Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
Від "12" листопада 2010 р. Справа № 10/83"Д"
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Маріщенко Л.О.
при секретарі Шевчук-Сингаївська І.Г.
за участю представників сторін
від позивача не з'явився
від відповідача 1: ОСОБА_1. (паспорт серія НОМЕР_1 виданий Богунським РВУМВС України в Житомирській області 17.12.97р.), ОСОБА_2. 9довіреність від 29.06.10р.)
від відповідача 2: не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Житомирі (м. Житомир)
до 1) Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир)
2) Приватного підприємства "Пегас" (м. Житомир)
про стягнення 186145,54 грн.
В судовому засіданні 04.11.10р. оголошувалась перерва до 15:00 12.11.10р.
Позивачем пред'явлено позов про визнання договорів від 01.06.03р. та від 02.01.04р., укладених між ПП ОСОБА_1. та ПП "Пегас", недійсними та стягнення з ПП ОСОБА_1. на користь держави вартість отриманих послуг за оспорюваними договорами в сумі 186145,54 грн., а також стягнення з ПП "Пегас" на користь ПП ОСОБА_1. суму грошових коштів отриманих від ПП ОСОБА_1. на виконання вказаних договорів в сумі 186145,54 грн.
14.09.05р. від першого відповідача надійшов до суду відзив, в якому зазначено, що підстав для проведення позапланової перевірки у працівників ДПІ не було, документів передбачених в ст. 11/2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" працівниками ДПІ, що проводили перевірку, ПП ОСОБА_1. не надали, тому довідку № 15/26-2/13 від 09.02.05р., на яку посилаються працівники ДПІ, слід вважати складеною з порушенням вимог чинного законодавства, і посилання на неї не повинне прийматись судом до уваги.
Також відповідач зазначає, що під час взаємовідносин з ПП ОСОБА_1 , господарська діяльність ПП "Пегас" здійснювалась відповідно до чинного законодавства, з відображенням господарських операцій в податковому обліку і сплатою до бюджетів відповідних податків.
Визнання в судовому порядку установчих документів ПП "Пегас" недійсними не є підставою для визнання угод між ПП ОСОБА_1. і ПП "Пегас" недійсними згідно ст. 49 ЦК України, оскільки ці факти не свідчать про те, що угоди укладались відповідачем - 2, як юридичною особою умисно, з метою заздалегідь суперечною інтересам суспільства і держави.
Несплата ПП "Пегас" податків позивачем не доведена. Акт перевірки ПП "Пегас", згідно якого підприємству були б донараховані до сплати податки відсутній, а в той же час в позові вказується, що ПП "Пегас" "не нарахувало податки в повному обсязі", тобто якщо податки сплачувались, у тому числі під час виконання угод з ПП ОСОБА_1., то у позивача немає ніяких підстав вважати, що данні угоди були укладені з метою не сплати податків.
13.12.05р. представник позивача надав уточнення до позовних вимог, в яких зазначив, що абзацом 2 п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1056 від 25.07.02р. "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" встановлено, що доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про визнання недійсним в установленому чинним законодавством порядку установчих ( статутних) документів та відомості про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Абзацом 1 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду УРСР від 28.04.78р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", абз. 1 п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.02р. № 1056 "Про заходи щодо забезпечення однакового та правильного застосування законодавства про податки" та абз. 2 п. 11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", передбачається, що до угод, що підпадають під ознаки ст. 49 Цивільного кодексу належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів.
У відповідності до ст. 49 ЦК УРСР якщо угода укладена з метою , завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Ухвалою господарського Житомирської області від 31.01.06р. провадження у справі зупинено до розгляду Верховним судом України касаційної скарги на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 05.10.05р. в справі за позовом ОСОБА_3 до ПП "Пегас" про визнання установчих документів недійсними.
Ухвалою суду від 18.05.10р. провадження у справі поновлено.
23.07.10р. представник 1-го відповідача надав заперечення на позов, в якому позовні вимоги не визнає посилаючись на те, що перевірка була проведена з порушенням норм податкового законодавства.
Також, відповідач зазначає, що відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду від 12.03.99р. № 02-5/111 підприємство втрачає статус юридичної особи після виключення його з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. Отже, саме лише визнання судом недійсними установчих документів підприємств не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені такими підприємствами з іншими підприємствами до моменту виключення його з державного реєстру.
04.11.10р. від позивача до суду надійшла заява, в якій він просить суд розглядати справу по наявних матеріалах справи, без поданих уточнень, так як на момент укладання спірних договорів, діяло те законодавство, на яке позивач посилається у позовній заяві.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -
З позовної заяви вбачається, що при проведені позивачем позапланової перевірки від 09.02.05р. № 15/26-2/13 ПП ОСОБА_1. по питанню дотримання податкового законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податків в бюджет під час фінансових взаєморозрахунків з ПП "Пегас" було встановлено, що ПП ОСОБА_1. та ПП "Пегас" уклали договори:
- на транспортне обслуговування від 01.06.03р.
- про транспортне обслуговування від 02.01.04р.
Згідно вказаних договорів ПП ОСОБА_1. замовив у ПП "Пегас" транспортних послуг на загальну суму 186145,54 грн., що підтверджується відповідними податковими накладними ( з відповідними актами виконаних робіт).
