про залишення позовної заяви без руху
10 березня 2025 року
м. Київ
справа №990/79/25
адміністративне провадження №П/990/79/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши матеріали позовної заяви адвоката Махненко Дарії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Президента України, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України, визнання протиправними дій,
05.03.2025 на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява адвоката Махненко Дарії Анатоліївни (далі - представник позивача, Махненко Д.А.) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Президента України (далі - перший відповідач), Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - другий відповідач), у якій представник позивача просить:
визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 21.05.2021 № 203/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», в частині введення пункту № 614 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відповідного до якого до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Дагестан, громадянина російської федерації (пункт № 614 у додатку № 1 до рішення РНБО України від 14 травня 2021 року), застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції);
визнати протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо надання інформації до Національної поліції України з метою ініціювання санкцій, яка в подальшому стала підставою для застосування санкцій Радою національної безпеки і оборони України щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Дагестан, громадянин російської федерації.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність обставин, що зумовлюють залишення її без руху.
Положення статті 161 КАС України регламентують, які документи подаються до позовної заяви.
Частина перша статті 161 Кодексу вказує, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, представником позивача Дадаєва Джамалутдіна Магомедалієвича до позовної заяви не додано її копій відповідно до кількості учасників справи, що підтверджується актом від 05.03.2025 № 990/79/25/8884/25.
Втім, представником позивача додано матеріали, які підтверджують надсилання позову з додатками учасникам справи.
Поряд з цим, необхідно враховувати, що приписи статті 161 КАС України є імперативною нормою, зокрема, положення частини першої цієї статті не підлягають розширеному тлумаченню.
За таких обставин, позивачу слід подати до суду копії позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів, відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах, зокрема, у постанові від 26.10.2023 у справі № 990/139/23, зазначала, що за змістом КАС України у разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Конструкцію «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У постанові від 26.10.2023 у справі № 990/139/23 Велика Палата Верховного Суду також зазначала, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
З метою впорядкування офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, що їх приймають, зокрема Президент України, забезпечення регулювання суспільних правовідносин на основі чинних актів, запобігання перекрученням їх змісту, визначення порядку набрання ними чинності, відповідно до статті 57, частин другої та п'ятої статті 94, частини другої статті 102 Конституції України, Указом Президента України від 10.06.1997 № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» (далі - Указ № 503/97) установлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
Указом № 503/97 також визначено, що Офіційними друкованими виданнями є: «Офіційний вісник України»; газета «Урядовий кур'єр» (частина друга статті 1 Указу).
Частиною четвертою статті 1 Указу № 503/97 встановлено, що офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України».
Визначення офіційного друкованого видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування міститься й у Законі України від 23.09.1997 № 539/97-ВР «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» (далі - Закон № 539/97-ВР), відповідно до статті 1 якого, офіційні друковані видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування - видання, які спеціально видаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, інформаційні листки тощо) для інформування про свою діяльність.
Статтею 22 вищезазначеного Закону регламентовано відносини, пов'язані з опублікуванням офіційних документів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, за змістом частини першої якої, укази Президента України, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Аналіз вищевказаних положень законодавства у їх сукупності дає підстави для висновку, що офіційним оприлюдненням Указів Президента України слід вважати їх опублікування державною мовою в офіційних друкованих виданнях, а саме: в «Офіційному віснику України»; газеті «Урядовий кур'єр», інформаційному бюлетені «Офіційний вісник Президента України».
Застосована в Указі Президента України від 10.06.1997 № 503/97, яким упорядковано відносини, пов'язані з офіційним оприлюдненням нормативно-правових актів, що їх приймають, зокрема Президент України, конструкція правових норм, свідчить про те, що Укази Глави держави (без розмежування їх на види, в залежності від предмету регулювання) не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях, якими є «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур'єр», а також Інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України».
Чинним законодавством не передбачено обов'язку Президента України іншим чином, аніж шляхом офіційного оприлюднення Указів, в тому числі тих, які є актами індивідуальної дії, доводити до відома осіб, яких ці акти стосуються, про їх існування.
Водночас, законодавством не визначено обов'язку Президента України доводити до відома осіб, до яких застосовано санкції, зміст Указів в інший спосіб, аніж їх опублікування в офіційних виданнях.
Оприлюднення Указів Президента України державною мовою в офіційних друкованих виданнях вважається належним способом доведення їх до відома. Незнання цього не звільняє від юридичних наслідків, які спричиняє Указ, зокрема, при зверненні до суду з пропуском визначеного для цього строку.
