21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
03 листопада 2010 р. Справа 14/124-10
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 24400).
до: Приватного підприємства "КАПІТЕЛІ-М" (вул. 305 дивізії, 6, м. Бар, Вінницька область, 23000).
про розірвання договору та стягнення сплаченого авансу в розмірі 4500 грн.
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.
Представники
позивача : ОСОБА_2 - представник, довіреність № 396 від 03.09.2010 року, паспорт серія НОМЕР_2, виданий 19.01.1998 року.
відповідача : не з'явився.
Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 подано позов до Приватного підприємства "КАПІТЕЛІ-М" про розірвання договору та стягнення сплаченого авансу в розмірі 4500 грн..
Ухвалою суду від 08.09.2010 року було порушено провадження у справі № 14/124-10 з призначенням судового засідання на 28.09.2010 року.
На визначену дату представник відповідача не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не подав, не зважаючи на те, що про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить вихідна кореспонденція суду № 7945р-7947р від 08.09.2010 р. Окрім того, факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується поштовим повідомленням № 20197190 від 15.09.2010 р.
Разом з тим, під час розгляду справи, судом було встановлено, що від відповідача через канцелярію господарського суду Вінницької області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача, в судовому засіданні проти відкладення розгляду справи не заперечував.
Ухвалою суду від 28.09.2010 року розгляд справи відкладено на 12.10.2010 року.
12.10.2010 року ПП "КАПІТЕЛІ-М" через канцелярію суду подано заяву в якій останній визнає позов в сумі 4500,00 грн. та просить розглянути справу за його відсутності.
Враховуючи, що Постановою Верховної Ради України від 07.10.2010 року суддя господарського суду Вінницької області Залімський І.Г. обраний на посаду судді Вінницького апеляційного адміністративного суду, відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Вінницької області від 11.10.2010 року справу № 14/124-10 передано для подальшого розгляду судді Банасько О.О..
Ухвалою від 14.10.2010 року справу прийняв до свого провадження суддя Банасько О.О. та призначив її до розгляду на 03.11.2010 року.
Одночасно судом залучено до участі в розгляді справи фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалою суду від 14.10.2010 року.
Як встановлено судом ухвала від 14.10.2010 року надіслана відповідачу (вихідна кореспонденція суду № 6879) та отримана останнім, що підтверджується поштовим повідомленням № 20341852 від 20.10.2010 року.
Крім того слід зауважити, що ухвалу від 14.10.2010 року відповідачу надіслано кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул.305 дивізії, 6, м.Бар, Вінницька область, 23000).
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД №896990 станом на 17.09.2010 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: вул.305 дивізії, 6, м.Бар, Вінницька область,23000, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій було направлено ухвалу від14.10.2010 року.
При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на таку фізичну особу-підприємця.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвали від 14.10.2010 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
За відсутності поданого представником позивача відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні 03.11.2010 року представником позивача подано заяву про відмову від позову в частині розірвання договору за № 78 від 12.09.2007 року на виготовлення проектно-кошторисної документації.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
12.09.2007 року між ПП "КАПІТЕЛІ-М" (Виконавець) та ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_4 (Замовник) було укладено договір на виготовлення проектно-кошторисної документації №78.
За умовами вказаного Договору Виконавець приймає на себе виготовлення проектно-кошторисної документації по будівництву торговельних магазинів продовольчої групи. Розробка проектної документації виконується згідно завдання на проектування (п.1.1,1.2 Договору).
На виконання умов вказаного Договору ПП "КАПІТЕЛІ-М" прийняв на себе зобов"язання щодо виготовлення проектно-кошторисної документації по будівництву комплексу торгівельних магазинів продовольчої групи, а ФОП ОСОБА_3 прийняти та оплатити дані роботи.
Відповідно до п.1.3 Договору на виготовлення проектно-кошторисної документації строк здачі проектних робіт встановлено 30 жовтня 2007 року.
За виготовлену продукцію Замовник перераховує Виконавцю згідно протоколу договірну ціну, а саме 22000,00 тис. грн. (п.2.1 договору).
Згідно з п. 2.2 Договору оплата проводиться авансовою проплатою з початку включення договору 50 % від загальної вартості проектної документації.
Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе замовником зобов'язання по авансовій проплаті виконано, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера за № 78 від 12 вересня 2007 року на суму 11000,00 грн. та за №125 від 1 жовтня 2007 року на суму 4000,00 грн..
Як стверджується позивачем - в сплаченій сумі 15000,00 грн. - 4500,00 грн. сума, яка сплачена ФОП ОСОБА_3 за умовами договору.
Із матеріалів справи слідує, що таке посилання позивача є обґрунтованим виходячи з листів від 27.08.2010 року та обґрунтованого розрахунку станом на 06.08.2010 року за підписами ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4.
За твердженням позивача відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в строки обумовлені договором проектної документації не здав.
В зв'язку з наведеним відповідно до заявлених претензій від 20.05.2008 року та від 30.08.2010 року відповідач звернувся з вимогою про повернення коштів.
Відповідач відповіді на пред'явлену претензію не надав, що спонукало позивача звернутись з позовом до суду.
Також судом встановлено, що після порушення провадження в справі відповідачем було сплачено 1000,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 8634 від 01.11.2010 року та поштовим повідомленням про грошовий переказ, а також обопільнопідписаним актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2010 року.
Отже на момент вирішення справи в суді борг становить 3500,00 грн..
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.887 Цивільного кодексу України за договором на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.889 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.890 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.
Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи із встановлених обставин та викладених вище норм законодавства, суд приходить до висновку про те, що вимога про стягнення попередньої оплати в сумі 3500,00 грн. є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Стосовно вимоги про стягнення 1000,00 грн. попередньої оплати суд з огляду на проведення відповідачем розрахунку на вказану суму після порушення провадження у справі дійшов висновку про припинення провадження в цій частині позову виходячи з наступних міркувань.
Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 1000,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Також судом розглянуто заяву позивача про відмову від позову в частині вимоги про розірвання договору за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.
Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Заява позивача про відмову від позову задовольняється судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.
При цьому судом враховано, що заява про відмову від позову підписана представником позивача ОСОБА_2 у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається з довіреності № 396 від 03.09.2010 року.
Позивачу в судовому засідання роз'яснено приписи ст.78 ГПК України відносно наслідків припинення провадження у справі в зв'язку з відмовою від позову.
В зв'язку з цим провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України з покладенням судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України на позивача.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) за винятком згаданих раніше.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження у справі в частині вимоги про стягнення1000,00 грн. та розірвання договору.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Також суд враховує, що згідно з п.9 Роз'яснень президії ВАСУ від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) при вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК. В усіх інших випадках застосування статей 80 та 81 ГПК державне мито поверненню не підлягає.
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Також при розподілі судових витрат суд дійшов висновку про необхідність достягнення з позивача в доход державного бюджету недоплаченого мита в розмірі 85,00 грн., яка була несплачена ним при подачі позовної заяви.
Як вбачається із доданих до позовної заяви документів позивач сплатив державне мито в розмірі 102,00 грн., що підтверджується квитанцією від 03.09.2010 року (а.с.14, т.1).
Разом з тим позивач звертаючись з позовом до суду, заявив одночасно дві вимоги: майнову - про стягнення 4500,00 грн. та немайнову - про розірвання договору.
Враховуючи вимоги встановлені підпунктами а), б) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту мав би становити 187,00 грн..
Приходячи до висновку про достягнення державного мита суд врахував позицію викладену в п.15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" в якому зокрема зазначається, що якщо факт недоплати суми державного мита з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої позовної заяви, суд у залежності від конкретних обставин справи може:
1) зобов'язати позивача доплатити необхідну суму державного мита, подавши суду відповідні докази у встановлений ним термін, та за необхідності - відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК), і в такому разі неподання позивачем без поважних причин витребуваних доказів може бути підставою для залишення позову без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК);
2) стягнути відповідну суму державного мита за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу.
03.11.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.82, п.п.1-1, 4 ст.80, ст.ст. 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства "КАПІТЕЛІ-М", вул.305 дивізії, 6, м.Бар, Вінницька область, 23000 (ідентифікаційний код-34918441) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 24400 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) - 3500 грн. 00 коп. - сплаченого авансу, 102 грн. 00 коп. - витрат на держмито та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Прийняти відмову позивача від позовної вимоги про розірвання договору, провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.
4. Припинити провадження в частині стягнення 1000 грн. 00 коп. основного боргу в зв'язку з відсутністю предмету спору.
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 24400 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) - 85 грн. 00 коп. державного мита в доход державного бюджету України.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
7. Копію рішення надіслати відповідачу та третім особам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 08 листопада 2010 р.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу - вул. 305 дивізії, 6, м. Бар, Вінницька область, 23000.
3 - ОСОБА_4, АДРЕСА_2.
4 - ОСОБА_5, АДРЕСА_3.