Справа № 183/9970/24
№ 2/183/1492/25
12 березня 2025 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представника позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про:
- визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження у розрахунку суми для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останніми трьома роками до моменту звернення нотаріуса з заявою про визначення недоотриманих сум пенсії ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , протиправними;
- визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на суми недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з моменту припинення виплат пенсії, а саме починаючи з 01 квітня 2017 року по 14 березня 2020 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити розрахунок сум для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за весь період часу з моменту припинення виплат пенсії, а саме, починаючи з 01 квітня 2017 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити нарахування та виплату спадкоємцю ОСОБА_2 сум пенсії за період з 01 квітня 2017 року по 22 серпня 2022 року, належних спадкодавцю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
15 вересня 2024 року ОСОБА_2 (надалі - позивачка) через представника, адвоката Гречка І. О., звернулась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим позовом у порядку підсудності, визначеної Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області.
Постановленою суддею ухвалою від 30 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
На виконання ухвали суду від 30 вересня 2024 року, 07 жовтня 2024 року представником позивачки подано уточнену позовну заяву.
В позові, з урахуванням уточнень, сторона позивачки просила: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (надалі - ГУ ПФУ в Луганській області, відповідач) щодо обмеження у розрахунку суми для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_3 останніми трьома роками до моменту звернення нотаріуса з заявою про визначення недоотриманих сум пенсії ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на суми недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з моменту припинення виплат пенсії, а саме починаючи з 01 квітня 2017 року по 14 березня 2020 року в розмірі 237 669 грн (вказана вимога буде уточнюватись з урахуванням витребування відповідного розрахунку від відповідача); зобов'язати відповідача здійснити розрахунок суми для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за весь період час з моменту припинення виплат пенсії, а саме, починаючи з 01 квітня 2017 року та надіслати цей розрахунок до Малиновської державної нотаріальної контори міста Одеса.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 отримала у спадщину суми недоотриманої пенсії, які становлять 308 770,10 грн на підставі довідки № 1200-0503-8/8721 від 04 травня 2023 року, виданої ГУ ПФУ в Луганській області. Вказані виплати стосуються пенсіонера ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області (сервісний центр № 12 в м. Старобільську), як внутрішньо переміщена особа, та отримував пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року. Виплату пенсії ОСОБА_3 припинено з 01 квітня 2017 року у зв'язку з відсутністю за місцем проживання понад 60 днів.
У відповіді ГУ ПФУ в Луганській області від 15 березня 2024 року на адвокатський запит представника позивачки зазначено, зокрема, що оскільки на дату смерті нарахування пенсії не здійснювалось і відсутні нараховані суми, не отримані у зв'язку зі смертю - недоотримана пенсія ОСОБА_3 розрахована з урахуванням трьох років з моменту надходження запита нотаріуса. Пославшись на механізм статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем обмежено у розрахунку суми для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_3 останніми трьома роками до моменту звернення нотаріуса з заявою про визначення недоотриманих сум пенсії ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виплату пенсії ОСОБА_3 припинено з 01 квітня 2017 року у зв'язку з відсутністю за місцем проживання понад 60 днів. Таким чином період недоотримання пенсії починаючи з 01 квітня 2017 року по 22 серпня 2019 року не було розраховано для отримання спадщини.
З таким рішенням відповідача позивачка не погоджується з огляду на те, що зміст статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не вказує про виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, а лише про сплату сум, які пенсіонер мав право отримати, але не отримав своєчасно з власної вини. Положення частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину і положення у такому випадку регулюються ст. 52 вказаного Закону. Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується без обмежень по будь-яким строкам та входить в даному випадку до складу спадщини. Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються з положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Сторона позивачки вважає, що ОСОБА_2 протиправно обмежено суму пенсії, що належала її батькові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю.
