29.11.10р.Справа № 8/284-09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Пром" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
до Приватного підприємства "Рубін" (м. Дніпропетровськ)
про стягнення 116 714,40 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: не з'явився
від відповідача: Карамишев Д.В. - представник (дов. б/№ від 25.08.09р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс-Пром" (далі-позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Рубін" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 20/07-08 від 231.07.2008р. у розмірі 116 714,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
21.07.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 20/07-08, згідно умов якого, позивач зобов'язався передати відповідачу металопродукцію, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в договорі.
21.07.2008р. на виконання умов договору, позивачем відповідно до накладної на відпуск зі складу № 56 від 21.07.2008р. було здійснено відвантаження металопродукції на суму 95 999,94 грн.
26.08.2008 року позивачем відповідно до накладної на відпуск зі складу № 76 від 26.08.2008 р. було здійснено відвантажен ня металопродукції на суму 245 520,00 грн.
Отже, позивачем на виконання умов договору було відвантажено товар на загальну суму 341 519,94 грн.
Відповідачем були перераховані на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти, згідно наступних документів:
- банківської виписки від 31.07.2008 року в рахунок оплати за мета лопрокат згідно накладної № 56 від 21.07.2008 р. перераховані грошові кошти в розмірі 96 000,00 грн.;
- банківської виписки від 16.09.2008 року в рахунок оплати за мета лопрокат згідно накладної № 76 від 26.08.2008 р. перераховані грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн.;
- банківської виписки від 22.09.2008 року в рахунок оплати за мета лопрокат згідно накладної № 76 від 26.08.2008 р. перераховані грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн.;
- банківської виписки від 29.09.2008 року в рахунок оплати за мета лопрокат згідно накладної № 76 від 26.08.2008 р. перераховані грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн.;
- банківської виписки від 30.09.2008 року в рахунок оплати за мета лопрокат згідно накладної № 76 від 26.08.2008 р. перераховані грошові кошти в розмірі 28 802,00 грн.
Отже, відповідачем був частково проведений розрахунок з позивачем за по ставлену металопродукцію та сплачено грошові кошти в загальному розмірі 224 802,80 грн.
Згідно акту звірки взаємних розрахунків за договором № 20/07-08 від 21.07.2008 року між позивачем та відповідачем за період з 21.07.2008 р. по 30.09.2008 р., заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.09.2008 р. складала 116 717,14 грн. Акт звірки підписаний як позивачем, так і відповідачем. Таким чином, відповідач не заперечує проти самого факту наявнос ті заборгованості перед позивачем.
Згідно банківській виписці від 30.102008 року в рахунок оплати за ме талопрокат згідно накладній № 76 від 26.08.2008 р. відповідачем були перерахова ні на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 2,74 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 116 714,40 грн.
Позивач направив на адресу відповідача вимогу № 22/07/09 від 22.07.2009 р., в якій запропонував останньому в добровільному порядку здійснити оплату за відвантажений товар. Дана вимога відповідачем була залишена без відповіді.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне.
Специфікації до договору поставки №20/07-08 від 21.07.2008р. не підписувались, але товар (металопрокат) приймався відповідачем на підставі накладної №56 від 21.07.2008р. всього на суму 95 999,94 грн. з ПДВ , а також відповідно до накладної №76 від 28.08.2008р. на суму 245 520,00 грн. з ПДВ.
На кожну партію товару згідно накладних позивачем були видані податкові накладні №110 від 21.07.2008р. та №135 від 26.08.2008р.
Оплата Відповідачем здійснювалась наступним чином:
- 96 000,00 грн. сплачено платіжним дорученням №1594 від 31.07.08р.;
- 30 000,00 грн. сплачено платіжним дорученням №1728 від 16.09.08р.;
- 40 000,00 грн. сплачено платіжним дорученням №1739 від 22.09.08р.;
- 30 000,00 грн. сплачено платіжним дорученням №1755 від 29.09.08р.;
- 28 802,80 грн. сплачено платіжним дорученням №1759 від 30.09.08р.;
- 2,74 грн. сплачено платіжним дорученням №1805 від 30.10.2008р.
