Справа № 201/139/25
Провадження № 2-а/201/1/2025
11 березня 2025 року місто Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Демидова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 3 взводу 1 роти 1 батальйону патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Стрілецької Вікторії Дмитрівни, про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 07 січня 2025 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора 3 взводу 1 роти 1 батальйону патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Стрілецької Вікторії Дмитрівни, про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
У поданому позові ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування доводів позову позивач вказує на те, що 26 грудня 2024 стосовно позивача складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3733245 за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 340 грн. Підставою визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення слугувало начебто порушення ним вимог п. 12.4 ПДР України.
Так відповідно до постанови позивач керуючи ТЗ AUDI ДНЗ НОМЕР_1 26 грудня 2024 об 13.26, в межах населеного пункту село Вишневе траса Н-11 55 км, рухався зі швидкістю 85 км/год, при дозволених 50 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем TruCam TC000659. Тим самим позивач порушив п. 12.4. ПДР - перевищення швидкісного режиму в межах населеного пункту.
За результатами розгляду події правопорушення, що мало місце 26 грудня 2024 о 13:41 і винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3733245 за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 340 грн. Розгляд здійснено Інспектором 3 взводу 1 роти 1 батальйону патрульної поліції в м. Кривий Ріг, УПП в Дніпропетровській області капралом поліції Стрілецькою Вікторією Дмитрівною.
З відеозапису вбачається, що початок населеного пункту не позначено жодним чином. Так відповідно до ПДР -1.10 населений пункт - забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52.
Як вбачається з відеозапису, а ні знаку 5.49, 5.51, а ні забудови що розташована безпосередньо до проїжджої частини не встановлено та немає.
Таким чином на момент зупинки (фіксації швидкості) швидкість руху транспортного засобу позивача обмежено виключно п. 12.4 ґ) - іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Враховуючи відсутність будь якої забудови в місці встановлення знаку 5.49, 5.53, позивачем також направлені запити на Державне агентство автомобільних доріг України, щодо погодження встановлення знаку 5.49, 5.53 на трасі Н-11.
Не погодившись з позовними вимогами 20 лютого 2025 року від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, в якому вказано, що доказів того, що факт правопорушення не мав місце з боку позивача, останній суду не надав. Факт скоєння правопорушення підтверджується складеною у відповідності до вимог КУпАП Постановою про адміністративне правопорушення, фото з приладу TruCam на який було зафіксовано порушення позивачем вимог ПДР, відеозаписом з нагрудного відеореєстратора зафіксовані усні пояснення позивача, в яких останній факт вчинення адміністративного правопорушення визнає.
28 лютого 2025 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому вказано що позивачем порушено вимоги п. 2.3 (б) ПДР щодо обмеження швидкості руху в населених пунктах в 50 км/год., проте не надано жодної відповіді на те яким чином водій повинен дізнатись про те що він перебуває в межах населеного пункту, та який саме швидкісний режим відповідно до позначення знаками 5.49, або 5.51 ПДР повинен застосовуватись. Поліцейським достеменно відомо по відсутність таких знаків, а отже останні повністю усвідомлюють протиправний характер своїх дій. Жодної відповіді на аргументи наведені у позовній заяві, щодо демонтажу знаків, зони дії знаків, не надано.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 січня 2025 року справа за указаним позовом була передана для розгляду судді Демидовій С.О.
Ухвалою судді від 10 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху визначено недоліки та надано строк на їх усунення.
20 січня 2025 року позивачем подано заяву, якою було усунуто виявленні недоліки.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20 січня 2025 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 3 взводу 1 роти 1 батальйону патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Стрілецької Вікторії Дмитрівни, про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
23 січня 2025 року позивачем подано клопотання про долучення доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом
26 грудня 2024 стосовно позивача складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3733245 за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 340 грн. Підставою визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення слугувало порушення ним вимог п. 12.4 ПДР України.
Так відповідно до постанови позивач керуючи ТЗ AUDI ДНЗ НОМЕР_1 26 грудня 2024 об 13.26, в межах населеного пункту село Вишневе траса Н-11 55 км, рухався зі швидкістю 85 км/год, при дозволених 50 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем TruCam TC000659. Тим самим позивач порушив п. 12.4. ПДР - перевищення швидкісного режиму в межах населеного пункту. (а.с.16-19).
Позивачем до матеріалів справи надано вимогу №72 від 18 квітня 2023 року відповідно до якої Національна поліція України просить встановити на автомобільній дорозі Н-11 «Дніпро-Миколаїв (через м. Кривий Ріг)» з 53 км+485м до 55км+600м с. Вишневе, Криворізький район встановити дорожній знак 5.53 «Початок забудови населеного пункту». (а.с.10-11).
Відповідно до відповіді Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України №1-11/1707 від 21 червня 2024, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти держави, Указом Президента України від 24 лютого 2022р. № 64/2022 (зі змінами) було введено воєнний стан, у зв'язку з чим було демонтовано дорожні знаки 5.49, 5.50, 5.51, 5.52 по всі Дніпропетровській області. Дорожній знак 5.53 "Початок забудови населеного пункту" на початку населеного пункту смт. Софіївка встановлено на Вимогу Національної Поліції України від 18 квітня 2023 № 72 відповідно до дефектного акту Служби № 32/04 від 20 квітня 2023. (а.с.12).
Згідно з вищевказаним дефектним актом Служби № 32/04 від 20 квітня 2023, на автомобільній дорозі Н-11 «Дніпро-Миколаїв» (через м. Кривий Ріг)» з 53 км+485м до 55км+600м с. Вишневе, Криворізький район встановлено відсутні знаки, а саме 5.53 «Початок забудови населеного пункту». (а.с.8-9).
До матеріалів справи долучено відео з записом з приладу TruCam TC000659, а також відео з бодікамер на яких зафіксовано координати місця зупинки позивача та розмову з останнім.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України).
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
За ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За приписами ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів
Положеннями статей 276, 278, 279, 280-285 КУпАП встановлено, які дії орган (посадова особа) повинен провести при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, чітко регламентовано порядок розгляду справи та обставини, які при цьому підлягають з'ясуванню, зокрема: місце розгляду справи; строки розгляду справи; порядок розгляду справи, обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Принцип застосування адміністративної відповідальності лише за наявності вини. Застосування відповідальності без наявності вини, можливо лише у випадках, прямо передбачених законодавством, що регулює конкретні суспільні правовідносини.
Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з п. 12.4 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність передбачається за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 кілометрів на годину.
Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до відповіді Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України №1-11/1707 від 21 червня 2024, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти держави, Указом Президента України від 24 лютого 2022р. № 64/2022 (зі змінами) було введено воєнний стан, у зв'язку з чим було демонтовано дорожні знаки 5.49, 5.50, 5.51, 5.52 по всі Дніпропетровській області. Дорожній знак 5.53 "Початок забудови населеного пункту" на початку населеного пункту смт. Софіївка встановлено на Вимогу Національної Поліції України від 18 квітня 2023 № 72 відповідно до дефектного акту Служби № 32/04 від 20 квітня 2023. (а.с.12).
Згідно з вищевказаним дефектним актом Служби № 32/04 від 20 квітня 2023 який надав сам позивач, на автомобільній дорозі Н-11 «Дніпро-Миколаїв» (через м. Кривий Ріг)» з 53 км+485м до 55км+600м с. Вишневе, Криворізький район встановлено відсутні знаки, а саме 5.53 «Початок забудови населеного пункту» та 5.54 «Кінець забудови населеного пункту». (а.с.8-9).
Оскільки в постанові зазначено, що позивач порушив швидкісний режим в с. Вишневе, на трасі Н-11 на 55 км, а також згідно координат вказаних на відео з TruCam TC000659 (48.030770 33.829400), з огляду на вказане позивач дійсно перебував в межах населеного пункту с. Вишневе.
Знак 5.53 позначає “Початок забудови населеного пункту». Застосовується виключно в межах населених пунктів, початок яких позначено знаком 5.51, для позначення межі, де починається забудова безпосередньо поблизу проїзної частини (за умови наявності такої забудови). Означає обмеження максимальної дозволеної швидкості до 50 км/год.
Указом Президента України від 24 лютого 2022р. № 64/2022 (зі змінами) було введено воєнний стан, у зв'язку з чим було демонтовано дорожні знаки 5.49, 5.50, 5.51, 5.52 по всі Дніпропетровській області, про що свідчить відповідь Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України №1-11/1707 від 21 червня 2024.
З огляду на вказане позивач дійсно перебував в зоні дії знаку 5.53 та знаходився в межах населеного пункту с. Вишневе, а отже дійсно порушив п. 12.4 ПДР, а саме рухався зі швидкістю більше ніж 50 км на годину, а отже суд дійшов висновку, що постанова ЕНА № 3733245 від 26 грудня 2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не підлягає скасуванню, а вимоги позивача є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зокрема, в п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
Керуючись ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспектора 3 взводу 1 роти 1 батальйону патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Стрілецької Вікторії Дмитрівни, про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відмовити .
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.О. Демидова