14.01.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1119/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
від позивача: Лаврова Марія Анатоліївна (поза межами приміщення суду) - від Акціонерне товариство "Українська залізниця" - адвокат, ордер серія ВІ № 1272210 від 27.12.2024р.
від відповідача: Бондар Ілля Михайлович (поза межами приміщення суду) - від Товариство з обмеженою відповідальністю "АЕРЛАЙН" - витяг з ЄДР
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРЛАЙН» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 у справі №908/1119/24 (суддя Давиденко І.В.)
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Південна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ 40081216)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРЛАЙН» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 71, ідентифікаційний код 36465159)
про стягнення 457 000,00 грн
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
15.04.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Південна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» (далі - Позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерлайн» (далі - Відповідач) 457 000,00 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 у справі №908/1119/24 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРЛАЙН» на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Південна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ 40081216) 457 000 (чотириста п'ятдесят сім тисяч) грн 00 коп штрафу.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у строк до 29.12.2021.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми неустойки, суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку відповідач не надав доказів, що зобов'язання було прострочено не з його вини. Підписавши Договір відповідач був обізнаний про існуючий порядок виконання зобов'язань та правові наслідки порушення умов Договору. Сума заявлених позивачем до стягнення з відповідача неустойки (пені) не є надмірно великою, про що свідчать матеріали справи. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми неустойки у вигляді штрафу.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРЛАЙН», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 у справі №908/1119/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог про стягнення штрафу відмовити, а у разі якщо суд дійде до висновку про їх обґрунтованість, в порядку ст. 233 ГК України зменшити розмір неустойки до розміру який буде відповідати принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Суд першої інстанції вказав, що відповідач був обізнаний про карантин, який був введений в Україні через пандемію COVID-19 ще до укладення договору. Водночас апелянт зазначає, що затримка в ремонті дрезини була спричинена не карантином, а спалахом захворювання серед працівників ТОВ «АЕРЛАЙН», що є важливим аргументом для відхилення вимог позивача.
Судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні було зазначено, що в Договорі не зазначається м. Василівка, Запорізької області, яке на даний час знаходиться у тимчасовій окупації, як місце надання послуг, а місто Запоріжжя, яке з початку війського стану та по даний час в окупації не перебувало. Однак, знищення промислових об'єктів відповідача у місті Василівка (Запорізька обл.), а також захоплення складів відповідача, на яких зберігалось запасні частини автомотриси АДМ № 1609 і було тією самою обставиною що унеможливила виконання договору, і про яку позивач неодноразово повідомлявся.
Скаржник наполягає, що невиконання умов договору стало наслідком дії форс-мажорних обставин, небажання позивача пошуку компромісу та сприянню найшвидшого завершення ремонту, не вжиття дій щодо своєчасного проведення огляду автомотриси та складання відповідного акту огляду. При цьому про дію форс-мажорних обставин, а також неможливість повного проведення ремонту позивач неодноразово попереджався, що підтверджується відповідними листами.
Щодо розміру штрафних санкцій та підстав для його зменшення скаржник зазначає наступне:
Відповідач частково виконав зобов'язання, і позивач не поніс збитків, не оплачував послуги, не звертався до третіх осіб.Порушення зобов'язань не спричинило фінансових витрат для позивача, тому штраф виглядає надмірним.
Підприємство зазнало шкоди через військові дії, що ускладнює виконання зобов'язань.
Сума штрафу значно перевищує можливі збитки позивача, і штраф має бути компенсаційним, а не каральним. Неустойка не повинна бути непомірним тягарем для відповідача, якщо порушення не завдало збитків. Суд має право зменшити неустойку, враховуючи обставини справи та майновий стан сторін.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Не погоджуючись доводами апеляційної скарги, позивач у відзиві зазначає, що судом першої інстанції вірно проаналізовано матеріали та фактичні обставини справи і надана повна оцінка доказів у їх сукупності, а саме:
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов договору від 11.11.2021 № П/Е-211100/НЮ, дата видачі з капітально-відновлювального ремонту (модернізації) встановлена, згідно Додатку 2 до Договору, у термін не пізніше 29.12.2021. Відтак, зобов'язання за Договором мало бути виконано відповідачем не пізніше 29.12.2021. На час укладання Договору карантин та встановлені у зв'язку з ним протиепідемічні та обмежувальні заходи існували на території України вже більше ніж півтора року. Таким чином, укладаючи 11.11.2021 Договір, відповідач повинен був врахувати таку обставину як вже впроваджений на території України карантин у зв'язку із постійно зростаючою захворюваністю та погіршення епідемічної ситуації в країні.
Відповідач не дотримався вимог пункту 8.2 Договору щодо своєчасного повідомлення про форс-мажор, оскільки він поінформував позивача лише 08.02.2022, тоді як термін виконання зобов'язань сплив 29.12.2021.
Військовий стан в Україні був введений 24.02.2022, після спливу терміну виконання зобов'язань за договором, а посилання відповідача на знищення об'єктів у Василівці не є підставою для невиконання, оскільки це сталося через три місяці після терміну, а місце надання послуг було вказано як Запоріжжя, яке не було в окупації.
Згідно з приписами Господарського кодексу України, сторони можуть визначати розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язань, але суд може зменшити їх, якщо вони надмірно великі порівняно із збитками. В умовах війни, зокрема через руйнування залізничної інфраструктури та атак на об'єкти, які використовуються для перевезення вантажів і гуманітарних вантажів, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором до 29.12.2021. Однак доказів, що затримка сталася не з вини відповідача, не надано. Враховуючи, що підприємництво є діяльністю на власний ризик, відповідач несе відповідальність за виконання зобов'язань.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 22.07.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/1119/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
29.07.2024 матеріали справи №908/1119/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРЛАЙН» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 у справі №908/1119/24 залишено без руху.
Скаржнику надано можливість протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надіслати копію апеляційної скарги позивачу в особі Регіональної філії “Південна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця», докази чого надати суду.
До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРЛАЙН» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 у справі №908/1119/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14.01.2025 об 10:30 годин.
14.01.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
11.11.2021 між Акціонерним товариством “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Південна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЕРЛАЙН» (Виконавець) укладено Договір № П/Е-211100/НЮ (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Виконавець зобов'язується надати Замовнику на свій ризик із свого матеріалу та своїми засобами послуги з технічного переоснащення (модернізації) дизельної автомотриси (далі - послуги) типу АДМ-1609 «Харківської дистанції електропостачання», інв. № 18320093, 2008 року побудови (далі - устаткування), згідно специфікації (Додаток 1), графіку подачі устаткування під модернізацію та видачі з модернізації (Додаток 2), які є невід'ємними частинами цього Договору.
Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити послуги, надані Виконавцем, відповідно до Договору (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 3.1 Договору, ціна цього Договору визначається Плановою калькуляцією (Додаток 3) і складає 4 570 000,00 грн у тому числі ПДВ.
Відповідно до Специфікації (Додатку 1 до Договору), вартість послуг з капітально-відновлювального ремонту (модернізації) автомотриси АДМ-1609 становить 4 570 000,00 грн у тому числі ПДВ.
Пунктом 5.1.2 Договору встановлено, що здача устаткування для надання послуг з технічного переоснащення (модернізації) проводиться на території ремонтного підприємства Виконавця, яке розташовано за адресою: 69000, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 15. Здача устаткування для надання послуг з технічного переоснащення (модернізації) проводиться з представниками Замовника.
Відповідно до п. 5.1.3 Договору, фактичний стан устаткування відображається в акті здачі для надання послуг з виконання технічного переоснащення (модернізації), підписаному уповноваженими представниками Замовника та Виконавця у двох примірниках.
16.11.2021 представниками Замовника та Виконавця було складено та підписано акт приймання-передачі про те, що на підставі договору № П/Е-211100/НЮ від 11.11.2021 для надання послуг з технічного переоснащення (модернізації), Замовник передає, а Виконавець приймає дизельну автомотрису типу АДМ- 1609.
Відповідно до умов Договору, дата видачі з капітально-відновлювального ремонту (модернізації) встановлена, згідно Додатку 2 до Договору, у термін не пізніше 29.12.2021.
Позивач посилався на те, що відповідачем свої зобов'язання за Договором не виконані.
Відповідно до п. 7.4 Договору, за невиконання своїх зобов'язань за Договором, у тому числі п. 11.1, Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% вартості Договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками (за їх наявності) і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 10.1 Договору).
Матеріали справи містять лист позивача № Е-02-05/1645 від 14.08.2023, відповідно до якого надано відповідачу зразки документації (а.с. 51, Т.1).
Листом №1808/1 від 18.08.2023 ТОВ «АЕРЛАЙН» повідомило позивача про те, що ремонту майже виконаний, однак внаслідок відсутності деяких агрегатів, що зумовлена тимчасовою окупацією території підприємства, де зберігались деталі та агрегати для технічного переоснащення (модернізації) дизельної автомотриси - 1609, завершити ремонт не представляється можливим, задля закінчення ремонту, ТОВ «АЕРЛАЙН» запропоновано позивачу надати безоплатно автозапчастини: монтажна площадка та капот двигуна, в якості давальницької сировини.
Позивач своїм листом № Е-02-06/264 від 19.09.2023 повідомив що умовами Договору не передбачається передача запчастин як давальницька сировина. Також, позивач зауважив що апаратом директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» це буде розцінене як отримання неправомірної переваги чи іншої цілі та зазначив, що не має можливості передати запасних частин для закінчення модернізації (а.с. 54, Т.1).
Відповідно до пред'явницького сповіщення від 02.10.2023 та акту огляду технічного стану автомотриси від 08.06.2023 було встановлено, що ремонт виконано частково та перелічено прийняті та не прийняті роботи (а.с. 50, Т.1).
29.01.2024 позивачем направлено відповідачу лист №Е-02-06/51 про надання інформації про стан виконання робіт із ремонту автомотриси (а.с. 52, Т.1).
Відповідач листом № 3001/3 від 30.01.2023 на лист позивача №Е-02-06/51 від 29.01.2024 зазначив, що роботи не закінчені через форс-мажорні обставини та запропонував спільно знайти альтернативний варіант щодо вирішення питання про закриття договору та повернення дрезини Замовнику (а.с. 53, Т.1).
Листом від 02.02.2024 № Е-02-06/67 позивач повідомив, що працівники Харківської дистанцій електропостачання філії «Південна залізниця» не можуть прибути за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне Шосе, 15 у зв'язку із великим об'ємом робіт з відновлення залізничної інфраструктури, пошкодженої внаслідок російської агресії. У цьому же листі зазначено, що після завершення робіт з відновлення інфраструктури ТОВ «АЕРЛАЙН» буде письмово повідомлено про допуск представників служби для огляду стану готовності автомотриси (а.с. 55, Т.1).
20.03.2024 своїм листом № Е-02-06/181 позивач звернувся до відповідача із вимогою щодо повернення автомотриси на станцію Нова Баварія зі всім встановленим обладнанням та заміненими матеріалами, у тому й числі лом металобрухту (а.с. 56, Т.1).
Відповідач листом № 0204/037 від 01.04.2024 повідомило позивача про те, що його побажання про відправку її на станцію Нова Баварія не є можливим, так як вона не укомплектована на сто відсотків і не прийнята підприємством позивача, як замовником виконання робіт по модернізації. Також зазначено, що позивач може самостійно транспортувати автомотрису та розрахуватись за встановлені деталі та роботу (а.с. 57, Т.1).
