Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "23" листопада 2010 р. Справа № 12/49-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Сікорської Н.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача(первісного): Грицик А.В.- дов. № 36 від 17.05.10р. (в с/з від 11.11.10р.);
Моспанюк Ю.І.- дов № 42 від 06.07.10р. (в с/з від 11.11.10р.);
Костишин Є.А.- дов. № 42 від 06.07.10р. (в с/з від 18.11.10р., в с/з 23.11.10р.);
від відповідача (первісного) Ковальчук Л.М. - дов. № 1.20/1-453 від 12.02.10р. (в с/з від 11.11.10р.);
Рибченко О.О.- дов. № 1.20/1-2085 від 14.07.10р.(в с/з від 11.11.10р.,23.11.10р.)
Заворотнюк Л.М.- дов. № 1.20/1-454 від 12.02.10р. (в с/з від 18.11.10р.)
Кравченко Н.М.- дов. № 1.20/1-451 ваід 12.02.10р. (в с/з від 18.11.10р., 23.11.10р.)
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Любарська енергетична компанія" (с. Громада Любарського району)
до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Житомир)
про визнання недійсним та скасування рішення №1.16/-8р від 12.02.2010р.
Та за зустрічним позовом Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любарська енергетична компанія" (с. Громада Любарського району)
про стягнення 7000,00грн. штрафу та 210,00грн. пені.
У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, спір вирішується у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.
В судовому засіданні, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувались перерви до 14:30год. 18.11.10р., до 11:00год. 23.11.10р.
Первісним позивачем пред'явлено позов про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 1.16/-8р від 12.02.2010 р.
18.05.10р. на адресу суду від Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любарська енергетична компанія" 7000,00грн. штрафу та 210,00 грн. пені. Вказану заяву ухвалою господарського суду від 20.05.10р. судом прийнято до розгляду.
Представник первісного позивача в судових засіданнях підтримав первісні позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Проти зустрічних позовних вимог заперечив з викладених у письмовому відзиві (а.с.79-81 ) мотивів.
Представники первісного відповідача в судових засіданнях заперечили проти первісних позовних вимог з підстав, викладених у відзиві (а.с. 58-60) та додаткових письмових поясненнях (а.с. 131-132).
Зустрічні позовні вимоги підтримали та просять задовольнити їх у повному обсязі.
В процесі розгляду справи, оглядались надані відповідачем за первісним позовом матеріали справи №4.7.2-75/2009 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", на підставі яких приймалось спірне рішення від 12.02.10р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.10р. адміністративною колегією Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, Відділення) було винесено рішення №1.16/-8р. по справі №4.7.2-75/2009 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Пунктом 1 вказано рішення визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Любарська енергетична компанія" (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, Товариство) протягом 2009 року на ринку скрапленого газу, що використовується в якості моторного палива, займає монопольне становище в межах Любарського району з часткою 100 відсотків.
Згідно п. 2 рішення визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Любарська енергетична компанія" щодо встановленняз 06.07.09р. економічно необгрунтованих роздрібних цін на скраплений газ, що використовується в якості моторного палива, які діяли до 19.08.09р. порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
За вчинення порушення, зазначеного у пункті 2 цього рішення, відповідно до частини 5 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Любарська енергетична компанія" (позивача за первісним позовом) накладено штраф у розмірі 7000,00грн.
Первісний позивач вважає, що рішення №1.16/-8р. від 12.02.10р. по справі №4.7.2-75/2009 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" є незаконним, оскільки відповідач за первісним позовом неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, що стало наслідком прийняття незаконного та необгрунтованого рішення, а саме:
- на першій сторінці оскаржуваного рішення відповідач за первісни позовом викладає певні факти стосовно ТОВ "Любарська енергетична компанія", як такі, що достовірно встановлені ним в процесі розгляду справи про порушення конкурентного законодавства. Зокрема, відповідач за первісним позовом стверджує, як доведений факт, що товариство має: валютний рахунок; символіку; фірмові бланки із своїм найменуванням; емблему; знаки для товарів та послуг.
