печерський районний суд міста києва
Справа № 757/56314/24-к
пр. 1-кс-3326/25
30 січня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження № 42013110020000282 від 07.05.2013,
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в порядку ст. 174 КПК України в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 15.01.2016, у кримінальному провадженні № 42013110020000282 від 07.05.2013, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що Дарницьким управлінням поліції Головного управління Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Київської місцевої прокуратури №2 м. Києва здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013110020000282 від 07.05.2013. Мешканці квартир, що розташовані по АДРЕСА_2 , звернулись до СВ Дарницького УП ГУ НП у м.Києві про накладення арешту на квартири з метою запобігання їх відчуження. На даний час потреба у застосуванні такого виду заходу як арешт майна відпала, оскільки з дати внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення та накладення арешту, тобто з 23.04.2013 і до теперішнього часу, жодній особі про підозру не повідомлено, а належна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартира вже вісім років перебуває під арештом без належних правових підстав.
До суду надійшла заява ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_3 про розгляд клопотання за їх відсутності.
У судове засідання слідчий та прокурор не з'явились, про розгляд клопотання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не відомі.
При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить наступного висновку.
23.04.2013 прокуратурою Дарницького району м. Києва за колективною заявою мешканців будинку АДРЕСА_2 , щодо неправомірних дій посадових осіб ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013110020000282, з попередньою правовою кваліфікацією кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та передано до слідчого відділу Дарницького районного управління для подальшого розслідування.
Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 15.01.2016 року (провадження № 753/592/16-к), в межах кримінального провадження №42013110020000282 накладено арешт, зокрема на об'єкт нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
При цьому будь-якої мети накладення арешту в ухвалі слідчого судді від 15.01.2016 зазначено не було.
Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст., ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
З документів, доданих до клопотання вбачається, що право власності на квартира належить заявникам на підставі договору купівлі-продажу від 14.02.1997, що був підписаний представником Закритого акціонерного товариства «Фармацевтична фірма Дарниця», яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця», з однієї сторони, та заявниками, з іншої сторони.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.02.2023 у справі №753/9541/19 було відмовлено у задоволенні позову ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, зустрічний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» про визнання зобов'язань припиненими у зв'язку з їх повним виконанням, зобов'язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі.
На підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09.02.2023 обтяження, накладене на нерухоме майно припинено, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 29.03.2024.
Таким чином, наведені у клопотанні сторони захисту доводи свідчать про відсутність підстав для подальшого збереження арешту на означене нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які, поряд із іншими мешканцями квартир за адресою: АДРЕСА_2 , зверталися до СВ Дарницького УП у м. Києві із колективною заявою про накладення арешту на належні їм об'єкти нерухомості.
Окрім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснюється з 23.04.2013 та подальше накладення арешту на об'єкт нерухомості порушує принцип розумності і співмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження.
Протягом досудового розслідування не встановлено, що вказане майно є таким, що набуте внаслідок вчинення кримінального правопорушення, доказів, що б підтверджували такі обставини, також не надані, а отже застосування арешту у даній справі є безпідставним та необхідність у продовженні дії вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала.
Враховуючи вказане, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження № 42013110020000282 від 07.05.2013- задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 15.01.2016 року (провадження № 753/592/16-к), в межах кримінального провадження №42013110020000282, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка за договором купівлі-продажу квартири від 14.02.1997 року належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1