Номер провадження 2/754/2105/25
Справа №754/15061/23
Іменем України
10 березня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Панченко О.М.
з секретарем судового засідання - Сарнавським М.О.
за участі: представника позивача - Дементьєва Т.М.
представника відповідача - Єрмака О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, -
23.10.2024 року позивачка через свого представника - адвоката Дементьєва Т.М. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 30.09.2017 р. між нею та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено шлюб, який було зареєстровано Печерським районним у м. Києві ВДРАЦС ГТУЮ у м. Києві, актовий запис № 3125. Метою даного шлюбу було утворення сім'ї, народження спільної дитини та подальше спільне проживання. При цьому, Позивачка на той момент вже мала дитину від першого шлюбу, це її син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, після розірвання її першого шлюбу, постійно проживає спільно з нею. 29.09.2017 р. між сторонами було укладено шлюбний договір р/н 614, положення якого водночас, стосуються виключно майнових прав подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, у вказаного подружжя народилась дитина. Згодом, через різне бачення шляхів вирішення сімейних питань, спільного життя у вказаного подружжя не склалося, разом вони не проживали з вересня 2020 р., спільного господарства не вели, у зв'язку з чим 17.08.2021 р. Відповідач звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовною заявою про розірвання вказаного шлюбу. Позивачка тоді не заперечувала проти розірвання шлюбу. При цьому, подаючи вищевказаний позов, Відповідач не порушував питання визначення місця проживання дитини, натомість, сторони тоді домовились, що дитина проживатиме з Відповідачем, і позивачка матиме можливість відвідувати дитину безперешкодно. Змін до вищевказаного шлюбного договору Сторонами не вносилось. Також, і будь якого договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим, хто проживає окремо від дитини, договору про розмір аліментів на дитину тощо, сторонами не укладалось. 15.11.2021 р. Дарницький районний суд міста Києва, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу 753/16682/21 (провадження 2/753/8326/21) за вищевказаним позовом Відповідача, ухвалив - позов задовольнити, шлюб розірвати. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29.08.2022 р. у цивільній справі 753/4981/22 було задоволено позов Відповідача і визначено місце проживання дитини з ним. Вищевказане Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29.08.2022 р. у цивільній справі 753/4981/22 в апеляційному порядку ніким не оскаржувалось і набрало законної сили. Водночас, невдовзі після набрання вищевказаним Рішенням суду законної сили, 21.11.2022 р. Відповідач звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовною заявою, де він просив суд прийняти рішення, яким позбавити Позивачку батьківських прав відносно дитини. Вищевказана цивільна справа 753/14498/22 наразі перебуває на розгляді Дарницького районного суду міста Києва. Позивачка переконана, що Відповідач тоді навмисно ввів в її оману щодо дійсних своїх намірів (заявлених у вищевказаній цивільній справі 753/4981/22 про визначення місця проживання Дитини), і що вказаний позов Відповідача до Позивачки про позбавлення її батьківських прав відносно Дитини є нічим іншим, як намаганням Відповідача штучно створити підстави, передбачені положеннями ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Далі, продовжуючи всіляко тиснути на Позивачку з метою спонукання її визнати його позовні вимоги у вищевказаній цивільній справі 753/14498/22 щодо позбавлення Позивачки батьківських прав відносно Дитини, Відповідач звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із Заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з Позивачки. 08.09.2023 р. Дарницьким районним судом міста Києва було задоволено Заяву Відповідача до Позивачки про видачу судового наказу про стягнення з Позивачки аліментів на утримання Дитини, і видано судовий наказ у цивільній справі 754/12543/23. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15.09.2023р. у вищевказаній цивільній справі 754/12543/23 було відмовлено у задоволенні її заяви про зупинення виконання судового наказу. Питання місця проживання дитини свого часу вже було вирішене вищевказаним Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29.08.2022 р. у цивільній справі 753/4981/22, яке набрало законної сили. Водночас, вищенаведене є тією низкою доказів, які свідчать саме про зміну обставин, які мають значення для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини, і це є новою підставою для звернення іншого з батьків (тепер вже Позивачки) з даним новим Позовом про нове визначення місця проживання дитини.