Позивач за первісним позовом вважає, що дані висновки Відділення є необгрунтованими і не впливають на наявність чи відсутність порушення антимонопольного законодавства, однак вказують на порушення Відділенням п.6 ст. 19 ГК України, ч.2 ст. 19 Конституції України та ст.5 Закону України "Про антимонопольний комітет";
- при визначені монопольного становища та територіальних (географічних) меж ринку відповідач за первісним позовом неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи.
Пояснив, що відповідно до п. 6.1 "Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку", територіальні (географічні межі ) ринку певного товару визначаються шляхом установлення мінімальної території за межами якої, з точки зору споживача, придбання товарів є неможливим або недоцільним.
Натомість, Відділенням у спірному рішенні зазначено, що споживачами товару є лише фізичні та юридичні особи Любарського району, що мають транспортні засоби, які працюють на скрапленому газу, що використовується в якості моторного палива, а тому територіальні межі ринку визначено - Любарський район.
Позивач за зустрічним позовом з даним висновком Відділення не погоджується та зазначає, що його споживачами є зокрема й ті підприємства, які зареєстровані в інших районах та областях.
Вказав, що фактично споживачами понад 80% усього обсягу реалізації газу є:
-ТОВ "А.Т.К.", яке зареєстроване в м. Київ, вул. Липська 19/7, кв.20, що стверджується відповідною довідкою (додається). При цьому, дане товариство свою господарську діяльність фактично здійснює на території Вінницької області (Хмільницький, Козятинський райони). Хмельницької області (Полонський та Старокостянтинівський район) та Житомирської області (Любарський. Чуднівський та Бердичівський райони), даний споживач газу має змогу здійснювати заправку автомобілів на даних територіях;
- Чуднівське УЕГГ ВАТ "Житомиргаз" (смт. Чуднів, Чуднівського району);
- ТОВ "АФ "Відродження";
- Любарська центральна районна лікарня;
- Приватне підприємство "Ренет";
- Приватний підприємець Дюдін О.О.
Тому територіальні (географічні) межі ринку, на думку первісного позивача, відповідачем визначені невірно";
- при визначенні монопольного становища та товарних меж ринку відповідач за первісним позовом неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, оскільки в оскаржуваному рішенні Відділення зазначило, що товарними межами ринку визначено роздрібну реалізацію скрапленого газу, що використовується в якості моторного палива.
Позивач за первісним позовом вважає, що відповідачем за первісним позовом не враховано, що газобалонне обладнення автомобілів споживачів є додатковим, а не основним. В якості моторного палива споживачами паралельно обов'язково використовується бензин. Вважає, що бензин та скраплений газ є взаємозамінними, що взагалі не було враховано при проведені дослідження по справі та винесенні оскаржуваного рішення;
- при винесенні рішення Відділенням безпідставно зазначено, що ТОВ " ЛЕКО" неправомірно віднесено на собівартість реалізованої продукції окремі витрати товариства. Вважає, що первісний відповідач безпідставно послався на норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який регулює склад валових витрат при оподаткуванні податком на прибуток. Вказав, що зазначені питання не віднесені до компетенції адміністративних колегій Антимонопольного комітету;
- рішення не підписано уповноваженою особою. Зазначає, що оскаржуване рішення взагалі не містить підписуу уповноваженої особи антимонопольного комітету.
Відповідач за первісним позовом вважає, що рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.02.2010 р. №1.16/-8р. є обґрунтованим, відповідає з'ясованим обставинам справи та прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, що зазначено у зустрічній позовній заяві, відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях (а.с. 25-31, 58-60, 131-132) . У зв'язку з зазначеним просить задовольнити зустрічні позовні вимоги та стягнути з Товариства штраф у розмірі 7000,00 грн. та пеню, нараховану за несвоєчасну сплату штрафу за період з 14.05.10р. (строк сплати штрафу закінчився 13.04.10р.) по 15.04.10р. в сумі 210,00 грн. (а.с.25).