Оскаржуваний позивачем у відповідній частині Указ Президента України за своїм змістом та правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки виданий відповідачем - суб'єктом владних повноважень на виконання владних управлінських функцій та стосується прав та інтересів позивача; не містить загальнообов'язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення Ради національної безпеки та оборони України, уведеним у дію цим Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб; адресований цим особам; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямований на припинення конкретних правовідносин.
Як висновок, оскільки спірний Указ є індивідуально-правовим актом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню установлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Указ Президента України від 21.05.2021 № 203/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» опубліковано в Урядовому кур'єрі від 25.05.2021 № 98, Офіційному віснику України від 04.06.2021 № 42.
Під № 614 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» містяться відомості про таку фізичну особу як ОСОБА_1 .
Отже, Указ Президента України від 21.05.2021 № 203/2021 набув чинності 25.05.2021 (з моменту опублікування у газеті «Урядовий кур'єр»), а тому останнім днем на його оскарження було 26.11.2021.
Проте, з позовною заявою позивач звернувся через свого представника лише 03.03.2025 (дата подання позовної заяви до відділення поштового зв'язку), тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України більш, ніж на 3 роки.
Представником позивача до позовної заяви додано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом представник позивача - адвокат Махненко Д.А., зазначила про те, що відомості про підстави для застосування санкцій стали відомі представнику позивача лише 24.10.2024.
Представник позивача стверджує, що в провадженні Касаційного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 9901/214/21 за позовом ОСОБА_3 до Президента України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 21.05.2021 № 203/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині застосування санкцій до нього, у якій адвокат Махненко Д.А., є представником ОСОБА_3 .
До матеріалів справи № 9901/214/21 було долучено матеріали, які містять відомості, що становлять секретну інформацію з грифом «таємно», з якими адвокат Махненко Д.А. змогла ознайомитись після отримання допуску до державної таємниці, процедура отримання якого тривала понад пів року.
Підчас ознайомлення 24.10.2024 з матеріалами справи № 9901/214/21 представнику стало відомо, що дані матеріали в частині із грифом «таємно» мають пряме відношення до розуміння причин ініціювання та застосування санкцій також і до Дадаєва Джамалутдіна Магомедалієвича, впливаючи на його законні права та свободи.
Представник позивача вважає, що обставина обмеженого доступу до державної таємниці (інформації про підстави ініціювання накладення санкцій), яка виникла об'єктивно, тривала протягом строку, який пропущено, безпосередньо унеможливлює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, підтверджується належними і допустимими засобами доказування, тобто є поважною.
З огляду на викладене, представник позивача просить поновити строк звернення до суду з позовною заявою, поданою нею в інтересах ОСОБА_1 , до Верховного Суду як суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування Указу № 203/2021 в частині пункту 614 додаток 1, відповідно до якого до ОСОБА_1 застосовані санкції безстроково.
Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених представником позивача, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
З наведеного слідує, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Тому аргументи представника позивача про те, що лише під час ознайомлення з матеріалами в іншій адміністративній справі постало розуміння причин ініціювання та застосування санкцій до ОСОБА_1 , Судом відхиляються як безпідставні, оскільки отримання інформації не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав.
Представником позивача не доведено та не підтверджено жодними належними доказами, що позивач не мав об'єктивної можливості дізнатися про причин ініціювання та застосування до нього санкцій з моменту опублікування та оприлюднення Указу Президента України від 04.04.2024 № 219/2024 разом з відповідним рішенням Ради національної безпеки та оборони України, яке вводилось в дію, з додатками, зокрема, в частині, яка стосувалась позивача.
На думку Суду, самі по собі наведені представником позивача доводи не впливають на можливість позивача дізнатися про порушення своїх прав, чого позивачем тривалий час не було здійснено, що свідчить про триваючи пасивну поведінку позивача.
Доказів існування обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду представником позивача не надано.
За наведених обставин, Суд вважає зазначені представником позивача підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду неповажними.
Згідно з частиною першою, другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З наведених міркувань та керуючись приписами частини першої статті 123 КАС України, позивачу слід подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку разом з доказами поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху та надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання копій позовної заяви, а також копій доданих до позовної заяви документів, відповідно до кількості учасників справи; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку разом з доказами поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 22, 122, 123, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву адвоката Махненко Дарії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Президента України, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України, визнання протиправними дій, залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Роз'яснити позивачу, що у разі, якщо недоліки позовної заяви не буде усунуто в зазначений строк, суд повертає позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.М. Чиркін
Судді: В.М. Бевзенко
А.Ю. Бучик
В.М. Кравчук
О.П. Стародуб