Ухвалою суду від 26.10.2023 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадженнята призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 26.10.2023 року задоволено клопотання сторони позивача щодо проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції.
13.11.2023 року від представника відповідача надійшло клопотання про зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на правничу допомогу та інших витрат, які відповідач має понести у зв'язку із розглядом справи.
06.12.2023 року через «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Єрмака О.В. подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з уже вирішенням данного спору судом та відсутністю обгрунтованих підстав для зміни місця проживання дитини, яке вже визначене рішенням суду.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 26.01.2024 року клопотання представника відповідача - адвоката Єрмака О.В. про закриття провадження у справі залишено без задоволення.
Протокольною ухвалою суду від 26.01.2024 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Дарницьку районну державну адміністрацію в м.Києві, як орган опіки та піклування.
Ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу представника відповідача - адвоката Єрмака О.В. на ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 26.01.2024 року повернуто апелянту без розгляду.
Ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 13.05.2024 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
27.05.2024 року на адресу суду надійшла відповідь щодо надання висновку по справі, в якій зазначено, що в якості представника органу опіки та піклування, який повинен надати до суду відповідний висновок по суті спору, просять залучити Службу у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації. Одночасно просять суд розглядати справу за відсутності їхнього представника, прийняти рішення відповідно до діючого законодавства з максимальним врахуванням інтересів малолітньої дитини. Долучено Акт обстеження умов проживання.
05.06.2024 року через «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Єрмака О.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
19.06.2024 року через «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Дементьєва Т.М. надійшло клопотання про долучення доказів та поновлення пропущенного процессуального строку.
Ухвалою суду від 19.06.2024 року витребувано від Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації відповідний висновок по суті спору, а саме щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 26.09.2024 року повторно витребувано від Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації відповідний висновок по суті спору, а саме щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
11.10.2024 року на адресу суду надійшов лист від Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання по справі висноку, в якому зазначено, що оскільки батько та син перебувають за кордоном, Служба не має правових підстав та можливості здійснити передбачені законодавством дії для підготовки висновку до суду щодо розв'язання спору. Просили суд розглянути справу за відсутності представника служби та при винесенні судом рішення виходити з інтересів дитини.
03.12.2024 представником відповідача через «Електронний суд» було надано документи, що підтверджують перебування Відповідача та дитини в королівсті Іспанії.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову та просив суд про його задоволення з підстав, що викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представник відповідача у судовому засіданні просив у позовних вимогах відмовити.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації - в судове засідання не з'явився, просив проводити розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації - в судове засідання не з'явився, просив проводити розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації - в судове засідання не з'явився, просив проводити розгляд справи без його участі.
Заслухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що сторони по даній справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.09.2017 року по 15.11.2021 року, що підтверджується копією рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15.11.2021 року.
До реєстрації шлюбу між сторонами було укладено шлюбний Договір реєстровий № 614 від 29.09.2017 року.
Від шлюбу мають двох спільну дитину: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.01.2007 у Позивачки - ОСОБА_1 від першого шлюбу є син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно Довідки від 15.03.2017 р. №0000142150 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 взято на облік внутрішньо переміщеної особи, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Довідки від 15.03.2017 р. №18932 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , взято на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва у справі №753/4981/22 від 29.08.2022 року визначено місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком, рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.
Відповідно до судового наказу Деснянського районного суду м.Києва від 08.09.2023 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 06 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 15.09.2023 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Дементьєва Т.М. про зупинення виконання судового наказу від 08.09.2023 року по справі №754/12543/23 -відмовлено.
Станом на дату розгляду справи Відповідач - ОСОБА_2 та дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на даний час проживають у Королівстві Іспанія, що підтверджується засвідченими копіями: - Довідки про діяльність Відповідача з перекладом; - Довідки зі школи з перекладом; - Договором оренди картири; - Податкової декларації Відповідача з перекладом; - Фото дитини вдома та навчальному закладі; - Посвідки на проживання Відповідача з перекладом; - Посвідки на проживання дитини з перекладом.
Відповідачем - ОСОБА_2 до Дарницького районного суду м.Києва було подано позовну заяву про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 . Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 24.10.2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 08.05.2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Єрмака О.В. залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м.Києва від 24.10.2023 року без змін. Ухвалою Верховного суду від 05.07.2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
Так, відповідно до положень частини 1 статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Стаття 161 Сімейного кодексу України визначає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання тому з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно положень, закріплених у статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 141 Сімейного кодексу України закріплене правило рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, яке є визначальним принципом регулювання особистих немайнових прав і обов'язків батьків та дітей.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд враховує, той факт що Дарницьким районним судом м.Києва від 29.08.2022 року у справі №753/4981/22 визначено місце проживання дитини з батьком, дане рішення не оскаржувалось та станом на сьогодні набрало законної сили.
Також, з Акту обстежень умов проживання від 16.05.2024 року убачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом з іншим сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працівниками Служби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації за слів матері зафіксовано, що остання не бачила дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 продовж останніх півтора-роки через перешкоди з боку батька дитини, ОСОБА_2 .
У порядку статті 181 Цивільного процесуального кодексу України Солом'янською Службою у справах дітей та сім'ї н №108/24-4429 від 30.09.2024 року надано пояснення щодо позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини у яких зазначено наступне. 24.09.2024 на адресу Служби надійшла заява ОСОБА_2 , в якій зазначено, що через воєнні дії на території України та з метою безпеки малолітнього сина ОСОБА_4 , 2020 р.н., він із сином на даний час мешкає у Королівстві Іспанія. У зв'язку з цим Служба не має правових підстав та можливості здійснити передбачені законодавством дії для підготовки висновку до суду щодо розв'язання спору.
Відповідно до п.5 статті 19, статті 171 Сімейного кодексу України, висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору готується на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, бесіди з дитиною, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Зважаючи на вказане, в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19 зазначено, що передбачена ст. 19 Сімейного кодексу України обов'язковість висновку органу опіки та піклування не може абсолютизуватися. У разі якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Не надання висновку органу опіки та піклування не означає неможливості розгляду та вирішення спору.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 грудня 2023 року по справі №607/20787/19, зазначається, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Такий висновок є сталим у практиці Верховного Суду (зокрема постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 14 лютого 2019 року у справі №377/128/18, на яку є посилання в касаційній скарзі).
У Європейській конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом від 3 серпня 2006 року № 69-V, зазначено, що предметом цієї Конвенції є у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосуються дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов'язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад стосовно місця проживання дітей і доступу до них.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків.
Подібний висновок Верховний Суд зробив у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема:
- особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності);
- відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов'язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов'язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);
- можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків);
- стан здоров'я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги);
- стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.
Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду.
Суд приходить до висновку, що позивачка не надала достатніх належних та допустимих доказів, які свідчать саме про зміну обставин на підтвердження необхідності повторного визначення місця проживання дитини з матір'ю з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків, а також, що в умовах воєнного стану в Україні дитині безпечніше залишатися з батьком в Королівстві Іспанія.
Ураховуючи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, введення в Україні воєнного стану, перебування дитини з батьком в Королівстві Іспанія, бажання самої дитини, малолітній вік, соціальні зв'язки та психологічну прив'язаність, суд дійшов висновку про відсутності підстав для задоволення позову.
Визначення місця проживання дитини з батьком не позбавляє позивачку батьківських прав та не звільняє її від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки остання не позбавлена батьківських прав, що мають усвідомлювати обоє з батьків, спір між якими вирішено судом. При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дитини.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 263 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2025 року
Головуючий: О.М. Панченко