Пояснив, що відповідно до абзацу першого ч.5 ст. 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу, але не більше суми штрафу.
Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечує з вказаних у письмовому відзиві (а.с.79-81) мотивів, які є аналогічними зазначеним у позовній заяві.
Крім того вказав, що:
- позивачем за зустрічним позовом не надано жодних документів на підтвердження точки зору споживачів;
- при визначенні монопольного становища, Відділенням не було взято до уваги існування на території Любарського району інших суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібну реалізацію бензину, як моторного палива для двигунів внутрішнього згорання;
- порівняльна динаміка закупівельних і реалізаційних цін та факти їх неспівпадання не є беззаперечним доказом необгрунтованості і безпідставності підвищення товариством роздрібних цін на скраплений газ без вивчення інших факторів, які впливають на ціноутворення та фінансовий стан товариства.
У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог та про обгрунтованість зустрічних вимог, враховуючи наступне.
Так, позивач стверджує, що Відділенням було порушено вимоги ч. 2 статті 19 Конституції України, що не відповідає дійсності, оскільки відповідно до статей 1, 3 і 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницької діяльності. Особливості цього статусу обумовлюються завданнями та повноваженнями Антимонопольного комітету України та його органів.
До завдань, зокрема, належить здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Повноваження Антимонопольного комітету України та його органів визначені у Законі України «Про Антимонопольний комітет України та у Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
За п.7 ч. 5 ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.93р., адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України наділена повноваженнями, зокрема, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Згідно з пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції' передбачена відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Частиною другою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції' встановлено, що в разі порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченої, зокрема, пунктом 2 статті 50 Закону, накладаються штрафи у розмірі до 10 % доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Таким чином, Відділення діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, тому не могло порушити статті 19 Конституції України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зацікавлені особи мають право оскаржити повністю або частково рішення органів Антимонопольного комітету України до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Сторонами не заперечується та підтверджується, наданими до справи документами факт прийняття Відділенням рішення №1.16/-8р. по справі №4.7.2-75/2009 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 12.02.10р., згідно якого, за результатами перевірки, визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Любарська енергетична компанія" протягом 2009 року на ринку скрапленого газу, що використовується в якості моторного палива, займає монопольне становище в межах Любарського району з часткою 100 відсотків.
З матеріалів справи вбачається, що підставою оскарження рішення №1.16/-8р. по справі №4.7.2-75/2009 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 12.02.10р. перш за все є та обставина, що на думку позивача, за первісним позовом, вказане рішення прийняте з істотним порушенням законодавства, у тому числі Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, оскільки в матеріалах даної справи належні та достатні докази монопольного становища Підприємства та зловживання ним, відсутні.
Перш за все слід зазначити, що за ч.2 ст. 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.01р., цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.
Згідно ч.ч.1-4 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.
У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Вказані дії перераховано у ч.2 зазначеної статті.
Виходячи з вищевказаних положень, для виявлення фактів зловживання монопольним (домінуючим) становищем, перш за все слід встановити той факт, що суб'єкт господарювання займає вказане становище на ринку товару.
Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку встановлено Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.02 р. N 49-р. (надалі - Методика), розробленою відповідно до Законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України" і призначеною для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках (п. 1.1; ч.1 п.1.2).
Згідно п. 2.1. Визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе, зокрема, такі дії:
2.1.1. Встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.
2.1.2. Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи.
2.1.3. Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).
2.1.4. Визначення товарних меж ринку.
2.1.5. Визначення територіальних (географічних) меж ринку.
2.1.6. Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку.
2.1.7. Визначення обсягів товару, який обертається на ринку.
2.1.8. Розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку.
2.1.9. Складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
2.1.10. Визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
2.1.11. Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
Так, згідно рішення №1.16/-8р. по справі №4.7.2-75/2009 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 12.02.10р., саме виходячи з вищевказаних дій, первісним відповідачем зроблено висновки про відповідальність Товариства.
При цьому, як з оскаржуваного рішення так і з наданої Відділенням справи "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" №4.7.2-75/2009, відповідачем у якій є підприємство ТОВ "Любарська енергетична компанія", на думку суду вбачається повнота дослідження та встановлення необхідних факторів, які є визначальними в процесі здійснення аналізу становища суб'єкта господарювання на ринку.
Зокрема, суд вважає, що первісний відповідач провів належне дослідження саме монопольного (домінуючого) становища ТОВ "Любарська енергетична компанія". Значну частину уваги, як у рішенні №1.16/-8р., так і згідно матеріалів справи №4.7.2-75/2009, приділено недолікам роботи підприємства, виявленим у процесі перевірки, та які можуть бути підставою для притягнення первісного позивача до відповідальності за оспорюваним рішенням лише у випадку доведеності монопольного становища останнього на ринку.
Так, у відповідності до п.6.1 затвердженої «Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку», територіальні (географічні) межі ринку певного товару визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів є неможливим або недоцільним.
При цьому, згідно п.1.3 Методики, територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами.
В рішенні Відділення зазначено, що споживачами товару є фізичні та юридичні особи Любарського району. Тобто, споживачем товару може бути особа чи суб'єкт господарювання, які зареєстровані будь-де, але на час заправки знаходяться (здійснюють свою діяльність) у межах Любарського району. Так, як зазначено первісним позивачем, Київське ТОВ "А.Т.К." здійснює діяльність на території Любарського району. Чуднівське УЕГГ ВАТ "Житомиргаз" обслуговує Любарський район, у якому УЕГГ немає.
Згідно матеріалів, що містяться у справі "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" №4.7.2-75/2009, у Любарському районі послуги по реалізації скрапленого газу надає лише ТОВ "Любарська енергетичеа компанія".
Таким чином, при визначенні монопольного становища та територіальних (географічних) меж ринку відповідач за первісним позовом в достатньому обсязі з'ясував обставини, які мають значення для справи. Висновок Відділення, щодо споживачів Позивача є правомірним.
У відповідності до п.5.1 затвердженої «Методики...» товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів, у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. При цьому і формування групи взаємозамінних товарів здійснюється із переліку товарів, які мають для споживачів ознаки одного товару (моторного палива для автомобіля), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є:
- подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання (моторне паливо автомобіля):
- наявність спільної групи споживачів товару (власники автомобілів внутрішнього згоряння) тощо.
Так, згідно оскаржуваного рішення, товарними межами ринку визначено роздрібну реалізацію скрапленого газу, що використовується в якості моторного палива.
Під роздрібною торгівлею розуміється продаж скрапленого газу, що використовується в якості моторного палива кінцевому споживачу, який використовує цей товар як моторне пальне, тобто, здійснює заправлення автомобілів і інших транспортних засобів, двигуни яких конвертовані або розраховані на роботу на скрапленому газі, незалежно від форми розрахунків.
Послуги з роздрібної торгівлі скрапленим газом, який використовується в якості моторного палива, що надаються на автомобільних газонаповнювальних станціях, не мають еквівалентних товарів - замінників, оскільки споживачі цих послуг, тобто, власники або користувачі автомобілів чи інших транспортних засобів, двигуни яких розраховані на роботу лише на скрапленому газі, не можуть обрати інших послуг на заміну.
Крім того, скраплений газ, що використовується в якості моторного палива, не може бути взаємозамінним з бензином за ціновим критерієм, оскільки бензин значно дорожчий за скраплений газ, що при його використанні на заміну скрапленого газу вдвічі збільшує витрати споживача.
Тобто, взаємозамінність бензинів та скрапленого газу, як моторного палива, може бути лише за споживчими та експлуатаційними характеристиками, але не за ціновим рівнем.
Таким чином, скраплений газ, що використовується в якості моторного пального, як товар не є взаємозамінним з бензинами.
Тому безпідставними є твердження первісного позивача про те, що в оскаржуваному рішені не було враховано, що газобалонне обладнання автомобілів є додатковим, а не основний (базовим); в якості моторного палива споживачами паралельно обов'язково використовується бензин; в розумінні п.5.1. Методики дані товари будучи моторним паливом - газ та бензин, є взаємозамінними, що не було враховано відповідачем при прийнятті рішення по справі.
Що стосується тверджень первісного позивача та заперечень первісного відповідача відносно складових ціни на скраплений газ, що призвели до її завищення, в період перевірки, на думку суду, для встановлення зловживання монопольним становищем, при наявності такого, достатньо встановлення лише самого факту завищення ціни, при чому незалежно від проміжку часу в періоді, що перевіряється.
Так, первісним відповідачем встановлено, що з 06.07.09р. Товариством було встановлено економічно необгрунтовані (завищені) роздрібні ціни на скраплений газ, що використовується в якості моторного палива, які діяли до 19.08.09р. Вказаний висновок зроблено на підставі аналізу роздрібних цін на підприємствах, що здійснюють роздрібну реалізацію скрапленого газу в інших районах Житомирської області (всього 18).
Встановлення завищених цін стало наслідком зайняття первісним позивачем монопольного становища.
Решта тверджень первісного позивача, зокрема що рішення не підписано уповноваженою особою, що висновок Відділення про те, що ТОВ "Любарська енергетична компанія" має валютний рахунок, фірмові бланки із своїм найменуванням, символіку, емблему, знаки для товарів та послуг є необгрунтованим припущенням Відділення, суд вважає недоречними.
Слід також зазначити, що згідно пунктів 15.3. та 15.4. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції. Проте, всупереч вказаному, Товариство жодним документом чи твердженням не довело, що воно зазнавало значної конкуренції на ринку.
Отже, Відділення в достатньому обсязі дослідило становище Товариства на ринку та зробило обгрунтовані висновки щодо його монопольного становища, а, відповідно, і щодо зловживання останнім.
Також, відповідно згаданих рекомендацій, господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
Пунктом 64 Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25.12.01р. №182-р., яке встановлює порядок проведення уповноваженими працівниками Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень планових і позапланових виїзних перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання та при реалізації повноважень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю щодо суб'єктів господарювання (п.2) встановлено, що в акті перевірки слід указати, які операції та документи перевірені, за який період і в який спосіб (вибірково чи суцільно).
За п.32 Правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України від 19.04.94р. №5, у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.
Згідно ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і, які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення, первісним відповідачем було у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи.
За вказаних обставин, господарський суд вважає вимоги первісного позову безпідставними.
Що стосується зустрічних позовних вимог, то враховуючи вищевказане, вимога про стягнення штрафу у сумі 7000,00 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Однак, враховуючи положення ч.5 ст.56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.01р., та факт направлення Товариством 09.04.10р. позовної заяви до суду, позивач за зустрічним позовом безпідставно вважає, що первісний позивач прострочив сплату штрафу.
Так, згідно ч.5 ст.56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу дійсно стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу...Однак, нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Отже, в стягненні 210,00 грн. пені суд відмовляє, оскільки їх нараховано до стягнення без належних підстав.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом - у повному обсязі, а за зустрічним позовом - пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог, покладаються на ТОВ "Любарська енергетична компанія".
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. У задоволенні первісного позову відмовити.
2. Зустрічний позов задовольнити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любарська енергетична компанія", 13132, Житомирська обл., Любарський р-н., с. Громада, вул. Польова, 1, код 34403284
на користь Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 10014, м. Житомир, Корольовський р-н., майдан С.П. Корольова, 12, код 20403042
- 7000,00 грн. штрафу.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любарська енергетична компанія", 13132, Житомирська обл., Любарський р-н., с. Громада, вул. Польова, 1, код 34403284
в дохід Державного бюджету України
- 99,03 грн. державного мита;
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любарська енергетична компанія", 13132, Житомирська обл., Любарський р-н., с. Громада, вул. Польова, 1, код 34403284
в дохід Державного бюджету України
- 229,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Сікорська Н.А.
Повне рішення складено: 29 листопада 2010 року.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам