Справа № 206/1235/25
Провадження № 1-кс/206/306/25
12.03.2025 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретареві ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання дізнавача сектору дізнання відділення поліції №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , що погоджено з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №1202504723000043 від 10.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України про арешт майна, -
До слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання дізнавача сектору дізнання відділення поліції №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , що погоджено з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_4 .
Як зазначено у клопотанні, що у провадженні сектору дізнання відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління №2 поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №1202504723000043, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що 09.03.2025 до ЧЧ Відділення поліції №1 ДРУП №2 ГУНП В Дніпропетровській області надійшов рапорт від працівників УПП про те, що 09.03.2025 приблизно о 11 год. 50 хв., під час патрулювання Самарського району за адресою: м. Дніпро вул. Базова біля буд.2, було зупинено мотоцикл «Alfa 110» під керуванням чоловіка який представився як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час перевірки транспортного засобу а саме, візуального огляду ідентифікатора панелі з номером кузова, були виявлені сліди механічного втручання, наявність слідів зварювання виконанні кустарним шляхом в районі з номером кузова, а також перефарбована табличка мотоциклу (ЖЄО 3505 від 09.03.2025).
У зв'язку з вищевикладеним, поліцейськими УПП в Дніпропетровській області ДПП викликано слідчо-оперативну групу відділення поліції № 1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області.
09.03.2025 в період часу з 13 годин 45 хвилин по 14 годин 15 хвилин, під час огляду місця події за адресою: м. Дніпро, вул. Гаванська 16, слідчим СВ відділення поліції №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 вилучено транспортний засіб, а саме, мотоцикл марки «Alfa», ІР110С-2W, без номерних знаків, який направлено на спеціальний майданчик, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська 22к, та ключі від нього та довідку рахунок про купівлю мотоциклу, які поміщено та опечатано до спец пакета ICR0058853.
10.03.2025 дізнавачем СД відділення поліції №1 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 винесено постанову про визначення речовим доказом транспортний засіб, а саме, мотоцикл марки «Alfa», ІР110С-2W, без номерних знаків, та ключі з довідкою про купівлю вищевказаного транспортного засобу.
Встановлено, що особа, в якої було тимчасово вилучено майно, а саме: гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на торговому інтернет-майданчику знайшов оголошення про продаж вищевказаного мотоцикла за 6000 грн. Приїхавши за адресою: м. Дніпро , вул. Якова Острянина 82, та оглянувши транспортний засобі його все влаштувало та він придбав за 6000 грн., при покупці старий власник дав йому довідку-рахунок, пояснивши що це документ на мотоцикл. Про те, що мотоцикл потрібно ставити на облік , мені не було відомо, та номер vin-номеру з довідкою, що мені надав продавець не звіряв, так як не придав цьому уваги.
В обґрунтування клопотання дізнавач посилається на те, підставою для арешту транспортного засобу згідно зі ст. 170 КПК України є те, що вказане майно є речовим доказом оскільки є матеріальним об'єктом, який може бути предметом вчинення кримінального правопорушення, та зберіг на собі сліди зміни агрегатів та вузлів. Враховуючи вищевикладене, а також те, що тимчасово вилучене майно має суттєве доказове значення у кримінальному провадженні для підтвердження або спростування факту вчинення невстановленими особами кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 290 КК України, виникла об'єктивна необхідність у накладенні арешту з метою позбавлення можливості розпоряджатися будь-яким чином та використовувати наступне майно транспортний засіб, а саме мотоцикл марки «Alfa», ІР110С-2W, без номерних знаків.
В судове засідання дізнавач ОСОБА_3 не з'явився, але надав заяву, в якій просив клопотання задовольнити та розглядати за його відсутності.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання про арешт майна приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
З огляду на це слід зазначити, що арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право власника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
Таким чином слідчий суддя не вбачає підстав для накладення арешту на ключі від нього, які поміщено та опечатано до спец пакета ICR0058853.
Такі висновки слідчого судді відповідають вимогам ч. 4 ст. 173 КПК України, згідно якої, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Водночас із цим, слідчий суддя погоджується з тим, що з метою збереження речових доказів, слід накласти арешт на транспортним засобом марки «Alfa», ІР110С-2W, без номерних знаків, який вилучений 09.03.2025 року в ході огляд місця події на ділянці місцевості, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська 22к - виключно у вигляді заборони на його відчуження.
Керуючись ст. ст. 131, 170, 172, 173, 309, 369, 371, 372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання дізнавача сектору дізнання відділення поліції №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , що погоджено з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №1202504723000043 від 10.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт шляхом забороною відчуження транспортний засіб марки ««Alfa», ІР110С-2W, без номерних знаків.
В іншій частині клопотання відмовити та повернути транспортним засобом марки «Alfa», ІР110С-2W, без номерних знаків особам та ключі від нього, які поміщено та опечатано до спец пакета ICR0058853, які мають право на користування та розпорядження транспортним засобом відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1