21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
03 листопада 2010 р. Справа 2/174-10
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Груп 02" юридична адреса: 21011, м.Вінниця, вул.Щорса, 14а; фактична адреса: 21000, вул.Фрунзе, 4
до: ФОП ОСОБА_1 21000, АДРЕСА_1
про стягнення 60 107,00 грн.
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Бондар М.В. - за довіреністю;
відповідач : ОСОБА_1 - приватний підприємець
Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Груп 02" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 60 107,00 грн.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.09.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/174-10 та призначено до розгляду на 01.11.2010 року.
01.11.2010 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 02.11.2010 року.
02.11.2010 року в судовому засіданні булу оголошено перерву до 03.11.2010 року.
03.11.2010 року в засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовільнити його в повному обсязі.
Представник відповідача з наданих пояснень та направленого до суду відзиву проти позову заперечує, обгрунтовуючи свої доводи тим, що він дійсно працював на ТОВ "Стар-Груп 02" на посаді торгового представника і пропонував клієнтам товар і залежно від обсягів продажу отримував заробітну плату і ніякими коштами на власний розсуд не розпоряджався. Основними умовами прийому його на роботу було: 1). Реєстрація як фізичної особи-підприємця; 2). Відкриття рахунку в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" (документи були передані та залишаються у розпорядженні фірми); 3). Підписання довіреностей у нотаріуса на розпорядження документами від його імені.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
01.01.2010 року між ТОВ "Стар-Груп 02" (Комітент) та ФОП ОСОБА_1 (Комісіонер) було укладено Договір комісії № СМ-1.
Згідно п.1.1. Договору Комісіонер зобов"язується протягом строку дії Договору за дорученням Комітента та за визначену Договором винагороду здійснювати від свого імені, але в інтересах та за рахунок Комітента, угоди купівлі-продажу товарів, що належать Комітенту на праві власності.
П.1.4. Договору передбачено, що товари, які надаються Комітентом Комісіонеру для реалізації, та кошти, отримані від реалізації даних товарів, є власністю Комітента.
За період з 04.01.2010 року відповідчу було поставлено товари на загальну суму 59 256,00грн, що підтверджується видатковими накладними на отриманя товару.
Обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків станом на 14.05.2010 року встановлено, що відповідач реалізував товар в повному обсязі, а суму в розмірі 59 256,00грн, на рахунок позивача не надходила.
29.07.2010 року на адресу відповідача було направлено претензію №57 про сплату заборгованості за поставлений товар, однак заявлена претензія залишена відповідачем без відповіді.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Позивач свої зобов'язання по договору комісії виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними на отримання товару за період з 04.01.2010 року по 14.05.2010 року
Однак, відповідач не виконав свого обов"язку, що передбачений п.6.2. Договору, а саме: перерахувати кошти за реалізовані протягом календарного місяця товари у 100% розмірі протягом 3-х робочх днів з дня надходження коштів Комісіонеру від Покупців.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 610, 611, 629, 1011 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовільнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Груп 02" (юридична адреса: м. Вінниця, вул. Щорса, 14а, фактична адреса: м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, р/р 2600772122 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" МФО 380805 КОД ЄДРПОУ 34504557) 59 256,00 грн. заборгованості, 592,56 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Стар-Груп 02" (юридична адреса: м. Вінниця, вул. Щорса, 14а, фактична адреса: м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, р/р 2600772122 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" МФО 380805 КОД ЄДРПОУ 34504557) з Державного бюджету України зайво сплачене за платіжним дорученням № 949 від 30.08.10р. державне мито в сумі 22,44 грн. Оригінал платіжного дорученння № 949 від 30.08.10р. знаходиться в матеріалах господарської справи № 2/174-10.
4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 листопада 2010 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4
3 - відповідачу 21000, АДРЕСА_1