02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/3089/25
провадження № 2/753/5099/25
про залишення позову без руху
"18" лютого 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Каліушко Ф.А., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирук О.В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожного О.С., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Майорової А.В., про визнання недійсною довіреності та витребування майна з чужого незаконного володіння
12.02.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Гаркавий І.С. через систему «Електронний суд» звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирук О.В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожного О.С., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Майорової А.В., про визнання недійсною довіреності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025 дану справу визначено за суддею Каліушком Ф.А.
17.02.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру надійшли відповіді щодо зареєстрованих адрес місця проживання відповідачів.
Суддя, дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, так як не відповідає вимогам стст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно пп. 2 та 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна, а у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Підпунктом а) п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
За аналізом наведених правових норм, суддя вказує на те, що зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов'язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.
При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, а також дійсна вартість майна може підтверджуватись висновком суб'єкта оціночної діяльності.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач звернулась з немайновою вимогою, а саме про визнання довіреності недійсною, та з майновою вимогою, а саме про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. При цьому, суд зауважує, що даний позов не містить ціни позову щодо заявленої майнової вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн.), а за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140,00 грн.).
Суд зауважує, що позивачем не визначено ціну позову щодо заявленої вимоги майнового характеру та не надано квитанції про сплату судового збору за заявлені вимоги як майнового характеру, так і не майнового характеру.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Згідно частини 7 статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не дотримано вимог ч. 7 ст. 43 ЦПК України, оскільки не надано доказів надсилання позовної заяви та доданих до неї копій усіх документів відповідачам та третім особам.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись стст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирук О.В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожного О.С., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Майорової А.В., про визнання недійсною довіреності та витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без руху, надавши позивачу строк у п'ять днів з дня отримання нею копії ухвали, для усунення зазначених недоліків.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у встановлені строки, заява буде вважатися неподаною і повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ КАЛІУШКО Ф.А.