04.03.2025 року м. Дніпро Справа № 904/85/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2024 у справі № 904/85/24
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест"
про стягнення 185 960,81 грн. заборгованості за теплову енергію, 32 111,32 грн. 3% річних, 163 910,86 грн. інфляційних втрат, 41 558,58 грн. пені, -
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" заборгованості за договором про постачання теплової енергії №030580 від 13.11.2019 на загальну суму 423 541,57 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.06.2024), з яких:
- 185 960,81 грн. заборгованість за теплову енергію поставлену за період з листопада 2019 року по березень 2021 року;
- 32 111,32 грн. 3% річних за загальний період з 13.03.2020 по 06.12.2023;
- 163 910,86 грн. інфляційні втрати за загальний період з березня 2020 року по жовтень 2023 року;
- 41 558,58 грн. пеня за загальний період з 13.03.2020 по 06.12.2023.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2024 у справі № 904/85/24:
- позовні вимоги задоволено частково;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 185 960,81 грн. заборгованості за теплову енергію, 32 111,32 грн. 3% річних, 163 910,86 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 729,74 грн.;
- в решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконанням відповідачем умов договору №030580 від 13.11.2019 про постачання теплової енергії щодо своєчасної та повної оплати за теплову енергію поставлену за адресою: м. Дніпро, вул. Ясельна, буд. 1, впродовж періоду з листопада 2019 року по березень 2021 року. На підстав ст. 625 ЦК України стягнуто інфляційні втрати та 3% річних. В частині вимог про стягнення пені суд відмовив у зв'язку з вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України та оскільки у період за який нараховано пеню та до 01.07.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, тоді як враховуючи норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020, встановлена заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2024 у справі № 904/85/24, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначає, що з ТОВ "Альб-Інвест" укладено договір постачання, за яким він отримує теплову енергію як товарну продукцію для цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням та не являється споживачем поставленої теплової енергії, як житлово-комунальної послуги. Тому дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з якою на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, на відповідача в частині правовідносин, що виникли на підставі Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії, не розповсюджується.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та участі у судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка відповідача в судове засідання обов'язковою, а його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності відповідача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Коваль Л.А., 06.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами якого, для вирішення питання відкриття провадження у справі, визначено новий склад суду у складі: головуючого судді Дарміна М.О., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Коваль Л.А., та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024р., визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу новим складом суду, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 04.03.2025р. о 9:15 год.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 13 листопада 2019 року між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" (далі - споживач) укладено договір №030580 про постачання теплової енергії (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується одержати та сплатити теплопостачальній організації її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 доби); гаряче водопостачання - відповідно з виробничої програмою теплопостачальної організації; технологічні потреби - відповідно з виробничої програмою споживача; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.
Споживач теплової енергії зобов'язується: додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягам які визначені в додатку 1; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. На кінець опалювального сезону, календарного року проводити звіряння розрахунків з теплопостачальною організацією (п. 3.2.1 та п. 3.2.2 договору).
Обов'язки теплопостачальної організації: забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором (п. 4.2.1 договору).
Згідно правил користування тепловою енергією, споживачі зобов'язується встановити прилади обліку теплової енергії (п. 5.1 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору, облік споживання теплової енергії проводиться по приладу обліку, встановленого на вводі житлового будинку за адр. вул. Ясельна, 1, чи розрахунковим способом.
Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 5.4. договору).
Тарифи на теплову енергію, що споживається за договором встановлюється Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України. Згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) (п. 6.1. договору).
Тариф для розрахунків по договору складає: Теплова енергія - 1Гкал 1 305,02 грн. (без ПДВ), 1 566,02 грн. з ПДВ (п. 6.2. договору).
Згідно з п. 7.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Відповідно до п.7.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) прийому-передачі теплової енергії по формі Додатку 4. Отриманий акт прийому-передачі теплової енергії споживач або представник споживача повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі десяти днів з дати отримання. Датою отримання акт вважається:
- при отримання нарочним - дата вручення представнику споживача;
- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку, поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту -3 дні, по області -5 днів, по Україні -7 днів). При поверненні підприємством зв'язку рекомендованого листа з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що споживач повідомлений про направлені документи.
У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту прийому-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у вищезазначений термін, акт вважається погодженим і є підставою остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати теплопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з зазначенням періоду, за який він сплачує (п. 7.3. договору).
