про забезпечення позову відомості не відображають дійсний фінансовий стан відповідача та не є офіційними даними контролюючого органу - ДПС України по платнику податків (відповідачу), а є аналітичним сервісом приватної компанії з відстеження інформації з державних реєстрів. Позивачем використано інформацію, неактуальну станом на момент звернення до суду.
Скаржник звертає увагу, що у відкритих джерелах в мережі Інтернет (веб-сайти opendatabot.ua та ukraine.com.ua) міститься інформація, що дохід ТОВ «МКМ Транс» в 2023 році становив 330 884 000 грн., про який позивачем не повідомлено, чим введено суд в оману щодо фінансового стану відповідача. Згідно доданих позивачем до заяви про забезпечення доказів також прослідковується те, що відповідач не має та не мав жодного податкового боргу чи не виконаного судового рішення.
При задоволенні заяви про забезпечення позову суд не впевнився та не перевірив фактичні обставини справи та докази, які можуть бути підставою для задоволення позовної заяви.
Скаржник стверджує, що накладення арешту на грошові кошти ТОВ «МКМ Транс» зумовлює перепони в можливості здійснювати боржнику поточну господарську діяльність щодо покриття витрат на оплату палива для автомобілів, їх обслуговування та ремонт. Окрім того, це створює незручності для виконання грошових зобов'язань з погашення заборгованості із заробітної плати перед працівниками, сплачувати податки, збори і інші обов'язкові платежі.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
01.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, за змістом якого останній зазначає, що заявником було дотримано вимоги статті 139 ГПК України при поданні заяви про забезпечення позову, а тому підстави для її повернення були відсутні.
Також, позивач вказує на те, що забезпечення позову ТОВ «Концерн Комплект» до ТОВ «МКТ Транс» застосоване ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 у справі №904/4092/24, є обґрунтованим та відповідає усім вимогам законності, а відтак, у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «КМК Транс» повинно бути відмовлено.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Дармін М.О., суддів Чус О.В., Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/4092/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/4092/24.
23.10.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2024р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 25.03.2025 о 11:00 год.
24.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду ТОВ «Концерн Комплекс» подано додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, за змістом яких зазначає наступне:
Судом першої інстанції підтверджено необхідність продовження дії заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2025, шляхом арешту майна ТОВ «МКМ Транс» у розмірі задоволених позовних вимог - 5 707 648,86 грн, для забезпечення виконання рішення суду.
Позивач звертає увагу суду на суперечливу поведінку відповідача, що полягає у поданні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Разом з тим, при поданні апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 20.09.2024 по справі №904/4092/24, скаржник стверджував, що у останнього не виникне проблем із вчасним та повним виконанням майбутнього рішення у справі №904/4092/24. Відтак, доводи скаржника суперечать один одному, що свідчить про суперечливу та недобросовісну поведінку ТОВ «МКМ Транс».
На підставі наведеного, позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «МКМ Транс» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 у справі №904/4092/24, якою застосовані заходи забезпечення позову ТОВ «Концерн Комплекс».
Щодо додаткових пояснень до відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з наступного:
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2024 по справі № 904/4092/24 поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 25.03.2025 о 11:00 год.
Позивачу було запропоновано протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати відзив на апеляційну скаргу.
Відповідачу, в свою чергу, право подати до суду відповідь на відзив, а позивач та приватний виконавець - заперечення на відповідь протягом п'яти днів з дати отримання цих документів. Учасники справи протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження мають право подати клопотання та заяви (за наявності), додаткові докази (за наявності) та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції; заперечення на заяви та клопотання подаються протягом п'яти днів з дати отримання відповідного клопотання чи заяви.
Відповідно до Довідки Центрального апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 25.10.2024 по справі №904/4092/24 було доставлено сторонам по справі до їх електронних кабінетів - 25.10.2024 об 17:06.
Враховуючи вищевикладене та норми матеріального права, які регулюють порядок обчислення строків, строк сплив 31.10.2024.
Як зазначалося вище, з часу винесення ухвали від 25.10.2024 у суду апеляційної інстанції не виникало додаткових питань до сторін спору щодо обставин даної справи.
Рішень щодо надання учасникам справи додаткового строку на подання будь-яких процесуальних документів судом апеляційної інстанції не приймалося.
В пунктах 20,21 постанови Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16 викладено наступний правовий висновок:
20. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
21. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів констатує, що текст додаткових пояснень до відзиву на апеляційну скаргу не містять звернень до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання заяв.