Зазначає, що пенсія батькові ОСОБА_2 не нараховувалась, а була припинена з 01 квітня 2017 року. Ніякої вини ОСОБА_3 у неотриманні пенсії не може бути, оскільки з початком війни в 2014 року через його стан здоров'я та не транспортабельність, він був позбавлений можливостей самостійно звертатись до органів пенсійного фонду, які були відведені з тимчасово окупованих територій. Не батько ОСОБА_2 був відсутній у місці свого проживання понад 60 днів, а пенсійний фонд відведено з тимчасово окупованої території, в той час коли її батько був змушений залишатися там через погіршення стану свого здоров'я. Також на час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було. При цьому в законодавстві України такої підстави для припинення виплати пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної немає. Відповідач фактично неправомірно відмовив ОСОБА_2 в донарахуванні сум пенсії в порядку статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 квітня 2017 року по 22 серпня 2019 року продублювавши свою відповідь від 15 березня 2024 року та не направивши відповідного нового розрахунку до Малиновської державної нотаріальної контори міста Одеса, а у позивачки не залишилось іншого способу захистити свої права, аніж звернутися до суду за захистом своїх прав. ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем щодо всіх прав та обов'язків померлого ОСОБА_3 , в тому числі і права на отримання сум пенсії спадкодавця. Сторона позивачки вказує, що друга вимога позовної заяви буде уточнена після того, як відповідачем за ухвалою суду буде надано належним чином створений розрахунок недоотриманих сум пенсії ОСОБА_3 . За наслідком визнання за ОСОБА_2 права на спадкування недоотриманих сум пенсії після смерті ОСОБА_3 відповідач має здійснити відповідний розрахунок таких сум за період з 01 квітня 2017 року по 14 березня 2020 року.
На виконання ухвали суду стороною позивачки надано власний розрахунок недоотриманої суми пенсії ОСОБА_3 за період з часу її припинення 01 квітня 2017 року по момент з якого вони здійснили розрахунок сум і з якого сума недоотриманої пенсії увійшла до складу спадщини, тобто по 14 березня 2020 рік, який становить суму у розмірі 237 669 грн. З 14 березня 2020 року по 14 березня 2022 року ПФУ розрахувало до виплати 308 770,10 грн та цей період позивачем не оспорюється.
Постановленою суддею ухвалою від 08 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Встановлено відповідачеві строк для подання відзиву та заперечень.
16 жовтня 2024 року судом отримано відзив на позовну заяву. У відзиві представниця відповідача заперечила проти задоволення позову. Вказала, що відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_3 на момент смерті перебував на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області, як внутрішньо переміщена особа. За матеріалами пенсійної справи, ОСОБА_3 отримував пенсійні виплати з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Виплату пенсії ОСОБА_3 припинено з 01 квітня 2017 року у зв'язку з відсутністю за місцем проживання понад 60 днів. Документи щодо обставин призупинення виплати пенсії відсутні, оскільки макет паперової пенсійної справи ОСОБА_3 перебуває у приміщенні, розташованому на окупованій території України. Поновлення виплати пенсії продовжується після особистого звернення особи, проходження ідентифікації з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. За життя ОСОБА_3 з 01 квітня 2017 року із заявою про поновлення виплати пенсії згідно Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, до управління не звертався. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) у разі відсутності членів сім'ї, які проживали спільно з пенсіонером на день його смерті, або у разі не звернення ними за виплатою недоотриманої у зв'язку зі смертю пенсії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини така сума пенсії входить до складу спадщини. Зазначає, що якщо нарахування та виплата пенсії не здійснювалась на час смерті, тобто відсутні суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоотриманими у зв'язку зі смертю, розмір недоотриманої пенсії розраховується відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1058 (не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії), де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення спадкоємця з усіма необхідними документами. У випадках, коли на день смерті пенсіонера нарахування та виплата пенсії не здійснювалась, заява щодо поновлення пенсії особисто пенсіонером не надавалась, органи Пенсійного фонду України можуть розрахувати недоотриману пенсію на підставі заяви спадкоємця, визначеного нотаріусом.
Вказує, що недоотримана пенсія померлого ОСОБА_3 розрахована з моменту надходження запиту державного нотаріуса Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса Карпової Н. М. № 1057/02-14 від 14 березня 2023 року (31 березня 2023 року) з 30 березня 2020 року по 31 серпня 2022 року в сумі 308 770,10 грн з урахуванням частини першої ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області на запит за № 1057/02-14 від 14 березня 2023 року листом від 04 травня 2023 року № 1200-0503-8/8721 нотаріуса повідомлено, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_3 становить 308 770,10 грн. Також у відповіді нотаріусу зазначено, що розмір виплати недоотриманої пенсії може бути зменшено в залежності від дати звернення до управління особи, яка має право на отримання даної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину. З 01 квітня 2017 року ОСОБА_3 з заявою про поновлення виплати пенсії до територіальних органів Пенсійного фонду України не звертався. Пенсія не нараховувалась та не виплачувалась. Норма закону або підзаконного акта, яка б зобов'язувала органи Пенсійного фонду нараховувати суми пенсії за віком пенсіонерам після їх смерті за зверненням спадкоємців у законодавстві України відсутня. Норми стосовно виплати спадкоємцям пенсії після смерті пенсіонера стосуються лише тієї пенсії, яка була нарахована пенсіонеру за час його життя, тобто належала пенсіонеру на час смерті та увійшла до складу спадщини на момент відкриття спадщини. 04 лютого 2024 року ОСОБА_2 , звернулася засобами вебпортала з заявою за № 673 про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 . Недоотримана пенсія розрахована з моменту надання заяви з 03 лютого 2021 року по 31 серпня 2022 року в сумі 207 574,23 грн, з урахуванням трьох років від дати звернення спадкоємиця ОСОБА_2 за недоотриманою пенсією. Норма закону або підзаконного акта, яка б зобов'язувала органи Пенсійного фонду нараховувати суми пенсії за віком пенсіонерам після їх смерті за зверненням спадкоємців у законодавстві України відсутня. Не нараховані за життя суми пенсії, не можуть увійти до складу спадщини.
Наголошує, що ГУ ПФУ в Луганській області при винесенні рішення про виплату на користь позивача недоотриманої суми пенсії повинно керуватись вимогами Сімейного кодексу України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1. Його не наділено правом трактувати законодавчі норми на користь окремих осіб, або не виконувати його встановлення. Послався на судову практику.
23 жовтня 2024 року представником позивачки подано відповіді на відзив, ідентичні за змістом, у яких сторона позивача заперечила проти аргументів сторони відповідача, викладених у відзиві та просила позов задовольнити. Вказує, що виплату сум недоотриманої пенсії було здійснено через нотаріальну процедуру отримання спадщини, а не за особистим зверненням спадкоємця. Суму недоотриманої пенсії визначено на підставі звернення нотаріуса, ще 04 травня 2023 року, тому звернення позивача 04 лютого 2024 року не створює жодних юридичних наслідків. Виплату пенсії ОСОБА_3 припинено саме відповідачем з 01 квітня 2017 року, у зв'язку з відсутністю за місцем проживання понад 60 днів. З вищевказаного вбачається, що ОСОБА_3 протиправно, з незаконної підстави, припинили виплату пенсії через 60 днів, оскільки такої підстави діючий закон на той час не містив. Також вказана стаття в редакції чинній на стан звернення до суду не має такої законної підстави. Відповідачем у справі не зазначено законну причину зупинення пенсійних виплати та не надано жодних доказів, що б підтверджували, що припинення нарахування пенсії сталося саме з вини пенсіонера. Ту частину, яка не була розрахована у довідці для нотаріуса слід розрахувати та направити до нотаріальної контори для видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину за період з 01 квітня 2017 року по 30 березня 2020 року. ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Твердження відповідача, що до складу спадщини в даному випадку входить лише нарахована пенсія є некоректно та незрозумілою позицією.
Зазначає, що позивачкою прямо зазначено, що її батько був хворою людиною та не зміг бути присутнім у місці тимчасової реєстрації через суттєве погіршення здоров'я. Медична документація підтверджує стан здоров'я пенсіонера та робить зрозумілим, що вини пенсіонера у неотриманні пенсії не має. В даному випадку такі обставини стали наслідком непереборної сили, оскільки з одного боку місце проживання пенсіонера було окуповане в наслідок бойових дій, а з іншого влада України відвела всі державні органи з цієї території. Саме через такий збіг подій, а також через істотне погіршення стану здоров'я пенсіонер не зміг отримувати пенсію, на яку за законом мав право та не зміг жити у місці реєстрації внутрішньо переміщених осіб, а також їздити кожні три місці до відповідного пенсійного фонду для продовження можливості отримання такої пенсії. На думку сторони позивача це свідчить про не умисний характер дій пенсіонера та відповідно про невірність застосування положень статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в даному випадку.
Постановленою суддею ухвалою від 12 листопада 2024 року судове засідання у цій цивільній справі, призначене на 18 листопада 2024 року та всі наступні судові засідання призначено проводити в режимі відеоконференції.
Постановленою судом в підготовчому засіданні ухвалою від 18 листопада 2024 року витребувано докази у справі. Зобов'язано Малиновську державну нотаріальну контору у м. Одесі надати Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області належним чином засвідчену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 . Зобов'язано ГУ ПФУ в Луганській області надати суду розрахунок суми всієї недоотриманої пенсії ОСОБА_3 за весь час з моменту припинення виплат пенсії, а саме, починаючи з 01 квітня 2017 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання ухвали суду 18 листопада 2024 року відповідачем надано 26 листопада 2024 року розрахунок зі вказівкою про нарахування ОСОБА_3 з квітня 2017 року по лютий 2020 року 0 грн пенсії, березень 2020 - 5 316,16 грн та надалі у відповідних сумах, Нотаріусом ухвала суду виконана 24 грудня 2024 року.
Постановленими судом ухвалами від 22 січня 2025 року прийнято уточнення представника позивачки позовних вимог без зміни предмету та підстав позову у редакції, чинній на момент розгляду справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав вимоги позову та відповіді на відзив з підстав, указаних у них.
Представниця відповідача в судове засідання не з'явилась, у відзиві просила розглянути справу у свою відсутність. Заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк не подала.
Заслухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд висновує таке.
Позивачка у справі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.9/ є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказані обставини підтверджуються рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2023 року у справі № 521/19138/23, копії якого долучено до матеріалів спадкової справи /а.с.144-145, 146-147/.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2022 року у справі № 521/14416/22, копію якого надано позивачкою /а.с.11/, задоволено заяву ОСОБА_2 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, встановлено факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Селідове, Донецької обл., громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території України - в м. Довжанськ (колишній Свердловськ), Луганської області у віці 83 років. Смерть ОСОБА_3 зареєстрована 04 жовтня 2022 року, про що видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 /а.с.16/.
З матеріалів спадкової справи після ОСОБА_3 , отриманої судом, які відповідають доказам, поданим позивачкою, вбачається, що:
- 14 листопада 2022 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 /а.с.118/;
- згідно з копією з витягу Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 5114-352552-2017 від 23 березня 2017 року, місце проживання позивачки не зареєстроване /а.с.127/;
- згідно з копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 від 04 грудня 2014 року № 5137-1528, виданої 22 жовтня 2019 року, зареєстрованим місцем проживання позивачки була адреса: АДРЕСА_1 , фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 /а.с.127, зворот/;
- 14 березня 2023 року нотаріусом направлено запит до Пенсійного фонду України для надання довідки про недоотриману пенсію /а.с.129, зворот/;
- листом від 27 квітня 2023 року нотаріуса повідомлено про перенаправлення запиту до ГУ ПФУ в Луганській області /а.с.131, зворот/;
- відповіддю ГУ ПФУ в Луганській області нотаріуса повідомлено, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_3 становить 307 770,10 грн та що сума пенсії може бути змінена відповідно до дати звернення за виплатою недоотриманої пенсії /а.с.21, 132/;
- листом нотаріуса від 28 червня 2023 року нотаріусом повідомлено позивачку про відсутність підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через розбіжності в документах та інформації у державних реєстрах, що підтверджують родинний зв'язок та про необхідність звернення до суду /а.с.139/;
- 01 лютого 2024 року позивачкою подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на недоотриману пенсію у виді 307 770,10 грн, що зберігається у ГУ ПФУ в Луганські області /а.с.110/ та надано на підтвердження факту родинного зв'язку рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2023 року у справі № 521/19138/23 /а.с.140/;
- 01 лютого 2024 року нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким посвідчено, що на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_2 . Місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з суми недоотриманої пенсії, що становить 308 770,10 грн, що зберігається у ГУ ПФУ в Луганській області, Управління з питань виплат та належала спадкодавцю на підставі довідки № 1200-0503-8/8721 від 04 травня 2023 року, виданої вищезазначеним фондом. Вартість спадкового майна - 308 770,10 грн /а.с.20, 148, зворот/;
- інших осіб, які б мали право на спадщину, заповітів померлого щодо майна, подання іншими особами до нотаріуса заяв про прийняття спадщину та видачу свідоцтва нотаріусом не встановлено /а.с.119, 120, 121, 137, зворот - 138, 141, 142, 149/.
15 березня 2024 року листом відповідача /а.с.22-23/ представника позивачки повідомлено, що, зокрема, оскільки на дату смерті нарахування пенсії ОСОБА_3 не здійснювалось і відсутні нараховані суми, не отримані у зв'язку зі смертю, недоотримана пенсія ОСОБА_3 розрахована з урахуванням трьох років з моменту надходження запита нотаріуса. Роз'яснено норми законодавства, яким керувався відповідач при наданні відповіді нотаріусу, механізм виплати недоотриманої пенсії з посиланням на обмеження трирічним строком до дати звернення, констатовано відсутність бажання померлого поновити виплату пенсії, пояснено, що померлий із заявою про поновлення виплати за життя не звертався, причини припинення виплати пенсії (у зв'язку з відсутністю проживання понад 60 днів), перебування пенсійної справи на тимчасово окупованій території України.
26 квітня 2024 року позивачка, з посиланням на норми законодавства та мотивуючи звернення порушенням відповідачем своїх прав, звернулася до відповідача з вимогою провести перерахунок недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , починаючи розрахунок з 01 квітня 2017 року /а.с.24-25, 26, 27/.
09 травня 2024 року відповідачем повідомлено позивачку, що ОСОБА_3 на момент смерті перебував на обліку ГУ ПФУ в Луганській області, як внутрішньо переміщена особа. Виплату пенсії ОСОБА_3 призупинено з 01 квітня 2017 року. Якщо нарахування та виплата пенсії не здійснювалась на час смерті, тобто відсутня сума пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоотриманими у зв'язку зі смертю, розмір недоотриманої пенсії розраховується відповідно до частини першої статті 46 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії). Оскільки на дату смерті нарахування пенсії ОСОБА_3 не здійснювалось і відсутні нараховані суми, не отримані у зв'язку зі смертю, недоотримана пенсія розрахована відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не більше ніж за три роки до дня звернення спадкоємця, визначеного нотаріусом. Виплата недоотриманої пенсії буде проводитися відповідно до Порядку № 1165 в межах відповідного фінансового ресурсу, який буде визначено у бюджеті Пенсійного фонду України на 2024 рік /а.с.28, 29/.
Також, як підтверджено службовою запискою посадової особи відповідача від 04 травня 2023 року № 1096/03-16, в підсистемі ІКІС ПФУ «Призначення та виплати деяких соціальних виплат» (Регресні виплати) перевірено особу ОСОБА_3 . Згідно з базою даних підсистеми ІКІС ПФУ «Призначення та виплати деяких соціальних виплат», яка містить інформацію лише про потерпілих, які станом на 01 січня 2023 року отримували страхові виплати, ОСОБА_3 , на обліку як потерпілій внаслідок нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання або особа, яка має право на страхові виплати в разі смерті потерпілого, в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області не перебуває, страхові виплати не отримує /а.с.74/.
Також судом оглянуто надані позивачкою копії документів, які містять медичну інформацію не державною мовою щодо особи ОСОБА_3 /а.с.30-34/. Суд наголошує, що дані докази є недопустимими з огляду на відсутність їх засвідченого перекладу та їх видачу установами, які не підпорядковані державним органам України.
З заяв по суті справи та пояснень представника позивачки вбачається, що у цій справі спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії спадкодавця.
Вирішуючи позов, суд висновує таке.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини, як це передбачено статтею 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
За змістом цієї норми, можна дійти висновку, що законодавцем встановлено альтернативний механізм набуття права власності на недоотриману пенсію померлого пенсіонера, а саме пріоритет наданий членам сім'ї спадкодавця, які проживали з ним на момент смерті, та непрацездатним членам сім'ї, які перебували на його утриманні. Зазначені особи мають звернутися за виплатою цих грошових коштів протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо такі особи відсутні або не звернулися у встановлений строк із заявами, недоотримана пенсія входить до складу спадщини і успадковується спадкоємцями померлого на загальних підставах.
Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області, як отримувач пенсії. Позивачка прийняла спадщину шляхом подання заяви до нотаріуса протягом встановленого законом шестимісячного строку. Наявності заповіту, або інших спадкоємців першого ступеню споріднення, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження родинного зв'язку судом не встановлено.
Також судом не встановлено і осіб, які б проживали з померлим на день його смерті. За таких обставин, пенсія, яка не одержана ОСОБА_3 , ураховуючи не отримання пенсії членам її сім'ї, особами, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті в порядку ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», входить до складу спадщини та успадковується єдиною спадкоємицею, яка подала заяву про прийняття спадщини та якою є позивачка.
Як указано у висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 428/3413/17, згідно з яким обов'язок з виплати недоотриманої пенсії спадкодавця покладається на Управління ПФУ. Верховний суд зауважив, що відповідно до статті 1227 ЦК України право на одержання сум заробітної плати, пенсії, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. За загальним правилом зазначеної норми, ці грошові кошти до складу спадщини не включаються, а підлягають виплаті особам, зазначеним у цій статті або в інших (спеціальних) законам, і лише за відсутності таких осіб зазначені кошти включаються до складу спадщини. Звернення з вимогою про виплату пенсії, яка належала померлому пенсіонерові, має надійти до органу Пенсійного фонду не пізніше 12 місяців після смерті пенсіонера. За відсутності такого звернення впродовж зазначеного строку належна до виплати пенсія включається до складу спадщини і спадкується на загальних підставах.
У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
У справі, що розглядається спір між сторонами виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії спадкодавця за період з 01 квітня 2017 року по 22 серпня 2022 року.
Позивачка заявила вимоги, в яких, з урахуванням уточнень фактично просить визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження розрахунку суми пенсії трьома роками до моменту звернення нотаріуса, визнання з позивачкою права власності на суми не отриманої пенсії спадкодавця, яка не увійшла до суми, визначеної нотаріусом у свідоцтві про право на спадщину (за період з 01 квітня 2017 року по 22 серпня 2022 року) та зобов'язати відповідача вчинити розрахунок таких сум й виплатити їх.
Розглядаючи заявлені вимоги, суд ураховує таке.
Щодо ефективного способу захисту порушеного права позивачки, суд виходить з такого.
З метою перевірки доводів позову в частині визнання права власності, а також враховуючи, що для розгляду справи в цій частині необхідно визначити наявність або відсутність конкретної суми нарахованої та невиплаченої пенсії за життя ОСОБА_3 , ухвалою суду від витребувано у відповідача довідку про суми призначеної, виплаченої та недоотриманої пенсії за період з 01 березня 2016 року по 29 серпня 2022 року ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На постановлену судом ухвалу, якою ГУ ПФУ в Луганській області зобов'язано надати суду розрахунок суми всієї недоотриманої пенсії ОСОБА_3 за весь час з моменту припинення виплат пенсії, відповідачем надано довідку про розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_3 особовий рахунок № НОМЕР_2 за період з 01 квітня 2017 року по 31 серпня 2022 року, з якої вбачається, зокрема, що з квітня 2017 року по лютий 2020 року ОСОБА_3 нараховано 0 грн; у березні 2020 року - 5 316,16 грн; у квітні 2020 року - 9173,73 грн; у травні 2020 року - 9 517,84 грн; у червні 2020 року - 9 517,84 грн, у період з липня 2020 року по листопад 2020 року - по 9 560,02 грн щомісяця; грудень 2020 року - лютий 2021 року по 9 592,51 грн; березень 2021 року - червень 2021 року - по 10 529,46 грн; липень 2021 року - листопад 2021 року по 10 577,91 грн; грудень 2021 року - лютий 2022 року по 10 623,51 грн; березень 2022 року - червень 2022 року по 11 947,16 грн; у липні та серпні 2022 року по 12 000,17 грн /а.с.115/.
Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у заяві по суті справи та у відповідях на запити представника позивачки повідомило суд, що на даний час паперові пенсійні справи залишилися на тимчасово окупованій території України. Доступу до пенсійної справи ОСОБА_3 немає. Підтверджуючих документів щодо призупинення виплати пенсії також немає.
Також, відповідач зазначає, що за життя померлий ОСОБА_3 не виявив бажання поновити виплату пенсії, тому пенсійні виплати з 01 квітня 2017 року не отримані з вини пенсіонера.
У випадках, коли на день смерті пенсіонера нарахування та виплата пенсії не здійснювалась, заява щодо поновлення пенсії особисто пенсіонером не надавалась, органи Пенсійного фонду України можуть розрахувати недоотриману пенсію на підставі заяви спадкоємця, визначеного нотаріусом. З огляду на зазначене недоотримана пенсія була розрахована з моменту надходження до відповідача запиту нотаріуса за період з 30 березня 2020 року по 31 серпня 2022 року в сумі 308 770,10 грн.
Також у відповіді на запит нотаріуса зазначено, що розмір виплати недоотриманої пенсії може бути зменшено в залежності від дати звернення до управління особи, яка має право на отримання даної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину.
Датою звернення за отриманням пенсії є дата звернення ОСОБА_2 (04 лютого 2024 року), яка має право на виплату недоотриманої пенсії та надала усі передбачені законодавством документи.
Оскільки на дату смерті нарахування пенсії було припинено і відсутні нараховані суми, не отримані у зв'язку зі смертю, недоотримана пенсія ОСОБА_3 обчислена в сумі 207 574,23 грн. за період з 03 лютого 2021 року по 31 серпня 2022 року з урахуванням трьох років від дати звернення за недоотриманою пенсією.
А тому відповідач вважав, що недоотримана пенсія правомірно розрахована згідно зі статтею 46 Закону № 1058-IV.
За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до частини другої статті 16 ЦК України можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Порядок визначення способу захисту, який суд може застосувати, здійснюючи правосуддя встановлено в статті 5 ЦПК України.
При визначенні способу захисту у відповідності до вказаної норми слід ураховувати положення частини першої статті 13, пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України, відповідно до яких спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, а отже, - суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивач у спосіб, який останній не просить застосувати.
За загальним правилом (частина перша статті 5 ЦПК України) суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Зазначене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором.
При цьому, позивач, обираючи спосіб захисту, якій він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом.
Якщо ж законом або договором не передбачено ефективного способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).
Вказане з урахуванням положень частини першої статті 2 ЦПК України означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, дозволяє забезпечити реальне поновлення в порушених правах.
Тому, обираючи спосіб захисту позивач повинен (в першу чергу) перевірити, чи не передбачає закон або договір ефективного способу захист.
Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено, - позивач повинен обрати саме такий спосіб.
Якщо у такому випадку позивач обрав інший спосіб захисту - суд має відмовити в задоволенні позову, крім випадку, коли з врахуванням положень частини другої статті 5 ЦПК України, дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту спроможний більш ефективно захистити порушені права, свободи чи інтереси особи, але за умови, що такий спосіб захисту є адекватним обставинам справи.
Суд не має визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто виходити за межі позовних вимог у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту права не є ефективним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
При цьому, цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Однак відсутність законодавчо закріпленого визначення поняття «спосіб захисту права та/або інтересу» не виключає виокремлення матеріально-правового та процесуально-правового аспектів захисту цивільного права та інтересу.
Так матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає у з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
В свою чергу процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що суди розглядають в порядку відповідного виду судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із відповідних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. При цьому вказаний аспект включає в себе не лише правильність обрання передбаченого законом або договором способу захисту, але і необхідність належного правового обґрунтування вимог відповідними нормами права.
Тобто, саме на позивача покладено обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і не застосовує самостійно для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, якщо позивач не обґрунтовує ними свої вимоги з наданням відповідних доказів, і застосування цих норм призводить до зміни предмета позову або обраного способу захисту прав та інтересів.
Тобто, на думку суду, виходячи з аксіоми цивільного судочинства jura novit curia - «суд знає закон», при розгляді справи суд дійсно повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, яка проте не може бути застосована судом для вирішення спору по суті за відсутності відповідного клопотання позивача у справі, оскільки інший підхід суду порушив би принцип диспозитивності судового процесу та правомірні очікування як позивача (який звертається саме з певним чином обґрунтованою в правовому аспекті вимогою) так і відповідача (який заперечуючи проти позову наводить доводи саме щодо тих підстав та обґрунтувань, які наводяться позивачем у справі).
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23 вересня 2019 року по справі № 917/1739/17, від 30 червня 2021 року по справі № 742/3238/17 та інших.
Отже, при визначенні розміру недоотриманої пенсіонером за життя пенсії, яка увійшла до складу спадщини, суд, виконуючи всій процесуальний обов'язок, належним чином дослідив подані стороною відповідача докази (у цьому випадку довідку про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії), перевірив їх, оцінив у сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, і, як наслідок, з'ясував, що згідно з довідкою суми призначеної та недоотриманої пенсії за період з 01 квітня 2017 року по 01 березня 2020 року становлять 0,00 грн, у період березень 2020 - лютий 2021 року - 110 103,20 грн, частина, яка увійшла до складу спадщини, підтвердженого виданим нотаріусом свідоцтвом та яке заперечує відповідач, обґрунтовуючи таке заперечення датою звернення відповідача за виплатою. Перевірити правильність обрахованого позивачем розміру недоотриманої пенсії та самостійно визначити цей розмір суд позбавлений можливості.
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, нормами ЦПК України визначено, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
А тому, суд вважає, що вимога саме про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити нарахування та виплату спадкоємиці ОСОБА_2 сум пенсії за період з 01 квітня 2017 року по 29 серпня 2022 року, належних спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде ефективним способом захисту порушеного права позивачки на спадкування належних спадкоємцю сум пенсії.
Таким чином, суд висновує про те, що відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачці пенсійні виплати ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2017 року по 29 серпня 2022 року, на які він мав право за життя, але не отримував через не нарахування цих пенсійних виплат Пенсійним фондом, тому позивачка, як спадкоємець має право на всю суму недоотриманої пенсіонером пенсії, оскільки суми недоотриманої за життя пенсіонером пенсії входить до складу спадщини.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно з частинами першою та другою статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються з положеннями частини першої статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії).
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України».
Тому припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20).
Отже, доводи відзиву Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про неналежність ненарахованої пенсії до складу спадщини є безпідставними.
Обмеження у три роки на виплату нарахованої пенсії за минулий час, передбачені частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовуються тільки за наявності вини пенсіонера у несвоєчасному отриманні пенсії, тоді як належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність вини спадкодавця у неотриманні пенсії за життя, відповідачем не надано.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
А тому доводи відповідача, які ґрунтуються на частині першій статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставними, оскільки дана правова норма розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, тобто на тих, що не померли, та ніяким чином не стосується правовідносин щодо спадщини.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Норми ЦК України не визначають строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої та третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року по справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Таким чином, суд висновує, що правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною нормою статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без урахування положень статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_2 є спадкоємицею за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька, отже успадкувала належні спадкоємцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Дата звернення до органу ПФУ з вимогою про надання інформації щодо нарахованої, але не виплаченої за життя спадкодавця пенсії, дата звернення за видачею такої суми на підставі свідоцтва про право на спадщину не впливає на розмір виплат та не надає права на обмеження цих виплат.
Спадкодавець ОСОБА_3 у період часу з 01 квітня 2017 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсійні виплати не отримував, через їх не нарахування Пенсійним фондом, проте мав право на отримання пенсії в зазначений період, а тому суд висновує про те, що позивачка, як спадкоємиця має право на всю суму недоотриманої пенсіонером пенсії, яка входить до складу спадщини.
Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області у відзиві на необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 1 частини першої статті 10 та статті 20 Закону № 1706-VII, постанов Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» суд, з урахуванням викладеного вище, відхиляє.
Таким чином, суд висновує, що відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачці пенсійні виплати ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2017 року по 22 серпня 2022 року, на які той мав право за життя, але не отримував через не нарахування цих пенсійних виплат Пенсійним фондом, тому позивачка, як спадкоємець має право на всю суму недоотриманої пенсіонером пенсії, оскільки суми недоотриманої за життя пенсіонером пенсії входить до складу спадщини.
Позивачка успадкувала право на належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті; дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат; видача спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом, в якому зазначено менший розмір недоотриманої спадкодавцем пенсії, ніж передбачений законом, не є підставою для відмови спадкоємцю в задоволенні позову; припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на її отримання.
Водночас, вимоги позову про визнання дій відповідача протиправними, про визнання за позивачкою права власності на суми недоотриманої пенсії та зобов'язання відповідача здійснити розрахунок сум, за обставин цієї справи та обставинами, покладеними в обґрунтування позову щодо права позивачки на отримання пенсійних виплат, належних померлому, не є ефективним способом захисту у правовідносинах, що склалися. Зокрема, визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання його здійснити розрахунок сум не призведе до відновлення порушених прав позивачки на отримання у спадщину належних спадкодавцеві за життя сум пенсії, а визнання права на абстрактні, не визначені суми, які підлягають нарахуванню у певний період, не призведуть до встановлення права власності на конкретно визначене майно.
Інші доводи та аргументи сторін, покладені в обґрунтування заяв по суті справи, як самі по собі так і у своїй сукупності не мають наслідком задоволення позовних вимог або відмову у них, а тому не аналізуються судом при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачкою при зверненні до суду з цим позовом доплачено судовий збір у розмірах 2 376,69 грн та 1 211,20 грн відповідно. Оскільки судом задоволено позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії (нарахувати та виплатити суми), судовий збір у розмірі 1 211,20 грн підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань, а решта сплаченого судового збору покладається на позивачку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд,
позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити нарахування та виплату спадкоємиці ОСОБА_2 сум пенсії за період з 01 квітня 2017 року до 22 серпня 2022 року, належних спадкодавцю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 12 березня 2025 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, код в ЄДРПОУ 21782461; місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд. 9.
Суддя Д. О. Парфьонов