11.03.2025 Єдиний унікальний номер 265/6191/21
Провадження № 2-в/205/22/25
11 березня 2025 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк», заінтересована особа: ОСОБА_1 , про відновлення втраченого судового провадження,
Представник заявника Шкапенко О.В. подав до суду вищевказану заяву, в обґрунтування якої зазначив, що 06 грудня 2021 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області задоволено позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Виконавчий лист не отримувався, оскільки на час початку вторгнення ще не закінчився строк апеляційного оскарження рішення. У зв'язку з чим, він звернувся до суду з заявою про відновлення втраченого судового провадження та просив відновити втрачене судове провадження у справі №265/6191/21 за позовом АТ «Акцент банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Розпорядженням Верховного Суду від 06 березня 2022 року за № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ саме Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області на Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2025 року відкрито провадження у справі з призначенням судового засідання.
Представник заявника Шкапенко О.В. у заяві про відновлення втраченого судового провадження просив проводити розгляд справи без участі їх представника.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась будучи повідомленою належним чином, будь-яких заяв про відкладення чи розгляд справи за відсутності суду не надала.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали заяви та додані до нього копії документів, суд дійшов таких висновків
Частиною 3 статті 493 ЦПК України розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом, протягом тридцяти днів з дня надходження заяви до суду.
Судом встановлено, що в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області знаходилась цивільна справа №265/6191/21 за позовом АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Згідно з ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 489 ЦПК України встановлено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Як зазначено у ст. 490 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Пунктом 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що за правилами розділу IX ЦПК відновлення втраченого (і в разі, коли справу знищено за закінченням строку зберігання) повністю або частково судового провадження в цивільній справі, якщо вона була закінчена ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом, судом, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі, за заявою (зміст якої визначено статтею 405 ЦПК) осіб, які брали участь у справі (їх правонаступників), або за ініціативою суду (коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.
Заявником разом із заявою про відновлення втраченого судового провадження було надано також копії позовної заяви з додатками та судових повісток.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо можливості відновлення втраченого судового провадження в частині вищезазначених документів суд враховує, що копія позовної заяви з додатками не містить відмітки про те, що саме вказану заяву у наданій заявником редакції та з долученими до неї додатками було подано до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області, оскільки вона не містить відмітку про її прийняття судом.
Крім того, долучені заявником копії судових повісток також не містять жодних підписів, вихідних номерів, відміток, штампів, а тому не можуть бути взяті судом до уваги.
Частинами 1-3 ст. 3 ЗУ «Про доступ до судових рішень» передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень - автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Процедуру формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень визначає «Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень», який затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року №1200/0/15-18.
Згідно з пп. 6 п. 1 Розділу І вказаного порядку, електронний примірник судового рішення - створений в АСДС електронний документ, підписаний кваліфікованим електронним підписом судді, що ухвалив таке судове рішення, в разі колегіального розгляду - кваліфікованими електронними підписами всіх суддів, що входять до складу колегії, або іншої особи, визначеної згідно з пунктом 2 розділу III цього Порядку. Такий документ має бути ідентичним за документарною інформацією та реквізитами оригіналу судового рішення в паперовій формі.
Підпунктом 9 пункту 1 Розділу І Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень передбачено, що Єдиний державний реєстр судових рішень - державна інформаційна система, що входить до складу Єдиної судової інформаційної системи і забезпечує збирання, облік (реєстрацію), накопичення, зберігання, захист, пошук та перегляд інформаційних ресурсів Реєстру та їх образів.
Пунктом 1 розділу ІІІ вищезазначеного Порядку визначено, що електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами АСДС. Реєстраційні відомості, зазначені в пункті 3 розділу II цього Порядку, надсилаються до Реєстру у складі електронного документа, який вони описують.
Відповідно до п. п. 1, 2 розд. VI Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень Інформаційні ресурси Реєстру зберігаються у вигляді електронних даних, які за допомогою програмно-апаратних засобів можуть бути перетворені у візуальну форму. Електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів є документами безстрокового зберігання.
Згідно з п. п.1, 2 розділу IX вищевказаного Порядку повний доступ до інформаційних ресурсів Реєстру забезпечується за допомогою електронного кабінету виключно для авторизованих користувачів. Дозвіл на повний доступ до інформаційних ресурсів Реєстру надається, зокрема, суддям.
Відтак, шляхом здійснення повного доступу до інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень у відповідності до ЗУ «Про доступ до судових рішень» вдалося можливим отримати відомості щодо заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2021 року в цивільній справі №265/6191/21 (провадження №2/265/1447/21), оскільки в вищезазначеній системі перебувають зазначені ухвала та рішення.
Перебування судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень є достатнім для відновлення втраченого судового провадження в частині заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області у цивільній справі №265/6191/21 (провадження №2/265/1447/21), а відтак суд дійшов висновку про можливість відновлення втраченого судового провадження саме в частині заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької областівід 06 грудня 2021 року в цивільній справі №265/6191/21 (провадження №2/265/1447/21), тому заява про відновлення втраченого судового провадження підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 247, 258-261, 353, 354, 488-490, 493, 494ЦПК України, суд
Заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк», заінтересована особа: ОСОБА_1 , про відновлення втраченого судового провадження - задовольнити частково.
Відновити втрачене судове провадження в частині заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької областівід 06 грудня 2021 року в цивільній справі №265/6191/21 (провадження №2/265/1447/21), згідно тексту якого:
Справа №265/6191/21
Провадження №2/265/1447/21
06 грудня 2021 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Адамової Т. С.,
за участю секретаря судового засідання - Онищука О.Є.
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -
18 серпня 2021 року позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (надалі - АТ «А-Банк») в особі представника за довіреністю Шкапенко О.В., звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до укладеного договору б/н від 13.12.2018 відповідачеві було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків у розмірі 46,80 за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач надала свою згоду на те, що підписана заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг складають Договір про надання банківських послуг. АТ «А-Банк»» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 22.07.2021 має заборгованість у сумі 26619,50 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 18604,68 гривні, заборгованості за відсотками у сумі 8014,82 гривень. Просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також витрати з оплати судового збору у розмірі 2270 гривень.
Відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2021 року справа розглядається у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
24 листопада 2021 року від представника відповідача адвоката Пітецького В.В. надійшов відзив, відповідно до якого, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, в обґрунтування заявлених вимог посилається на те що в умовах до договору не міститься підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували що саме ці умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника. Крім того Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, роздруківка з сайту позивач належним доказом бути не може, оскільки цей доказ підписаний тільки позивачем та повністю залежить від волевиявлення і дій банку, який може вносити відповідні змінив умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
29 листопада 2021 року від представника позивача надійшло заперечення на відзив, в обґрунтування якого посилався на те, що відповідно до якого відповідач в анкеті - заяві про приєднання до мов і Правил надання банківських послуг підтвердив, під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг. Також до заперечень доданий розрахунок, що відображає використання відповідачем кредитного ліміту, а також довідку про встановлення/зміну кредитного ліміту. Представник позивача просить суд, позов задовольнити в повному обсязі, справу слухати за відсутності позивача.
06 грудня 2021 року від представника позивача адвоката Пітецького В.В. надійшла заява про слухання справи за його відсутності. Вимоги до позову викладенні у відзиві.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши докази, дійшов висновку про таке.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Встановлено, що 13.12.2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «А-Банк» та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З заяви-анкети, підписаної відповідачем ОСОБА_1 від 13.12.2018, вбачається, що вона погодилася з тим, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомилася.
В обґрунтування пред'явлених до стягнення сум боргу за кредитом позивачем надано розрахунок, згідно із яким станом на 22.07.2021 відповідач має заборгованість за кредитом у загальній сумі 26 616,50 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 18604,68 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 8014,82 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Крім того з наданої позивачем виписки по особовому рахунку за період з 13.12.2018 по 17.08.2020 вбачається, що відповідач активно користувалась наданими їй кредитними коштами здійснюючи розрахунки за товар періодично поновлюючи картковий рахунок.
Тому суд не приймає до уваги посилання представника позивача, проте, що відповідач ОСОБА_1 не отримувала кредитної картки, оскільки з розрахунку який наданий позивачем, вбачається що відповідач активно користувалась кредитною карткою.
Тому позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів за тілом кредиту в розмірі 18604,68 гривень підлатають задоволенню.
За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При підписанні анкети заяви, відповідач надала свою згоду на те, що підписана заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг складають Договір про надання банківських послуг. АТ «А-Банк»», де сторони погодили базову відсоткову ставку на місяць 3,9% (тобто 46,8 % річних).
За таких обставин суд вважає, що підписані відповідачем заява та довідка, в якій зокрема, сторони погодили проценти за користуванням кредитом у розмірі 46,8% річних, свідчать про її обізнаність щодо умов кредитування та узгодження з нею саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, а відтак становлять у своїй сукупності кредитний договір, який має виконуватись.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Згідно розрахунку заборгованості наданої банком, ставка 46,8%річних не змінювалось в більшу сторону з дати надання кредиту та по день звернення до суду, тому суд задовольняє вимоги представника позивача, щодо стягнення з відповідача 8014,82 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Крім того, у відповідності до ст.ст. 133, 141 ЦПК України суд також стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати з оплати судового збору у розмірі 2270 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 128, 131, 133, 141, 259,263-265, 280, 285 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості договором кредиту - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 13.12.2018 у розмірі 26619,50 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 18604,68 грн., заборгованості за відсотками у сумі 8014,82 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати з оплати судового збору у розмірі 2270 гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи можуть отримати інформацію, щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud0538/.
Повний текст рішення складено 06 грудня 2021 року.
Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: 49074, місто Дніпро, вул. Батумська, 11)
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса мешкання: АДРЕСА_1
Суддя Адамова Т.С.
В іншій частині заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя: Т.П. Терещенко