Своїм листом від 09.04.2024 ТОВ «АЕРЛАЙН» звернулось до позивача та зазначило, що виробнича ділянка за адресою м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 15, знаходиться в суборенді ТОВ «АЕРЛАЙН», натомість орендар даної ділянки повідомив, що орендодавцем прийнято рішення про припинення основного договору оренди (що матиме наслідком й припинення договору суборенди), а також про демонтаж частини майна, до якого входять й під'їдні колії, розташовані на земельній ділянці. Отже, найближчим часом, з незалежних від ТОВ «АЕРЛАЙН» причин, відповідач не зможе ані забезпечити переміщення автомотриси, ані забезпечити її зберігання в тому стані в якому вона є зараз. З метою уникнення погіршення стану автомотриси, рекомендовано її самостійне транспортування силами АТ «Укрзалізниця» (а.с. 59, Т.1).
22.04.2024 комісією регіональної філії «Південня залізниця» було складено акт фактичного місцезнаходження, технічного стану, комплектації та якості виконаних робіт. За результатами складеного акту, комісія прийшла до висновку, що повернення автомотриси АДМ №1609 балансоутримувачу можливо тільки в транспортному положенні та частково розукомплектованою.
З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2024 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» Регіональною філією «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» було надіслано претензію № НЮ-06-07/18 від 02.02.2024 з вимогою перерахувати штраф в розмірі 10% вартості послуг Договору № П/Е-211100/НЮ з капітально-відновлювального ремонту (модернізації) автомотриси АДМ-1609, за яким не виконані зобов'язання, в розмірі 457 000,00 грн, відповідно до пункту 7.4 Договору та виконати умови Договору в повному обсязі.
Відповідь на вищевказану претензію матеріали справи не містять.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що 11.11.2021 між Акціонерним товариством “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Південна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЕРЛАЙН» укладено Договір № П/Е-211100/НЮ; що відповідно до Специфікації (Додатку 1 до Договору), вартість послуг з капітально-відновлювального ремонту (модернізації) автомотриси АДМ-1609 становить 4 570 000,00 грн у тому числі ПДВ; що відповідно до умов Договору, дата видачі з капітально-відновлювального ремонту (модернізації) встановлена, згідно Додатку 2 до Договору, у термін не пізніше 29.12.2021; що 16.11.2021 представниками Замовника та Виконавця було складено та підписано акт приймання-передачі про те, що на підставі договору № П/Е-211100/НЮ від 11.11.2021 для надання послуг з технічного переоснащення (модернізації), Замовник передає, а Виконавець приймає дизельну автомотрису типу АДМ- 1609.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, відповідачем у визначений Договором строк (не пізніше 29.12.2021) зобов'язання з надання послуг по капітальному ремонту автомотриси АДМ-1609 не виконано.
Відповідно пункту 8.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 15 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Відповідно до частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (див. пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 910/7495/16
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 912/3323/20).
Разом з тим, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 року в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 року у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21).
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Водночас у постанові від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
У свою чергу, в пунктах 75-77 постанови від 19.08.2022 року у справі № 908/2287/17 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала наступне: "Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".
Крім того, повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні як найшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Такі висновки, викладено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 року у справі № 910/6234/22.
У матеріалах справи наявний лист відповідача від 08.02.2022 № 080222/1, яким він повідомив позивача про форс-мажорні обставини, строк виконання відповідачем зобов'язань минув ще 29.12.2021.
Крім того, відповідач міг і повинен був за певної обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов'язані з впровадженням на всій території України карантину у зв'язку із постійно зростаючою захворюваністю та погіршення епідемічної ситуації в країні, зважаючи на те, що на момент укладення договору 11.11.2021 по всій території України вже було встановлено карантин.
Як слушно зазначив суд першої інстанції, відхиливши заперечення Відповідача стосовно того, що у нього виникли форс-мажорні обставини у зв'язку з воєнними діями та війною в Україні - зобов'язання за Договором виникли у Відповідача до введення воєнного стану в Україні, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (який введено із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та триває на час вирішення цієї справи по суті спору ).
З урахуванням вищевикладеного, доводи апелянта стосовно того, що «…По-перше, у своєму рішенні суд прийшов до висновку, що договір був укладений через півтора року з початку встановлення на території України карантину, а тому відповідач на час підписання графіку подачі устаткування під модернізацію та видачі з модернізації, послуги з технічного переоснащення (модернізації автомотриси АДМ № 1609) був добре обізнаний про існування карантину, який встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Разом з тим, відповідач не погоджується із такими доводами суду, оскільки причиною затримки у виконанні ремонту дрезини не було само по собі запровадження карантину Covid-19, а був спалах захворюваності серед працівників ТОВ «АЕРЛАЙН».
Зазначене підтверджується доказами, що додані до матеріалів справи та яким, у свою чергу, належна оцінка судом не надавалась.
По-друге, відхиляючи доводи щодо дії форс-мажорних обставин в частині окупації виробних потужностей, а також складів на яких зберігались запасні-частини до автомотриси, судом було зазначено:
«Посилання відповідача на військову агресію Російської федерації проти України, яка призвела до введення в Україні указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 воєнного стану, як обставину непереборної силу, через яку ТОВ «АЕРЛАЙН» не зміг виконати зобов'язання щодо ремонту автомотриси АДМ-1609 по Договору не заслуговують на увагу, оскільки виконання добровільно взятих на себе зобов'язань за Договором передбачалось у строк до 29.12.2021».
Разом з тим, доданими до відзиву доказами підтверджувалось те, що позивач із вимогою про поверненням автомотриси після 29.12.2021р. не звертався, бажання розірвати договір, або укласти його з іншою стороною не виявляв, навпаки, поведінка позивача свідчила про зацікавленість у виконанні ремонту відповідачем поза межами дії укладеного договору.
Таким чином, поза сумнівом, що дії сторін свідчили про визнання своїх обов'язків навіть після завершення дії договору, а за таких обставин і всі обставини непереборної сили також підлягають врахуванню, адже у разі відсутності такого фактору як окупація виробничих потужностей відповідача та м. Василівка, ремонт міг бути виконаний фактично.
По-третє, судом у оскаржуваному рішенні було зазначено, що в Договорі не зазначається м. Василівка, Запорізької області, яке на даний час знаходиться у тимчасовій окупації, як місце надання послуг, а місто Запоріжжя, яке з початку війського стану та по даний час в окупації не перебувало.
Однак, знищення промислових об'єктів відповідача у місті Василівка (Запорізька обл.), а також захоплення складів відповідача, на яких зберігалось запасні частини автомотриси АДМ № 1609 і було тією самою обставиною що унеможливила виконання договору, і про яку позивач неодноразово повідомлявся.
Крім цього, про наявність форс-мажорних обставин, що не тільки затримують ремонт, а й в деяких його частинах взагалі унеможливлюють позивач неодноразово повідомлявся підприємством відповідача.
Зокрема, своїм листом №1808/1 від 18.08.2023р. ТОВ «АЕРЛАЙН» повідомило позивача про те, що ремонту майже виконаний, однак внаслідок відсутності деяких агрегатів, що зумовлена тимчасовою окупацією території підприємства де зберігались деталі та агрегати для технічного переоснащення (модернізації) дизельної автомотриси - 1609, завершити ремонт не представляється можливим. Задля закінчення ремонту, ТОВ «АЕРЛАЙН» запропоновано надати безоплатно автозапчастини: монтажна площадка та капот двигуна, в якості давальницької сировини.
Тобто, відповідачем були запропоновані компромісні шляхи найскорішого завершення ремонту.
Однак, позивачем це було прийнято критично та своїм листом від 19.09.2023р. він повідомив що ніякими умовами договору не передбачається передача запчастин як давальницька сировина. Також, позивач зауважив що апаратом директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» це буде розцінене як отримання неправомірної вигоди. Враховуючи викладене, представники позивача повідомили про неможливість передання запасних частин для завершення ремонту.
Крім цього, відповідно до пред'явницького сповіщення від 02.10.2023р. та акту огляду технічного стану автомотриси від 08 червня 2023р. було встановлено, що ремонт виконано частково основні вузли: новий двигун, колісні пари, КПП та ряд інших, згідно з відомістю ремонту, встановлені.
29.01.2024р. позивачем направлено запит №Е-02-06/51 про надання інформації про стан виконання робіт із ремонту автомотриси.
Листом №3001/3 від 30.01.2024р. позивача було повідомлено що ремонтні роботи станом на сьогоднішній день не закінчені через відомі форс-мажорні обставини (частина вузлів дрезини знаходиться на виробничо-технічній базі підприємства в місті Василівка (наразі тимчасово окупована територія), доставити які в м. Запоріжжя не є можливим). Дрезина відремонтована та модернізована на 90%, у чому представники позивача змогли би переконатися прибувши для огляду.
Листом від 02.02.2024р. №Е-02-06/67 позивач повідомив, що працівники Харківської дистанцій електропостачання філії «Південна залізниця» не можуть прибути за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне Шосе, 15 у зв'язку із великим об'ємом робіт з відновлення залізничної інфраструктури, пошкодженої внаслідок російської агресії. У цьому же листі зазначено, що після завершення робіт з відновлення інфраструктури ТОВ «АЕРЛАЙН» буде письмово повідомлено про допуск представників служби для огляду стану готовності автомотриси.
Однак, представники позивача так і не прибули для огляду автомотриси, натомість 22.02.2024р. ТОВ «АЕРЛАЙН» була отримана претензія щодо сплати штрафу у розмірі 457000,00грн.
Натомість, 20.03.2024р. своїм листом №Е-02-06/181 відповідач звернувся до позивача із вимогою щодо повернення автомотриси на станцію Нова Баварія зі всім встановленим обладнанням та заміненими матеріалами, у тому й числі лом металобрухту.
Своєю відповіддю від 01.04.2024р. №0204/037 ТОВ «АЕРЛАЙН» повідомило позивача про те, що його побажання про відправку її на станцію Нова Баварія не є можливим, так як вона не укомплектована на сто відсодків і не прийнята підприємством позивача як замовником виконання робіт по модернізації. Додатково зазначено про можливість направлення представників для проведення огляду.
Своїм листом від 09.04.2024р. ТОВ «АЕРЛАЙН» повторно звернулось до позивача, зазначило, що виробнича ділянка за адресою м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 15, знаходиться в суборенді ТОВ «АЕРЛАЙН», натомість орендар даної ділянки повідомив, що орендодавцем прийнято рішення про припинення основного договору оренди (що матиме наслідком й припинення договору суборенди), а також про демонтаж частини майна, до якого входять й під'їдні колії, розташовані на земельній ділянці. Отже, найближчим часом, з незалежних від ТОВ «АЕРЛАЙН» причин, відповідач не зможе ані забезпечити переміщення автомотриси, ані забезпечити її зберігання в тому стані в якому вона є зараз. З метою уникнення погіршення стану автомотриси, рекомендовано її самостійне транспортування силами АТ «Укрзалізниця».
22 квітня 2024р. комісією регіональної філії «Південня залізниця» було складено акт фактичного місцезнаходження, технічного стану, комплектації та якості виконаних робіт. За результатами складеного акту, встановлено майже повне виконання робіт за договором. Окрім того, комісія прийшла до висновку, що повернення автомотриси АДМ №1609 балансоутримувачу можливо тільки в транспортному положенні та частково розукомплектованою.
Враховуючи викладене, посилання відповідача про дію форс-мажорних обставин вважаємо цілком виправданим, адже:
- Відповідач посилається не тільки не висновки ТПП, а й на інші докази, що підтверджують обставини непереборної сили;
-Позивач неодноразово повідомлявся про виникнення форс-мажорних обставин, позивачу пропонувались компромісні варіанти задля закінчення виконання ремонтних робіт (пропозиція викладена у листі листом №1808/1 від 18.08.2023р. шодо надання запасних частин);
- Через окупацію м. Василівка немає можливості закінчити ремонтні роботи, оскільки частина вузлів автомотриси знаходиться на виробничо-технічній базі підприємства в місті Василівка, доставити які в м. Запоріжжя не є можливим).
З урахуванням викладеного, вважаємо що невиконання умов договору стало наслідком дії форс-мажорних обставин, небажання позивача пошуку компромісу та сприянню найшвидшого завершення ремонту, не вжиття дій щодо своєчасного проведення огляду автомотриси та складання відповідного акту огляду. При цьому про дію форс-мажорних обставин, а також неможливість повного проведення ремонту позивач неодноразово попереджався, що підтверджується відповідними листами…» відхиляються колегією суддів як такі, що не спростовують вірних висновків суду першої інстанції в частині того, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у строк до 29.12.2021.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України.
Зміст договору, що є обов'язковим для виконання його сторонами (частина перша статті 629 цього Кодексу) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Частиною першою статті 548 цього Кодексу передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов'язання (основного зобов'язання), якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).
ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.
Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.
Відповідно до п. 7.4 Договору, за невиконання своїх зобов'язань за Договором, у тому числі п. 11.1, Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% вартості Договору.
Згідно з п. 3.1 Договору, ціна цього Договору визначається Плановою калькуляцією (Додаток 3) і складає 4 570 000,00 грн у тому числі ПДВ. Відповідно до Специфікації (Додатку 1 до Договору), вартість послуг з капітально-відновлювального ремонту (модернізації) автомотриси АДМ-1609 становить 4 570 000,00 грн у тому числі ПДВ.
Заперечення відповідача в частині зменшення неустойки, а саме: «…як вбачається із матеріалів справи, відповідач виконав зобов'язання частково, Разом з тим, позивач не здійснив жодної оплати на користь відповідача, тобто позивач не поніс збитків у зв'язку із простроченням відповідача.
Позивачем ні при досудовому врегулюванні спору, ні при зверненні до суду не заявлялося про те, що часткове невиконання Відповідачем Договору завдало будь- яких інших збитків Позивачу, адже вони відсутні, оскільки ним:
- не оплачувалась вартість послуг Відповідача,
- не замовлявся «послуги з ремонту дизельної автомотриси типу АДМ- 1609» у третіх осіб,
- позивач по цей час не направляє представників для проведення огляду.
Так само, матеріали справи не містять доказів того, що порушення зобов'язання за Договором Відповідачем призвело до неминучих витрат для Позивача.
При цьому сума штрафу, що заявлена позивачем до стягнення з Відповідача 457000,00грн. є неспівмірною.
У зв'язку з проведенням військових дій на території Запорізької області, з квітня 2022р. частина виробничих потужностей підприємства відповідача знищена, а частина не контролюються відповідачем та відповідно господарська діяльність підприємства тимчасово призупинена. Також, в наслідок обстрілів зазнали ушкоджень виробничі потужності підприємства, офісні приміщення. Суттєва кількість працівників підприємства продовжує знаходитись на тимчасово окупованій території.
Таким чином, підприємство перебуває у скрутному фінансовому положенні, а стягнення непомірного штрафу розміром 457000.00 грн призведе до вкрай негативних наслідків, що відобразяться функціонуванні підприємства та на його провадженні господарської діяльності в майбутньому.
Наголошуємо, що розмір штрафних санкцій, що заявлено до стягнення не просто перевищує розмір збитків кредитора, оскільки збитки кредитора взагалі відсутні.
Відповідно, неустойка не може перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для відповідача та стати джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора. Як вже зазначалось, наразі матеріалами справи не підтверджується понесення позивачем матеріальних збитків або додаткових фінансових витрат…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:
Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною 2 статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22).
У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватись судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним у судовій практиці та знайшов відображення у численних постановах Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Однак, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Колегія суддів зауважує, що укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі розмір та порядок нарахування неустойки. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок заявленої до стягнення суми штрафу, з урахуванням відсутності посилань апелянта на конкретні арифметичні помилки, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРЛАЙН» на користь позивача штрафу у розмірі 475 000,00 грн.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів визнає такими, що не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, які наведені в рішенні, що оскаржується.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 у справі №908/1119/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРЛАЙН» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 10282,50 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРЛАЙН» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 у справі №908/1119/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 у справі №908/1119/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 10282,50 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “АЕРЛАЙН».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 12.03.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус