вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" березня 2025 р. Справа№ 911/378/17 (911/3158/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
секретар судового засідання Дюкарєва І.М.
за участю представників згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "СФЕРА-ПЛЮС"
на рішення господарського суду Київської області від 09.12.2024р.
(повний текст складено 09.12.2024р.)
у справі №911/378/17(911/3158/23) (суддя Лопатін А.В.)
за позовом Комунального підприємства (далі - КП) "Управління житлово-комунального господарства"
до ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС"
про стягнення 260 658,56 грн.
в межах провадження у справі №911/378/17 про банкрутство КП "Управління житлово-комунального господарства"
Рішенням господарського суду Київської області від 09.12.2024р. у справі №911/378/17(911/3158/23) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" на користь КП "Управління житлово-комунального господарства" 117 146, 85 грн. основного боргу; 8 238,83 грн. 3% річних; 51 056,08 грн. інфляційних втрат; 35 228,47 грн. пені; 3175,21 грн. судового збору; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із винесеним рішенням, 30.12.2024р. ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 09.12.2024р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення частково та стягнути з ТОВ "Сфера-Плюс" на користь КП "Управління житлово-комунального господарства" основний борг у сумі 72 011,46 грн., а в решті позовних вимог відмовити повністю; судові витрати покласти на сторони відповідно до задоволених судом вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу КП "Управління житлово-комунального господарства" просить відмовити в повному обсязі ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Київської області від 09.12.2024р. у справі №911/378/17(911/3158/23) залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025р. перейдено зі стадії розгляду справи правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" на рішення господарського суду Київської області від 09.12.2024р. у справі №911/378/17(911/3158/23) та призначено її до розгляду на 10.03.2025р.
07.03.2025р. до апеляційного суду від ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025р. надійшов доказ направлення копії апеляційної скарги КП "Управління житлово-комунального господарства".
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/378/17 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до КП "Управління житлово-комунального господарства" про банкрутство, провадження в якій було порушено ухвалою суду від 06.07.2017р.
Наразі триває процедура санації КП "Управління житлово-комунального господарства".
16.10.2023р. до місцевого суду КП "Управління житлово-комунального господарства" була подана позовна заява про стягнення 260 658,56 грн з ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС", з яких: 117 146,85 грн основного боргу за договором №40-21-Т від 01.10.2021р.; 51 056,08 грн інфляційних втрат, 8 238,83 грн 3% річних, 84 216,80 грн пені, судових витрат в розмірі 3 909,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що як стверджує позивач, ним було поставлено позивачу теплову енергію за період грудень 2021 р., січень 2022 р., проте відповідач оплатив за поставлену теплову енергію лише частково та заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.12.2021р. по 31.01.2022 р. станом на 04.10.2023 р. становить 117 146,85 грн.
Ухвалою місцевого суду від 20.10.2023р., зокрема, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в межах провадження у справі №911/378/17 про банкрутство КП "Управління житлово-комунального господарства"; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Договору №10-09/21 оренди нежитлового приміщення від 10.09.2021р., акту приймання-передачі від 13.09.2021р. до договору оренди №10-09/21 від 10.09.2021р., у ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" у строковому платному користуванні перебуває нежитлова будівля, загальною площею 1 926,1 кв.м., розташована за адресою: м.Славутич, Сосновий проїзд, буд. 7. Відповідно до пункту 5.2. вказаного Договору №10-09/21, договір діє до 31.07.2024р. (а.с.14-17).
01.10.2021р. між КП "Управління житлово-комунального господарства" (теплопостачальна організація) та ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії №40-21-Т (далі - Договір, а.с.7-13), відповідно до п.1.1. якого, за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в потрібних обсягах на об'єкт нежитлової будівлі, загальною площею 1 926,1 м.кв., розташований за адресою: 07101, Київська область, м.Славутич, Сосновий проїзд, будинок 7, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими відповідними органами влади тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п.п.2.1, 2.4 Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води для опалення та підготовки гарячого водопостачання. Теплопостачальна організація та споживач у рамках виконання умов цього договору свою діяльність повинні виконувати у відповідності з вимогами "Правил користування тепловою енергією".