Вказані дані підтверджуються позивачем та є фактом, що не оспорюється сторонами. Отже, за підрахунками позивача товар за накладною № 56 від 21.07.2008р. сплачений в повному обсязі, а заборгованість за товар за накладною № 76 від 28.08.2008р. складає 116 714,40 грн., тобто ціну позову, однак позивачем при підрахунку суми боргу відповідача, на думку останнього, не враховано повернення останнім частини товару, а саме полоси 20-80x4 в кількості 20,050 тн. на загальну суму 132 330,00 грн. з ПДВ на підставі листа №195 від 16.10.2008 р. Вказаним листом, що підписаний директором ТОВ "Люкс-Пром" Музафаровою Ю.С., позивач просив відвантажити товар, щодо повернення якого була досягнута домовленість сторін на автомобіль марки РЕНО ВХ 0830 АС причеп ВХ 0686 XX. Відповідно до товарно-транспортної накладної сер. 01АА №007393 від 16.10.2008р. металопрокат, зазначений у листі позивача №195 від 16.10.2008р. в кількості 20,050 тн. було завантажено у автомобіль марки РЕНО ВХ 0830 АС причеп ВХ 0686 XX для доставки вантажоодержувачу - ТОВ "Люкс-Пром" за місцезнаходженням останнього.
Згідно з Наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997р. "Про правила перевезень вантажів автомобільним транспортом України", товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно п. 11.5. Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
В даному випадку, вантажовідправником є відповідач, а перевізником ФОП ОСОБА_1 Таким чином, при оформленні ТТН вантажовідправнику надається примірник за підписом транспортної організації, але без підпису вантажоотримувача. З метою документального підтвердження факту отримання товару позивачем, відповідачем неодноразово поштою та факсом направлялись на адресу позивача листи з проханням підписати та повернути один примірник видаткової накладної (повернення) №Р-00000634 від 16.10.2008р., зокрема, накладні були направлені листом №16/10-1 від 16.10.2008р., разом з відправленням від 11.08.2009р.
Крім того, відповідачем, у зв'язку з поверненням частини товару на суму 132 330,00 грн., проведено відповідні зміни до бухгалтерського та податкового обліку, що ведеться підприємством відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Так, відповідачем було проведено списання товару за складом, проведення відвантаження товару контрагенту відповідно до журналу ордерів і відомостей по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за Зі.08.2008 - 26.10.2009р., відкориговане податкові зобов'язання за податком на додану вартість згідно податкової декларації за жовтень 2008р. (розрахунок коригування сум ПДВ) і уточнюючий розрахунок з ПДВ, а також податком на прибуток відповідно до декларацій за 2008р. у рядку 05.1 "зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)". Не дивлячись на неодноразові прохання, позивачем видаткова накладна (повернення) №Р-00000634 від і 6.10.2008р. повернута не була, коригуючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ відображених у податковій декларації №135 від 26.08.2008р. відповідачу наданий не був.
Зважаючи на викладені обставини, відповідачем було належним чином виконано всі свої зобов'язання щодо сплати за придбаний товар та повернено товар, який не було оплачено, при цьому відповідачем не було здійснено одностороння відмова від виконання зобов'язання, оскільки повернення товару було здійснено за згодою позивача, що підтверджується листом №195 від 16.10.2008р.
З іншого боку, позивач зловживаючи своїм правом та не підписуючи документи первинного обліку, вимагає сплати грошових кошти за товар який фактично було йому повернуто.
Крім того, за інформацією відповідача, товар повернутий ним позивачу у той же день було продано товариству з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ЕЛІТ".
З фактів, наведених відповідачем у відзиві на позов, позивач зазначає наступне.
В підтвердження направлення на адресу позивача частини товару, відповідач надав суду копію листа позивача №195 від 16.04.08р. та документацію фінансової звітності відповідача.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка кореспондується з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. за №168/704 (далі - Положення) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції.
На вимогу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно положень ч. 2 п.2.1 Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
З огляду на наведені норми листування з позивачем та документи, що підтверджують відображення відповідачем в бухгалтерському обліку господарських операцій, не можуть бути належними доказами повернення та адресу позивача товару, оскільки наведені докази не є первинними документами в розумінні ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
В підтвердження направлення на адресу позивача частини товару, відповідач надав суду товаротранспортну накладну сер. 01АА №007393 від 16.10.08р.
Відповідно до положень п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. № 363 (далі - правила перевезення вантажів), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи зантажного автомобіля.
Згідно ч. 2 п. 14.4 Правил перевезень вантажів, рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними.
Таким чином, товаротранспортна накладна є документом, який підтверджує факт завантаження товару в автомобіль, але ніяк не підтверджує факту передання товару у власність позивача.
В підтвердження направлення на адресу позивача частини товару відповідач надав суду видаткову накладну на повернення товару від 16.10.08р. №Р00000634.
Згідно вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка кореспондується з п.2.4 Положення, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз форми та змісту наданої відповідачем видаткової накладної на повернення товару від 16.10.08р. №Р00000634 дає підстави стверджувати про її невідповідність вимогам ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки накладна не містить підпису особи, яка за твердженням відповідача прийняла матеріальні цінності.
На вимогу п.2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Виходячи з положень п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.
Отже, з огляду на вищевикладене, видаткова накладна на повернення товару від 16.10.08р. № Р00000634, якою відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог, не відповідає вимогам законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність, не підтверджує повернення на адресу позивача частини товару, та не є підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку відповідача.
Ухвалою суду від 27.10.09р. строк вирішення спору було продовжено по 17.12.09р. включно.
Ухвалою суду від 08.12.2009р. по справі призначено судово-економічну експертизу документів, проведення якої доручено фахівцям Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз 11.01.2010р. надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, в якому він просить надати додаткові матеріали (оригінали) первинних документів і дані бухгалтерського обліку, які відображають проведення господарських операцій по взаємовідносинам між сторонами за договором поставки № 20/07-08 від 21.07.2008р.
Ухвалою суду від 12.01.10р. було зобов'язано сторін надати необхідні для проведення експертного дослідження документи.
Вимоги вищевказаної ухвали сторонами виконані не були.
26.02.10р. Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз господарському суду була повернута справа № 8/284-09 разом з повідомленням № 2844/2845-09 про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи по справі № 8/284-09 від 19.02.2010р., яке обґрунтоване тим, що сторонами не виконані вимоги експерта по наданню додаткових оригіналів документів.
Ухвалою суду від 02.03.10р. та від 15.04.10 зобов'язано сторін надати вищевказані документи, для подальшої їх передачі експерту.
Від позивача 02.06.10р. надійшло клопотання, в якому він просить суд поновити провадження у справі та вирішити даний спір за наявними в матеріалах справи доказами. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що у позивача відсутня можливість в повному обсязі надати необхідні для проведення експертизи документи, у зв'язку з тим, що 20.10.08р. співробітниками СГСБЕЗ Довгинцівського РВ КМУ УМВС України Дніпропетровської області проведено обшук ТОВ "Люкс-Пром", в результаті якого документи були вилучені, а надання висновку судово-економічної експертизи за відсутності таких документів є неможливим.
Господарським судом було винесено ухвалу від 03.06.10р. про призначення справи до розгляду в засідання на 24.06.10р.
Від відповідача надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду від 03.06.10р., у зв'язку з чим на адресу позивача та відповідача було направлено листи з інформацією, що судове засідання, призначене на 24.06.10р. не відбудеться, оскільки справу № 8/284-09 буде направлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.10р. відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу від 03.06.10р., а справу повернуто господарському суду.
Ухвалою суду від 15.07.10р. справу призначено до розгляду в засіданні на 29.07.10р.
Від Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов запит справи, у зв'язку з надходженням касаційної скарги на ухвалу від 05.07.10р., у зв'язку з чим на адресу позивача та відповідача було направлено листи з інформацією, що судове засідання, призначене на 29.07.10р. не відбудеться, оскільки справу № 8/284-09 буде направлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для подальшого направлення до Вищого господарського суду України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.10р. ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.10р. залишено без змін, а справу повернуто господарському суду.
Ухвалою суду від 05.11.10р. справу призначено до розгляду в засіданні на 18.11.10р.
Ухвалою суду від 18.11.10р. провадження у справі поновлено.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
21.07.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 20/07-08 (далі-договір), згідно умов якого, позивач зобов'язався передати відповідачу металопродукцію, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в договорі.
21.07.2008р. на виконання умов договору, позивачем відповідно до накладної на відпуск зі складу № 56 від 21.07.2008р. було здійснено відвантаження металопродукції на суму 95 999,94 грн.
26.08.2008 року позивачем відповідно до накладної на відпуск зі складу № 76 від 26.08.2008 р. було здійснено відвантажен ня металопродукції на суму 245 520,00 грн.
Отже, позивачем на виконання умов договору було відвантажено товар на загальну суму 341 519,94 грн.
Відповідачем були перераховані на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти, згідно наступних документів:
- банківської виписки від 31.07.2008 року в рахунок оплати за мета лопрокат згідно накладної № 56 від 21.07.2008 р. перераховані грошові кошти в розмірі 96 000,00 грн.;
- банківської виписки від 16.09.2008 року в рахунок оплати за мета лопрокат згідно накладної № 76 від 26.08.2008 р. перераховані грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн.;
- банківської виписки від 22.09.2008 року в рахунок оплати за мета лопрокат згідно накладної № 76 від 26.08.2008 р. перераховані грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн.;
- банківської виписки від 29.09.2008 року в рахунок оплати за мета лопрокат згідно накладної № 76 від 26.08.2008 р. перераховані грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн.;
- банківської виписки від 30.09.2008 року в рахунок оплати за мета лопрокат згідно накладної № 76 від 26.08.2008 р. перераховані грошові кошти в розмірі 28 802,00 грн.
Отже, відповідачем був частково проведений розрахунок з позивачем за по ставлену металопродукцію та сплачено грошові кошти в загальному розмірі 224 802,80 грн.
Згідно акту звірки взаємних розрахунків за договором № 20/07-08 від 21.07.2008 року між позивачем та відповідачем за період з 21.07.2008 р. по 30.09.2008 р., заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.09.2008 р. складала 116 717,14 грн. Акт звірки підписаний як позивачем, так і відповідачем. Таким чином, відповідач не заперечував проти самого факту наявнос ті заборгованості перед позивачем.
Згідно банківської виписки від 30.102008 року в рахунок оплати за ме талопрокат згідно накладній № 76 від 26.08.2008 р. відповідачем були перерахова ні на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 2,74 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 116 714,40 грн.
Позивач направив на адресу відповідача вимогу № 22/07/09 від 22.07.2009 р., в якій запропонував останньому в добровільному порядку здійснити оплату за відвантажений товар. Дана вимога відповідачем була залишена без відповіді та задоволення.
Відповідач стверджує, що листом, підписаним директором ТОВ "Люкс-Пром" Музафаровою Ю.С., позивач просив відвантажити товар, щодо повернення якого була досягнута домовленість сторін на автомобіль марки РЕНО ВХ 0830 АС причеп ВХ 0686 XX. Відповідно до товарно-транспортної накладної сер. 01АА №007393 від 16.10.2008р. металопрокат, зазначений у листі позивача №195 від 16.10.2008р. в кількості 20,050 тн. було завантажено у автомобіль марки РЕНО ВХ 0830 АС причеп ВХ 0686 XX для доставки вантажоодержувачу - ТОВ "Люкс-Пром" за місцезнаходженням останнього. З метою документального підтвердження факту отримання товару позивачем, відповідачем неодноразово поштою та факсом направлялись на адресу позивача листи з проханням підписати та повернути один примірник видаткової накладної (повернення) №Р-00000634 від 16.10.2008р., зокрема, накладні були направлені листом №16/10-1 від 16.10.2008р., разом з відправленням від 11.08.2009р.
Посилання відповідача на те, що позивачем при підрахунку суми боргу не враховано повернення останнім частини товару, а саме: полоси 20-80x4 в кількості 20,050 тн. на загальну суму 132 330,00 грн. з ПДВ на підставі листа №195 від 16.10.2008р. є необґрунтованими з огляду на наступне.
В підтвердження направлення на адресу позивача частини товару, відповідач надав суду копію листа позивача №195 від 16.04.08р. та документацію фінансової звітності відповідача.
Листування з позивачем та документи, що підтверджують відображення відповідачем в бухгалтерському обліку господарських операцій, не можуть бути належними доказами повернення та адресу позивача товару, оскільки у вказаних документах відсутнє посилання на договір поставки № 20/07-08 від 231.07.2008р. Крім того, у вказаному договорі не передбачено можливості повернення товару позивачу.
Отже, з огляду на вищевикладене, видаткова накладна на повернення товару від 16.10.08р. № Р00000634 не може вважатися доказом повернення товару за договором поставки № 20/07-08 від 231.07.2008р.
Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 116 714,40 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.
При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 116 714,40 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Відповідач, як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, посилається на те, що позивачем при підрахунку суми боргу не враховано повернення останнім частини товару, а саме: на загальну суму 132 330,00 грн. на підставі листа №195 від 16.10.2008р.
В підтвердження направлення на адресу позивача частини товару, відповідач надав суду копію листа позивача №195 від 16.04.08р. та документацію фінансової звітності відповідача.
Листування з позивачем та документи, що підтверджують відображення відповідачем в бухгалтерському обліку господарських операцій, не можуть бути належними доказами повернення та адресу позивача товару, оскільки у вказаних документах відсутнє посилання на договір поставки № 20/07-08 від 231.07.2008р. Крім того, у спірному договорі не передбачено можливості повернення товару позивачу.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, матеріалами справи спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, а видаткова накладна на повернення товару від 16.10.08р. № Р00000634 не може вважатися доказом повернення товару за договором поставки № 20/07-08 від 231.07.2008р.
При викладених обставинах вимога позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 116 714,40 грн. є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Викладене є підставою для задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Стягнути з Приватного підприємства "Рубін" (49083, м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети "Правда", 29, оф. 610; код ЄДРПОУ 31911600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Пром" (50044, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 4; код ЄДРПОУ 35229734) - 116 714 грн. 40 коп. основного боргу, 1 167 грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін
Рішення підписано 29.11.2010р.