Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/8483/24
28.02.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Надопта А.А., при секретарі Стрижак О.М. розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виноградівської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Боричок К.В. про визнання права власності.
Згідно заявлених вимог просить в порядку спадкування за законом визнати за ним право власності житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1,17 га з цільовим призначенням для сільськогосподарського використання на територіїВиноградівської міської ради (урочище «Банясово»).
Позов мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем по смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 19.12.1988 року.
З часу відкриття спадщини весь ризик та тягар утримання цього нерухомого майна несе позивач. У той же час набути право власності на спадкове майно шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом в нотаріальній конторі позивач не може через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують належність майнових прав покійному спадкодавцю. Така ситуація обумовлена тим, що у документованих матеріалах, що залишилися по смерті батька, оригіналів державних актів на право власності на земельні ділянки віднайдено не було.
За запитом позивача в архівних матеріалах Відділу №4 ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вдалося віднайти копію державного акту на право приватноївласності на землю серії IV-3K №012948 від 23.07.2001 року, виданого ще на ім'я покійного чоловіка спадкодавця (батька позивача) ОСОБА_3
В порядку цивільного законодавства позивач прийняв спадщину, оскільки з самого народження і на даний час проживає у спадковому будинку слідкує за помешканням, обробляє земельні ділянки.
Інших спадкоємців передбачених ст. 1241 ЦК України немає.
Набути право власності на спадкове майно шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі позивач не має можливості у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок та втратою правовстановлюючого документу на землю за життя спадкодавця.
Таким чином, позивач, який в порядку спадкування за законом успадкував спадкове майно, яке згідно положень закону належить йому з часу відкриття спадщини, не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення нею повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном, вважає, що є всі правові підстави звернутися до суду із позовом про визнання за нею права власності на вищевказане спадкове майно.
Сторони у судове засідання не з'явилися, подали зави про розгляд справи без їх участі.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України.
В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 27.10.2015 року
Факт родинних відносин між позивачем та спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 19.12.1988 року.
Згідно довідки КП Виноградівське РБТІ №1195 від 14.10.2024 р. житловий будинок в АДРЕСА_1 будівництвом завершенийі рахується за покійною ОСОБА_2 на підставі рішенняВиноградівського районного суду від18.03.2014 року, справа №299/636/14-ц
Спадкодавцем за життя заповіт не залишено.
Спадкодавцю ОСОБА_2 на праві власності належав житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 1,17 га з цільовим призначенням для сільськогосподарського використання на території Виноградівської міської ради (урочище «Банясово»), державний акт серії IV-3K №012948 від 23.07.2001 року, виданий ще на ім'я покійного чоловіка спадкодавця (батька позивача) ОСОБА_5 . Його дружина (мати позивача) спадщину по його смерті прийняла, однак свідоцтво про право на спадщину не отримала. У той же час ч.З ст.1296 ЦК України регламентовано, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Верховний Суд роз'яснив, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права (таку правову позицію відображено в постанові ВС від 14.08.2019 р. у справі №523/3522/16-ц).
В порядку цивільного законодавства позивач прийняв спадщину, оскільки з самого народження і на даний час проживає у спадковому будинку слідкує за помешканням, обробляє земельну ділянку.
Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно положень ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Відповідну до ст.16 ЦК України визнання права с одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті матері. Спадщину прийняв. Належність спадкодавцю спадкового майна доведено належними та допустимими доказами.
За вказаних обставин позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом на:
- житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; .
- земельну ділянку площею 1,17 га з цільовим призначенням для сільськогосподарського використання на території Виноградівської міської ради (урочище «Банясово»).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийА. А. Надопта