Відповідно до п. 7.4 договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку теплопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до "13" листопада 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов'язань (п. 11.1. договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (11.5 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, за період із лютого 2020 року по березень 2021 року, позивач поставив для опалення приміщення відповідача теплову енергію на загальну суму 343 835,07 грн., що підтверджується актами №030580, які підписані позивачем в односторонньому порядку:
- від 29.02.2020 прийому-передачі теплової енергії обсягом 48,21758 Гкал на суму 69 740,56 грн.;
- від 31.03.2020 прийому-передачі теплової енергії обсягом 3,24848 + 14,61816 Гкал на суму 25 413,86 грн.;
- від 30.11.2020 прийому-передачі теплової енергії обсягом 8,46903 Гкал на суму 11 133,70 грн.;
- від 31.12.2020 прийому-передачі теплової енергії обсягом 12,36334 + 37,88387 Гкал на суму 77 402,85 грн.;
- від 31.01.2021 прийому-передачі теплової енергії обсягом 36,62748 Гкал на суму 59 121,59 грн.;
- 28.02.2021 прийому-передачі теплової енергії обсягом 41,46386 + 41,46386 Гкал на суму 133 856,28 грн.;
- від 31.03.2021 прийому-передачі теплової енергії обсягом 48,70767 Гкал на суму 78 620,60 грн.;
- від 18.04.2021 прийому-передачі теплової енергії обсягом -9,673432 -4,823858 -0,712849 -8,701734 -1,949112 -0,393685 Гкал на суму -42 378,50 грн.;
- від 30.04.2021 прийому-передачі теплової енергії обсягом -37,88387 + 5,1588 Гкал на суму -52 822,58 грн.;
- від 30.04.2023 прийому-передачі теплової енергії обсягом -12,36334 Гкал на суму -16 253,29 грн.
На адресу відповідача виставлені рахунки №030580 на оплату на загальну суму 343 835,07 грн.
Зазначені акти та рахунки направлялись позивачем на електронну адресу відповідача - admyn@alb.dp.ua (а.с.54-58).
Розрахунок фактично спожитої теплової енергії згідно приладу обліку встановленого на адміністративну будівлю ТОВ "Альб-Інвест" за адресою вул. Ясельна, 1, підтверджується довідкою (а.с. 65).
Відповідач частково розрахувався за поставлену теплову енергію, сплатив на рахунок позивача 157 874,26 грн., отже відповідач має заборгованість у розмірі 185 960,81 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлена досудова вимога з проханням оплатити суму заборгованості разом з актом звіряння взаємних розрахунків (а.с. 59-62).
Відповідач зазначені вище акти приймання не підписав, на адресу позивача не повернув, зобов'язання щодо оплати поставленої теплової енергії не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 185 960,81 грн.
Наявність основної заборгованості та нараховані штрафні санкції стали підставою звернення до суду.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч.ч. 6,7 ст. 276 ГК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що у визначений договором строк відповідач свої зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії не виконав. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 185 960,81 грн. визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені в розмірі 41 558,58 грн.
Апеляційна скарга не містить заперечень в частині стягнення основної заборгованості та нарахувань згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України - інфляційних втрат та 3% річних, а тому згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку судове рішення у цій частині не переглядається.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом (частина 4 статті 24 Закону України "Про теплопостачання").
Частинами 5, 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що в разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно з пунктом 8.4.3 договору передбачена відповідальність споживача в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пені у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивач нарахував пеню у розмірі 41 558,58 грн. за загальний період з 13.03.2020 по 06.12.2023.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" відповідно до яких, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, не поширюються на відповідача, оскільки він не відноситься до категорії населення.
При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню, як такі, що нараховані позивачем за період з 13.03.2020 по 31.07.2023, оскільки у цей період та до 01.07.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та врахував норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020, приписи яких забороняють нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Також суд послався на неврахування позивачем вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
З такими висновками не погоджується колегія суддів у зв'язку з наступним.
Відповідно до п. 7 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 27.02.2024 у справі № 911/858/22, проаналізувавши приписи статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України констатував, що приписи пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання більше ніж за шість місяців.
Апеляційний суд також вважає, що положення підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 не поширюються на спірні відносини.
Відносини щодо постачання та споживання теплової енергії регулюються Законами "Про теплопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".
Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання").
Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія як товар не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема, власниками приміщень у багатоквартирному будинку), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві). Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 904/7024/17, на яку посилається скаржник.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198 (в редакції чинній на момент укладення договору), споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Споживачем теплової енергії як товарної продукції в розумінні Закону України "Про теплопостачання" можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору, теплоспоживче обладнання яких (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі. З огляду на зазначене (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії належать, зокрема, власники / балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 908/2078/22, від 09.04.2024 у справі № 908/710/23.
Натомість відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 цього Закону).
Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (частина 3 статті 2 цього Закону).
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Таким чином, споживачем житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" може бути власник (співвласник) нерухомого майна, або за згодою власника користувач об'єкта нерухомого майна, який отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з яким або від імені якого укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. При цьому до колективних споживачів належать лише юридичні особи, яка об'єднують споживачів у будівлі та укладають договори про надання комунальних послуг в інтересах цих осіб.
У пункті 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (в редакції чинній на дату укладення договору), застосовуються, зокрема, такі терміни: централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Тобто зазначеними нормами визначено обов'язкову ознаку споживача послуг, а саме: споживачем послуг може бути фізична/юридична особа, відповідне обладнання приміщення якої приєднане або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем.
Отже, якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг.
Слід зазначити, що внутрішньобудинкові системи не відносяться до місцевої (розподільчої) теплової мережі, що ще раз підтверджує те, що постачальник теплової енергії не здійснює постачання теплової енергії власникам жилих/нежилих приміщень, обладнання яких приєднані до відповідних внутрішньобудинкових систем.
Відносини у сфері житлово-комунальних послуг встановлюються шляхом укладення договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг між власником / балансоутримувачем/ управителем будинку (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг) та кінцевими споживачами (споживачами послуг) - власниками житлових/нежитлових приміщень.
Вказані висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 904/7024/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 грудня 2024 року по справі № 910/11443/23.
Предметом укладеного між сторонами договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором. За умовами договору теплопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції, гарячого водопостачання, технологічні потреби, кондиціонування повітря.
Теплова енергія постачається відповідачу в окрему будівлю - адміністративний будинок (офіс), теплоспоживче обладнання відповідача через тепловий ввід приєднане до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
Відповідно до Договору та його додатків відповідач використовує опалювальне приміщення для цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відповідно до додатку № 5 до договору видом діяльності відповідача є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Також тарифи, які застосовані при розрахунках із відповідачем відносяться до категорії "інші споживачі (крім населення)".
Отже, враховуюче зазначене, з ТОВ "Альб-Інвест", як суб'єктом господарської діяльності, укладено договір постачання, за яким він отримує теплову енергію як товарну продукцію для цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням та не являється споживачем поставленої теплової енергії, як житлово-комунальної послуги.
Оскільки відповідач не є споживачем поставленої теплової енергії в контексті житлово-комунальної послуги для кінцевих споживачів, відтак на нього не поширюються норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в частині заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
За викладеного, колегія суддів вважає, що пеня за несвоєчасне здійснення платежів за фактично спожиту теплову енергію заявлена позивачем у сумі 41 558,58 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
При цьому, позивачем не пропущено спеціальну позовну давність (ст. 285 ЦК України) для заявлення вимог щодо стягнення пені.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Також суд не вбачає підстав для зменшення пені на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, про що відповідач подавав заяву у суді першої інстанції.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Колегія суддів враховує, що основний борг тривалий час не був оплачений відповідачем, навіть частинами. Розмір пені не є завищеним по відношенню до боргу. Значні нарахування інфляційних втрат спричинені тривалим існуванням боргу та значним знеціненням коштів у цей період.
Обставини пожежі у приміщенні відповідача, яка відбувалась у 2020 році та використання приміщення для тимчасового проживання, у зв'язку з військовим станом, ніяким чином не пояснюють причини тривалої неоплати боргу у період між вказаними подіями.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, доводи апелянта знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні пені з прийняттям нового рішення про задоволення позову у цій частині та пропорційним розподілом судового збору за подання позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2024 у справі № 904/85/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2024 у справі № 904/85/24 - скасувати в частині відмови у стягненні пені та розподілу судових витрат.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альб-Інвест" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 41 558,58 грн. пені, 6 503,12 грн. судового збору за подання позову та 3 633,60 судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу, на виконання даної постанови, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана 11.03.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд