Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "25" листопада 2010 р.Справа № 5/1317
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Брагіної Я.В.
судді
за участю представників сторін
від позивача Торорощенко А.В. - дов. №21-08/650 від 30.12.09.
від відповідача не з'явився
Розглянув справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів" (м. Дніпропетровськ)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)
про стягнення 28338,99грн
Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 28338,99грн, з яких 27310,10грн - основний борг, 584,44грн - пеня, 327,72грн - інфляційні втрати та 116,73грн - 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що відповідно до умов договору купівлі-продажу №33 Д (9) від 13.11.09. позивач поставив відповідачу товар за суму 86680,62грн, за який останній розрахувався не в повному обсязі в результаті чого станом на день подачі позову в останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 27310,10грн. Проте, під час розгляду справи відповідачем частково погашено заборгованість, а саме - на суму 15257,95грн. Тому, підтримав позовні вимоги в розмірі 12052,15грн - основного боргу, 584,44грн - пені, 327,72грн - інфляційних втрат і 116,73грн - 3% річних.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.
Судом у засіданні суду досліджено матеріали справи, а саме: розрахунок ціни позову; договір купівлі-продажу 33 Д (9) від 13.11.09. з додатками до нього; накладні; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; виписки з банку; платіжні доручення; довідки; письмові пояснення; статут і довідку про включення позивача до ЄДРПОУ; свідоцтва про державну реєстрацію сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
13.11.09. між Закритим акціонерним товариством "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів" (продавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (дистриб'ютор, відповідач) укладено договір купівлі-продажу 33 Д (9) (а.с.8-13), відповідно до якого договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених даним договором, передати у власність дистриб'ютора, а дистриб'ютор - у порядку і на умовах, передбачених цим договором, прийняти й оплатити продукцію (товар), асортимент, ціни на яку зазначаються в накладній на товар.
Згідно п.1.3. договору дистриб'ютор зобов'язаний прийняти та оплатити поставлену продукцію у відповідності до накладної на товар.
Позивач на виконання зазначеного вище договору купівлі-продажу поставив відповідачу продукцію на загальну суму 86680,62грн, що підтверджується накладними №2004547 від 09.07.10. (на суму 62312,81грн) (а.с.21-23) і №2004548 від 09.07.10. (на суму 24367,81грн) (а.с.25-27), а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії 12 ААБ №294277 від 21.07.10. (а.с.24) та 12 ААА №249710 від 22.07.10. (а.с.28).
Відповідач свої зобов'язання за договором щодо розрахунку за отриманий товар за вказаними вище накладними виконав частково - на суму 59370,52грн, що підтверджується випискою з банку (а.с.33).
Таким чином, станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у розмірі 27310,10грн (86680,62грн - 59370,52грн).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Слід зазначити, що під час розгляду справи в суді відповідач частково сплатив основний борг у сумі 15257,95грн, що підтверджується платіжними дорученнями №3663 від 13.10.10. (на суму 5050,81грн), №3724 від 19.10.10. (на суму 3000,00грн) (а.с.64), №3880 від 02.11.10. (на суму 5000,00грн), №3981 (на суму 2207,14грн) (а.с.75).
Таким чином, враховуючи викладене, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 15257,95грн основного боргу за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України та задовольняє позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 12052,15грн (27310,10грн - 15257,95грн).
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 584,44грн - пені, 327,72грн - інфляційних втрат і 116,73грн - 3% річних.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 9.1. договору купівлі-продажу 33 Д (9) від 13.11.09. передбачено, що в разі несвоєчасної оплати відпущеної продавцем партії товару, дистриб'ютор сплачує йому пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Також, ч.2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, зазначені в позовній заяві, суд вважає, що пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховані відповідно до вимог чинного законодавства, тому задовольняє позов у цій частині.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, суму основного боргу частково сплатив під час розгляду справи в суді.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 12052,15грн - боргу, 584,44грн - пені, 327,72грн - інфляційних втрат і 116,73грн - 3% річних, оскільки вони є обгрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи. У частині стягнення 15257,95грн основного боргу суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.
Відповідно до ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки, відповідач спонукав позивача звернутися з позовом до суду, суму основного боргу сплатив частково лише під час розгляду справи в суді, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 15257,95грн за відсутністю предмету спору.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, 10003, АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_1 в Житомирській ОД "Райффайзенбанк Аваль", МФО 311528; ідентифікаційний номер НОМЕР_2
на користь Закритого акціонерного товариства "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів", 49800, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд.1; р/р 26001002250100 в ДО Райффайзенбанк "Аваль" м. Дніпропетровськ, МФО 305653; код ЄДРПОУ 00374048:
- 12052,15грн - боргу,
- 584,44грн - пені,
- 327,72грн - інфляційних втрат,
- 116,73грн - 3% річних,
- 283,39грн - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита,
- 236,00грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
СуддяБрагіна Я.В.
Дата підписання рішення: 30.11.10.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу (рек. з повід. про вруч.)
3 - відповідачу (рек. з повід. про вурч.)