11 березня 2025 року
м. Київ
справа №160/17775/21
провадження № К/990/2582/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі за позовом Управління охорони здоров'я Виконавчого комітету Криворізької міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказу в частині, вимоги та попередження,
14 січня 2025 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
20 січня 2025 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 04 лютого 2025 року касаційну скаргу залишив без руху. Автору касаційної скарги надано десять днів з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом зазначення підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з 19 грудня 2024 року до 14 січня 2025 року та надання відповідних доказів.
19 лютого 2025 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла заява Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтована тим, що з огляду на велике навантаження, пріоритетність та важливість питань, які виникають та потребують швидкого вирішення в умовах дії воєнного стану, перебування відповідальних представників Управління у відпустках та на лікарняних, певна кількість вихідних днів, значних обсяг матеріалів справи та велика кількість повітряних атак, зумовили неможливість більш раннього звернення до суду з касаційною скаргою.
Суд наголошує, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених автором касаційної скарги у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених автором касаційної скарги в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
При цьому, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Дослідивши підстави для поновлення строку касаційного оскарження, подані автором касаційної скарги у встановлений строк, варто зазначити, що Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради, яке діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинне намагатись отримати вигоду від організаційних обставин, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, зокрема, щодо своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою. Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та виникнення організаційних складнощів у роботі суб'єкта владних повноважень, як на переконання Верховного Суду, є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Варто зауважити, що автором касаційної скарги вчинялися дії щодо касаційного оскарження судових рішень, натомість саме ним не було дотримано вимог КАС України щодо форми і змісту касаційної скарги, зокрема щодо викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, що стало підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги у цій справі.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 01 жовтня 2024 року, а касаційну скаргу до суду касаційної інстанції вперше було подано в межах строку на касаційне оскарження, однак ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 33).
Автор касаційної скарги зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, що пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії).
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, від 26 квітня 2007 року, «Трух проти України», заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, від 03 квітня 2008 року, пункт 41).
Водночас, суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Верховний Суд наголошує, що попереднє звернення з касаційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою і в жодному разі не дають право у будь-який необмежений час після спливу строку на касаційне оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Суд вважає необґрунтованою заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та визнає підстави, зазначені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, неповажними, оскільки попередні повернення мали місце внаслідок невиконання вимог законодавства саме автором касаційної скарги.
Отже, автором скарги не виконано вимог ухвали Верховного Суду від 04 лютого 2025 року про залишення касаційної скарги без руху, оскільки зазначені в заяві про поновлення строку на подачу касаційної скарги підстави для поновлення строку касаційного оскарження не є поважними та пов'язані з невиконанням вимог закону автором касаційної скарги.
У контексті наведеного варто наголосити на висновку, який Верховний Суд сформував у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 420/13307/21, де зокрема зазначив:
«…та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього…».
«…. право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення…».
Верховний Суд уважає, що в даному випадку пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб'єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб'єкта владних повноважень - Управління охорони здоров'я Виконавчого комітету Криворізької міської ради, оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а повторне звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України та з недоліками, які слугували підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг відповідачу, свідчить виключно про намагання останнього домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.
З урахуванням наведеного, відсутні підстави для визнавання поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та підстави для поновлення такого строку.
За правилами пункту 4 частини першої статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 КАС України,
1. Відмовити в задоволенні заяви Управління охорони здоров'я Виконавчого комітету Криворізької міської ради про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 160/17775/21.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління охорони здоров'я Виконавчого комітету Криворізької міської ради на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 160/17775/21 за позовом Управління охорони здоров'я Виконавчого комітету Криворізької міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказу в частині, вимоги та попередження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська