11 березня 2025 року
м. Київ
справа №380/1373/24
провадження №К/990/6704/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Уханенка С. А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань державної служби, Західного міжрегіонального управління НАДС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
18 лютого 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенко С. А. з 07 березня 2025 року по 10 березня 2025 року перебував у відпустці на підставі наказу від 05 березня 2025 року № 536/0/6-25, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу судді з відпустки.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 12 листопада 2024 року, а касаційну скаргу до суду касаційної інстанції надіслано 18 лютого 2025 року, тобто з пропуском установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних правовідносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, правовідносини стають стабільними.
Стаття 44 КАС України передбачає обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо своєчасного оскарження судових рішень.
Одночасно з касаційною скаргою автор заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, стверджуючи, що строк був пропущений з поважних причин, оскільки вперше касаційну скаргу було подано в межах строку на касаційне оскарження, однак ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2025 року касаційну скаргу повернуто.
Разом з цим, автор касаційної скарги не наводить обґрунтованих підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з 05 лютого 2025 року до 18 лютого 2025 року (з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 31 січня 2025 року про повернення касаційної скарги та її повторного подання).
У зв'язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже автору касаційної скарги необхідно довести наявність об'єктивних перешкод у період з 05 лютого 2025 року до 18 лютого 2025 року, що не дозволили подати касаційну скаргу.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у касаційній скарзі автор, як на підставу касаційного оскарження, покликається на пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 та пункт 1 частини другої статті 353 КАС України.
Як на підставу касаційного оскарження автор касаційної скарги покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», статті 42, частини другої статті 49-2 Кодексу законів про працю України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 360/48/23, від 02 листопада 2023 року у справі № 380/9055/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 640/12871/21, від 11 травня 2023 року у справі № 380/9574/21, від 14 вересня 2023 року у справі № 640/15737/22, від 12 жовтня 2023 року у справі № 380/10238/21, від 25 січня 2025 року у справі № 600/752/22-а, від 07 липня 2022 року у справі № 826/6203/17.
Також в обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України автор скарги зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» у системному зв'язку із положеннями пункту 7 частини першої статті 4 Закону України «Про державну службу».
Наведене свідчить про те, що автор касаційної скарги просить переглянути оскаржувані судові рішення з двох взаємовиключних підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга належить залишенню без руху з установленням автору касаційної скарги строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав, на яких подається касаційна скарга, з урахуванням висновків, наведених у цій ухвалі, а також зазначення підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з 05 лютого 2025 року до 18 лютого 2025 року та надання відповідних доказів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 380/1373/24.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 380/1373/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань державної служби, Західного міжрегіонального управління НАДС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
С. А. Уханенко