Відповідно до п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно додатку 1 до Договору (пункти 1-3), теплопостачальна організація постачає споживачу в період з 01.10.2021р. по 30.09.2022р. теплову енергію в межах Q рік = 183 Гкал/рік. Орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 348 509,59 грн. у т.ч. ПДВ 58 084,93 грн. Тариф на теплову енергію згідно Рішення Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 28.05.2021р. №214, становить 1587,02 грн./Гкал без ПДВ" за 1 Гкал (без ПДВ). Дата зняття споживачем показань приладів обліку - 21-е число поточного місяця; подання звіту теплопостачальній організації - не пізніше 23-го числа. Розподіл теплової енергії в гігакалоріях по місяцям: січень - "43", грудень "28".
Відповідно до п.3.2.2 Договору, споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.
Пунктом 4.2.6 Договору передбачено, що до обов'язків теплопостачальної організації належить повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.
Згідно з п.п.5.1, 5.7, 5.8 Договору, облік споживання теплової енергії проводиться приладним способом. Акт є документом, що підтверджує факт отримання споживачем теплової енергії у відповідному місяці. В акті зазначаються фактичні обсяги споживання теплової енергії, ціна та вартість спожитої теплової енергії у відповідному розрахунковому місяці. Споживач має належним чином засвідчити (підписати та скріпити відбитком печатки, а у випадку відсутності печатки - підписати) акт та повернути один примірник акту теплопостачальній організації протягом трьох календарних днів з моменту отримання такого акту. У випадку неповернення належним чином засвідченого акту споживачем протягом вказаного строку, акт вважається чинним (погодженим сторонами даного договору), а теплова енергія отриманою споживачем в кількості, вказаній в акті. Споживач підтверджує, що підписаний (погоджений) сторонами акт за розрахунковий місяць означає повне виконання теплопостачальною організацією своїх зобов'язань за цим договором у відповідному місяці.
Пунктами 6.1-6.5 Договору встановлено, що вартість теплової енергії визначається відповідно до затверджених уповноваженим державним органом тарифів та обсягів спожитої теплової енергії. Розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. За домовленістю сторін розрахунки за теплову енергію можуть проводитись і іншими не забороненими чинним законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач зобов'язується проводити оплату за теплову енергію шляхом перерахування коштів на банківський рахунок теплопостачальної організації в термін: - до 1-го числа місяця споживання попередню оплату в розмірі 70% відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів; - остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію проводиться споживачем до 25 числа місяця, наступного за місяцем споживання. За наявності заборгованості в споживача за цим договором, теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за одержану теплову енергію спожиту в минулі періоди незалежно від призначення платежу.
Пунктами 7.1, 7.3.4 та 7.3.5 Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань, крім випадку письмової відмови сторони. У разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється за прострочення виконання грошового зобов'язання через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.п.10.1, 10.2 Договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання представниками сторін і діє до 30.09.2022 р., а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Відповідно до п.п.12.2, 12.3, 12.6 Договору, всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками. Всі зміни та доповнення до цього договору являються невід'ємною частиною Договору. Для постійного зв'язку з теплопостачальною організацією та узгодження питань, пов'язаних з виконанням умов цього договору, споживач призначає відповідального за теплове господарство в особі: Тайченачев Сергій Миколайович.
Договір, додатки до Договору підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток позивача та відповідача.
Згідно Рішення Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області №438 від 12.10.2021р., тариф на теплову енергію без врахування витрат на утримання та ремонт ЦПТ становить 4324,97 грн./Гкал без ПДВ.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів про використану теплову енергію за грудень 2021 р. та за січень 2022 р., позивачем було застосовано тариф за теплову енергію у розмірі 4 324,97 грн. без ПДВ (а.с.20-21).
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказував місцевому суду на те, що КП "Управління житлово-комунального господарства" не повідомляло відповідача про зміну тарифу під час здійснення розрахунків за грудень 2021р.
У відповіді на відзив позивач зазначав, що після укладення договору, тариф було змінено відповідно до рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради №438 від 12.10.2021р. про що, у встановленому чинним законодавством порядку повідомлено всіх споживачів в засобах масової інформації та, як передбачено п.4.2.6 умов Договору, додатково письмово повідомлено споживача.
На підтвердження факту повідомлення ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" про зміну тарифу, позивачем було долучено до матеріалів справи копію листа КП "Управління житлово-комунального господарства" №01.04/1798 від 26.10.2021р "Про зміну тарифу", з якого вбачається, що останнім доводилась до відома Товариства інформація, що тариф на теплову енергію без урахування витрат на утримання на ремонт ЦПТ, згідно рішення Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 12.10.2021р. №438, яке набирає чинності з 12.10.2021 р., становить 4324,97 грн/Ккал без ПДВ. Даний лист вважати невід'ємною частиною Договору про постачання теплової енергії №40-21-Т від 01.10.2021р. (а.с.109).
