ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/129/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн" м. Миколаїв
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2024 року, суддя першої інстанції Семенчук Н.О., повний текст складено та підписано 28.10.2024 року
у справі № 915/129/24
за позовом: Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Київ
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн", м. Миколаїв;
відповідача-2 ОСОБА_1 , м. Донецьк;
відповідача-3 ОСОБА_2 , м. Мар'їнка Донецької області
про стягнення у солідарному порядку грошових коштів у сумі 260 041 грн. 69 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОЖНИЙ БАНК", м. Київ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн", м. Миколаїв, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії №МБ-ODE-ГЛ-КФ-864/1/КЛ-5 від 27.07.2023, укладеного в рамках Генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ODE-ГЛ-КФ-864/1 від 02.06.2022 з додатковою угодою №1 від 24.11.2022 та договорами поруки №МБ-ODE-П-КФ-864/1 від 02.06.2022 та №МБ-ODE-П-КФ-864/2 від 02.06.2022, яка станом на 24.01.2024 складає 260 041 грн. 69 коп., з якої: 258 646 грн. 55 коп. - заборгованість за сумою кредиту; 1 395 грн. 14 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачами умов договору про надання банківської послуги - кредитної лінії №МБ-ODE-ГЛ-КФ-864/1/КЛ-5 від 27.07.2023, укладеного в рамках Генерального договору про надання банківських послуг №МБ-ODE-ГЛ-КФ-864/1 від 02.06.2022 в частині повернення кредитних коштів та сплати комісії за користування кредитом, договорів поруки.
В зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору (основного зобов'язання), банк звернувся до суду із даним позовом про стягнення в солідарному порядку суми заборгованості з відповідачів (позичальника та поручителів).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2024 року у справі №915/129/24 (суддя Семенчук Н.О.) закрито провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн", м.Миколаїв, ОСОБА_1 , м. Донецьк, ОСОБА_2 , м. Мар'їнка Донецької області заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 1 395 грн. 14 коп. у зв'язку з відсутністю предмета спору, в решті позов задоволено, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн", м.Миколаїв, ОСОБА_1 , м.Донецьк, ОСОБА_2 , м. Мар'їнка Донецької області на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Київ заборгованості за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії №МБ-ODE-ГЛ-КФ-864/1/КЛ-5 від 27.07.2023, укладеного в рамках Генерального договору про надання банківських послуг №МБ-ODE-ГЛ-КФ-864/1 від 02.06.2022 з додатковою угодою № 1 від 24.11.2022 та договорами поруки №МБ-ODE-П-КФ-864/1 від 02.06.2022 та № МБ-ODE-П-КФ-864/2 від 02.06.2022 у розмірі 258 646 грн. 55 коп., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн", м. Миколаїв на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Київ судовий збір у розмірі 1 293 грн. 24 коп., стягнуто з ОСОБА_1 , м.Донецьк на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Миколаїв судовий збір у розмірі 1 293 грн. 23 коп., стягнуто з ОСОБА_2 , м. Мар'їнка Донецької області на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Миколаїв судовий збір у розмірі 1 293 грн. 23 коп.
Суд першої інстанції в частині задоволених позовних вимог послався на те, що відповідачі порушили виконання зобов'язань, викладених в умовах договору про надання банківської послуги - кредитної лінії №МБ-ODE-ГЛ-КФ-864/1/КЛ-5 від 27.07.2023, укладеного в рамках Генерального договору про надання банківських послуг №МБ-ODE-ГЛ-КФ-864/1 від 02.06.2022 та договорів поруки в частині повернення заборгованості за кредитним договором у розмірі 258 646грн. 55 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн", м. Миколаїв з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2024 по справі №915/129/24 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн" м. Миколаїв в повному обсязі, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», м. Київ судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн", м. Миколаїв.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи та прийнятті оскаржуваного рішення не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, викладені у рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають встановленим обставинам справи, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставами згідно ст. 277 Господарського процесуального кодексу України для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області у даній справі.
Так, апелянт вказує, що його заборгованість за договором перед позивачем дійсно становить 258 646 грн. 55 коп., проте відповідач 1 не має на меті уникнути обов'язку виконання умов договору, лише зазначає, що дана заборгованість виникла з причини часткової втрати платоспроможності підприємства, що зумовлена введенням 24.02.2022 воєнного стану в Україні внаслідок військової агресії рф проти України, суттєвим занепадом ринку сільськогосподарської продукції, блокуванням українсько-польського кордону для експорту сільськогосподарської продукції.
Також, апелянт зазначає, що придбана відповідачем продукція не була реалізована на експорт у заплановані строки, що зумовлює значне перевищення витрат відповідача, пов'язане з її реалізацією. Ці обставини призводять до понесення товариством великих збитків, суттєвої втрати платоспроможності та є причиною порушення строків виконання зобов'язань. Більш того, у зв'язку з введенням воєнного стану та проведенням активних бойових дій на всій території України внаслідок військової агресії російської федерації проти України, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинам, як для суб'єктів господарювання, так і для населення.
Тому апелянт вважає, що існують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), у зв'язку з чим підприємство не здійснює активну робочу діяльність, а всі зусилля директора спрямовані на збереження виробничого ресурсу та інших матеріальних і людських активів.
Проте, при розгляді справи, на думку скаржника, суд першої інстанції взагалі не надав оцінки доводам відповідача щодо зазначеного.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн" м.Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2024 року у справі 915/129/24 та справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
22.12.2024 року через підсистему Електронного суду до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙМІЖНАРОДНИЙ БАНК», м. Київ надійшов відзив (вх. №4329/24), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн», м. Миколаїв на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.10.2024 року у справі №915/129/24 відмовити повністю, рішення господарського суду Миколаївської області від 22.10.2024 року у справі № 915/129/24 залишити без змін.
В обґрунтування даного відзиву позивач зазначає, що, в свою чергу, апелянтом не доведено існування причинно - наслідкового зв'язку між введенням воєнного стану та невиконанням ним зобов'язань щодо своєчасного погашення заборгованості за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-ODE-ГЛ-КФ-864/1/КЛ-5 від 27.07.2023 року.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-ОРЕ-ГЛ-КФ-864/1/КЛ-5 від 27.07.2023 року.
Однак, допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується виконання умов договору щодо своєчасного повернення кредитної заборгованості апелянт не надав.
Також, позивач зазначає, що відповідачем 1 не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з ним, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто, такі форс-мажорні обставини стосуються обох сторін.
З урахуванням наведеного, позивач вважає, що суд дійшов вірного висновку про те, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхилив заперечення відповідача 1, як недоведені документально.
Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного року (що станом на момент подання позову у даній справі складає 3028 грн.).
В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку, єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.
Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 915/129/24 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 260 041 грн. 69 коп.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн" м.Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2024 року у справі 915/129/24 є таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Так, 02.06.2022 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн" (клієнт) укладений Генеральний договір про надання банківських послуг №МБ-ОDЕ-ГЛ-КФ-864/1 (разом з додатковою угодою №1 від 24.11.2022) (далі - Генеральний договір), відповідно до якого банк надає клієнту банківські послуги, а клієнт приймає банківські послуги та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в цьому договорі, Правилах та договорах про надання банківських послуг, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату банківських послуг (п.2.2 Генерального договору в редакції додаткової угоди №1).
Розділом І Генерального договору в редакції додаткової угоди №1 визначено умови кредитування:
- генеральний ліміт 5 000 000 грн.;
- дата закінчення строку дії Генерального ліміту 25 травня 2032;
- максимальна процентна ставка за договором 40% річних;
- максимальний розмір змінюваної процентної ставки за договором 40% річних.
Відповідно до п.2.3 Генерального договору в редакції додаткової угоди №1, з метою отримання банківської послуги в межах договору клієнт укладає з банком договір про надання відповідної банківської послуги. Договір про надання відповідної банківської послуги є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п.2.5 Генерального договору в редакції додаткової угоди №1, надання банківських послуг здійснюється в межах розміру та строку дії Генерального ліміту, визначених цим договором.
