Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "26" жовтня 2010 р. Справа № 12/3-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Сікорської Н.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача Федосюк Ю.О. - дов. № р-5-19/703 від 07.06.10р.
від відповідача Павлішина Т.В. - дов. № 15/3368 від 31.12.09р.
прокурор: Слівінський О.О. - посв.№115
розглянув справу за позовом Прокурора м. Бердичева в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради (м. Житомир)
до Виконавчого комітету Бердичівської міської ради (м.Бердичів)
про часткове скасування рішення №236 від 04.05.2006р.
За клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.
Позивачем пред'явлено позов про часткове скасування рішення № 236 від 04.05.2006р. "Про оформлення права власності юридичним особам на об'єкт нерухомого майна" в частині оформлення права власності на Бердичівську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (м. Бердичів, вул. Дзержинського, 79).
Згідно заяви про збільшення позовних вимог від 20.07.10р. (а.с.97-98), яку ухвалою господарського суду від 07.09.10р. прийнято судом до розгляду, позивач просить:
- скасувати рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради № 236 від 04.05.06р. "Про оформлення права власності юридичним особам на об'єкт нерухомого майна" в частині оформлення права власності на Бердичівську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (м. Бердичів, вул. Дзержинського, 79);
- визнати право власності на нерухоме майно - будівлі Бердичівської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (м. Бердичів, вул. Дзержинського, 79), за територіальними громадами сіл, селищ, міст Житомирської області.
Представник позивача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях та заяві про збільшення позовних вимог (а.с.35-36,71, 97-98).
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову, з указаних в письмовому відзиві мотивів (а.с.21,22).
В порядку ст. 30 ГПК України, в процесі розгляду справи прийняли участь представник Управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації та представник Бердичівської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою міста Бердичева, при проведенні перевірки дотримання вимог чинного законодавства під час прийняття рішення виконкому Бердичівської міської ради за №236 від 04.05.06р. "Про оформлення права власності юридичним особам на об'єкт нерухомого майна", було встановлено, що вказане рішення порушує право власності Житомирської обласної ради.
В обгрунтування вказаного, прокурор зазначив, що за матеріалами прокурорської перевірки, згідно рішення виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів № 30 від 22.02.1992 року "Про розмежування майна комунальної власності між власністю обласної ради і власністю районних та міських рад обласного підпорядкування Рад народних депутатів" (а.с. 8-9), затвердженим рішенням обласної Ради народних депутатів від 18.03.92р., Бердичівську середню школу-інтернат віднесено до переліку майна комунальної власності обласної Ради народних депутатів.
На виконання вищевказаного рішення та згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.91р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" представниками Бердичівської міської Ради народних депутатів було передано у комунальну власність Житомирської обласної Ради народних депутатів Бердичівську середню школу-інтернат (на даний час - Бердичівську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування).
При цьому, 04.05.06р. виконавчим комітетом Бердичівської міської ради прийнято рішення №236 "Про оформлення права власності юридичним особам на об'єкт нерухомого майна" (а.с.6), відповідно до якого право власності на школу-інтернат, спальні корпуси, підсобні приміщення за адресою: м. Бердичів, вул. Дзержинського, 79 встановлено за територіальною громадою міста в особі Бердичівської міської ради (а.с.7).
Прокурор та позивач підтримали позов, підтвердивши у позовній заяві, письмових поясненнях та заяві про збільшення позовних вимог (а.с.35-36,71, 97-98) вищевказані обставини. Також вказали, що підставою для набуття права комунальної власності є, зокрема, передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності. Передача школи у власність відбулася відповідно до акта передачі у власність обласної Ради народних депутатів навчально-виховних закладів, що були у підпорядкуванні Бердичівського міськвиконкому, про що відповідач був належним чином повідомлений (а.с.37-38).
Відповідач, у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.21,22) вказав, що оскаржуване рішення було прийнято за результатами обговорення питання оформлення права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Житомирської обласної Ради на об'єкти нерухомості, які обліковуються на балансі Бердичівської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Пояснив, що для розгляду питання оформлення права власності заявником не було надано акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки і акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію, які є підставою для оформлення цього права згідно з п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.03р. за №6/5 та зареєстрованого 28.01.03р. за №66/7387.
Також зазначив, що рішенням виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів № 30 від 22.02.1992 року "Про розмежування майна комунальної власності між власністю обласної ради і власністю районних та міських рад обласного підпорядкування Рад народних депутатів" (а.с. 8-9) до переліку майна комунальної власності включено Бердичівську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, як юридичну особу, без ідентифікації конкретних об'єктів нерухомості, тобто без зазначення їх адреси та даних технічної інвентаризації.
Відповідач зауважив що, відповідно до п.3.2. вищевказаного рішення, передача державного майна від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється за результатами інвентаризації станом на 01.01.92р. Однак, дані такої інвентаризації в матеріалах справи відсутні, також ці дані не надавались на розгляд виконавчому комітету, що унеможливлює ідентифікацію об'єктів нерухомості, щодо яких було прийняте спірне рішення.
Вважає рішення виконкому Бердичівської міської ради від 04.05.06 № 236 законним, оскільки: - інших власників нерухомого майна по вул. Дзержинського, 79 у м.Бердичеві не встановлено; - перебування об'єктів нерухомості на балансі школи не є підставою для оформлення на них права власності; - об'єкти нерухомості школи-інтернат розташовані на землях Бердичівської міської ради, які відповідно до державної статистичної звітності (форми 6 зем, 2зем) відносяться до земель громадської та житлової забудови міста, що відповідає вимогам Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майне.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог на підставі слідуючого.
Відповідно до ст. 328 Цивільного Кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно статті 392 Цивільного Кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Визнання права власності спрямоване на усунення перешкод у здійсненні власником свого права та виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.
Підставою такого позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Так, матеріалами справи підтверджені та не заперечуються сторонами факти прийняття рішення виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів № 30 від 22.02.1992 року та рішення Бердичівської міської ради №236 від 04.05.06р.
При цьому, з рішення виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів № 30 від 22.02.1992 року "Про розмежування майна комунальної власності між власністю обласної ради і власністю районних та міських рад обласного підпорядкування Рад народних депутатів" (а.с. 8-9) вбачається, що його прийнято згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.91р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)".
Вказаною постановою, зокрема, затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) та установлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів (п.1 рішення).
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.91р., рішенням виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів № 30 від 22.02.1992 року було зобов'язано обласні відділення, управління, об'єднання, які здійснюють управління майном, переданим до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць області, здійснити до 15 квітня 1992 року передачу майна, що перебує у їх віданні, до комунальної власності районів та міст згідно із затвердженим переліком. Виконкомам районних та міських, міст обласного підпорядкування Рад народних депутатів прийняти майно в свою комунальну власність. Приймання-передачу майна оформити актами передачі /додаток №3/, які представити до 20 квітня 1992 року комітету по економіці облвиконкому, органам статистики, податковим і фінансовим органам (п.2 рішення).
За п. 3.2 рішення виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів № 30 від 22.02.1992 року, передача державного майна від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється за результатами інвентаризації станом на 01.01.92р. безоплатно, стосовно до порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980р. №285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд.
Згідно додатку до рішення облвиконкому від 22.02.92р. №30, до переліку майна комунальної власності обласної ради народних депутатів включено Бердичівську середню школу-інтернат (п.1.8).
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.91р. та рішення виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів № 30 від 22.02.1992 року, за актом передачі у власність обласної Ради народних депутатів навчально-виховних закладів, що були у підпорядкуванні Бердичівського рай/міськ виконкому, середню школу-інтернат, що знаходиться за адресою по вул. Дзержинського, 79 у м.Бердичеві, було передано до комунальної власності Житомирської обласної Ради народних депутатів.
У відповідності до ч.2 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року, підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.4 ст.60 цього Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Зазначене вказує на правомірність тверджень позивача про те, що саме територіальні громади сіл, селищ, міст Житомирської області є власниками Бердичівської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, тому вимога про визнання права власності підлягає задоволенню.
Водночас суд вважає за необхідне вказати, що безпідставними є посилання відповідача на неподання позивачем документів для реєстрації права власності, передбачених п.6.1 Наказу Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 „Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, оскільки їх наявність вимагається при визнанні права власності на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна.
Решта заперечень відповідача також спростовується матеріалами справи, а саме: рішенням виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів № 30 від 22.02.1992 року та актом передачі у власність обласної Ради народних депутатів навчально-виховних закладів, що були у підпорядкуванні Бердичівського рай/міськ виконкому, в яких зазначено назву та адресу об'єкту, що передавався. Також з них вбачається, що передача здійснювалася об'єкта вцілому, а не якоїсь його частини.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні та особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно п.8 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
За положеннями ч.10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, що відповідає положенням ст.393 ЦК України, згідно якої правовий акт органу місцевого самоуправління, який не відповідає законові і порушує право власності, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Враховуючи, що рішення виклнавчого коміткту Бердичівської міської ради №236 від 04.05.06р. прийнято без належних правових підстав та всупереч рішенню виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів № 30 від 22.02.1992 року, врезультаті вказаного порушено право власності Житомирської обласної ради, тому підлягає задоволенню і вимога позивача про часткове скасування рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради № 236 від 04.05.06р. "Про оформлення права власності юридичним особам на об'єкт нерухомого майна" .
Враховуючи вищевикладене, позов обгрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, Жовтнева площа, 1, код 04053602) № 236 від 04.05.06р. "Про оформлення права власності юридичним особам на об'єкт нерухомого майна" в частині оформлення права власності на Бердичівську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, що знаходиться за адресою: м. Бердичів, вул. Дзержинського, 79.
3. Визнати право власності на нерухоме майно - будівлі Бердичівської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, що знаходиться за адресою: м. Бердичів, вул. Дзержинського, 79, за територіальними громадами сіл, селищ, міст Житомирської області.
4. Стягнути з виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, Жовтнева площа, 1, код 04053602)
в дохід державного бюджету України
- 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита,
5. Стягнути з виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, Жовтнева площа, 1, код 04053602)
в дохід державного бюджету України
- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду вступає в законну силу в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Сікорська Н.А.
Повне рішення складено: 01 листопада 2010 року.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 -сторонам
4,5-прокурору