Дослідивши вказаний лист позивача №01.04/1798 від 26.10.2021р. "Про зміну тарифу", апеляційним судом встановлено, що останній містить напис виконаний від руки - «Отримав» підпис «Тайченачев С.М.», який відповідно до погодженого сторонами пункту 12.6. Договору є призначеною споживачем (відповідачем) відповідальною особою за теплове господарство для постійного зв'язку з теплопостачальною організацією та узгодження питань, пов'язаних з виконанням умов цього договору. Інших відомостей, заперечень, тощо, вказаний документ не містить.
Жодних заперечень щодо викладених обставин відповідачем суду першої інстанції надано не було. Такі заперечення в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, місцевим судом правильно встановлено, що КП "Управління житлово-комунального господарства" належними доказами підтвердив про повідомлення 26.10.2021р. уповноваженої особи відповідача про зміну тарифу на постачання теплової енергії до 4324,97 грн./Гкал.
З матеріалів справи вбачається, що позивач стверджував, що він в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором за грудень 2021р. та січень 2022р., на підтвердження чого були надані місцевому суду акти про використану теплову енергію за грудень 2021р. та січень 2022р. до Договору, рахунки-фактури №тп-000000702 від 31.12.2021р., №тп-000000102 від 31.01.2022р., зауважуючи, що направляв дані акти, рахунки-фактури відповідачу, проте останній їх не повернув позивачу. Відповідно до позовної заяви відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором за поставлену позивачем у вказаний період теплову енергію не розрахувався в повному обсязі. Так, згідно позовної заяви від відповідача надійшли на розрахунковий рахунок позивача оплати: 05.08.2022р. в сумі 1074,51 грн., 15.09.2022р. в сумі 5000,00 грн., 30.09.2022р. в сумі 10 000,00 грн., 07.10.2022р. в сумі 5 000,00 грн., 14.10.2022р. в сумі 5 000,00 грн., 25.10.2022р. в сумі 10 000,00 грн., 11.11.2022р. в сумі 10 000,00 грн., 23.11.2022р. в сумі 15 000,00 грн., 02.12.2022р. в сумі 10 000,00 грн., 28.07.2023р. в сумі 5000,00 грн., 01.09.2023р. в сумі 5000,00 грн., 11.09.2023р. в сумі 5000,00 грн., 25.09.2023р. в сумі 5000,00 грн., відповідно до виставленого рахунка-фактури №тп-000000702 від 31.12.2021р. та акту про використану теплову енергію за грудень 2021р. Через неналежне виконання грошових зобов'язань, у відповідача виникла заборгованість за період з 01.12.2021р. по 31.01.2022р. станом на 04.10.2023р. у сумі 117 146,85 грн.
На переконання позивача, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання на підставі п.п.6.3, 6.4, 7.3.4, 7.3.5 Договору, ст.ст.625, 549 ЦК України, ст.ст.230, 231 ГК України, ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" має сплатити на користь позивача, крім основного боргу, 8 238,83 грн. 3% річних, 51 056,08 грн. інфляційних втрат, а також 84 216,80 грн. пені.
Вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнав суму боргу за поставлену теплову енергію за спірний період у сумі 72 011,46 грн. без урахування ПДВ 20%.
Згідно із ч.1 ст.175 Господарського кодексу (далі - ГК) України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Нормами ч. 2 ст.11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
За приписами ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.526, ч.1 ст.626 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Нормами ч.1 ст.691, ч.2 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.7 ст.93 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частина 1 ст.525, ч.1 ст.610, ч.1 ст.629 ЦК України передбачають, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно з ч.2 ст.614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Місцевим судом було правильно встановлено, що в пунктах 6.3., 6.4. Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач зобов'язується проводити оплату за теплову енергію шляхом перерахування коштів на банківський рахунок теплопостачальної організації в термін: - до 1-го числа місяця споживання попередню оплату в розмірі 70% відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів; - остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію проводиться споживачем до 25 числа місяця, наступного за місяцем споживання.
Судом першої інстанції правильно враховано, що виходячи із умов Договору, визначених сторонами на власний розсуд, акт є документом, що підтверджує факт отримання споживачем теплової енергії у відповідному місяці. В акті зазначаються фактичні обсяги споживання теплової енергії, ціна та вартість спожитої теплової енергії у відповідному розрахунковому місяці. Споживач має належним чином засвідчити (підписати та скріпити відбитком печатки, а у випадку відсутності печатки - підписати) акт та повернути один примірник акту теплопостачальній організації протягом трьох календарних днів з моменту отримання такого акту. У випадку неповернення належним чином засвідченого акту споживачем протягом вказаного строку, акт вважається чинним (погодженим сторонами даного договору), а теплова енергія отриманою споживачем в кількості, вказаній в акті (п. 5.7. Договору).
Як зазначено вище, п.5.7. Договору передбачено, що направлення споживачу акту щодо отриманої теплової енергії, її обсягу, ціни, вартості здійснює теплопостачальна організація.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що акти про використану теплову енергію до Договору №40-21-Т від 01.10.2021р. за період грудень 2021р.- січень 2022р. не підписані відповідачем (а.с.20, 21).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що ним надсилались відповідачу за адресою: м.Київ, вул. Княжий затон, буд. 9, літ. А, офіс 369 рахунки-фактури та акти про використану теплову енергію за грудень 2021р. - січень 2022р. Відповідач їх не повернув підписаними зі свого боку позивачу, у зв'язку з чим, як вбачається з позиції позивача, викладеної у відповіді на відзив, акти є угодженими.
На підтвердження надсилання позивачем відповідачу актів про використану теплову енергію за грудень 2021р. та за січень 2022р. до договору №40-21-Т від 01.10.2021р. позивачем було долучено: копії листа №01.07-16/266 від 14.02.2021р. про повторне надсилання відповідачу рахунків фактури №ТП-000000702 від 31.12.2021р., №тп-000000102 від 31.01.2022р., актів про використану теплову енергію в тому числі за грудень 2021р., січень 2022 р. з описом вкладення до цінного листа 0710100952790, скріпленого відбитком штампу Укрпошти датованого 14.02.2022р., накладної Укрпошти зі штрихкодовим ідентифікатором 0710100952790 від 14.02.2022р., чеком Укрпошти від 14.02.2022р.; копію листа №01.07-16/1084 від 15.09.2022р. "Щодо повторного направлення рахунків-фактури та актів про використану теплову енергію", згідного якого позивач повторно надсилав рахунки фактури та акти про використану теплову енергію за грудень 2021р., січень 2022р., з долученими з описом вкладення до цінного листа 071010203791, скріпленого відбитком штампу Укрпошти датованого 15.09.2022р., накладної Укрпошти зі штрих кодовим ідентифікатором 071010203791 від 15.09.2022р., чеком Укрпошти від 15.09.2022р. В останньому поштовому відправленні позивачем було направлено відповідачу також претензію №53 (01.07-13/1083) від 15.09.2022р. про сплату боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за Договором станом на 15.09.2022р. у сумі 207 146,85 грн.
Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом з актами та рахунками фактури було надіслано відповідачу претензію №7 від 14.02.2022 р. (№01.07-13/265) про сплату боргу за надані послуги з постачання теплової енергії відповідно до Договору №40-21-Т від 01.10.2021р., в якій позивач повідомляв відповідача про наявну заборгованість за Договором станом на 10.02.2022р. у сумі 249 146,85 грн., та претензію №50 від 07.09.2022р. (№01.07-13/1046) про сплату боргу за надані послуги з постачання теплової енергії відповідно до Договору №40-21-Т від 01.10.2021р., в якій позивач повідомляв відповідача про наявну заборгованість за Договором станом на 06.09.2022р. у сумі 207 146,85 грн. з доказом направлення претензії відповідачу (квитанції Укрпошти з штрих кодовим ідентифікатором 0710102005322 від 07.09.2022р.).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що копія листа №01.07-16/266 від 14.02.2021р. про повторне надсилання відповідачу рахунків фактури №ТП-000000702 від 31.12.2021р., №тп-000000102 від 31.10.2022р., актів про використану теплову енергію в тому числі за грудень 2021р., січень 2022р. з описом вкладення до цінного листа 0710100952790, скріпленого відбитком штампу Укрпошти датованого 14.02.2022р., копіями накладної Укрпошти зі штрих кодовим ідентифікатором 0710100952790 від 14.02.2022р., чеку Укрпошти від 14.02.2022 р. є належними доказами надсилання позивачем відповідачу актів наданих послуг за Договором №40-21-Т від 01.10.2021 за грудень 2021р. та січень 2022р., в зв'язку з чим в силу положень п.п.5.7., 5.8. Договору, оскільки акти не були підписані відповідачем та повернуті позивачу, є чинними та погодженими сторонами Договору, а теплова енергія отриманою споживачем (ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" в кількості, вказаній в акті).
Докази, що ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" направляв позивачу заперечення до актів про використану теплову енергію за грудень 2021р., січень 2022р. щодо кількості спожитої теплової енергії, якості або тарифу, в матеріалах справи відсутні.
Апеляційний суд вважає, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором за грудень 2021р., січень 2022р., що підтверджується копіями актів наданих послуг до Договору №40-21-Т від 01.10.2021р. за грудень 2021р., січень 2022р., рахунків фактури №ТП-000000702 від 31.12.2021р., №тп-000000102 від 31.10.2022р. та доказів надсилання даних документів позивачем ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" засобами поштового зв'язку (лист №01.07-16/266 від 14.02.2021р., надісланий з описом вкладення до цінного листа з штрихкодовим ідентифікатором 0710100952790), що породжує у споживача за Договором обов'язок з оплати наданих послуг.
Пунктами 6.1., 6.2. Договору узгоджено, що вартість теплової енергії визначається відповідно до затверджених уповноваженим державним органом тарифів та обсягів спожитої теплової енергії та розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Відповідно до актів про використану теплову енергію за грудень 2021р., за січень 2022р. за Договором, тариф за використану теплову енергію становив 4324,97 грн/гКал.
Апеляційним судом встановлено, що документально підтверджено, що позивачем було повідомлено уповноважену особу відповідача про зміну тарифу на постачання теплової енергії до 4 324,97 грн./Гкал.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 06.12.2023 р. вказував на те, що ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" визнає суму вартості поставленої позивачем теплової енергії за весь опалювальний сезон грудень 2021 - січень 2022р. без урахування 20 % ПДВ, що на його переконання становить - 72 011,46 грн., та наголошував, що ніколи не відмовлявся від сплати за отриману теплову енергію у сумі без нарахованого ПДВ. Тобто відповідач у поданих місцевому суду документах не заперечував проти сплати за спожиту теплову енергію за тарифом 4324,97 грн/Ккал.
Заперечень відповідач позивачу щодо зміненого тарифу не направляв. Такі докази в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до довідки головного бухгалтера КП "Управління житлово-комунального господарства" про нарахування та оплату послуг за період 01.12.2021р.- 31.01.2022р. за Договором №40-21-Т від 01.10.2021р., відповідачем було здійснено оплати за Договором: 05.08.2022р. в сумі 1074,51 грн., 15.09.2022р. в сумі 5 000,00 грн., 30.09.2022р. в сумі 10 000,00 грн., 07.10.2022р. в сумі 5 000,00 грн., 14.10.2022р. в сумі 5 000,00 грн., 25.10.2022р. в сумі 10 000,00 грн., 11.11.2022р. в сумі 10 000,00 грн., 23.11.2022р. в сумі 15 000,00 грн., 02.12.2022р. в сумі 10 000,00 грн., 28.07.2023р. в сумі 5 000,00 грн., 01.09.2023р. в сумі 5 000,00 грн., 11.09.2023р. в сумі 5 000,00 грн., 25.09.2023р. в сумі 5 000,00 грн., всього сплачено 91 074,51 грн.
Щодо вимог по стягненню суми основного боргу з поставленої теплової енергії за грудень 2021р. - січень 2022р., апеляційним судом встановлено наступне.
Вбачається, що відповідач вказував на те, що в порушення чинного законодавства позивач за спірний період не здійснив реєстрацію податкових накладних на сплачену суму, що спричиняє збитки для відповідача. Позивач з метою спростування доводів відповідача пояснював, що будучі платником податків, який постачає теплову енергію на підставі п.187.10 ст.187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), визначає дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.
Так, відповідно до абз.1 п.187.10 ст.187 ПК України, платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, нараховують плату за абонентське обслуговування, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.
Належні докази належності відповідача за спірний період до вказаної категорії покупців,визначених зазначеною нормою, в матеріалах справи відсутні.
В свою чергу, відповідно до п.44 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, тимчасово, до 1 січня 2026 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом. (Абзац перший пункту 44 підрозділу 2 розділу XX в редакції Закону №466-IX від 16.01.2020р.; із змінами, внесеними згідно із Законами №1914-IX від 30.11.2021р., №2480-IX від 29.07.2022р.). Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 цього Кодексу, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2026 року.