У відповідності до п.2.6 Генерального договору, інші умови щодо надання та повернення кредиту, його обслуговування, нарахування та сплати процентів, комісійних винагород, відповідальність сторін тощо визначаються Правилами. Права та обов'язки сторін за договором регламентуються цим договором та Правилами (п.2.7 Генерального договору).
27.07.2023 в рамках Генерального договору про надання банківських послуг №МБ-ОDЕ-ГЛ-КФ-864/1 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн" (клієнт) укладений договір про надання банківської послуги кредитної лінії №МБ-ОDЕ-ГЛ-КФ-864/1/КЛ-5 (далі - кредитний договір).
Відповідно до розділу І кредитного договору:
- Вид банківської послуги - кредитна лінія;
- Тип кредитної лінії - невідновлювана кредитна лінія;
- Цільове призначення - рефінансування;
- Деталізація - рефінансування кредитної заборгованості за договором №МБ-ОDЕ-ГЛ-КФ-864/1/КЛ-3 від 24.11.2022. Кредит на рефінансування заборгованості видається в сумі, що не перевищує суму заборгованості за зазначеним/и договором/ами на дату фактичної видачі кредиту;
- Ліміт, валюта банківської послуги - 395 000 грн.;
- Дата припинення чинності ліміту банківської послуги - 27.12.2023 включно.
- Визначений графік зміни ліміту заборгованості банківської послуги у валюті банківської послуги;
- Тип процентної ставки - фіксована;
- Розмір процентної ставки - 26% річних;
- Розмір процентної ставки на прострочену заборгованість - 26% річних.
Згідно з п.2.2 кредитного договору, у разі укладення цього договору у вигляді паперового документа (на паперовому носії) договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами.
У разі укладення цього договору у вигляді електронного документа договір набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками банку та клієнта шляхом накладення (створення) кваліфікованих електронних підписів та/або удосконалення електронних підписів, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів, а датою підписання є дата створення (накладення) останнього з електронних підписів: від банку чи від клієнта.
Клієнт, у разі використання його представником для підписання цього договору удосконаленого електронного підпису, який базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, приймає на себе ризик та всю відповідальність за дії будь-яких осіб, що отримали доступ до особистого (их) ключа(ів) представникам(ків) клієнта.
Відповідно до п.2.4 кредитного договору, сторони підтверджують, що цей договір є невід'ємною частиною Генерального договору.
Також, 02.06.2022 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , (поручитель) укладено договір поруки №МБ-ODE-П-КФ-864/1 (договір поруки №1), у відповідності до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання наступних зобов'язань в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо. Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн" за основним зобов'язанням, до складу якого входить: Генеральний договір про надання банківських послуг №МБ-ОDЕ-ГЛ-КФ-864/1 з генеральним лімітом 5 000 000 грн., дата закінчення строку дії генерального ліміту - 25 травня 2032, максимальна процентна ставка 40% річних, з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до нього.
Відповідно до п.1.2 договору поруки №1, у разі порушення боржником основного зобов'язання такий боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно з п.1.3 договору поруки №1, зміни у основному зобов'язаній, які не пов'язані із збільшенням обсягу відповідальності поручителя за цим договором, не потребують його згоди. При цьому зміни, які можуть відбутися у основному зобов'язанні, у випадках, що прямо передбачені в тексті договору, з якого випливає основне зобов'язання (в тому числі у тексті Правил надання банківських послуг за активними банківськими операціями корпоративних клієнтів малого бізнесу, що розміщуються на інтернет-сайті кредитора за адресою: http://www.pumb.ua/) та ті, що тягнуть за собою збільшення обсягу відповідальності поручителя, не потребують письмового погодження поручителя. Зважаючи на те, що поручитель до підписання цього договору ознайомився з усіма умовами договору, з якого випливає основне зобов'язання, такі зміни вважаються заздалегідь погодженими поручителем.
Відповідно до п.2.1 договору поруки №1, у разі порушення зобов'язання боржником (у тому числі невиконання та/або неналежного виконання боржником основного зобов'язання у строки, визначені договором, з якого випливає основне зобов'язання), Поручитель зобов'язаний в перший день порушення боржником основного зобов'язання (або певної його частини) виконати таке основне зобов'язання (або певну його частину), незалежно від факту направлення йому кредитором відповідної вимоги. При цьому, кредитор не зобов'язаний підтверджувати будь-яким чином факт порушення основного зобов'язання боржником.
Згідно з п.4.1 договору поруки №1, порука за цим договором припиняється у разі виконання основного зобов'язання в повному обсязі або якщо протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання кредитор не пред'явить позову до поручителя та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
02.06.2022 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки №МБ-ODE-П-КФ-864/2 (договір поруки №2), у відповідності до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання наступних зобов'язань в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо. Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн" за основним зобов'язанням, до складу якого входить: Генеральний договір про надання банківських послуг №МБ-ОDЕ-ГЛ-КФ-864/1 з генеральним лімітом 5 000 000 грн., дата закінчення строку дії генерального ліміту - 25 травня 2032, максимальна процентна ставка 40% річних, з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до нього. Умови цього договору аналогічні умовам договору поруки №1.
28.07.2023 відповідачем 1 складено заяву на отримання кредитних коштів, згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн», м. Миколаїв просить надати кредитні кошти згідно умов договору №МБ-ODE-ГЛ-КФ-864/1/КЛ-5 від 27.07.2023 в сумі 395 000 грн.
На виконання укладеного між позивачем та відповідачем-1 кредитного договору позивачем надано відповідачу-1 кредитні кошти у розмірі 395 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №TR.69932857.95393.17396 від 28.07.2023 та випискою з особового рахунку з 27.07.2023 по 24.01.2024.
Однак свої зобов'язання за кредитним договором відповідач-1 виконав частково.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, сума заборгованості відповідача-1 за кредитом становить 258 646 грн. 55 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом складає 1 395 грн. 14 коп.
Позивачем на адресу відповідача-1, відповідача-2, відповідача - 3 направлено вимогу про погашення простроченої заборгованості, якою банк просив сплатити заборгованість по кредиту та відсотках за користування кредитом.
Проте, вимога позивача відповідачем - 1, відповідачем - 2, відповідачем - 3 залишена без задоволення, що стало підставою звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Інших письмових доказів щодо наявних між сторонами кредитних правовідносин матеріали господарської справи не містять.
Під час розгляду справи в суді, відповідачем-1 було погашено заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 1 395 грн. 14 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку, в зв'язку з чим суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідачів заборгованості за процентами у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Предметом розгляду даної справи є наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за сумою кредиту у розмірі 258 646 грн. 55 коп. за умовами укладених кредитних договорів та договорів поруки.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, за вимогами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12).
Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16).
Відповідно до ч.1, 2 ст.1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, позивач взяті на себе зобов'язання на підставі укладеного між позивачем та відповідачем - 1 кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачу - 1 кредит у розмірі 395 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №TR.69932857.95393.17396 від 28.07.2023 та випискою з особового рахунку з 27.07.2023 по 24.01.2024.
Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком зміни ліміту заборгованості, але в будь-якому випадку 27.12.2023 включно. Отже, строк для виконання відповідачем-1 свого грошового зобов'язання є таким, що настав.
В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн", м. Миколаїв свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконало, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 24.01.2024 (включно) заборгованість відповідача - 1 за кредитом становить 258 646 грн. 55 коп., повернуто кредит лише в сумі 136 353 грн. 45 коп.
