про залишення касаційної скарги без руху
10 березня 2025 року
м. Київ
справа №460/6413/24
адміністративне провадження №К/990/6821/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року (суддя Греська О.Р.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року (колегія у складі суддів Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й., Гуляка В.В.)
у справі № 460/6413/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - ГУ ПФ України в Рівненській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови провести індексацію пенсії позивача відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,2922;
- зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та виплату пенсії позивача, призначеної відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з індексацією із застосуванням коефіцієнту збільшення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (коефіцієнт 1,197) та постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (коефіцієнт 1,0796), без обмеження сумою 100 грн розміру збільшення перерахованої пенсії внаслідок її індексації, з урахуванням проведених платежів, починаючи з 01.03.2024.
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 23.07.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025, відмовив у задоволенні позовних вимог.
Вказані судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
19.02.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій останній з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження судових рішень визначив п. 3 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Крім того, покликався на те, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має для позивача виняткове значення.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Щодо дотримання скаржником строку звернення із касаційною скаргою.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У той же час Суд звертає увагу скаржника на те, що положеннями ст. 329 КАС України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
ОСОБА_1 пропустив строк на касаційне оскарження, передбачений ч. 1 ст. 329 КАС України, оскільки оскаржувана постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалена 13.01.2025, а отже строк на подання касаційної скарги закінчився 12.02.2025. Разом з тим, ОСОБА_1 про поновлення йому пропущеного строку звернення із цією касаційної скарги не заявив.
Стосовно дотримання вимог до змісту касаційної скарги, встановлених ст. 330 КАС України.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами норм п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У силу приписів ч. 3 ст. 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Також згідно з положеннями ст. 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. Водночас мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України. Так, позивач не зазначив, який, на його думку, правовий висновок мав бути висловлений у цій справі щодо правозастосування ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, як й не вказав на конкретну норму (пункт, абзац) згаданого вище Порядку, із застосування якої відсутній правовий висновок касаційного суду.
Натомість зміст касаційної скарги зводиться до опису фактичних обставин справи, цитування норм законодавства із посиланням на вже сформовану Верховним Судом у своїх постановах від 27.01.2025 у справі № 200/422/24 та від 13.02.2025 у справі № 280/3296/24правову позицію, що у своїй сукупності не узгоджується із приписами п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України та виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Поряд із цим посилання позивача на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, й на винятковість справи носять загальний характер, оскільки необгрунтовані жодними доводами.
Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить аргументованих мотивів підстав касаційного оскарження в розумінні п. 3 ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
У контексті наведеного слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, оскільки такий обов'язок покладено саме на особу, яка оскаржує судові рішення.
Стосовно дотримання вимог до форми касаційної скарги, встановлених ст. 330 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
У той же час положеннями ч. 5 цієї статті Кодексу передбачено, що якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Частинами 1 та 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позовна заява у цій справі була подана фізичною особою у 2024 році й містить одну основну позовну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3 028 гривень.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У той же час ч. 3 ст. 4 цього Закону визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи наведене, судовий збір який підлягає сплаті за подання цієї електронної касаційної скарги, становить 1 937,92 грн (3 028 грн * 0,4 * 200 % * 0,8).
Проте ОСОБА_1 не долучив до матеріалів касаційної скарги жодні докази сплати ним судового збору, а натомість заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору з тих мотивів, що предметом позову є захист соціальних права та позивач не має жодних інших доходів, окрім пенсії.
У контексті наведеного Суд зазначає, що за змістом норм ч. 1 ст. 133 КАС України, ст. 8 Закону № 3674-VI суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити розмір судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Суд встановив, що наведені скаржником обставини для звільнення від сплати судового збору не підтверджені жодними документальними доказами, а тому Суд не вбачає наразі підстав для задоволення відповідного клопотання позивача.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно ж до ч. 3 ст. 332 КАС України касаційна скарга залишається також без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Разом з тим, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
У разі неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані Судом неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено (п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України).
Таким чином, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням йому десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої касаційної скарги із наведеним у ній мотивуванням підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, а також надання документу про сплату судового збору в сумі 1 937,92 грн (реквізити для сплати судового збору наведені нижче по тексту цієї ухвали) або документальних доказів, що підтверджують заявлені обставини для звільнення від сплати судового збору.
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
код ЄДРПОУ: 37993783;
код класифікації доходів бюджету: 22030102;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
найменування податку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Керуючись ст.ст. 330, 332 КАС України, Верховний Суд,-
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 460/6413/24 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
4. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. А в разі саме неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або, якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя С.Г. Стеценко