1Справа № 335/11533/24 2/335/358/2025
10 березня 2025 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., представника позивача Пузіна Д.М., представника відповідача Гавриленко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерія Валеріївна, про стягнення грошової заборгованості, суми інфляційних втрати та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерія Валеріївна, про стягнення грошової заборгованості, суми інфляційних втрати та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, в обґрунтування позову зазначивши наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2020 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.04.2020 за № 26 про відмову у перерахунку ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17.03.2020 за №08-02/989. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_2 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17.03.2020 за №08-02/989 з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення набрало законної сили 30.01.2021, а 20.05.2021 судом видано виконавчий лист на його виконання.
Постановою державного виконавця від 25.01.2022 відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виконало вищезазначене рішення суду частково - в частині здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме ОСОБА_2 нараховано суму пенсії за період з 19.02.202 по 31.01.2021 в розмірі 365104,38 грн. В частині виплати ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці рішення суду не виконано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Позивач 08.07.2022 подав приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. заяву про прийняття спадщини за законом після померлої.
Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. від 11.12.2023 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на грошову суму, що підлягає виплаті - перерахунок виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після померлої ОСОБА_2 . Постанова приватного нотаріусу мотивована тим, що сума нарахована за рішенням суд не може бути виплачена за рахунок коштів Пенсійного фонду України без відповідного фінансування з Державного бюджету України. Виплата донарахованої суми за рішенням суду, яка перевищує бюджетні призначення за поточний рік може бути здійснена після відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Посилаючись на те, що відповідачем рішення суду на час подання позову не виконано, позивач просить суд стягнути з відповідача 593902,97 грн., з яких 365104,38 грн. - грошове зобов'язання, що виникло на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2021, 188190,59 грн. - інфляційні втрати від зазначеної суми, 40608,00 грн. - три проценти річних, які розраховані позивачем за період з 30.01.2021 (дата набрання рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 законної сили) до 14.10.2024 (дата звернення позивача до суду з позовом).
Ухвалою судді від 22.10.2024 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви, які були усунені останнім 04.11.2024.
Ухвалою судді від 08.11.2024 позовну заява прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, за клопотанням позивача витребувані від третьої особи докази - копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2
27.11.2024 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подано відзив, в якому останній заперечував проти позову. Заперечення вмотивовані тим, що позивач не звертався до відповідача за виплатою суми пенсії померлої ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отже позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Заперечення представника відповідача проти позовних вимог в частині стягнення інфляційний втрат та трьох процентів річних зводяться до того, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані приписи ст. 625 ЦК України, а спір в зазначеній частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою суду від 05.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження в справі на тридцять днів - до 04 лютого 2025 року. Підготовче засідання відкладено до 08.01.2025.
Ухвалою суду від 08.01.2025 за клопотанням позивача витребувано у третьої особи завірену належним чином копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2
22.01.2025 третьою особою подані до суду витребувані судом докази.
Ухвалою суду від 28.01.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, призначено судове засідання.
Позивач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.
Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково представник відповідача зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці не входить до складу спадщини, оскільки право на його отримання нерозривно пов'язано з особою спадкодавця.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні фактичні обставини.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2020 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.04.2020 за № 26 про відмову у перерахунку ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17.03.2020 за №08-02/989; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_2 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17.03.2020 за № 08-02/989 з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 30.01.2021 (а.с. 26-28).
20.05.2021 Запорізьким окружним адміністративним судом видано виконавчий.
Постановою державного виконавця від 25.01.2022 відкрито виконавче провадження № 68341887 з виконання вищезазначеного виконавчого листа (а.с. 29).
Листом від 02.04.2022 відповідач повідомив державному виконавцеві про виконання вищезазначеного рішення суду в частині здійснення перерахунку ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі. На виконання рішення суду стягувачеві ОСОБА_2 нараховано суму щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в розмірі 365104,38 грн. Нараховану суму внесено до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантовано державою (а.с. 98 (зворот), 99).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с. 21).
Позивач є сином ОСОБА_2 (а.с. 21).
08.07.2022 позивач подав приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Салтан В.В. заяву про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 (а.с. 91). Інші особи заяв про прийняття спадщини нотаріусу не подавали. Отже, позивач є єдиним спадкоємцем.
До складу спадщини входить нарахована ОСОБА_2 на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2020 у справі № 280/7937/20 сума щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в розмірі 365104,38 грн.
11.12.2023 позивач подав приватному нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.
11.12.2023 приватним нотаріусом відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на грошову суму, що підлягає виплаті, а саме перерахунку виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після померлої ОСОБА_2 . Постанова приватного нотаріуса вмотивована тим, що випала зазначеної грошової суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, може бути здійснена після відповідного фінансування з Державного бюджету України (а.с. 101 -102).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (ст. 1219 ЦК України).
За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За нормами ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (ст. 1227 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19 зазначив, що тлумачення ст. 1227 ЦК України доводить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до ст. 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (ст. 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (ст. 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (ст. 1281 ЦК). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Встановленими обставинами та вищенаведеними нормами матеріального права спростовуються доводи відповідача про те, що у даному випадку правовідносини стосовно виплати щомісячного довічного грошового утримання є особистими і відносно них правонаступництво та спадкування недопустиме. Адже аналогічні висновки викладені у рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016, а також постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 667/1568/16.
Згідно з пунктом 2 розділу V Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09 лютого 2023 року № 7-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891, порядок виплати недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку зі смертю судді у відставці, здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більше як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Положеннями ч. 1 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
За приписами ч. 2 ст. 52 вказаного Закону члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 52 вказаного Закону у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Таким чином, зміст ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка з урахуванням п. 2 розділу V вищезазначеного Порядку, підлягає застосуванню у разі виплати недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку зі смертю судді у відставці, узгоджується із змістом ст. 1227 ЦК України.
Зміст зазначених вище норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме із ч. 1 ст. 91, відповідно до якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
При цьому, Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання платежів.
Положення ч.ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера - у даному випадку судді у відставці.
Тобто, суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, неодержані померлим за життя, передаються членам його сім'ї у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які увійшли до складу спадщини.
Отже до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому сума недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що належала матері позивача за життя і залишилась недоотриманою у зв'язку з її смертю, увійшла до складу спадщини, тому, позивач, прийнявши спадщину після матері, має право на отримання всієї суми недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційний втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України).
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов'язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов'язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв'язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт, рішення суду). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Зазначений висновок щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2020 у справі № 280/7937/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_2 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17.03.2020 за № 08-02/989 з урахуванням фактично виплачених сум. Вимоги щодо стягнення з Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області певних сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зазначеним рішенням не вирішувалися.
Судом встановлено, що позивач за виплатою суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці померлої ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до відповідача не звертався.
Абзацем четвертий пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачеві було відмовлено, у зв'язку із чим останній був вимушений звернутися до суду з позовом.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у позивача на час ухвалення судом рішення в даній справі ще не виникло право вимагати від відповідача сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Отже, позов в зазначеній частині задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за звернення до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 5939,03 грн. (а.с. 31). Доказів понесення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, позивачем суду не надано. Із заявою про намір подати такі докази після ухвалення судом рішення, позивач до суду не звертався.
З огляду на викладене, понесені позивачем витрати на сплату судового збору слід стягнути в з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268,273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерія Валеріївна, про стягнення грошової заборгованості, суми інфляційних втрати та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 20490012, адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) недоотримане померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 365104 (триста шістдесят п'ять тисяч сто чотири) гривні 38 копійок.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3651 (три тисячі шістсот п'ятдесят одна) гривня 04 копійки.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Рішення складене 10 березня 2025 року.
Суддя А.В. Стеценко