При цьому, обставини наявності заборгованості перед позивачем у вищевказаній сумі апелянтом не оскаржуються та, навпаки, сума боргу визнається відповідачем-1 по тексту апеляційної скарги.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Враховуючи умови Генерального договору про надання банківських послуг від 02.06.2022 №МБ-ОDЕ-ГЛ-КФ-864/1 (разом з додатковою угодою №1 від 24.11.2022), кредитного договору від 27.07.2023 №МБ-ОDЕ-ГЛ-КФ-864/1/КЛ-5, договорів поруки №МБ-ODE-П-КФ-864/1 та №МБ-ODE-П-КФ-864/2, укладених сторонами належним чином, в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив про наявність у відповідачів обов'язку щодо виконання взятих на себе зобов'язань з оплати кредитної заборгованості перед позивачем, наявність якої підтверджена належними та допустимими доказами по справі.
В той же час, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідачами не подано доказів погашення заборгованості за договором про надання банківської послуги, строк оплати якої настав, та за договорами поруки як і не спростовано тих позовних вимог, які вірно задовольнив суд першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн", м. Миколаїв своїх зобов'язань за договором кредитування та укладення договорів поруки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог банку про стягнення з боржника (позичальника) та поручителів в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 258 646 грн. 55 коп.
Щодо посилань апелянта на настання обставин непереборної сили (форс-мажору) у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У зв'язку з проведенням активних бойових дій на всій території України внаслідок військової агресії російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан на підставі правових норм Конституції України, Закону України «Про оборону України», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та безпосередньо самого Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».
Судова колегія зазначає, що для можливості застосування ст. 617 Цивільного кодексу України необхідно доведення особою наступних обставин у їх сукупності:
- обставина непереборної сили повинна бути віднесена до категорії форс- мажору відповідно до умов договору або за законом;
- форс-мажорна обставина була непередбачуваною в момент укладення договору, а її настання не залежить від волі сторін договору;
- існування конкретного зобов'язання, строк виконання якого настав;
-наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов'язань;
- вчинення невиконуючою стороною повідомлення іншої сторони щодо впливу форс-мажорних обставин.
У разі існування цих обставин Торгово-промислова палата за зверненням суб'єкта господарювання видає сертифікат, який засвідчує існування форс-мажорних обставин за кожним окремим випадком.
Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. При цьому, сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
Такі правові висновки викладались Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.
В свою чергу, апелянтом по даній справі не доведено належними засобами доказування існування причинно - наслідкового зв'язку між введенням воєнного стану та невиконанням ним своїх зобов'язань щодо своєчасного погашення заборгованості за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-ODE-ГЛ-КФ-864/1/КЛ-5 від 27.07.2023 року.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання нею конкретних зобов'язань за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії МБ-ODE-ГЛ-КФ-864/1/КЛ-5 від 27.07.2023.
Однак, допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується виконання умов договору щодо своєчасного повернення кредитної заборгованості апелянт не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
Щодо посилання апелянта на лист Торгово-промислової палат України № 2024/02.0-7.1 стосовно того, що військова агресія рф проти України стала підставою для введення воєнного стану та це є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), колегія суддів зазначає наступне.
Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Втім, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/ обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Більш того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання (у цьому випадку - за кредитним договором від 27.07.2023 №МБ-ОDЕ-ГЛ-КФ-864/1/КЛ-5).
Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем 1 не доведено суду відповідними доказами.
Одночасно, відповідачем 1 не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з ним з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто, такі форс-мажорні обставини стосуються обох сторін.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, і таке не було доведено відповідачем 1 належними та допустимими доказами по справі.
Також, згідно норм чинного законодавства України, настання обставин непереборної сили (форс мажорних обставин) звільняє особу від відповідальності за порушення зобов'язання (неустойка та інші види відповідальності), а не від самого обов'язку виконати зобов'язання.
Отже, ні нормами чинного законодавства, ні умовами Генерального договору та кредитного договору не передбачено підстав та умов щодо припинення позичальником в односторонньому порядку виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, та не надано належних та допустимих доказів, що таке припинення виконання пов'язане з настанням форс - мажорних обставин.
Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв'язку із чим оскаржуване рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн" м.Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2024 року у справі 915/129/24 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2024 року відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Провіжн" м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2024 року у справі 915/129/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2024 року у справі 915/129/24 - залишити без змін.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.03.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді С.І. Колоколов
Н.М. Принцевська