Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/282/25
12.03.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі :
головуючого ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого та його захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеного 25.10.2024р. до ЄРДР за №12024078080000657 по обвинуваченню-
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 та мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.2 ст.194 КК України,
Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_6 25.10.2024р., близько 13.00 години, діючи умисно, з метою пошкодження чужого майна шляхом підпалу, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та суспільну небезпечність, впевнившись у відсутності сторонніх осіб, які б могли викрити його протиправні дії, шляхом вільного доступу, через незачинену хвіртку воріт, проник на територію домогосподарства АДРЕСА_2 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , де на виконання свого злочинного наміру щодо підпалу будинку, ОСОБА_8 облив дерев'яні садові меблі, які знаходились на терасі будинку, легкозаймистою речовиною.
В подальшому, ОСОБА_8 , передбачаючи настання суспільно- небезпечних наслідків у вигляді загоряння садових меблів та бажаючи їх настання, усвідомлюючи небезпеку поширення пожежі на весь будинок, за допомогою стороннього джерела запалювання здійснив підпал даної легкозаймистої речовини, якою були облиті ним садові меблі, чим самим частково пошкодив та знищив майно потерпілого.
В цей момент, ОСОБА_8 був помічений потерпілою ОСОБА_9 , яка перебувала в будинку в момент здійснення ОСОБА_10 підпалу. Розуміючи, що його злочинні дії викрито, ОСОБА_8 пішов з території дворогосподарства. Після цього, потерпіла ОСОБА_9 вибігла з будинку та самостійно почала вживати заходи до ліквідації підпалу.
В результаті протиправних дій, ОСОБА_10 було заподіяно потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 16300 гривень, згідно висновку експерта про вартість оцінки об'єкта.
Таким чином, ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, тобто в умисному знищенні чужого майна, вчиненого шляхом підпалу.
Після цього, 25 жовтня 2024 року, близько 12.30 години ОСОБА_8 , перебуваючи на території домогосподарства по АДРЕСА_2 , за місцем свого проживання, почав спостерігати за територією домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_2 , де перед цим здійснив підпал меблів на терасі будинку. У процесі спостереження, ОСОБА_8 побачив на вулиці групу дітей, які між собою гучно розмовляли та обговорювали пожежу та у цей час у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою зухвалістю, направлений на безпричинне заподіяння тілесних ушкоджень. Реалізовуючи свій злочинний умисел, за допомогою спеціального заздалегідь заготовленого предмету для нанесення тілесних ушкоджень, а саме пневматичного пістолету з маркуванням РМ-Х калібру 4,4 мм, серійний номер № НОМЕР_1 , який знаходився при ОСОБА_12 в його штанях, який знаходився там ще до вчинення ним підпалу, керуючись мотивами явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ігноруючи встановлені у суспільстві правила поведінки, проявляючи нахабне та зневажливе ставлення до громадського порядку, ігноруючи присутність громадян та порушуючи їх спокій, ОСОБА_8 , стоячи поряд з будинком АДРЕСА_2 , тримаючи у руці пневматичний пістолет, здійснив два постріли в напрямку дітей, які перебували поблизу будинку №12 на вул.Миру в с.Чорний потік, Берегівського району, внаслідок чого влучив у сідниці учня 9 класу Вербовецької ЗОШ ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 .
Унаслідок пострілу, неповнолітній потерпілий ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців, тобто ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як 6 днів, і за цією ознакою згідно п. 2.3.5. "Правил судово-медичного визначення степені тяжкості тілесних пошкоджень" затверджених "Наказом №6" МОЗ України від 17.01.95р. кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком судово-медичного експерта №134 від 04.11.2024.
Таким чином, ОСОБА_8 грубо порушив громадський прядок та спричинив ОСОБА_13 легкі тілесні ушкодження, а відтак він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, із використанням іншого предмета, спеціально заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а також передбаченого ч.2 ст.194 КК України, тобто в умисному знищенні чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, а відтак у сукупності, ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 194 т а ч. 4 ст. 296 КК України.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
Згідно з положеннями ст.94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку. Оцінка доказів, як вбачається зі ст.94 КПК, є виключною компетенцією суду.
Свій висновок щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.4 ст.296 та ч.2 ст.194 КК, суд обґрунтовує на сукупності досліджених під час судового розгляду доказів, які були оцінені відповідно до закону і в сукупності та визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Зокрема, в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав, проте заперечував щодо мотивів вчиненого ним. Так, він підтвердив, що 25.10.2024р. о 07.00 годині ранку він прокинувся, оскільки збирався їхати до м.Києва, проте побачив, що в сусідній кімнаті його будинку були розбитті вікна. Це його сильно обурило і він поїхав до м.Виноградів, у відділення поліції написати заяву. О 8.30 він приїхав до відділення поліції, проте в нього заяву не взяти і з ним розмовляли грубо, його це дуже обурило, що так відносяться до його заяв, а відтак він поїхав до Оптового ринку в м.Виноградів по вул.Комунальній, де купив каністру пластмасову, і навпроти того ж ринку на заправці купив за 700 грн. кілька літрів бензину. Потім на автобусі він доїхав до с.Чорний Потік, при цьому його здивувало, що в автобусі ніхто не звернув на нього увагу, що він везе в каністрі бензин. Вже дома, він взяв у кишеню свій пневматичний пістолет, який він придбав в Угорщині, пішов у двір до своїх сусідів, де розлив бензин на асфальт, стіл та стільці, які були на терасі, склавши їх один на один і підпалив. На це вийшла із задньої кухні ОСОБА_14 , сказала, що не її син розбив його вікна та погасила огонь. Знав, що дітей дома не має, а її чоловік ОСОБА_15 на роботі, а проте що його жінка була дома він не знав. Після цього він вибіг на вулицю, де в цей час проходив ОСОБА_16 з іншими хлопцями. Він їх запитав, хто з них розбив його вікна, на що ОСОБА_16 сказав, що вони не знають. На це він витягнув з кишені свій травматичний пістолет і почав стріляти навмання, хоча наміру попасти в ОСОБА_16 він не мав, стріляв два рази, перша куля не попала, а друга попала у спину ОСОБА_16 , після чого він повернувся додому. Наміру стріляти по дітям він не мав, стріляв навмання, оскільки був в емоційному стресі, і в той час стріляв би по будь-кому. Все сталось із-за того, що в нього був емоційний зрив, що хтось побив вікна у його будинку і він із-за того дуже сильно хвилювався, бо ніхто не реагував на його скарги, у вчиненому розкаюється, просить його направити на лікування.
Між тим, відповідно до ч.3 ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
У силу ст.337 КПК України cудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Однак з урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд встановив, що пред'явлене обвинувачення доведено.
Так, незважаючи на те, що обвинувачений, не заперечуючи фактичні обставини скоєння ним злочинів, заперечував щодо своїх мотивів вчиненого, суд безпосередньо дослідив докази у справі та дійшов висновку про наявність у його діях складу інкримінованих йому злочинів.
Зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів доводиться показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який показав, що 25.10.2024р. він працював на полі, коли до нього подзвонили із школи і сказали, що дітей не пускають до дому, оскільки ОСОБА_6 хотів запалити щось у нього у дворі. Приїхавши додому побачив на терасі спалений стіл та стільці, попалені речі, тапочки. Додатково пояснив, що із обвинуваченим вони являються дальніми родичами (їх бабусі були рідними сестрами), з ним він не спілкується вже більше 5- ти років із-за негативної поведінки обвинуваченого щодо його жінки
Окрім того, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів доводиться і показаннями потерпілої ОСОБА_17 , яка вказала, що раніше із ОСОБА_18 були хороші стосунки, але із-за стану здоров'я вони погіршились, зокрема, 25.10.2024р. вона були в задній кухні, коли почула на подвір'ї якийсь шум, думала що прийшов їх син із школи, але побачила ОСОБА_19 на терасі, який щось виливав. На столі були складені стільці, якісь речі, тапочки і він все це запалив, вона налякалась, сказала йому, що її син не бив його вікна. Запитала при цьому, для чого він це зробив, на що ОСОБА_20 сказав, за те що ОСОБА_15 (чоловік потерпілої) вбив його собаку, а син побив його вікна. Після чого ОСОБА_20 втік на своє подвір'я, звідки дивився як вона гасила полум'я.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів доводиться показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_13 , допитаного в присутності його законного представника батька ОСОБА_21 та психолога, який показав, що 25.10.2024р. близько 13.00 години по місцевому він із іншими дітьми повертались із школи і побачили, що у дворі ОСОБА_15 на терасі горить стіл, там був ОСОБА_20 із каністрою, щось виливав, потім він вибіг на вулицю, щось їм сказав, і вихопивши із кишені пістолет почав стріляти по них. Вони налякались і почали тікати від нього, ОСОБА_20 вистрілив два рази, друга куля влучила йому в спину, все відбулось дуже швидко, ОСОБА_20 не кричав, вийшовши на вулицю зразу витягнув на них пістолет. Притензій до обвинуваченого він не має
Окрім показів потерпілих вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованих йому злочинів доводиться і показаннями допитаних у суді свідків.
Так, допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_22 показав, що 25.10.2024р., близько 13.20 години, вже після 5-го уроку, учні їх школи, а саме 9-б класу закінчили уроки та розходились по домам. Через приблизно 15 хвилин у вчительську, де він перебував, забігла вчитель ОСОБА_23 та повідомила його, щоб він йшов у двір школи, бо діти з 9-б класу повернулись у двір школи і сказали, що на вулиці стріляє обвинувачений ОСОБА_20 . Про даний випадок він повідомив директора школи ОСОБА_24 , сільську раду та поліцію, а дітей завели до приміщення школи, а на вході поставили чергового. З приводу даної події навчальний процес у школі був зірваний.
Допитана у суді в якості свідка ОСОБА_25 в суді дала аналогічні покази, доповнила, що її на мобільний телефон подзвонила сусідка обвинуваченого і повідомила що ОСОБА_6 на вулиці стріляє. Діти повтікали до приміщення школи, були стривожені, деякі плакали, вона з вікна школи бачила, які на вулиці біля електричного стовпа стояв обвинувачений. Говорили діти, що стріляв обвинувачений у ОСОБА_26 та підпалив будинок сусідів. Вона, як психолог шкоди була присутня під час допиту слідчим їх учня потерпілого ОСОБА_26
Допитані у суді в якості свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_24 в суді дали аналогічні показання.
Допитана у суді в якості свідка ОСОБА_28 в суді показала, що вона є матір'ю обвинуваченого. 25.10.2024р. вона перебувала у м.Києві, куди мав приїхати і її син, а відтак про події, які мали місце 25.10.2024р., вона нічого на може свідчити. Син її вже тривалий час, після смерті її чоловіка, хворіє на психічні захворювання та потребує спеціалізованого лікування. Іза чого її син на все реагує дуже емоційно.
Оскільки зазначені свідки в суді дали беззаперечні відомості з приводу обвинувачення, які повністю узгоджуються з безпосередньо досліджених в судовому засіданні сукупністю інших письмових та інших доказів, в суді не встановлено будь-якої заінтересованості цього свідка в справі. Такі показання свідка є допустимим джерелом доказів, оскільки отриманні від сторонніх осіб за відповідно передбаченої законом процесуальної процедури, вони достовірно підтверджують факт порушення обвинуваченим 25.10.2024р. громадського прядку із використанням іншого предмета, спеціально заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень та спричинення неповнолітньому ОСОБА_13 легких тілесних ушкоджень, а також умисного знищення майна потерпілої ОСОБА_7 , вчиненого шляхом підпалу.
Крім цього вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів доводиться наступними письмовими доказами, безпосередньо сприйнятими, дослідженими, оціненими судом згідно зі статтею 94 КПК України, зокрема, вина обвинуваченого підтверджується даними, що містяться в протоколах слідчих дій, а також безпосередньо у висновках експертів.
Так, висновок суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів також узгоджується з фактичними даними, що містяться у протоколі огляду місця події з фототаблицями від 25.10.2024р. /а.п.11-17/, в ході якого оглянуто дворогосподраство АДРЕСА_2 , під час якого в кімнаті будинку в особистих речах обвинуваченого був виявлений пневматичний пістолет з маркуванням РМ-Х калібру 4,4 мм, серійний номер № НОМЕР_1 та у протоколі огляду місця події з фототаблицями від 25.10.2024р. /а.п.95-110/, в ході якого оглянуто дворогосподраство №14 по вул.Миру в с.Чорний Потік, під час якого на столі було виявлено залишки горіння, біля столу на землі виявлено дерев'яний стілець з ознаками горіння та килим чорного кольору, мокрий. На столі виявленні залишки горіння, в ході огляду виявлено та вилучено рожеву ганчірку з ознаками горіння. На території дворогосподарства виявлено та вилучено кришку пластикову чорного кольору, а також пожежне сміття упаковане до спецпакетів НПУ СУ.
Фактичні дані, встановленні в протоколах про огляд місця подій доповнюються та узгоджуються з даними Висновку експерта №СЕ-19/107-24/11643-ФХД /а.п.139-152/, відповідно до яких на наданій на дослідження полімерній гвинтовій кришці чорного кольору, що поіменована в постанові про призначення експертизи як: «об'єкт (пластиковій кришці чорного кольору, яку упаковано до спец пакету НПУ WAR1884508 та яка виявлена та вилучена в ході огляду місця події 25.10.2024 року з дворогосподарства АДРЕСА_2 )» виявлено слідові нашарування нафтопродукту. На наданій на дослідження полімерній гвинтовій кришці чорного кольору, що поіменована в постанові про призначення експертизи як: «об'єкт (пластиковій кришці чорного кольору, яку упаковано до спец пакету НПУ WAR1884508 та яка виявлена та вилучена в ході огляду місця події 25.10.2024 року з дворогосподарства АДРЕСА_2 )» виявлено слідові нашарування дистилятного нафтопродукту, встановити вид виявленого нафтопродукту неможливо з причин фізико- хімічних змін його складу. На наданій на дослідження полімерній каністрі червоного кольору, що поіменована в постанові про призначення експертизи як: «об'єкт (пластиковій каністрі об'ємом 10 літрів червоного кольору, яку упаковано до спец пакету НПУ WAR1672274, яка виявлена та вилучена в ході огляду місця події 25.10.2024 року з дворогосподарства АДРЕСА_2 )» виявлено слідові нашарування нафтопродукту.
На наданій на дослідження полімерній каністрі червоного кольору, що поіменована в постанові про призначення експертизи як: «об'єкт (пластиковій каністрі об'ємом 10 літрів червоного кольору, яку упаковано до спец пакету НПУ WAR1672274, яка виявлена та вилучена в ході огляду місця події 25.10.2024 року з дворогосподарства АДРЕСА_2 )» виявлено слідові нашарування зміненого світлого нафтопродукту, встановити вид виявленого нафтопродукту неможливо з причин фізико-хімічних змін його складу.
Встановити чи мають виявлені на представлених об'єктах для дослідження нафтопродукти спільну родову (групову) належність неможливо з причини втрати ідентифікуючих ознак.
За даними висновку судово-медичної експертизи №134 від 04.11.2024р. /а.п.51-52/ у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_13 проведеною судово-медичною експертизою встановлено наявність, об'єктивно підтвердженого, тілесного ушкодження у вигляді 1 /одного/ синця на шкірних покривах верхнього внутрішнього квадранту сідниці справа, на відстані 127 см. вгору від підошовної поверхні стоп та на 7,5 см. праворуч від умовної серединної лінії тіла, що виникло від механічної дії твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, який володів незначною кінетичною енергією та діяв в область верхнього внутрішнього квадранту сідниці справа, яким могла бути кулька із металу сріблястого кольору, надана 01.11.2024р. старшим слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_29 в якості речового доказу, за своїм характером вкладається в час пригоди, що мала місце 25.10.2024 року та могло утворитися при обставинах, вказаних у постанові «Про призначення судово-медичної експертизи» /... ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи по вулиці Миру в с. Чорний Потік ... використовуючи заздалегідь придбаний пневматичний пістолет РМ-Х 4,5 мм, здійснив два постріли в натовп дітей. Як наслідок, влучив ... у сідниці ... ОСОБА_13 .../, та при обставинах, вказаних потерпілим /...йдучи ... по вул.Миру в с. Чорний Потік, Берегівського району побачив, як у одному дворі молодий чоловік ... схопив предмет, схожий на пістолет, і два рази вистрелив... Освідчуваний відчув різку пекучу біль в ділянці правої сідниці.../. Тілесні ушкодження у вигляді синців мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як 6 днів і за цією ознакою, у відповідності з пунктом 2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, а відтак суд вирішив, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , мали місце, ці діяння містять склад кримінальних правопорушень, передбаченого ч.4 ст.296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, із використанням іншого предмета, спеціально заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а також передбаченого ч.2 ст.194 КК України, тобто в умисному знищенні чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, обвинувачений винуватий у вчиненні цих кримінальних правопорушень, а відтак підлягає покаранню за вчинені ним злочини.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого і обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого - на досудовому слідстві не встановлено.
Отже, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.65 КК України бере до уваги: згідно із ст.12 КК України ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до тяжких, враховує обставини вчинених ним злочинів (форму вини, мотив, стадію вчинення, кількість епізодів), зокрема, суд звертає увагу, що потерпілим від злочинних дій обвинуваченого є неповнолітня особа, характеризуючі дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-фтизіатра та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно. У обвинувальному висновку зазначено, що ОСОБА_6 не судимий, проте із Вимоги про судимість вбачається, що він раніше 29.01.2015р. вже був засуджений Виноградівським районним судом за скоєння злочинів, передбачених ст.ст.156 ч.2, 301 ч.2, 70 КК України до 5-ти років позбавлення волі та був звільнений від відбування призначеного покарання із двохрічним іспитовим строком.
Разом з тим, як вбачається з Висновку Судово-психіатричної експертизи №558 від 19.12.2024р. /а.п.227-231/ ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає на психічний розлад у формі параноїдного розладу особистості, що позбавляло його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними в період вчинення інкримінованих йому злочинів. Наявність Параноїдного розладу особистості ОСОБА_5 позбавляє його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними в теперішній час. ОСОБА_8 потребує застосування примусових заходів медичного характеру, а саме надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку поряд з відбуванням покарання. ОСОБА_8 ознак алкогольної залежності не виявляє.
У вказаному висновку Судово-психіатричної експертизи №558 від 19.12.2024р. /а.п.227-231/ зазначено, що у разі засудження обвинуваченого до відбування покарання у місцях позбавлення волі до нього, відповідно до приписів ч.2 ст.20 КК України, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної допомоги в примусовому порядку за місцем відбування покарання, а відтак, за таких обставин суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_6 є обмежено осудним.
Відповідно до вимог ст.20 КК України, підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
Відповідно до ч.2 ст.504 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.
Застосування ст.20 КК України дає змогу індивідуалізувати кримінальну відповідальність особи та призначити покарання, враховуючи її особливий психічний стан під час вчинення злочину. Це відповідає принципам справедливості та гуманності, а також сприяє вирішенню завдань КК України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 №1489-ІІІ психічні розлади - це розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті. Такою класифікацією є Міжнародна статистична класифікація хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду, яка застосовується в Україні з 01.01.1999 згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1998 №297 «Про перехід органів і закладів охорони здоров'я України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду».
Поняття «психічний розлад» охоплює всі види можливої психічної патології, а не виділяє конкретні види захворювання. Класифікувати психічні розлади можна лише на підставі спеціальних знань у галузі психіатрії.
Визнання особи обмежено осудною належить виключно до компетенції суду, що прямо зазначено в ч.1 ст.20 КК України. Про це також наголошується у постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».
Визнання судом особи обмежено осудною тягне кримінально-правові наслідки. Це випливає з ч.2 ст. 20 КК, згідно з якою «визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання», проте яким саме чином має враховуватися обмежена осудність, в кримінальному законі не зазначено.
Обмежена осудність не може обтяжувати покарання у зв'язку з тим, що відповідно до ч.3 ст.67 КК суд, призначаючи покарання, не має права визнати такими, що його обтяжують, обставини, які не передбачені в ч.1 цієї статті.
Таким чином, обмежену осудність необхідно враховувати при призначенні покарання тільки з метою його пом'якшення. Проте за змістом ст.20 КК немає підстав для обов'язкового пом'якшення покарання особі, визнаній обмежено осудною. Враховуючи зазначене суд вбачає підстави для визнання обмеженої осудності обвинуваченого обставиною, яка пом'якшує відповідальність.
Обмежено осудна особа є суб'єктом злочину, а психічний розлад, який наявний у цієї особи, не виключає можливості притягнення її до кримінальної відповідальності та призначення покарання.
Згідно з ч.2 ст.20 КК наслідком визнання судом особи обмежено осудною є можливість призначення їй примусових заходів медичного характеру (ст. 94 КК України).
Так, у постанові Пленуму №7 міститься роз'яснення, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку судово-психіатричних експертів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, що зумовлює її обмежену осудність і викликає потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
У вказаному висновку Судово-психіатричної експертизи №558 від 19.12.2024р. /а.п.227-231/ чітко вказано, що обвинувачений страждає на психічний розлад у формі параноїдного розладу особистості, що позбавляло його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними в період вчинення інкримінованих йому злочинів, наявність Параноїдного розладу особистості позбавляє його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними в теперішній час, а відтак він потребує застосування примусових заходів медичного характеру, а саме надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку поряд з відбуванням покарання. За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування примусових заходів медичного характеру.
За змістом ч.2 ст.20 КК до осіб, визнаних обмежено осудними, примусові заходи медичного характеру можуть застосовуватися разом із призначенням їм покарання. У Кримінальному кодексі прямо не зазначено, які саме види примусових заходів медичного характеру, передбачені в ч.1 ст.94 КК, можуть застосовуватися до таких осіб.
У пункті 7 постанови Пленуму №7 зазначено, що до осіб, визнаних обмежено осудними, у разі потреби в примусовому порядку може застосовуватися тільки амбулаторна психіатрична допомога. За таких обставин суд приходить до висновку про можливість застосування у разі потреби в примусовому порядку до ОСОБА_30 під час відбування покарання амбулаторної психіатричної допомоги. Здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру, у разі засудження обвинуваченого до позбавлення волі, має покладатися на медичну службу кримінально-виконавчої установи за місцем відбуття покарання.
Так, у судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений свою винуватість фактично визнав, у вчиненому покаявся, надав викривальні та детальні щодо себе показання щодо обставин вчинення інкримінованих йому злочинів як на стадії досудового розслідування так і в суді, а потерпілі не мають до нього претензій матеріального чи морального характеру, про що заявили у судовому засіданні.
Наведене свідчить, що обставинами, передбаченими п.1 ч.1 ст.66 КК України, що пом'якшують покарання ОСОБА_30 є щире каяття та сприяння судовому розслідуванню злочину.
Суд ураховує, що в обвинувальному акті стороною обвинувачення не було визначено обставини, які пом'якшують покарання, однак суд не зв'язаний лише позицією обвинувачення, яку викладено в обвинувальному акті, оскільки визначення обставин, які пом'якшують покарання, відноситься саме до дискреції суду.
В обвинувальному акті зазначено, що обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у ході досудового розслідування не встановлено. Ураховуючи приписи ст.337 КПК України, суд позбавлений права самостійно встановлювати такі обставини, оскільки це є виходом за межі висунутого обвинувачення та призведе до погіршення становища особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Так, прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміновані протиправні діяння вчинено саме обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_30 винуватим та призначити покарання за ч.4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком 4 роки, за ч.2 ст.194 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5-ть років, в порядку ст.70 ч.1 КК України остаточне покарання обвинуваченому визначити у виді позбавлення волі строком на 5-ть років. Строк відбуття покарання рахувати з моменту взяття його під варту; Потерпілі у питанні визначення міри покарання покладаються на розсуд суду, а Захисник обвинуваченого просив призначити покарання за ч.4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки, за ч.2 ст.194 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки один місяць, в порядку ст.70 ч.1 КК України остаточне покарання обвинуваченому визначити у виді позбавлення волі строком на 3 роки один місяць із застосуванням в порядку визначеному ст.75 КК України іспитового строку.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_31 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно з приписами ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50,65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, який відносяться до категорії тяжких відповідно до ст. 12 КК України, особу винного та обставини, які пом'якшують його покарання. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про психічний стан обвинуваченого на момент вчинення злочину та причини такого стану.
При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст.50 КК України, підстав для призначення покарання зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням, передбаченого ст.75 КК України, не встановлено, як і підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст.69 КК України.
Суд також ураховує правову позицію, викладену у Постанові Верховного суду від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к), де вказано, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з'явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» означає, що вимогу цього пункту виконано. Отже, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК. Ці висновки вказують на неможливість застосування судом положень ст.69-1 КК України, оскільки судом не встановлено інших обставин, що пом'якшують покарання, крім зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Отже, враховуючи необхідність відповідності характера і ступені суспільної небезпечності злочинів обставинам їх скоєння та особистості винного, керуючись принципом, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення підсудного, а також запобігання вчиненню нових злочинів як самим підсудним, так і іншими особами, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення підсудного (ст.ст.50 п.2, 65 п.2 КК України), суд, з урахуванням позиції державного обвинувача та захисту, приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, а відтак приходить до переконання про призначення йому покарання в межах санкцій ч.4 ст.296 та ч.2 ст.194 КК України із застосуванням правил, передбаченими ст.70 ч.1 КК України.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (постанова Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі №161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.
Призначення ОСОБА_31 саме такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Крім того, ураховуючи викладене у вироку щодо психічного здоров'я обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність надання медичній службі кримінально-виконавчої установи за місцем відбування покарання ОСОБА_31 права застосувати щодо останнього в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги.
Цивільний позов потерпілими не заявлений.
Питання про речові докази вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України .
Процесуальні витрати на проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів, вартість якої становить 3183, 60 грн.- вирішити у відповідності до вимог ст.124 КПК України.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Виноградівського районного суду від 28.10.2024р. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, ухвалою суду від 24.01.2025р. запобіжний захід продовжено на 60 діб, а відтак, за таких обставин суд вважає за необхідне запобіжний захід відносно ОСОБА_30 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили, початок строку якого необхідно рахувати з дня взяття ОСОБА_6 під варту, тобто з 28.10.2024р.
Керуючись ст.ст. 94, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України та призначити йому покарання у виді 3-х (трьох) років позбавлення волі; визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України та призначити йому покарання у виді 3-х (трьох) років і одного місяця позбавлення волі.
В порядку ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим обвинуваченому ОСОБА_31 остаточно визначити міру покарання у вигляді 3-х (трьох) років одного місяця позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання рахувати з дня взяття ОСОБА_30 під варту, тобто з 28.10.2024р.
Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_30 у вигляді тримання під вартою- залишити без змін до набрання вироком законної сили.
У разі необхідності дозволити медичній службі кримінально-виконавчої установи за місцем відбування покарання застосовувати до ОСОБА_30 в примусовому порядку амбулаторну психіатричну допомогу.
Речові докази: пістолет з маркуванням РМ-Х калібру 4,5 мм, з номерком НОМЕР_1 , який упаковано до спец пакету НПУ WAR1884507 - здано до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в З/о, за адресою: м. Виноградів, вул. Миру, 57; пластикову каністру об'ємом 10 літрів червоного кольору, яку упаковано до спец пакету НПУ WAR16722 74 - здано до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в З/о, за адресою: м. Виноградів, вул. Миру, 57; пластикову кришку чорного кольору, яку упаковано до спец пакету НПУ WAR1884508 - здано до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в З/о, за адресою: м. Виноградів, вул. Миру, 57; пожежне сміття, яке упаковано до спец пакету НПУ WAR1884527 направлено до Закарпатського НДЕКЦ для проведення експертизи; дерев'яний стілець з ознаками горіння, який упаковано до чорного поліетиленового пакету з пояснювальним надписом - здано до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в З/о, за адресою: м. Виноградів, вул. Миру, 57; спеціальний пакет «Національна поліція України» №6100146, спеціальний пакет «Національна поліція України» №6276271, - здано до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в З/о, за адресою: м. Виноградів, вул. Миру, 57 - знищити.
Процесуальні витрати, які складають з витрат на проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів у сумі 3183, 60 грн.- стягнути з обвинуваченого ОСОБА_30 на користь держави.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, через районний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
ГоловуючийОСОБА_1