10 березня 2025 року
м. Київ
справа № 560/12265/24
адміністративне провадження № К/990/7511/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів:Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі № 560/12265/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.09.2024 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати та виплатити з 01.04.2024 ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач 18.12.2024 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.01.2025 визнав неповажними причини пропуску Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.09.2024, апеляційну скаргу залишив без руху, у зв'язку з чим запропонував апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
На виконання вказаної ухвали, скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що вперше апеляційна скарга була подана 28.10.2024, однак ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 її повернуто відповідачу з підстав невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху протягом строку, який встановлений судом. Вважав, що оскільки відповідач оперативно повторно звернувся до суду апеляційної інстанції після повернення поданої апеляційної скарги вперше, тому наявні підстави для визнання таких причин пропуску строку поважними.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.09.2024 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача.
24.02.2025 до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі № 560/12265/24.
Верховний Суд під час розгляду матеріалів касаційної скарги, поданої на процесуальну ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025, констатує таке.
Згідно з частиною першою статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Наведені норми свідчать про те, що оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали учаснику справи вчасно подати апеляційну скаргу.
За висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 31.03.2021 у справі № 560/2780/20, від 15.05.2020 у справі № 820/1212/17, від 23.10.2019 у справі № 826/7997/18, закон не виключає можливість поновлення суб'єкту владних повноважень процесуального строку на апеляційне оскарження, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. При вирішенні питання про поновлення строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд має враховувати, що відповідач після повернення апеляційної скарги повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою без невиправданих затримок та зайвих зволікань.
Верховний Суд у справі № 560/770/23 зазначав, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. А згідно з позицією Верховного Суду у справі № 560/15534/21 строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 КАС України, не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
Згідно з пунктами 6, 7 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує особу, яка бере участь у справі (учасника справи) діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання обов'язків, встановлених законом або судом.
Право позивача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.12.2022 у справі № 380/17601/21.
У вказаній справі повернення первинно поданої апеляційної скарги відбулося у зв'язку з невчасним виконанням вимог ухвали суду, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Правову позицію стосовно окресленого питання викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, де зазначено, що «особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.».
Отже, обставини, які зумовили повернення первинно поданої апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду Українив Хмельницькій області, пов'язані з неналежним її оформленням, а не з об'єктивними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Скаржник, як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, а тому, як на переконання суду, повинен неухильно виконувати покладені на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасності її подання та оплати судового збору.
Отже, учасник судового процесу/особа, яка не погоджується з судовим рішенням має право/обов'язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом процесуальний строк, а неналежне виконання такою особою процесуального обов'язку визначеного статтею 295 КАС України не звільняє останню від дотримання вимог процесуального закону.
Обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
А тому, факт первинного звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк, як вказав суд, не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою апеляційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання апеляційної скарги та не передбачає можливості у зв'язку з цим свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Вказана правова позиція вказана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов'язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).
Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанції не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.
Процесуальний строк звернення до суду є гарантією захисту прав сторін спору та покликаний забезпечувати принципи правової визначеності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Таким чином, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні підстави для поновлення процесуального строку.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження було визнано неповажними, суд апеляційної інстанції, керуючись частиною третьою статті 298 КАС України та пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував положення частини третьої статті 298 КАС України та пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норми права.
Згідно із частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення,
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі № 560/12265/24.
Надіслати копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Ю. Бучик
Судді: С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець