29.09.10 р.Справа № 13/179-10
За позовом Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал",
м. Дніпропетровськ
до Комунального виробничого житлового ремонтно - експлуатаційного підприємства Самарського району, м. Дніпропетровськ
про стягнення 42 381,19 грн.
Суддя Первушин Ю.Ю.
Представники:
від позивача: Скобелєва С. Г.-представник, довіреність від 02.04.2010 р. №38/28-06;
від відповідача: Штефан В.А. - представник, довіреність від 07.12.2009р. № 877;
Міське комунальне виробниче підприємство «Дніпроводоканал»(далі -Позивач) звернулося 29 червня 2010 р. до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району, м. Дніпропетровськ (далі -Відповідач) про стягнення 42 381,19 гривень, з яких 22 662,07 грн. - сума основного боргу за період з 10.05.2004 р. по 18.06.2010 р., 6926,24 грн. -сума інфляційних витрат, 3 % річних -1486,67 грн., 11306,27 грн. - пеня, та просить стягнути з відповідача судові витрати у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг водопостачання та водовідведення №3870 від 26.04.2004 р., з посиланням на низку первинних документів.
Відповідач, забезпечив явку повноважного представника до судових засідань, заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові пояснення, контррозрахунки, заявив про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, частково позовні вимоги визнав.
Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою від 19.08.2010 р. продовжувався строк розгляду справи до 14.09.2010 р.
Ухвалою від 14.09.2010 р. продовжувався строк розгляду справи до 29.09.2010 р.
В судовому засіданні 21.09.2010р. було оголошено перерву до 27.09.2010р.
В судовому засіданні 27.09.2010р. було оголошено перерву до 29.09.2010р.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 29.09.2010 р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -
встановив:
26.04.2004 р. між Міським комунальним виробничим підприємством «Дніпроводоканал»(Водоканал) та комунальним виробничим житлововим ремонтно-експлуатаційним підприємством Самарського району, м. Дніпропетровськ (Абонент) було укладено договір про надання послуг водопостачання та водовідведення №3870 (далі -Договір)
Згідно умов Договору, Водоканал (позивач) надавав послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент (відповідач) отримував послуги та був зобов'язаний оплачувати надані послуги до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (п. п. 1.1, 5.1, 5.3 Договору).
Строк дії договору був встановлений п. 9.1 договору з 26.04.2004 р. до 26.04.2005 р., після чого відповідно до п. 9.2 договору та мовчазною згодою сторін був пролонгований на наступні роки до часу розгляду справи.
На підтвердження факту постачання питної води та отримання послуг Відповідачем, Позивач надав суду низку актів прийому -передачі виконаних робіт до Договору за період з березня 2007 року по квітень 2010р. (а.с. 22-59), електронні копії рахунків на оплату послуг за цей період (а.с.60-71), Акт звірки за послуги водопостачання та водовідведення від 22.02.2010 р. за період з 01.01.2004 р. по 30.12.2005 р. (а.с. 72-75), акт №160090 від 22.02.2010 р. звірки за період 01.01.2006 р. по 22.02.2010 р. (а.с. 76-78) на загальну суму 13 396,41 гривень. Акти прийому передачі виконаних робіт та акти звірок підписані представниками обох сторін.
На виконання умов договору Водоканал виконував свої зобов'язання в повному обсязі, але відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати послуг водопостачання та водовідведення не виконував належним чином. В результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати за договором, за період з 10.05.2004 р. по 18.06.2010 р. утворилася заборгованість у розмірі 22 662,01 грн., що підтверджує розрахунок заборгованості за вказаний період наданий позивачем.
На вимогу виконання зобов'язань за договором позивач направляв відповідачу претензію №3002/53-01 від 12.04.2010 р. (а.с.79-80), докази її направлення відповідачу знаходяться в матеріалах справи (а.с. 81).
Відповідач суму заборгованості визнав частково у розмірі 18 232,71 грн. за період з 25.06.2007 р. по 18.06.2010 р. обгрунтувавши це тим, що позовні вимоги у сумі 4429,30 грн., які виникли з 26.04.2004 р. по 24.06.2007 р., знаходяться поза межами позовної давності.
Відповідно до п. 6.2 договору, у разі несвоєчасної оплати послуг водопостачання та водовідведення в строк вказаний у п. 5.3 договору, Абонент зобов'язаний сплатити Водоканалу крім суми заборгованості пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується з 11 числа місяця наступного за розрахунковим.
У зв'язку з неналежним виконанням договору Відповідачем, Позивачем нарахована пеня згідно п. 6.2 договору та Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» за період з 10.08.2009 р. по 18.06.2010 р. за кожним рахунком на загальну сумі 11 306,27 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Позивач нарахував на суму заборгованості відповідача суму інфляційних витрат за період з 10.05.2004 р. по 18.06.2010 р. у розмірі 6926,24 грн., та 3% річних у сумі 1486,67 грн.
Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, та надав заяву про застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості за період з 26.04.2004 р. по 24.06.2007 р. в розмірі 4429,30 гривень, інфляційних витрат у розмірі 6926,24 грн., 3% річних у розмірі 1486,67 грн., та пені у розмірі 11 306,27 грн. (а.с. 96-97).
Позивач заперечив проти спливу строків позовної давності з огляду на факти часткової оплати відповідачем заборгованості за період з 26.04.2004 р. по 24.06.2007 р., та підписання сторонами двосторонніх актів прийому передачі виконаних робіт та актів звірок розрахунків. Відповідач заперечував проти цього, та вказував, що оплата грошових коштів здійснювалася лише в частині визнаних сум, а інші суми пред'явлені Позивачем Відповідач не визнав, акти звірок та акти виконаних робіт за 2007 - 2010 роки, за своєю природою, не можуть свідчити про визнання відповідачем боргових зобов'язань за період з 26.04.2004 р. по 24.06.2007 р.
З огляду на приписи ст. ст. 256, 257, 260, 261 Цивільного кодексу України, суд вважає обґрунтованою заяву Відповідача про застосування строків позовної давності щодо заборгованості яка склалася в період з 26.04.2004 р. по 24.06.2007 р. у розмірі 4429,30 гривень.
Позивач надав 21.09.2010 р. до суду пояснення, відповідно до якого наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі у сумі 42 381,19 грн., обґрунтовуючи це тим, що пред'явлена у позові сума знаходиться в межах строку позовної давності оскільки відповідачем здійснювалася часткова оплата, що є діями по визнанню боргу та в наслідок чого переривається строк позовної давності.
В судовому засіданні 27.09.2010 р. представник Відповідача надав суду заперечення по справі та свій контррозрахунок суми боргу, інфляції, 3% річних, та пені (а.с. 139-142), відповідно до якого вважає вірними: суму основного боргу в розмірі 18241,26 грн., інфляційні витрати -1078,65 грн., 3 % річних -137,32 гривень, неустойку (пеню) - 1987,89 грн.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (549 Цивільного кодексу України).
Щодо часу виникнення грошових зобов'язань, Позивач обґрунтовано посилався на вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, та наполягав на виконанні зобов'язань Відповідачем протягом семи днів з моменту отримання вимоги -претензії.
Щодо нарахування пені суд приймає до уваги доводи Позивача, його посилання на п. 6.2 договору та вимоги Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій», а саме: «встановити, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу».
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За періоди, що не перевищують 182 днів часу з 10.08.2009 р. по 18.06.2010 р. сума пені складає 19 671,52 гривень, але з урахуванням ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій»сума пені обмежена розміром заборгованості станом на 18.06.2010 р. - 11 306,27 гривень.
Таким чином позивачем обгрунтовано нарахована сума пені згідно до розрахунку за період з 10.08.2009 р. по 18.06.2010 р. у розмірі 11 306,27 грн.
Суд, розглянувши наданий позивачем розрахунок суми боргу та контррозрахунок наданий відповідачем, з огляду на суму заборгованості відповідача, яка склалася за період з 29.06.2007 р. по 18.06.2010 р. у розмірі 18 242,76 грн., розрахував що сума інфляційних витрат складає 1765,49 гривень, сума 3% річних складає 404,76 гривень.
Відповідно до приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З урахуванням встановлених обставин, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у розмірі 18 242,76 грн. - сума основного боргу за період з 29.06.2007 р. по 18.06.2010 р., за період з 29.06.2007 р. по 18.06.2010 р. сума інфляційних витрат складає 1765,49 грн., сума 3% річних складає 404,76 гривень, 11306,27 грн. - пеня, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити з огляду на заяву відповідача про застосування строків позовної давності.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача у повному обсязі, оскільки спір було доведено до суду з вини відповідача.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району (49127, м. Дніпропетровськ, вул. Агнії Барто, 19; код ЄДРПОУ 05451368; р/р 26003095300694 ДОФ ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 305017) на користь міського комунального виробничого підприємства «Дніпроводоканал»(49101, м. Дніпропетровськ, вул. Красна, 21А; код ЄДРПОУ 03341305; р/р 26007301117501 в філії АБ „Південний”, м. Дніпропетровськ, МФО 306458) 18242,76 гривень основного боргу, 1765,49 гривень інфляційних витрат, 404,76 гривень -3 % річних, 11306,27 гривень пені, 423,82 гривень витрат на оплату державного мита та 236,00 гривень витрат на оплату інформаційно технічного забезпечення.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Ю.Ю. Первушин
Повний текст рішення підписано
08.10.2010 р.