Відповідно до пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 ПК України, касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу визначений як метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Як було правильно встановлено місцевим судом, п.п.2.1, 6.1, 12.4 Договору визначено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору. Укладаючи додаток 1 до Договору (пункт 2), сторони погодили, що вартість теплової енергії визначається в тому числі з податком на додану вартість. Вартість теплової енергії визначається відповідно до затверджених уповноваженим державним органом тарифів та обсягів спожитої теплової енергії. Теплопостачальна організація є платником податку на додану вартість.
Тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що споживач повинен сплачувати теплопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії з податком на додану вартість.
Апеляційний суд вважає, що посилання відповідача на те, що дії позивача щодо не здійснення реєстрації податкових накладних призвели до втрати його права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та як наслідок, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання, що призводить до збитків відповідача, в зв'язку з чим відповідач не визнає борг в частині заявленого ПДВ, правильно не були прийняті місцевим судом до уваги, оскільки не здійснення/здійснення реєстрації податкових накладних не стосуються предмету доказування у цій справі та не є підставою невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про постачання теплової енергії №40-21-Т від 01.10.2021р.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про постачання теплової енергії від 01.10.2021р. №40-21-Т позивачем було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується копіями актів наданих послуг до Договору №40-21-Т від 01.10.2021р. за грудень 2021р., за січень 2022р., доказами направлення зазначених актів відповідачу, а також рахунків-фактури за вказані місяці на суму 208 221,36 грн.
Будь-яких заперечень відповідача щодо кількості, якості, вартості поставленої теплової енергії в матеріалах справи немає.
Відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за вказаним Договором, за поставлену позивачем протягом грудня 2021р., січня 2022р. теплову енергію повністю не розрахувався, а розрахувався лише частково, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість: за грудень 2021р. у сумі 5 925,92 грн., за січень 2022р. у сумі 111 220,93 грн., разом на загальну суму 117 146,85 грн. з ПДВ.
Місцевий суд правильно відхилив доводи відповідача щодо зменшення вартості спожитої теплової енергії на суму розміру ПДВ, оскільки умовами Договору було визначено зобов'язання по сплаті вартості теплової енергії з урахуванням ПДВ у розмірі 20%, а одностороння зміна умов договору згідно з ч.1 ст.629 ЦК України, ч.1 ст.525 ЦК України, не допускається.
В матеріалах справи є належний доказ направлення позивачем відповідачу актів про використану теплову енергію за Договором за грудень 2021р., січень 2022р., а саме лист позивача №01.07-16/266 від 14.02.2022р., направлений засобами поштового зв'язку 14.02.2022р.
Враховуючи положення п.6.4 Договору, днем прострочення плати за спожиту теплову енергію слід вважати за грудень місяць - 01.12.2021р. - 70 % відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів попередньої оплати та з 26.01.2022р. - щодо остаточного розрахунку за місяць, за січень 2022р., - 01.01.2022р. - 70 % відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів попередньої оплати та 26.02.2022р. щодо остаточного розрахунку за місяць.
Доказів повної оплати відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором за грудень 2021 р., січень 2022 р. в матеріалах справи немає. Немає також будь-яких заперечень стосовно сум та дат здійсненої часткової оплати відповідачем за Договором за спірний період за обліком позивача.
Таким чином позивачем було направлено відповідачу акти про використану теплову енергію за грудень 2021р., за січень 2022р.
Вбачається, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, за поставлену позивачем у грудні 2021р., січні 2022р., розрахувався лише частково, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість за вказаний період поставки теплової енергії у сумі: 5 925,92 грн. за грудень 2021 рік, 111 220,93 грн. за січень 2022 рік, що разом становить 117 146,85 грн. з ПДВ.
Тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідач є таким, що прострочив строк виконання зобов'язань за отриману теплову енергію у грудні 2021р. та у січні 2022р.
Відповідно до бухгалтерської довідки позивача, всього за поставлену теплову енергію за січень 2022р. та грудень 2021р. відповідачем було сплачено 91 074,51 грн. (а.с.6).
