Справа № 201/8914/20
Провадження № 4-с/201/9/2025
10 березня 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Тернової А.В.,
за участю:
скаржника ОСОБА_1
представника скаржника ОСОБА_2
заінтересованої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державний виконавець Соборного відділу ДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуприна Валерія Олегівна, ОСОБА_3 , на бездіяльність та дії державного виконавця, -
До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 01 жовтня 2024 року надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державний виконавець Соборного відділу ДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуприна Валерія Олегівна, ОСОБА_3 , на бездіяльність та дії державного виконавця, яка згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2024 року була передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.29).
В обґрунтування поданої скарги представник заявника зазначив, в провадженні державного виконавця Соборного відділу ДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуприни Валерії Олегівни перебуває виконавче провадження №63446505, з виконання судового наказу у справі №201/8914/20 від 12 жовтня 2020, виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська 12 жовтня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) аліментів на отримання дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 17 вересня 2020 року.
Як було встановлено боржником, відомості щодо нього були безпідставно внесені до Єдиного реєстру боржників, що підтверджується повідомленням від 11 травня 2023 року, з яким ОСОБА_1 зміг ознайомитись лише після отримання у вересні 2024 року повного доступу до матеріалів виконавчого провадження у Автоматизованій системі виконавчих проваджень.
Також боржником було з'ясовано про наявність заборгованості в розмірі близько 80 000 грн., при тому що перебуваючи на службі у військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_1 кожного місяця перераховувались аліменти безпосередньо на рахунок сина ОСОБА_4 .
Представником боржника з приводу неврахування перерахованих сум аліментів та безпідставного включення ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників (з відповідним винесенням постанов про обмеження прав ОСОБА_1 ) до Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 13 серпня 2024 року було подано заяву з наступними вимогами: Здійснити перерахунок розміру заборгованості у виконавчому провадженні №63446505 зі сплати аліментів ОСОБА_1 , та врахувати 87 733, 00 грн. сплачених аліментів ОСОБА_4 за період з 11 листопада 2022 року по 04 березня 2024 року та Виключити відомості щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з Єдиного реєстру боржників, шляхом прийняття відповідної постанови.
До заяви від 13 серпня 2024 року було надано банківську виписку, з якої чітко вбачається що за період з 11 листопада 2022 року по 04 березня 2024 року здійснював перерахування аліментів-матеріальної допомоги дитині ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на його особистий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». Так, згідно банківської виписки від 06 березня 2024 року, ОСОБА_4 було сумарно перераховано 87 733,00 грн.
Із відповіді від 24 вересня 2024 року (датованої 19 вересня 2024 року) за вих. №63446505/07 вбачається, що суми, перераховані ОСОБА_1 не були враховані під час розрахунку заборгованості у зв'язку з тим, що отримувач коштів ОСОБА_4 , а стягувачем за виконавчим провадженням є ОСОБА_3 . При цьому суму заборгованості станом на дату звернення заборгованість складає 72 959, 10 грн.
У сторін відсутні інші домовленості та у ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутні інші зобов'язання як боржника; останні не відмовлялись від отримання грошових переказів від боржника; між батьками дитини не існують угоди щодо порядку сплати грошових коштів на утримання дитини, та що боржник несе додаткові витрати на дитину, тобто платежі, здійснені ОСОБА_1 у період з 11 листопада 2022 року по 04 березня 2024 року в загальному розмірі 87 733, 00 грн. надані на підтвердження сплати боржником аліментів, мали бути враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості боржнику за аліментами.
14 жовтня 2024 року від представника стягувача ОСОБА_5 на адресу суду надійшли заперечення, в яких зазначено, що за сталою практикою Верховного Суду, якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові.
Доводи боржника, що з відомостями про внесення його до Єдиного реєстру боржників він зміг ознайомитися лише після отримання у вересні 2024 повного доступу до матеріалів виконавчого провадження в Автоматичній системі виконавчих проваджень не відповідають дійсності та є недобросовісним намаганням представника Боржника ввести суд в оману.
Так, ВП №63446505 було відкрито 02 листопада 2020, при цьому, відповідно до відповіді Соборного відділу ДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19 вересня 2024 №63446505/7, копії зазначеної постанови була направлена сторонам виконавчого провадження.
Більш того, відповідно до Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП №63446505, з моменту відкриття ВП (02 листопада 2020) відбувалася сплата боржником/ стягнення Державним виконавцем сум аліментів починаючи з квітня 2022 року по лютий 2023 року. Тобто, боржнику було достеменно відомо про наявність виконавчого провадження, про необхідність сплати заборгованості за відповідним рішенням суду, та він мав реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження, та мав обов'язок знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
Щодо перерахунку розміру заборгованості у ВП №63446505.
Надходження грошових коштів на зазначений рахунок дитини не мають посилання саме (в призначенні платежу) на сплату боржником заборгованості по аліментах.
17 грудня 2024 року на адресу суду від Соборного ВДВС у місті Дніпрі надійшли письмові заперечення, в яких зазначено, що Державний виконавець здійснив перерахунок згідно довідки, сума боргу станом на 01 грудня 2023 рік складала 83 024,66 грн., про що було повідомлено боржнику. Сплачувати аліментні платежі боржник відмовився, на зв'язок з виконавцем не виходив. В примусовому порядку державним виконавцем були неодноразово направлені платіжні вимоги до банківських установ для списання коштів в рахунок погашення заборгованості. Державним виконавцем були здійснені всі заходи щодо повного виконання рішення, а саме стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 .
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 та призначено проведення судового засідання (а.с.30).
В судовому засіданні представник заявника та заявник підтримали скаргу в повному обсязі та наполягали на її задоволенні.
ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення скарги.
Вислухавши сторони, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що в провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська перебувала цивільна справа за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 .
12 жовтня 2020 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) аліментів на отримання дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 17 вересня 2020 року.
В подальшому за зверненням стягувача 02 листопада 2020 року було відкрито виконавче провадження № 63446505 в Соборному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
В матеріалах справи містяться виписка по рахунку ОСОБА_1 , в якій є виплати з призначенням «матеріальна допомога дитині».
Із відповіді від 24 вересня 2024 року (датованої 19 вересня 2024 року) за вих. №63446505/07 вбачається, що суми, перераховані ОСОБА_1 не були враховані під час розрахунку заборгованості у зв'язку з тим, що отримувач коштів ОСОБА_4 , а стягувачем за виконавчим провадженням є ОСОБА_3 . При цьому суму заборгованості станом на дату звернення заборгованість складає 72 959, 10 грн. Так, на думку боржника приватний виконавець безпідставно не врахував кошти переведені останнім, на картковий рахунок сина.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших-процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з 3 Розділу IIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін'юсту від 02 квітня 2012 року № 512/5 заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості:
назва і дата видачі виконавчого документа;
прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові стягувача;
дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача;
номер телефону стягувача;
унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - УНЗР) стягувача - фізичної особи (за наявності);
спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);
реквізити рахунку, відкритого у банку або іншій фінансовій установі, небанківського надавача платіжних послуг, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).
Відповідно до пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною 4 статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та витрати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст. 195 Сімейного кодексу України.
Форму розрахунку заборгованості зі сплати аліментів визначено в пункті 4 розділу XVI додатку 15 до Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Відповідно до судового наказу на підставі якого було відкрито виконавче провадження, стягувачем аліментних коштів є безпосередньо ОСОБА_6 .
Статтею 442 ЦПК України передбачена процедура заміни сторони виконавчого провадження, у разі вибуття останньої.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження стягувачем є ОСОБА_6 , заяв про її заміну або вибуття не надходило, а отже в рамках виконавчого провадження №63446505 нарахування аліментів має бути безпосередньо на рахунки ОСОБА_6 .
Відповідно до ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
З огляду на зазначене, суд не вбачає порушень з боку державного виконавця, державний виконавець цілком правомірно не врахував при обчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів сплачені грошові кошти безпосередньо сину ОСОБА_4 , адже він не є стороною виконавчого провадження і не має права отримувати кошти за рішенням суду.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, у суду є всі підстави вважати, що розрахунок складено державним виконавцем з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, тому відсутні підстави для визнання дій державного виконавця протиправними та зобов'язання державного виконавця включити до розрахунку сплату аліментів в сумі 87 733, 00 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного та керуючись ст. 447-451, 260, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державний виконавець Соборного відділу ДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуприна Валерія Олегівна, ОСОБА_3 , на бездіяльність та дії державного виконавця відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 11 березня 2025 року.
Суддя С.О. Демидова