вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2025 р. Справа№ 01/10/5026/779/2011
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Шапрана В.В.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника АТ "Міжнародний резервний банк" Рибкіної Н.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"
на ухвалу Господарського суду Черкаської області
від 11.06.2024 (повний текст складено 05.08.2024, суддя Хабазня Ю.А.)
у справі № 01/10/5026/779/2011
за заявою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (попереднє найменування - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії")
до Відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо" (код 00444278)
про банкрутство,
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі №01/10/5026/779/2011 задоволено повністю скаргу арбітражного керуючого Юдицького О.В. від 20.05.2024, визнано дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Полінкевича Олександра Васильовича, які вчинені шляхом винесення повідомлення від 25.04.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання неправомірними та скасовано повідомлення від 25.04.2024; зобов'язано Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) відкрити виконавче провадження за заявою арбітражного керуючого Юдицького О.В. від 11.04.2024 №02-01/823/779-2011 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 15.08.2022 у справі №01/10/5026/779/2011, виданого на виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 02.08.2022 у цій справі.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Так, за твердженням скаржника, суд першої інстанції послався на не релевантну практику Верховного Суду, оскільки вимоги ліквідатора боржника у даній справі не пов'язані із ліквідаційною процедурою банку, виникли до самого банку, а не до уповноваженої особи, що здійснює ліквідацію неплатоспроможного банку. Також, суд не з'ясував обставини прийняття ухвали про стягнення грошової винагороди до добровільного виконання шляхом включення до реєстру вимог кредиторів банку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 (суддя-доповідач Поляков Б.М.) відкрито апеляційне провадження у справі № 01/10/5026/779/2011.
Арбітражний керуючий Юдицький О.В. подав відзив, у якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу Господарського суду Черкаськоїобласті від 11.06.2024 залишити без змін.
Так, арбітражний керуючий зазначає, що можливість стягнення в примусовому порядку органами державної виконавчої служби заборгованості з банківської установи, яка перебуває у процедурі ліквідації на підставі рішення НБУ, передбачена постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011. При цьому, звернення ухвали до примусового виконання було зумовлено тим, що банк не виконував судове рішення добровільно протягом тривалого часу.
19.11.2024 суддю Полякова Б.М. звільнено у відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024, для розгляду справи визначено колегію суддів: Сотніков С.В. (головуючий), Отрюх Б.В., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 розгляд справи № 01/10/5026/779/2011 призначено на 25.02.2025.
В судовому засіданні 25.02.2025 оголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) постанову.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарськгго суду Черкаської області від 08.04.2011 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника.
Постановою суду від 18.12.2012 боржника визнано банкрутом.
Ухвалою суду від 02.08.2022 затверджено звіт ліквідатора банкрута від 09.04.2022 №02-01/628 про проведення ліквідаційної процедури банкрута та доданий до нього ліквідаційний баланс станом на 17.02.2022, ліквідовано ВАТ "Золотонощам'ясо" як юридичну особу-банкрута, провадження у справі закрито.
Ухвалою суду від 02.08.2022 (залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022) стягнуто з АТ "Міжнародний резервний банк" на користь арбітражного керуючого Юдицького О.В. 162994,66 грн. грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого.
15.08.2022 на виконання вказаного вище судового рішення видано наказ суду.
17.08.2022 арбітражний керуючий Юдицький О.В. направив Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ліквідатору ПАТ "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. (Банку) заяву №02-01/142/779-2011 про прийняття наказу суду від 15.08.2022 до виконання.
12.05.2023 арбітражний керуючий Юдицький О.В. направив Банку заяву №02-01/412/779-2011, у якій просив виконати ухвалу суду від 02.08.2022 у цій справі позачергово у межах кошторису витрат Банку,, а у разі відмови у позачерговому погашенні вимог, повернути виконавчий документ (наказ суду від 15.08.2022) заявнику.
22.05.2023 Банк у відповідь на заяву арбітражного керуючого Юдицького О.В. від 12.05.2023 №02-01/412/779-2011 листом №2010 повідомив про те, що оскільки стягнута з АТ "Міжнародний резервний банк" грошова винагорода виникла за період з 22.11.2018 до 30.11.2020, тобто до початку процедури ліквідації банку (25.02.2022), то вимоги є конкурсними і включені до реєстру вимог кредиторів АТ "Міжнародний резервний банк" у порядку п. 8 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"
Ухвалою суду від 11.04.2024 задоволено заяву арбітражного керуючого Юдицького О.В. та видано дублікат наказу суду від 15.08.2022. 11.04.2024 арбітражний керуючий Юдицький О.В. звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву №02-01/823/779-2011 із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 18.08.2022.
25.04.2024 відділ ДВС повідомив про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Повернення виконавчого документу мотивоване тим, що розпочато процедуру ліквідації на підставі рішення Правління Національного банку України №91-рш/БТ від 25.02.2022 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (код ЄДРПОУ: 25959784) та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №131 від 25 лютого 2022 року "Про початок процедури ліквідації АТ "МР Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Арбітражний керуючий звернувся зі скаргою на дії державного виконавця.
Положеннями частини першої статті 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", заява № 48553/99, пункт 77, та від 05 липня 2005 року у справі "Агротехсервіс проти України", заява № 62608/00, пункт 42).
Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, зазначив, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність (абзаци тринадцятий, чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону №1404-VIII (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019).
Конституційний Суд України зазначив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев'ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).
Частиною четвертою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) надано право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. А відповідно до частини третьої статті 46 цього Закону допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов'язань, пов'язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.
Рішенням суду у цій справі неплатоспроможний банк зобов'язано оплатити шляхом стягнення грошових коштів на користь арбітражного керуючого частину послуг ліквідатора позичальника як таких, що є витратами, пов'язаними з належним проведенням ліквідаційної процедури самого банку, з огляду на обов'язок ліквідатора банку вживати заходів щодо повернення своїх активів, а поза межами участі банку у справі про банкрутство позичальника стягнення таких активів є неможливим з урахуванням часткового стягнення дебіторської заборгованості на користь неплатоспроможного банку. Таке рішення залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, відтак не може ставитися під сумнів під час розгляду скарги на дії державного виконавця стороною (конкурсним кредитором), щодо якої його прийнято.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (пункт 4 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").
За висновком Великої Палати Верховного Суду наведена вище норма Закону про виконавче провадження має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.
Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов'язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 та є релевантною до даних спірних правовідносин, оскільки стосується права на одержання арбітражним керуючим грошової винагороди від неплатоспроможного банку, оскільки ліквідаційна процедура боржника була закінчена після віднесення банку до категорії неплатоспроможних та відкриття його ліквідаційної процедури, тобто в даному випадку арбітражний керуючий вчиняв дії, що були направлені на повернення активів неплатоспроможного банку шляхом вжиття заходів з погашення грошових вимог банку до боржника, а його вимоги можна вважати поточними та такими, що виникли у зв'язку з ліквідацією самого банку.
За встановлених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги арбітражного керуючого на неправомірні дії державного виконавця.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановленні вище висновки суду першої інстанції та обставини справи, а відтак підлягають відхиленню.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі № 01/10/5026/779/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та з врахуванням ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.
Повна постанова складена та підписана 12.03.2025.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді В.В. Шапран
Б.В. Отрюх