Справа № 201/12947/24
Провадження № 2/201/744/2025
Іменем України
(заочне)
05 березня 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
16.10.2024р. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики(а.с. 3 - 5).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 21.10.2024р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 29).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04.10.2021р. між відповідачем ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» був укладений кредитний договір № 002/11912492-SP.
28.02.2024р. між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024р., у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.
Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024р. Реєстру Прав Вимог, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27 268,72 грн., з яких: 14 994,83 грн. - сума загальної заборгованості по тілу кредиту; 12 273,89 грн. - сума загальної заборгованості по відсоткам; 0 грн. - загальна заборгованість по комісії, 0 грн. - сума заборгованості за пенею/штрафами.
Вказану заборгованість ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить суд стягнути з відповідача на свою користь, а також понесені судові витрати по справі.
В судові засідання 20.11.2024р., 21.01.2025р. та 05.03.2025р. представник позивача не з'явився, про дату та час розгляду справи позивач повідомлявся належним чином, а саме шляхом надіслання електронних повідомлень (судових повісток). У позовній заяві представник позивача просив справу розглядати за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 5).
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 20.11.2024р., 21.01.2025р. та 05.03.2025р. не з'явився.
Про дати розгляду справи судом повідомлявся шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Втім, до суду повернулися конверти з позначками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою». Також про дати розгляду справи судом відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошень на сайті Судова влада України.
Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом відповідач в судові засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, а також не скористався правом ознайомлення з матеріалами справи та подачі відзиву на позов.
Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відповідно до положень ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28.02.2012р. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»», код ЄДРПОУ 35625014, зареєстровано відповідно до розпорядження Комісії від 27.12.2007р. №8462, та надано ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, а саме на: надання послуг факторингу (а.с. 14).
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014 внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.12.2007р. (а.с. 13).
На підставі Загальних зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»», код ЄДРПОУ 35625014 рішенням Учасника від 18.10.2023р. затверджено статут товариства у новій редакції (а.с. 20 - 23).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом економічної діяльності АТ «Таскомбанк» є інші види грошового посередництва (основний) (а.с. 16 - 18).
ПАТ «ТАСкомбанк» (АТ «ТАСкомбанк») надано банківську ліцензію № 84 від 25.10.2011р. на право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 18).
02.10.2021р. між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» було підписано заяву №731938 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проекту «Sportbank» (а.с. 6).
Підписанням заяви відповідач визнав, що всі правочини при здійсненні електронної взаємодії з банком через мобільний додаток можуть вчинятися ним з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку та аналогу печатку банку та позичальником з використанням удосконаленого електронного підпису.
Відповідно до довідки № 26056/47.5. від 19.08.2024р. відповідач з 04.10.2021р. є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до заяви № 731938 з номером кредитного договору № 002/11912492-SP від 04.10.2021 року, відкритого в АТ «Таскомбанк» (а.с. 7).
28.02.2024р. між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024р., у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги (а.с. 9 - 10).
Згідно п. 1.1. Договору факторингу 2.3. Відступлення Права Вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за Кредитними Договорами та їх перехід від Клієнта (АТ «Таскомбанк») до Фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимог згідно Додатку №2, але не раніше здійснення оплати Фактором згідно п. 3.1 цього Договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Позичальників стосовно Боргу та набуває відповідні Права вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимог - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Боргу та є невід'ємною частиною цього Договору.
28.02.2024р. між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був підписаний Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимоги за договором факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024р. (а.с.№ 11).
Відповідно до Витягу з Реєстру Прав Вимоги за договором факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024р., ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27 268,72 грн., з яких: 14 994,83 грн. - сума загальної заборгованості по тілу кредиту; 12 273,89 грн. - сума загальної заборгованості по відсоткам; 0 грн. - загальна заборгованість по комісії, 0 грн. - сума заборгованості за пенею/штрафами (а.с. 12).
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій (а.с. 8).
Суд звертає увагу на те, що у наявному в матеріалах справи договорі факторингу відсутні декілька сторінок (загалом договір містить 13 пунктів, а суду надано з 1 по 3.2. пункти, з 12 по 13 пункти), що унеможливлює в повному обсязі дослідити обставини, які мають значення для вирішення справи.
Суд також звертає увагу на відсутність ціни продажу за договором факторингу від 14.06.2021р., а також акті прийомі-передачі Реєстру Прав Вимоги за договором факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024р.
З огляду на вказану невідповідність наданих доказів, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів повної оплати грошових коштів, яку Фактор зобов'язується передати Клієнту за договором факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024р., у розумінні ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивачем не надано належних доказів на предмет доведення виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення до вимог права).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу можуть бути правові грошові вимоги, рядок платежу за якою настав (наявна вимога), а також правові вимоги, які виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактом може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018р. у справі № 909/968/16, в якому суд дійшов висновку, що під час цесії може бути відступлено право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається ( стаття 515 ЦК України ).
Предметом договору факторингу може бути лише право грошових вимог (як такого, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги ( стаття 1078 ЦК України ).
Методом укладення договору відступлення права вимоги є також передання такого права. Методом договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги боржника. При цесії правові вимоги можуть бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може виконуватися за плату.
Ціна договору факторингу більшим розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватися по-різному, наприклад, у твердій сумі; у другій кількості від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, виготовленої у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо правові вимоги відступаються «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а сторінка відносин регулюється загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норми заміни кредитора у зобов'язання (частина третя статті 656 ЦК України).
Договір факторингу спрямований на фінансування стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядженні певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої ще договір. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтському фактору, не може розглядатися як плата за надану останню фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимог і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за якими передається.
Відповідно до частини першої статті 1084 ЦК України відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього, якщо фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він утримує від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає фактору, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Також розмежування розглядуваного договору виробляється за його формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язання вчиняється в такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за якими передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Як факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
При цьому суд резюмував, що факторинг є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний конкретний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такого, строку платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) призначення укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може виконуватися за плату; г) його ціна збільшується розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідних послуг, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі; у другій кількості від вартості вимоги, що відступається; у визначенні різниці між номінальною вартістю вимоги, виготовленої у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені в статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Разом з цим, як показано в постанові Великої Палати Верховного Суду, правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення від права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єкта договору відповідно до факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.
Водночас, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Водночас, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за винятком таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе за це відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
З наданих позивачем доказів не вбачається можливим встановити загальну суму Прав вимоги, що відступається за договором факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024р., у тому числі і неможливо встановити загальну ціну Продажу за договором факторингу.
Відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення заборгованості.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2020 р. по справі № 916/2286/16.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що наданий позивачем витяг з Реєстру Прав Вимоги за договором факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024р. не містить підпису сторін фактору та клієнта, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 002/11912492-SP від 02.10.2021р. Безпосередньо реєстр боржників до вищевказаного договору факторингу, з якого вбачалося право вимоги за спірним кредитним договором позивачем, надано не було.
Суд дійшов висновку, що позивач не довів переходу права вимоги за договором факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024р., що було його процесуальним обов'язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, не надавши суду відповідних письмових доказів.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн. покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, 274, 279 суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 10 березня 2025 року.
Суддя Наумова О.С.