ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 25/182-27/35122.11.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»
доЗакритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»
простягнення 120 319, 12 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача: Онисько М.М. -представник за довіреністю від 19.10.2010 року;
Від відповідача:Кузьменко М.В. -представник за довіреністю від 23.12.2009 року
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»про стягнення штрафу у розмірі 120 319, 12 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Морозов С.М.) від 29.04.2010 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.05.2010 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство «Київська будівельна компанія «Київбудком»звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою відповідно до якої просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 року у зв'язку із тим, що воно прийнято з порушеннями матеріального права.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2010 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2010 року касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2010 року у справі № 25/182 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова Вищого Господарського суду України від 28.09.2010 року мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано чи звертався позивач до відповідача з пропозицією укласти договір страхування, чи позивач надав відповідачу перелік страхових компаній акредитованих у АТ «УкрСибббанк»для оформлення відповідного договору страхування, а також чи позивачем на виконання п. 7.9 договору не застраховано предмет лізингу на самостійно визначених умовах за рахунок власних коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 року справу № 25/182 прийнято до свого провадження, присвоєно № 25/182-27/351 та призначено до розгляду на 09.11.2010 року.
Представник позивача у судове засідання 09.11.2010 року не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів та пояснень не надав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.11.2010 року заперечував проти позовних вимог посилаючись на те, що позивач не надав відповідачеві акредитовану в АТ «УкрСиббанк»страхову компанію для укладення договору страхування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2010 року відкладено розгляд справи до 22.11.2010 року.
У судовому засіданні 22.11.2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.11.2010 року проти позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
09.08.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(надалі - лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством «Київська Будівельна Компанія «Київбудком»(надалі - лізингоодержувач), було укладено договір фінансового лізингу № 01-118/07-АВТ (надалі -договір), відповідно до п. 1.1. якого є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, зазначене в специфікації до договору, для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Як вбачається із матеріалів справи, що лізингодавець передав лізингоодержувачу майно, а саме сідельний тягач на суму 1 203 191,18 грн., що підтверджується підписаним і скріпленим печатками обох сторін актом приймання-передачі майна в користування за договором від 07.04.2008 року та довіреністю серії ЯНИ №515442 на отримання майна.
Відповідно до положень 7.1 Договору відповідач зобов'язаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування майна на наступних обов'язкових умовах: страхова компанія обирається позивачем за погодженням з відповідачем; страхові ризики на умовах повного КАСКО: пошкодження, втрата або знищення майна, спричинені дорожньо-транспортною пригодою, пожежею, вибухом, ударом блискавки, падінням предметів або їхніми уламками; стихійними лихами; протиправними діями третіх осіб, викраденням або іншим незаконним заволодінням майном та/або його розукомплектуванням; призначенням позивача вигодонабувачем протягом всього періоду страхування; період страхування з 10 березня 2008 року по 10 червня 2011 року; страхова сума не менша ніж загальна вартість майна; місце страхування: вся територія України.
Відповідач зазначає, і з матеріалів справи вбачається, що лізингоодержувач застрахував майно, що підтверджується договором добровільного страхування наземного транспорту №30/9203 від 22.04.2008 року.
Однак позивач стверджує, що відповідний договір страхування був дійсний лише до 02.06.2009 року, а відтак, лізингоодержувач не виконує в повному обсязі умови п. 7.1 договору, щодо страхування предмету лізингу в аспекті періоду страхування, тобто до 10.06.2011 року (п. 7.1.4. договору).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 11.2.6 договору встановлено, що за порушення умов статті 7, пунктів 5.3, 5.5, 8.2, 8.2 та 9.3 договору відповідач сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної в пункті 3.2 договору за кожен випадок такого порушення.
Згідно п. 3.2 додаткової угоди № 1 до договору укладеної сторонами 07.04.2008 року, загальна вартість майна становить разом з ПДВ 1 203 191, 18 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем не надано акредитовану в АТ «УкрСиббанк»страхову компанію для укладення договору страхування, а отже позивач не виконує умови пункту 7.1 договору щодо погодження страхової компанії з лізингодавцем.
Суд не погоджується з даним запереченням відповідача, оскільки відповідно до п. 7.1.1 договору страхова компанія обирається лізингоодрежувачем за погодженням з лізингодавцнем. Отже, договором не передбачено та не вимагається вчинення лізингоодержувачем страхування лише в акредитованих ТОВ «Українська лізингова компанія»страхових компаніях, а лише повинно бути погодження страхової компанії з позивачем, яка обрана відповідачем.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідачем не надано доказів того, що він звертався до позивача щодо погодження обраної ним страхової компанії та подано доказів відмови відповідача від укладання договору страхування в обраній відповідачем страховій компанії.
17.03.2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 367 про сплату лізингоодержувачем штрафу передбаченого п. 11.2.6 договору у сумі 120 319, 12 грн. Факт отримання документа відповідачем 15.04.2010 року підтверджується відміткою про вручення на поштовому відправленні № 07997674.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства
Відповідач штраф визначений п. 11.2.6 договору позивачеві не сплатив.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 11.2.6 договору у сумі 120 319,12 грн. (1 203 191,18 грн. вартості майна х 10%) підлягає задоволення у повному обсязі.
Крім того, в постанові № 25/182 від 28.09.2010 року Вищий Господарський суд України наголосив, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано чи позивач на виконання п. 7.9 договору не застрахував предмет лізингу на самостійно визначених умовах за рахунок власних коштів.
Так, пунктом 7.9 договору встановлено, що у випадку не сплати лізингоодержувачем страховій компанії страхових платежів у термін визначений п. 7.1.4 договору та/або кожного наступного року користування предметом лізингу або сплати страхових платежів не в повному обсязі згідно умов відповідного договору страхування, лізингодавець має право за рахунок власних коштів застрахувати предмет лізингу на умовах, які він визначить самостійно. Лізингоодержувач зобов'язаний протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання повідомлення про здійснення страхування предмета лізингу лізингодавцем та підтверджуючих даний факт копій документів, компенсувати лізингодавцю витрати із страхування предмету лізингу в повному обсязі.
Таким чином, із змісту вищезазначеної пункту договору вбачається, що наведене положення передбачає лише право лізингодавця, а не його обов'язок здійснити страхування предмету лізингу за рахунок власних коштів. До того ж, вказане не позбавляє позивача права стягнути з відповідача штраф за порушення ст. 7 договору, як то передбачено п. 11.2.6 договору.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»(01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10; код ЄДРПОУ 24934463), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12; код ЄДРПОУ 30575865) штраф у розмірі 120 319 (сто двадцять тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 12 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 203 (одна тисяча двісті три) грн. 19 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М.А.
дата підписання 30.11.2010 року