Відповідно, відсутня процесуальна передумова для розгляду зазначеної заяви.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Поняття “справедливе правосуддя» в сучасному розумінні має два аспекти:
- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов'язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);
- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.
В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Відповідно, можливе прийняття судом апеляційної інстанції будь-яких додаткових заяв, клопотань, додаткових пояснень у поза визначений процесуальним законом спосіб призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Вищенаведене дозволяє колегії суддів не приймати до уваги додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, як такі, що подано у поза встановлений процесуальним законом спосіб.
Враховуючи ту обставину, що у період з 24 - 28 березня 2025 року відповідно до ст. 89 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" головуючий суддя - доповідач Дармін М.О. прийматиме участь у підготовці суддів апеляційних господарських судів для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України, призначене на 25.03.2025 не відбудеться, в зв'язку із чим, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “МКМ Транс» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 (про забезпечення позову) у справі №904/4092/24 призначено в судове засідання на 25.02.2025 о 14:30 год.
25.02.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Позивач у заяві (вх.№43955/24 від 18.09.2024) про забезпечення позову просить накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" (код ЄДРПОУ: 37275473, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 22, прим. 103) в сукупності в межах ціни позову в сумі 6 591 854 грн. 18 коп.
Вказана заява обґрунтована тим, що: - відповідач не оплатив постачальнику поставлений товар, порушивши умови Договору, з огляду на що позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості розміром 6 591 854 грн. 18 коп.; - з огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів, то належним заходом забезпечення позову в даному випадку є накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс", в межах суми стягнення 6 591 854 грн. 18 коп.; - адекватність, співмірність та збалансованість заходу забезпечення позову в даному випадку підтверджується тим, що позивач просить застосувати захід забезпечення позову у виді арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових банківських рахунках відповідача саме в межах ціни позову у розмірі 6 591 854 грн. 18 коп.; - застосування заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову є прямо пов'язаним із предметом позовної вимоги про стягнення заборгованості та спроможний забезпечити реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову; - наявні обставини, які свідчать про ймовірне утрудненням виконання рішення суду в майбутньому та вказують на необхідність застосування заходів забезпечення позову; - згідно з інформацією, що міститься на сайті "YouControl" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс", статутний капітал останнього складає 3 000 000 грн. 00 коп., що більш ніж удвічі менше від заявлених у цій справі вимог; - відповідно до звіту про фінансово-майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" за 2023 рік неоплачений капітал на кінець звітного періоду становив 2 999 100 грн. 00 коп., що свідчить про те, що статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" принаймні станом на кінець 2023 року не було сформовано; - також із вказаного звіту вбачається, що кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" за товари, роботи, послуги на кінець звітного періоду 2023 року становила 89 359 300 грн. 00 коп.; - зазначене може свідчити про незадовільний фінансовий стан відповідача, що, у випадку відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, утруднятиме виконання рішення суду, а також відновлення порушених прав позивача.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися наявними на його рахунках грошовими коштами, є беззаперечною, а тому в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За вказаних умов вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
Як свідчить з матеріалів справи, предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів в розмірі 6 591 854,18 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини щодо наявності спору між сторонами, звернення до суду позивача з клопотанням про забезпечення позову є обґрунтованою підставою для висновку про наявність підстав для вжиття запропонованих заявником заходів забезпечення.
При цьому колегія суддів зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі Горнсбі проти Греції (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Водночас ч. 4 ст. 137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом ТОВ «Концерн Комплекс» про стягнення 6 591 854,18 грн у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому на думку колегії суддів, застосування заходу забезпечення позову, безпосередньо пов'язане із предметом позову (в частині майнових вимог).
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах майнової вимоги полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити ТОВ «Концерн Комплекс» по даній справі, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі, а саме: «… При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Позивач посилався також на наявність у Відповідача неоплаченого капіталу на кінець звітного періоду в розмірі 2 999 100,00 грн. та кредиторської заборгованості ТОВ «МКМ ТРАНС» за товари, роботи, послуги на кінець звітного періоду 2023 року в розмірі 89 359 300,00 грн, що підтверджується (на думку Позивача) витягом з інформаційних платформ з мережі Інтернет.
Однак зазначені відомості не відображають дійсний фінансовий стан Відповідача та не є офіційними даними контролюючого органу - ДПС України по платнику податків (Відповідачу), а є аналітичним сервісом приватної компанії з відстеження інформації з державних реєстрів. До того ж Позивачем використано інформацію, не актуальну станом на момент звернення до суду.
Звертаю увагу суду, що у відкритих джерелах в мережі Інтернет (веб-сайти opendatabot.ua та ukraine.com.ua) міститься інформація, що дохід ТОВ «МКМ Транс» в 2023 році становив 330 884 000 грн., про який Позивач вирішив не повідомляти, чим ввід суд в оману, щодо фінансового стану Відповідача.
Крім того, згідно доданих Позивачем до заяви про забезпечення доказів, також прослідковується те, що Відповідач не має та не мав жодного податкового боргу чи не виконаного судового рішення.
Також слід зазначити, що Відповідач наразі перебуває у процесі отримання статусу підприємства критичної інфраструктури. Відповідні докази будуть надана до суду одразу після їх отримання. Арешт рахунку підприємства критичної інфраструктури може в цілому негативно вплинути на економіку Дніпропетровської області…» оскільки встановлені судом першої та апеляційної інстанції, а також наведені вище обставини справи є достатніми для задоволення заяви про забезпечення позову.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Таким чином, з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника в частині недодержання вимог статті 139 Господарського процесуального кодексу України, а саме: «… В справі, що розглядається, заявник не вказав наявність або відсутність у нього та у відповідача електронного кабінету, адресу своєї електронної пошти та засоби зв'язку, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 139 ГПК України»: «Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) …, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету».
Звертаю увагу суду, що 20.09.2024 року, тобто в день проголошення оспорюваної ухвали, суд першої інстанції залишив позов ТОВ «Концерн Комплекс» без руху та встановив строк позивачеві для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, з вимогою зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача (з доказами направлення відповідачеві).
Тобто, суд першої інстанції визначив, що така формальність, як зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету в позовній заяві має суттєве значення, однак в заяві про забезпечення позову це було проігноровано судом, хоча у відповідності до постанови Верховного Суду по справі №910/10598/21 від 21.12.2021 це є підставою для повернення заяви про забезпечення позову: «Отже, суди попередніх інстанцій за відсутності правових підстав приймати до розгляду заяву про забезпечення позову, задовольнили вищевказану заяву, чим порушили вищенаведені норми процесуального законодавства». …» як безпідставні з огляду на наступне.
Пунктом 2 частини 1 статті 139 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Частиною 7 статті 140 ГПК України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Разом з тим, положення частини 8 статті 6 ГПК України закріплює, що у випадках, коли цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов'язку зазначення відповідних відомостей.
Як свідчить з матеріалів оскарження ухвали, заява про забезпечення позову ТОВ «КОНЦЕРН КОМПЛЕКС» у справі № 904/4092/24 була подана до суду через електронний кабінет (а. с. 1-8), з огляду на що, окреме зазначення у заяві відомостей про наявність у нього електронного кабінету не вимагається.
При цьому, п. 2 ч. 1 ст. 139 ГПК України встановлені вимоги про необхідність зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету тільки заявника.
У випадку подання заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, така заява повинна також містити додаткові відомості про інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, згідно з ч. 2 ст. 139 ГПК України. Положення вказаної частини статті 139 ГПК України не містять вимоги щодо зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету майбутнього учасника справи, відтак, даний аргумент апелянта є безпідставним.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 139 ГПК України, адреса електронної пошти вказується лише за її наявності. Отже, доводи скаржника в частині не зазначення заявником (позивачем) електронної пошти не беруться судом до уваги.
Доводи скаржника в частині не зазначення заявником засобів зв'язку колегією суддів також відхиляються, оскільки з наявної в системі «Діловодство спеціалізованого суду» електронної копії позовної заяви, яку було подано одночасно з заявою про забезпечення позову (17.09.2024) вказано контактний номер телефону заявника. Відтак, у матеріалах справи наявний контактний номер телефону Заявника, що підтверджує безпідставність вказаного доводу.
З викладеного свідчить дотримання заявником вимог ст. 139 ГПК України при поданні заяви про забезпечення позову, а тому підстави для її повернення були відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 20.09.2024 у справі №904/4092/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ Транс» на неї, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3028,00 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МКМ Транс» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 (про забезпечення позову) у справі №904/4092/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 (про забезпечення позову) у справі №904/4092/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3028,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “МКМ Транс».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 12.03.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус