11 березня 2025 року
м. Київ
справа № 300/1608/20
адміністративне провадження № К/990/9991/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Агро Трейд» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Агро Трейд» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Агро Трейд» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про зменшення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року № 0002370501 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток на 1 932 158 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року № 0002380501 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 1 500 774 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року №0002430501 в частині завищення від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 160 306 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2024 року заявлений позов задоволено; визнані протиправними та скасовані прийняті відповідачем Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області наступні податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року: № 0002370501 (повністю); № 0002380501 (повністю); №0002430501 (частково) в частині завищення від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 160 306 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2024 року в адміністративній справі №300/1608/20 скасовано та прийнято нову постанову, якою заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Форвард Агро Трейд» позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано винесені Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, наступні податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року №0002370501, №0002380501, №0002430501. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10 березня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Агро Трейд» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у якій скаржник просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позову - скасувати та залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2024 року у справі №300/1608/20 у відповідній частині.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У поданій касаційній скарзі, скаржник, як підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає суд апеляційної інстанції не врахував висновків викладених у постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №520/3141/19 про те, що відсутність в акті перевірки деталізації обставин податкового правопорушення суперечить приписам пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року №1300/27745, однак подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв'язок наведених доводів позивача до зазначеної підстави.
Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Касаційна скарга побудована на цитуванні норм законодавства та постанови Верховного Суду й незгоді з наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, які передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування, в чому саме, на переконання скаржника, полягає порушення норм матеріального і процесуального права судом апеляційної інстанції.
Скаржником також не враховано, що суд апеляційної інстанції при розгляді цієї справи врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19, від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та Верховного Суду викладену у постановах від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі №280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18, від 6 травня 2020 року у справі №640/4687/19, від 10 квітня 2020 року у справі №804/1984/16, від 3 жовтня 2019 року у справі №П/811/3228/14, від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15, від 16 квітня 2020 року у справі №810/3443/18, від 6 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18, від 17 жовтня 2018 року у справі № 802/364/16-а, від 12 жовтня 2022 року у справі №640/26204/19, від 5 липня 2023 року у справі №160/10973/22, від 16 січня 2018 року у справі №820/4648/13-а, від 16 січня 2018 року у справі №826/1398/14, від 6 лютого 2018 року у справі №804/4940/14, від 17листопада 2020 року у справі №813/2761/17, від 21 січня 2021 року у справі №820/4411/16, від 9 березня 2021 року у справі №826/7270/18, від 11 серпня 2021 року у справі №640/6143/19, від 14 серпня 2018 року у справі № 815/3479/17, від 31 липня 2018 року у справі № 817/1339/17, від 31 липня 2018 року у справі № 808/1507/16, від 6 червня 2018 року у справі № 822/1866/15, від 8 листопада 2018 року у справі №826/15028/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 808/2459/17, від 12 квітня 2018 року у справі № 826/1571/16, від 16 травня 2018 року у справі № 2а-0870/12052/11, від 6 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 14 квітня 2021 року у справі № 804/16463/15, від 17 квітня 2018 року у справі № 815/2578/16, від 13 листопада 2018 року у справі №805/528/17-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/16486/15, від 29 квітня 2021 року у справі № 810/4753/15, від 27 лютого 2020 року у справі № 440/1503/19, від 10 грудня 2019 року у справі № П/811/1512/14, від 3 листопада 2021 року у справі №1.380.2019.001114, від 4 червня 2019 року у справі № 818/2186/14, від 16 грудня 2019 року у справі № 200/12345/18-а, від 12 квітня 2018 року у справі № 808/2519/16, від 7 липня 2020 року у справі № 806/1071/17, від 10 червня 2019 року у справі №808/3611/16 та не довів помилковість їх застосування.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Зазначене у сукупності свідчить про те, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Агро Трейд» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Агро Трейд» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію цієї ухвали суду надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська