ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 30/34525.11.10
За позовом Запорізького обласного виробничого управління меліорації і
водного господарства
До Державної акціонерної компанії «Національна мережа
аукціонних центрів»
Про стягнення 9 273,84 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача Неткал О.О. -представник за довіреністю № 04/2284 від 19.11.10.
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Запорізького обласного виробничого управління меліорації і водного господарства до Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № б/н від 29.12.05. в розмірі 9 273,84 грн. (9184,83 грн. -основний борг, 89,01 грн. -пеня).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по оплаті обслуговування, ремонту, експлуатації будівлі та утримання прибудинкової території, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Запорізьким обласним виробничим управлінням меліорації і водного господарства.
Крім того, позивач в порядку ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, для забезпечення позовних вимог просить суд заборонити відповідачу користуватися орендним приміщенням, а саме кімнатами № 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, розташовані та п'ятому поверсі адміністративної будівлі за адресою: 69095, м. Запоріжжя, проспект Леніна, 105 до моменту фактичного погашення заборгованості за комунальні послуги за період з квітня по вересень 2010 року.
Клопотання обґрунтовано тим, що забезпечення позовних вимог необхідне для недопущення в подальшому збільшення дебіторської і кредиторської заборгованості, оскільки заявник відповідає по зобов'язанням перед міськими тепловими мережами за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.10. порушено провадження у справі № 30/345; розгляд справи було призначено на 25.11.10. о 12-15.
Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п. 1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Але, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що користування відповідачем орендованими ним приміщеннями утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відсутній взаємозв'язок між предметом позову та заходами забезпечення позову, про вжиття яких заявив позивач, оскільки предметом позову, тобто матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача у даній справі, є стягнення заборгованості за Договором № б/н про відшкодування витрат балансоутримувача на технічне обслуговування та надання комунальних послуг орендарю від 29.12.05., в той час як позивач просить суд для забезпечення позовних вимог заборонити відповідачу користуватися орендним приміщенням за Договором № б/н від 29.12.05.
В судовому засіданні 25.11.10. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 25.11.10. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.10. про порушення провадження у справі № 30/345 не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку суми позову не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим позивачем.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/345.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
29.12.05. між Запорізьким обласним виробничим управлінням меліорації і водного господарства (далі -Балансоутримувач) та Державною акціонерної компанією «Національна мережа аукціонних центрів», філією Запорізький аукціонний центр (далі -Орендар) було укладено Договір № б/н про відшкодування витрат балансоутримувача на технічне обслуговування та надання комунальних послуг орендарю від 29.12.05. (далі -Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Балансоутримувач Запорізьке обласне виробниче управління меліорації і водного господарства забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр.. Леніна, 105 (надалі -Будівля) загальною площею 3280,8 кв. м, корисною 2100,2 кв. м, а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт (тепло-, водо-, електропостачання, водовідведення, вивіз сміття, утримання обслуговуючого персоналу площ загального користування та приладів і обладнання мереж тепло-, водо-, електропостачання, каналізаційної мережі та іншого сантехнічного обладнання, податок на землю, надалі -комунальні та експлуатаційні витрати).
Теплопостачання, вивіз сміття, ремонт і технічне обслуговування площ загального користування та приладів і обладнання мереж тепло-, водо-, електропостачання, каналізаційної мережі та іншого сантехнічного обладнання, податок на землю, утримання обслуговуючого персоналу площ загального користування розподіляються між Балансоутримувачем та Орендарем пропорційно до займаної ним корисної площі в цій Будівлі, водопостачання і водовідведення -пропорційно кількості працівників згідно затвердженого штатного розпису, електроспоживання -пропорційно очікуваному споживанню електроенергії згідно даних картки обліку електроприладів та розрахунку очікуваного споживання.
Орендар користується приміщенням, яке складається з десяти кімнат загальною площею 138,7 кв. м, корисною площею 84,9 кв. м, розміщених на 5-му поверсі Будівлі: кім. № 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251 (далі -орендоване Приміщення).
Відповідно до п. 2.1.2 Договору, розмір плати за обслуговування і ремонт Будівлі прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які фактично надаються Балансоутримувачу в поточному місяці житлово-експлуатаційними, комунальними, ремонтно-будівельними організаціями, іншими суб'єктами господарювання та виконуються Балансоутримувачем, і визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування та ремонт Будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача згідно критеріїв розподілу, встановлених пунктом 1.1 Договору.
Згідно п. 2.2.3 Договору, Орендар зобов'язується на пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Приміщення і Будівлі в цілому, а також за комунальні та експлуатаційні витрати згідно рахунків, виписаних Балансоутримувачем та актів прийняття-здачі наданих послуг.
Додатковою угодою № 3 до Договору від 01.04.08. сторонами погоджено, що орендар зобов'язаний не пізніше 25 числа місяця, в якому було виставлено рахунок, вносити плату Балансоутримувачу Будівлі на його розрахунковий рахунок за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Приміщення і Будівлі в цілому, а також за комунальні та експлуатаційні витрати згідно рахунків, виписаних Балансоутримувачем та актів прийняття-здачі наданих послуг.
Пунктом 5.1 Договору строк його дії встановлено з 29.12.05. по 25.12.06.
Додатковими угодами №№ 1, 2, 4, 5 до Договору, підписаними між сторонами відповідно 26.12.06., 25.01.08., 30.12.08., 28.12.09., строк його дії продовжено до 20.12.11.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 04/1067 від 28.05.10. з проханням протягом 10 днів з дня отримання претензії перерахувати заборгованість станом на 25.05.10. в розмірі 4439,00 грн.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем, на адресу позивача було направлено відповідь на претензію № 328 від 18.06.10. (належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи), згідно якої Орендар визнав претензію № 04/1067 від 28.05.10. на суму 4439,00 грн. обґрунтованою, та зазначив, що заборгованість буде перерахована на розрахунковий рахунок Запорізького обласного виробничого управління меліорації і водного господарства до 30.06.10.
Оскільки акт звірки розрахунків згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є первинним документом, суд додатково відзначає, що між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звірки розрахунків станом на 01.07.10., з якого вбачається, що сторонами погоджено розмір основної заборгованості відповідача перед Запорізьким обласним виробничим управлінням меліорації і водного господарств, яка становить 7547,27 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по оплаті обслуговування, ремонту, експлуатації будівлі та утримання прибудинкової території, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Запорізьким обласним виробничим управлінням меліорації і водного господарства в розмірі 9184,83 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч.2 ст.32 вказаного Закону).
Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу виставлялись наступні рахунки та підписувались наступні акти прийняття-здачі наданих послуг:
- за березень 2010 року: рахунок № 312 від 12.04.10. на суму 933,32 грн.; акт прийняття-здачі наданих послуг № 312 від 12.04.10. на суму 933,32 грн.;
рахунок № 340 від 20.04.10. на суму 1300,32 грн.; акт прийняття-здачі наданих послуг № 340 від 20.04.10. на суму 1300,32 грн.;
- за квітень 2010 року: рахунок № 370 від 11.05.10. на суму 67,62 грн.; акт прийняття-здачі наданих послуг № 370 від 11.05.10. на суму 67,62 грн.;
рахунок № 427 від 18.05.10. на суму 1148,40 грн.; акт прийняття-здачі наданих послуг № 427 від 18.05.10. на суму 1148,40 грн.;
- за травень 2010 року: рахунок № 465 від 09.06.10. на суму 1101,74 грн.; акт прийняття-здачі наданих послуг № 465 від 09.06.10. на суму 1101,74 грн.;
рахунок № 494 від 09.06.10. на суму 78,57 грн.; акт прийняття-здачі наданих послуг № 494 від 09.06.10. на суму 78,57 грн.;
- за червень 2010 року: рахунок № 555 від 09.07.10. на суму 1302,14 грн.; акт прийняття-здачі наданих послуг № 555 від 09.07.10. на суму 1302,14 грн.;
рахунок № 582 від 12.07.10. на суму 78,57 грн.; акт прийняття-здачі наданих послуг № 582 від 12.07.10. на суму 78,57 грн.;
- за липень 2010 року: рахунок № 646 від 10.08.10. на суму 78,57 грн.; акт прийняття-здачі наданих послуг № 646 від 10.08.10. на суму 78,57 грн.;
рахунок № 673 від 11.08.10. на суму 1491,52 грн.; акт прийняття-здачі наданих послуг № 673 від 11.08.10. на суму 1491,52 грн.;
- за серпень 2010 року: рахунок № 741 від 13.09.10. на суму 78,57 грн.; акт прийняття-здачі наданих послуг № 741 від 13.09.10. на суму 78,57 грн.;
рахунок № 769 від 15.09.10. на суму 1543,69 грн.; акт прийняття-здачі наданих послуг № 769 від 15.09.10. на суму 1543,69 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на користь Запорізького обласного виробничого управління меліорації і водного господарства заборгованості в розмірі 9184,83 грн.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 2.2.3 Договору просить стягнути з відповідача на свою користь 89,01 грн. -пені.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору (із змінами внесеними Додатковою угодою від 01.04.08. № 3 до Договору), Орендар зобов'язаний при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, на який нараховується пеня від несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочки платежу.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як визначено ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд відзначає, що відповідач просить суд стягнути з відповідача пеню за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010, червень 2010, та нараховує пеню по 31.07.10.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з відповідача на користь Запорізького обласного виробничого управління меліорації і водного господарства підлягає стягненню 89,01 грн. -пені, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду контррозрахунку суми позову, на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Запорізького обласного виробничого управління меліорації і водного господарства задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, б. 15, код ЄДРПОУ 20064284) на користь Запорізького обласного виробничого управління меліорації і водного господарства (69095, м. Запоріжжя, проспект Леніна, 105, код ЄДРПОУ 01038818) 9184 (дев'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 83 коп. -основного боргу, 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 01 коп. -пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита, та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Ващенко
Повне рішення складено 30.11.10.