Справа № 561/190/25
12 березня 2025 року с-ще Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:
судді - Світличного Р.В.,
за участю секретаря - Савич Ж.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Зарічне цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
10 лютого 2025 року ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» через свого представника Пархомчука С.В. засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 5200,00 грн, та 10500,00 грн витрат на правничу допомогу.
На обґрунтування своїх вимог вказує про те, що відповідно до укладеного електронного договору про надання фінансового кредиту від 01 вересня 2020 року № 149487 укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Займер» відповідачка отримала кредит в сумі 1000,00 грн строком на 30 днів до 30 вересня 2020 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 2% на добу. У зв'язку з невиконанням узятих на себе зобов'язань перед первісним кредитором утворилась заборгованість в сумі 5200,00 грн, яку ТОВ «Займер» за договором факторингу № 01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року відступило для ТОВ ФК «Кеш Ту Гоу». У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою узятих на себе зобов'язань у встановленому договором порядку та строки, станом на день звернення до суду ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 5200,00 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки.
Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження, якою рекомендовано відповідачу подати суду відзив.
28 лютого 2025 року надійшов відзив, у якому ОСОБА_1 пред'явлений позов не визнає. Суть відзиву зводиться до того, що вона ніяких кредитних договорів з ТОВ «Займер» не укладала, договір факторингу, яким відступлено право грошової вимоги до неї є неукладеним, позовна заява не містить доказів правильності нарахування процентів, у підтвердження заборгованості не надано первинних бухгалтерських документів, позов є безпідставним, у задоволенні якого просить відмовити.
Ухвалою суду від 04 березня 2025 року викликано учасників справи в судове засідання на 12 березня 2025 року, а також за клопотанням відповідача ухвалою суду від 04 березня 2025 року витребувано від позивача письмові докази.
10 березня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач доводить укладення між сторонами електронного кредитного договору та отримання відповідачкою кредиту. Зазначає, що прикладений до позову витяг з реєстру боржників у якому вказаний інший номер договору факторингу № 01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року є наслідком технічного збою внутрішньої програми формування таких витягів в компанії. Розрахунок за договором факторингу проведений повністю, а тому позивач правомірно набув права грошової вимоги до відповідачки. Вказує, що проценти нараховані відповідно до умов кредитного договору № 149487. Щодо первинних бухгалтерських документів відмітив, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документів, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяги господарської операції тощо.
Згідно письмових клопотань від 12 березня 2025 року відповідачка ОСОБА_1 та її представник Яскевич Ф.О. просять розглядати справу без їхньої участі.
У відповіді на відзив представник позивача просить розглядати справу без його участі.
Дослідивши подані докази, суд уважає, що позов необхідно задовольнити частково, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 01 вересня 2020 року між ТОВ «Займер» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 149487, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 1000,00 грн на платіжну картку зі сплатою відсотків за процентною ставкою 2,00 % в день строком на 30 днів, тобто до 30.09.2020 року (п.1.3, 1.2. цього договору).
Цей договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачкою договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL6591 (а.с.15). Такі дії сторін повністю узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Підписавши 26 травня 2021 року договір про надання фінансового кредиту № 149487 ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку встановленому договором (п.3.4.2. договору)
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та позивачем було укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кеш Ту Гоу» передає грошові кошти в розпорядження ТОВ «Займер» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Займер» відступає для ТОВ «Фінансова Компанія «Кеш Ту Гоу» права грошової вимоги (Права вимоги) до боржників за кредитними договорами (Портфель заборгованості).
З письмової вимоги позивача про виконання зобов'язань за кредитним договором від 12 листопада 2021 року № бн (а.с.7) вбачається, що розрахунок заборгованості відповідачці проведено на дату відступлення грошової вимоги, тобто за проміжок часу з 01 вересня 2020 року по 28 жовтня 2021 року.
Проте в п. 1.2. договору про надання фінансового кредиту № 149487 від 01 вересня 2020 року записано, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 30 вересня 2020 року, а в п. 1.3. цього договору вказано, шо Клієнт сплачує Товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу.
У п. 3.3.3. договору передбачено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення Кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.
В матеріалах справи відсутні і позивачем не надано доказів продовження строку надання кредиту, а відтак нарахування процентів поза межами 30 денного строку договору є порушенням ст. 526 ЦК України та існуючої домовленості сторін.
Відповідно до правової позиці Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється.
З розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Займер» та викладеного в додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 149487 від 01 вересня 2020 року видно, що розмір заборгованості відповідачки за процентами складає 600,00 грн (а.с.16), з чим погоджується суд.
Таким чином заборгованість відповідачки перед позивачем становить 1600,00 грн (1000+600=1600).
Саме такий розмір заборгованості на переконання суду відповідає існуючій домовленості сторін.
Доказів погашення указаної заборгованості ні позивачу ні попередньому кредитору відповідачем не надано, а тому позов у такому розмірі слід задовольнити.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 10 ЦПК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив: «Хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент».
За наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Пред'являючи позов, позивач поніс 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору (а.с.24) та 10500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с.11-13, 64).
Судовий збір слід розподілити за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов майнового характеру задоволений на 30,77 % відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 745,37 грн судового збору (2422,40 * 30,77% = 745,37).
Розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує правила ч. 4 ст. 137 ЦПК України, згідно яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Такі послуги адвоката, як зустріч з клієнтом та консультація адвоката щодо перспективи досудового врегулювання спору в сумі 2000,00 грн, складання та подання до суду позовної заяви з аналізом судової практики в сумі 5000,00 грн, складання процесуальних документів та моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу судової справи в сумі 3000,00 грн, канцелярські витрати в сумі 500,00 грн є очевидно завищеними та підлягають зменшенню, адже виконані адвокатом роботи не потребували багато часу та були не складними.
Виходячи з критеріїв обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також принципу розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача повинен становити 1000,00 грн.
На підставі ст. 526, 527, 530, 1050, 1054, 1079 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265, 273 ЦПК України
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш Ту Гоу» заборгованість за кредитним договором № 149487 у розмірі 1600,00 грн (Одна тисяча шістсот гривень), яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту, що становить 1000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами, що становить 600,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш Ту Гоу» 745,37 грн понесених ним витрат по сплаті судового збору та 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш Ту Гоу», 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, ЄДРПОУ: 42228158;
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя: Р.В. Світличний