З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору, позивачем неодноразово направлялись відповідачу претензії та вимоги про сплату заборгованість. Так, 14.02.2022 р. позивачем було направлено відповідачу претензію про сплату боргу за надані послуги з постачання теплової енергії №7 (№01.07-13/265) за Договором, факт направлення підтверджено документально (опис вкладення до цінного листа 0710100952790), в якій вимагав від відповідача перерахувати заборгованість в сумі 249 146,85 грн., до якої входить заборгованість за спірний період, що підтверджено довідкою станом на 10.02.2022р. 07.09.2022 р. позивачем було направлено відповідачу претензію №50 (№01.07-13/1046) про сплату боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за Договором, факт направлення підтверджено документально (квитанція АТ "Укрпошта", 0710102005322), в якій вимагав сплатити борг в сумі 207 146,85 грн. за спірний період. 22.06.2023р. позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 137 146,85 грн. (№01.07.16/1016), факт направлення підтверджено документально. 04.09.2023р. позивачем було направлено відповідачу претензію №10 (№01.07-13/1527) про сплату боргу за надані послуги за спірний період в сумі 132 146,85 грн. за рахунками фактури тп-000000702 від 31.12.2021 р., тп-000000102 від 31.01.2022 р., факт направлення підтверджено документально.
Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач в свою чергу направляв позивачу відповіді на претензії позивача, зокрема №1509-01 від 15.09.2022р. Факт направлення підтверджено документально (копією рекомендованого повідомлення про вручення зі штрих кодовим ідентифікатором 0710102036996). Відповідач у відповіді повідомляв про те, що: позивачем не зареєстровані податкові накладні, що позбавляє відповідача можливості включити суму вхідного ПДВ до складу податкового кредиту; про скрутне фінансове становище, спричинене форс-мажорними обставинами військової агресії; просив погодити графік погашення заборгованості в межах фінансової можливості. Відповідачем також направлялась позивачу відповідь №0307-01 від 03.07.2023р. на лист за вих. №01.07-16/1016 від 22.06.2023р. (що підтверджено описом вкладення з штрих кодовим ідентифікатором 0710102206611) з проханням погодити графік погашення заборгованості.
Крім того, ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" направляв КП "Управління житлово-комунального господарства" мирову угоду по справі №911/378/17(911/3158/23).
Тому суд першої інстанції законно і обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача суму основного боргу за грудень 2021р. - січень 2022р. у розмірі 117 146,85 грн. по оплаті вартості поставленої теплової енергії за Договором №40-21-Т від 01.10.2021р.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 51 056,08 грн. - інфляційних втрат, 8 238,83 грн. - 3% річних (період нарахування інфляційних втрат та 3% річних на борг за поставлену теплову енергію в грудні 2021р. - з 26.01.2022 р. по 05.10.2023р., з урахуванням часткового погашення; період нарахування на борг за поставлену теплову енергії в січні 2022р. - з 26.02.2022р. по 05.10.2023 р.), 84 216,80 грн. - пені (період нарахування пені на борг за поставлену теплову енергію в грудні 2021р. - з 26.01.2022р. по 05.10.2023р., з урахуванням часткового погашення; період нарахування на борг за поставлену теплову енергію в січні 2022 р. - з 26.02.2022р. по 25.02.2023 р.), за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.610, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.230, ч.4 ст.231, ч.6 ст.232 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктами 7.3.4, 7.3.5 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється за прострочення виконання грошового зобов'язання через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Апеляційний суд вважає, що місцевим судом було правильно враховано положення п.6.4 Договору та встановлено, що відповідач є таким, що прострочив строк виконання зобов'язань за Договором: за грудень місяць - з 01.12.2021р. щодо 70 % відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів попередньої оплати та з 26.01.2022р. - щодо остаточного розрахунку за місяць, за січень 2022р., - 01.01.2022р. щодо 70 % відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів попередньої оплати та з 26.02.2022р. щодо остаточного розрахунку за місяць.
А тому розрахунки зобов'язань справедливо було здійснено місцевим судом від фактично спожитих обсягів теплової енергії за спірний період, оскільки заявлені позивачем обсяги постачання теплової енергії за Договором значно перевищували фактично спожиту відповідачем кількість теплової енергії за спірний період,
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст.625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078). Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення (правова позиція Верховного Суду у постанові від 25.08.2020р. по справі № 924/534/19).
За змістом цієї норми закону (ст. 625 ЦК України), нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду від 19.06.2019р. у справі №703/2718/16-ц, провадження №14-241цс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020р. у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) Верховний Суд вказав, що водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п.43).
Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині 3% річних та в частині інфляційних втрат, з урахуванням наведеного позивачем періоду нарахування, апеляційним судом встановлено, що відповідні розрахунки було здійснено позивачем вірно, тому місцевий суд законно і обгрунтовано задовольнив в цій частині вимоги позивача та стягнув з відповідача на користь позивача 8 238,83 грн. - 3% річних і 51 056,08 грн. - інфляційних втрат.
Щодо вимог позивача про стягнення з ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" 84 216,80 грн. пені, апеляційний суд зазначає наступне.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, нарахованої на борг, що виник у зв'язку з не здійсненням оплати поставленої теплової енергії за період: грудень 2021 р. - січень 2022 р., апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що такий розрахунок було здійснено не вірно, оскільки КП "Управління житлово-комунального господарства" не врахувало положення пунктів 6.4 та 7.3.5 Договору, згідно яких нарахування пені припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За вірним розрахунком пеня за заявлений період складає 70 456,93 грн.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2024р. у справі №911/2269/22 виклав правову позицію та висновок щодо правил визначення неустойки, де наголосив на наступному.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання (пункт 7.10.). При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020р. у справі №918/116/19 (7.17).
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022р. у справі №910/14591/21) (7.18). У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого. Так, положеннями ст.3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (7.19). Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості (7.20). Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань (7.24). Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (7.25).
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021р. у справі №911/378/17(911/2223/20) (7.26.).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019р. у справі №910/11733/18) (7.27). При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, постанови Верховного Суду від 23.09.2019р. у справі №920/1013/18, від 26.03.2020р. у справі №904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019р. у справі №04/3551/18) (7.28.).
Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020р. у справі №918/116/19, від 15.06.2022р. у справі №922/2141/21, від 05.04.2023р. у справі №910/18718/21).
Місцевим судом правильно встановлено, що позивачем в позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача 84 216,80 грн пені, нарахованої за прострочення сплати відповідачем основного боргу у сумі 117 146,85 грн., що становить 71,89 відсотка від заявленого основного боргу відповідача.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно було враховано поведінку відповідача, зокрема такі обставини як: систематичне часткове погашення відповідачем основного боргу за Договором (за грудень 2021 р.) на загальну суму 91 074,51 грн. з серпня 2022р. по вересень 2023р., що підтверджував як позивач так і відповідач; неодноразове вжиття відповідачем заходів спрямованих на розстрочення боргу та врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, що підтверджено документально; причину несвоєчасного виконання зобов'язання відповідачем - фінансову кризу, обумовлену воєнним станом в державні. Керуючись принципами справедливості, розумності, добросовісності, маючи на меті дотримання розумного балансу між інтересами позивача та відповідача, враховуючи співвідношення нарахованої позивачем пені та основного боргу, враховуючи, що санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, та заявлений розмір пені є надмірним у порівнянні з розміром основного боргу, - зазначені обставини, що мають індивідуальний характер для правовідносин у цій справі, за яких можливе було зменшення пені, в зв'язку з чим місцевий суд правильно вирішив зменшити розмір пені (за вірним розрахунком за заявлений позивачем період) до справедливого розміру пені у сумі 35 228,47 грн (що становить 50% від розміру пені за вірним розрахунком за заявлений позивачем період).
Також, апеляційним судом взято до уваги те, що заявлені до стягнення суми пені, індексу інфляції та 3% річних за позовом складали - 143 511,71 грн., що є очевидно неспівмірним у порівнянні з заявленим до стягнення основним боргом (117 146,85 грн.), ураховуючи систематичне часткове погашення відповідачем боргу за грудень 2021р.
Апеляційний суд вважає не справедливими обставини, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. Тому суд першої інстанції вірно обмежив розмір пені до 35 228,47 грн.
Місцевий суд законно і обгрунтовано частково задовольнив позов КП "Управління житлово-комунального господарства", стягнувши з ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" на користь позивача 117 146, 85 грн. основного боргу, 8 238,83 грн. 3% річних, 51 056,08 грн. інфляційних втрат, 35 228,47 грн. пені, та поклав витрати позивача зі сплати судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 і ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 09.12.2024р. апелянтом не оскаржувалось.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ТОВ "СФЕРА-ПЛЮС" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 09.12.2024р. у справі №911/378/17(911/3158/23) - без змін.
Справу №911/378/17(911/3158/23) повернути до господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складений та підписаний 12.03.2025р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх