Справа № 444/4415/24
Провадження № 2/444/1540/2024
10 грудня 2024 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Мікула В. Є.
секретар судового засідання Садова І.З.
розглянувши у судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області ( адреса: вул.Я.Мудрого, 3, м. Рава-Руська, Львівського району Львівської області, 80314), третя особа: Рава-Руська державна нотаріальна контора Львівської області (м. Рава-Руська, вул. Я.Мудрого, 3, Львівська область, Львівський район, 80316 ), про встановлення юридичного факту родинних відносин-
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.
ОСОБА_2 до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Інших спадкоємців згідно чинного законодавства померла не мала.
У зв'язку з тим позивач звернувся в Рава-Руську державну нотаріальну контору Львівської області для отримання свідоцтва про права на спадщину за законом.
Державний нотаріус Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька, оскільки відсутні документи, що підтверджують родинний зв'язок Позивача з його батьком, а саме: в свідоцтві про народження позивача прізвище спадкодавця вказане як « ОСОБА_4 », а в свідоцтві про смерть « ОСОБА_5 ».
Позивач повідомляє, що така помилка є в документах із сім'ї не зауважував, допоки на це звернув увагу державний нотаріус Рава-Руської ДНК. Дана помилка була допущена при перекладі з російської мови на українську мову.
Хто з працівників міської ради допустив таку помилку при видачі свідоцтв - позивачеві невідомо, але померлий ОСОБА_2 є батьком позивача.
При зверненні в Рава-Руську міську раду Львівського району Львівської області, позивачу було усно повідомлено, що дане питання можливо вирішити тільки в судовому порядку.
У зв'язку з вищевказаною помилкою позивач не може успадкувати майно батька.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" міститься роз'яснення про те, що суди при прийнятті заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть розглядати їх в порядку окремого провадження, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право (п.п. 1 і 3).
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 травня 2008, № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
На підставі вищевикладеного просить дану справу розглядати в порядку загального позовного провадження. Так як прийняття судом рішення про встановлення родинних відносин, необхідне для спадкування.
Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно ст. 1216-1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Враховуючи вищенаведене, позивач змушений звернутися за захистом своїх прав до суду з даним позовом та просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак надіслали на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача в підготовче судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Однак, представник відповідача надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника. У вирішенні даної справи покладається на думку суду.
Представник третьої особи - Рава-Руської ДНК - в підготовче судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином. Однак надіслала на адресу суду лист про розгляд справи у її відсутності. У вирішенні даної справи покладається на думку суду.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.
ОСОБА_2 до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Інших спадкоємців, згідно з чинним законодавством, померла не мала.
У зв'язку з тим позивач звернувся в Рава-Руську державну нотаріальну контору Львівської області для отримання свідоцтва про права на спадщину за законом.
Державний нотаріус Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька, оскільки відсутні документи, що підтверджують родинний зв'язок позивача з його батьком, а саме: в свідоцтві про народження позивача прізвище спадкодавця вказане як « ОСОБА_4 », а в свідоцтві про смерть « ОСОБА_5 ».
Позивач повідомляє, що така помилка є в документах із сім'ї не зауважував, допоки на це звернув увагу державний нотаріус Рава-Руської ДНК. Дана помилка була допущена при перекладі з російської мови на українську мову.
Хто з працівників міської ради допустив таку помилку при видачі свідоцтв, - позивачеві невідомо, але померлий ОСОБА_2 є його батьком.
При зверненні в Рава-Руську міську раду Львівського району Львівської області позивачеві було усно повідомлено, що дане питання можливо вирішити тільки в судовому порядку.
У зв'язку з вищевказаною помилкою позивач не може успадкувати майно батька.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" міститься роз'яснення про те, що суди при прийнятті заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть розглядати їх в порядку окремого провадження, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право (п.п. 1 і 3).
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 травня 2008, № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно ст. 1216-1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із положеннями п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкоємця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Вищенаведене свідчить про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст., ст. 23, 247, 258, 259, 264, 265, 319, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Встановити юридичний факт родинних відносин між ОСОБА_1 /паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 виданий Жовківським РВ УМВСУ України у Львівській області 15.04.2002 року. Реєстраційний номер облікової карткти платника податків НОМЕР_2 / та ОСОБА_2 , якиий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 10 грудня 2024 року.
Суддя: Мікула В. Є.