Виконання сторонами зобов'язань по договору підтверджується:
- оприбуткуванням відповідачем 1 отриманих послуг по обліку підприємства;
- отриманими від відповідача 2 податковими накладними;
- відображенням суми вказаної угоди відповідачем 1 в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та її занесенням до податкового кредиту Декларацій по податку на додану вартість у відповідних періодах;
- платіжними дорученнями.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21.08.04р. визнано недійсними установчі документи ПП "Пегас" з моменту їх перереєстрації від 18.11.02р., які передбачають обсяг дієздатності підприємства.
Таким чином, ПП "Пегас" позбавлено права набувати цивільних прав та обов'язків.
Позивач зазначає, що згідно з п. 15 ст. 58 ГК України, скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється на підставі рішення суду у випадках визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів, або здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам. Визнання установчих документів недійсними припиняє господарську діяльність суб'єкта господарювання.
Абзацом 2 п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1056 від 25.07.02р. "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" встановлено, що доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про визнання недійсним в установленому чинним законодавством порядку установчих ( статутних) документів та відомості про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно акту № 15-01/51 від 18.01.05р. про перевірку місцезнаходження ПП "Пегас" за юридичною та фактичною адресами не знаходиться, повідомлення в Житомирську ОДПІ про зміну юридичної адреси підприємством не подавалось.
Абзацом 1 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду УРСР від 28.04.78р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", абз. 1 п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.02р. № 1056 "Про заходи щодо забезпечення однакового та правильного застосування законодавства про податки" та абз. 2 п. 11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" передбачається, що до угод, що підпадають під ознаки ст. 49 Цивільного кодексу, належать зокрема угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів.
У відповідності до ст. 49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою , завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати договори від 01.06.03р. та від 02.01.04р. укладені між ПП ОСОБА_1. та ПП "Пегас" недійсними та стягнути з ПП ОСОБА_1. на користь держави вартість отриманих послуг за оспорюваними договорами в сумі 186145,54 грн. та стягнути з ПП "Пегас" на користь ПП ОСОБА_1. суму грошових коштів отриманих від ПП ОСОБА_1. на виконання вказаних договорів в сумі 186145,54 грн.
Розглянув матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази та всі обставини справи суд дійшов висновку , що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 49 ЦК України (в редакції Закону від 18 липня 1963 року) угода, укладена з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства визнається недійсною.
Як вказано в пункті 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 28 квітня 1978 року №3, із змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року № 13 та від 25 травня 1998 року № 15 " Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" дія статті 49 ЦК України поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь власності або користуванні на шкоду правам, свободам, гідності громадян, інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.
Згідно з п. 11 роз'яснення президії ВГСУ від 12.03.99 № 02-5/111 (із змінами) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 49 ЦК України є укладення ії з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатись встановленою.
Позивачем не надано доказів того, що спірні фінансово-господарські взаємовідносини, укладені відповідачами, суперечать інтересам держави і суспільства.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачі уклали між собою угоди про транспортне обслуговування. Наявності умислу в діях осіб, що діяли від імені ПП "Пегас" на укладання угод з метою, що суперечить інтересам держави, не доведено.
Визнання недійсними установчих документів вказаного підприємства з моменту їх перереєстрації з 18.11.02р. свідчить про проведення перереєстрації підприємства з порушенням законодавства, але при цьому підприємство може бути добросовісним платником податків, а тому не може бути підставою для висновку, що таке підприємство укладало спірні угоди, спрямовані на ухилення від оподаткування. Також відсутність підприємства за юридичною адресою не може слугувати доказом ухилення від сплати податків.
Не знаходження підприємства за юридичною адресою та не подання звітності до податкового органу не є підставами вважати, що підприємство ухилялось від оподаткування.
Крім того, ст. 49 ЦК УРСР, на яку посилається позивач на момент прийняття рішення відсутні правові підстави для її застосування.
1 січня 2004р. , згідно з п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК УРСР від 18 липня 1963 р. втратив чинність.
ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004р., не передбачені такі публічно-правові санкції за укладання недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР, а саме стягнення в дохід держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, укладеною з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Згідно ст. 228 ЦК України наслідком укладання угоди, яка порушує публічний порядок, є двостороння реституція.
За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України, цей Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
Таким чином, застосування судом при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент виконання угоди, але не були передбачені ЦК України на день ухвалення рішення про притягнення до відповідальності , є помилковим.
Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує порядок, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90р. № 509-ХІІ, можуть на підставі п. 11 ст.10 вказаного Закону звернутись до суду із позовом про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. За змістом ч. 1 ст. 208 ГК України застосування передбачених нею санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.
Ці санкції не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків ( зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушення є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, учинення удаваного правочину з метою приховати ухилення від сплати податків.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України, передбачені санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу в якій зазначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Господарські відносини між відповідачами здійснювали в період з червня 2003р. по березень 2004р., а позов пред'явлений в липні 2005р., тим самим був пропущений строк для застосування судом адміністративно-господарських санкцій.
Зважаючи на викладене, позов заявлено безпідставно, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова господарського суду Житомирської області набирає законної сили в строки, встановлені ст.254 КАСУ.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Житомирської області в порядку та строки, встановлені ст.186 КАСУ
Суддя
Дата підписання 22.11.10 р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу (рек.);
3 - відповідачу (ПП Гончаренко)
4- відповідачу (ПП "Пегас" рек.);