Справа № 175/10673/24
провадження 2/175/1708/24
12 березня 2025 року Дніпропетровський районний суд
Дніпропетровської області
у складі: головуючого
судді Васюченко О.Г.
з секретарем Кульпіною Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області в селищі Слобожанське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В липні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 501187107 від 20 вересня 2019 року в розмірі 67642 грн. 42 коп. та стягнути з відповідача понесені судові витрати з оплати судового збору та витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20 вересня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та позичальником, яким є ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 501187107, відповідно до якого, кредитодавець відкрив позивальнику картковий рахунок з кредитним лімітом в розмірі 300 000 грн., а позивальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 20 вересня 2023 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 33%. 17 травня 2021 року між ПАТ «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Флексіс»» було укладено Договір факторингу № 2, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Флексіс»» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 501187107 від 20 вересня 2019 року, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 18 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Флексіс»» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 18-05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Флексіс»» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 501187107 від 20 вересня 2019 року, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . У свою чергу, 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до боржників відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за кредитним договором № 501187107 від 20 вересня 2019 року, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Відповідач взятих на себе зобов'язань за цим кредитним договором не виконав, станом на 10 травня 2024 відповідач має перед позивачем прострочену заборгованість на загальну суму 67642 грн. 42 коп., з яких: 27906 грн. 52 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 33352 грн. 58 коп. - заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги, 6383 грн. 82 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату розрахунку).
Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України відповідачу було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 4 ст.277 ЦПК України відповідачем суду не подано.
Відповідачем, відповідно до ч. 7 ст.178 ЦПК України, було надано відзив до суду, в якому просив суд відмовити повністю у задоволенні позовної заяви.
Представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач та/або його представник в судове засідання не з'явилися, про причини не явки суду не повідомили. Причини їх неявки в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов'язків, оскільки таке намагання і перенесення слухання справи було вже неодноразово, доказів на підтвердження причини відсутності в засіданні сторона відповідача не надавала (з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов'язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що чергова заява про перенесення слухання справи і відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи). Незалежно від явки чи неявки представника відповідача сама особа в судове засідання не з'явилася без поважних причин і навіть не повідомила суд про причини неявки в судове засідання. Отже, суд вважає можливим розгляд справи на підставі наявних матеріалів і доказів. При цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 20 вересня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та позичальником, яким є ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 501187107, відповідно до якого, кредитодавець відкрив позивальнику картковий рахунок з кредитним лімітом в розмірі 300 000 грн., а позивальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 20 вересня 2023 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 33%.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 Цивільного кодексу України)
Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Положенням ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.
Згідно ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Згідно ст.ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Товариство належним чином виконало свої зобов'язання за Договором позики, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникли зобов'язання повернути їх у розмірі та у строки, зазначені у кредитному договорі.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).
За положеннями статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вбачається із розрахунку заборгованості у ОСОБА_2 станом на 10 травня 2024 відповідач має перед позивачем прострочену заборгованість на загальну суму 67642 грн. 42 коп., з яких: 27906 грн. 52 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 33352 грн. 58 коп. - заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги, 6383 грн. 82 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату розрахунку).
17 травня 2021 року між ПАТ «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Флексіс»» було укладено Договір факторингу № 2, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Флексіс»» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 501187107 від 20 вересня 2019 року, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 18 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Флексіс»» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 18-05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Флексіс»» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 501187107 від 20 вересня 2019 року, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . У свою чергу, 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до боржників відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за кредитним договором № 501187107 від 20 вересня 2019 року, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Відповідно п. 5.4. Договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 з моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору права вимоги, новий кредитор є таким, що замінив кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги. Новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів, за прострочення виконання грошового зобов'язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за Договором позики (в тому числі за періоди що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійсненні Кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов Договорів позики (кредитних договорів).
Згідно реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 501187107 від 20 вересня 2019 року.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
За правилами ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Як передбачено ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача проте, що відповідач ОСОБА_1 має існуючу перед позивачем прострочену заборгованість на загальну суму 67642 грн. 42 коп., з яких: 27906 грн. 52 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 33352 грн. 58 коп. - заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги, 6383 грн. 82 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату розрахунку).
Відповідачем не представлено суду доказів на спростування відсутності заборгованості у зазначеному розмірі чи неправомірності Договору позики чи Договорі про відступлення права вимоги.
На підставі наведеного, виходячи із принципів об'єктивності, реальності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором в межах заявлених позовних вимог.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 17000 грн., суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З огляду на те, що стороною позивача було надано до суду договір про надання правової допомоги та докази виконання вказаної у договорі роботи, а також приймаючи до у ваги, що фактичних судових засідань у яких би адвокат приймав участь не було, виходячи з принципів розумності та справедливості суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 грн. При прийнятті такого рішення судом також враховані вимоги ч.ч. 4,5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та з метою уникнення можливості неправомірного збагачення позивача за рахунок відповідача.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 166, 256, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 252-259, 261, 512, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926 заборгованість за кредитним договором № 501187107 від 20 вересня 2019 року в розмірі 67642 грн. 42 коп., з яких: 27906 грн. 52 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 33352 грн. 58 коп. - заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги, 6383 грн. 82 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату розрахунку), а також судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп., а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп., а всього стягнути 73670 грн. 42 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.Г. Васюченко