21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
03 листопада 2010 р. Справа 2/166-10
за позовом:Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес", вул. Дзержинського, 1, м. Ірпінь, 08203
до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 23100
про стягнення 8 044 787,67 грн.
Головуючий суддя Мельник П.А.
Cекретар судового засідання Віннік О.В.
Представники
позивача : Годзула В.Ф.- за довіреністю;
відповідача : ОСОБА_3- за довіреністю.
Заявлено позов Відкритого акціонерного товариства «СБК - Прогрес» про стягнення з ФОП ОСОБА_1 8 044 787,67 грн. заборгованості.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.09.10 р. порушено провадження у справі № 2/166-10 та призначено засідання на 20.10.10 р.
Ухвалою суду від 20.10.10 р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 03.11.10 р.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача з наданих усних пояснень проти заявлених позовних вимог заперечував, просив суд повторно відкласти розгляд справи. Враховуючи тривалий розгляд судової справи, дане клопотання судом відхиляється, оскільки як вбачається із матеріалів справи, за клопотанням відповідача розгляд справи вже відкладався, тим самим порушуючи норми ч. 2 ст. 22 ГПК України, згідно якої сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
13 травня 2008 р. між ВАТ "СБК-Прогрес" (далі по тексту-Позивач) та ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту- Відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу № 19/34 (далі по тексту-Договір 1) ґрунту розкривного, відповідно до умов якого, Позивач зобов'язувався відвантажити та передати у власність Відповідача товар - ґрунт розкривний, а Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити цей товар на умовах передоплати.
На виконання умов Договору 1 Позивач за період з травня 2008 р. по вересень 2008р. відвантажив Відповідачу 41 937, 72 куб. м. ґрунту на загальну суму 1 048 619, 15 гривень.
Проте, Відповідач лише частково виконав свої зобов'язання по оплаті за поставлений товар і розрахувався з позивачем тільки частково в сумі 600 000 грн.
Борг Відповідача перед Позивачем за поставлений відповідно до Договору 1 товар складає 448 619,15 грн.
Крім того, Відповідач не виконав свого зобов'язання, передбаченого в Договорі 1, з проведення передоплати решти кількості товару на суму 6451380,85 грн.
Разом з тим, 12 травня 2009 р. між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу № 24 (далі по тексту - Договір 2), відповідно до умов якого Позивач зобов'язувався відвантажити та передати у власність Відповідача товар - пісок (піщано-гравійна суміш), а Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити цей товар на умовах передоплати.
На виконання Договору 2 Позивач за період з квітня 2009 р. по травень 2010 р. відвантажив Відповідачу 18 750,5 куб. м., проте Відповідач не розраховувався за отриманий пісок і його борг за поставлений товар становить 139 597,46 гривень.
Відповідач же повторно не виконав свого зобов'язання, передбаченого в Договорі 2, з проведення передоплати решти кількості товару на суму 985 402,58 грн.
Умовами, як Договору 1, так Договору 2 (пункти 3.1 та 3.2 вказаних договорів відповідно) передбачено, що оплата за товар проводиться на умовах 100% передоплати.
Позивач, виконав свої зобов'язання за цими договорами, відвантаживши, при цьому, на користь Відповідача товарів по Договору 1 на суму 1048619,15 грн. та по Договору 2 на суму 139 597,46 грн., що підтверджується видатковими накладними на товар та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, обопільно підписаними уповноваженими представниками сторін.
Відповідач не виконав своїх зобов'язань по вказаним договорам і не перерахував на користь Позивача 100% вартості товару, яка розрахована в п. 2.1, 2.2, 2.3 та п. 3.1 договорів (7 500 000 грн. - по Договору 1 та 1 125 000 грн. - по Договору 2).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Ст. 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору, закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання зобов'язання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На виконання ст. 530 ЦК України Позивач пред'явив Відповідачу вимоги про повернення виниклої заборгованості ( вимоги № 58/01, № 59/01 від 14 липня 2010р. та № 67, № 68/1 від 28 липня 2010 року). Отже, з умов Договору 1, Договору 2 та вимог Закону випливає негайне виконання Відповідачем свого обов'язку щодо здійснення розрахунків за вже відвантажені на його користь товари та перерахування передоплати на користь Позивача за решту обсягу товару згідно умов Договору 1 та Договору 2.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог статті 693 ЦК України, у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару наступають наслідки, передбачені статтею 538 ЦК України, отже Позивач отримав право відповідно до частини 3 статті 538 ЦК України на зупинення виконання свого обов'язку щодо відвантаження і передачі у власність Відповідача решти товарів за Договором 1 та Договором 2.
За таких обставин Позивачем нараховано:
· суму боргу за Договором 1 за відвантажений товар (ґрунт розкривний) в розмірі 448 619,15 грн.
· суму передоплати за Договором 1 в розмірі 6 451 380,85 грн.
· суму боргу за Договором 2 за відвантажений товар (піщано-гравійну суміш) в розмірі 139 597,42 грн.
· суму передоплати за Договором №2 в розмірі 985 402,58 грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення виниклої заборгованості з відповідача заявлено правомірно, та підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.
В свою чергу, судом розглянута вимога позивача про стягнення з відповідача 17 013,70 грн. 3 % річних (по Договору 1 за період з10.08.2010 р. по 09.09.2010 р.) та 2 773,97 грн. 3% річних по Договору 2 за період з10.08.2010 р. по 09.09.2010 р.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму боргу.
За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 538, 625, 629, 631ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовільнити.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (23100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «СБК -Прогрес»(08203, Київська область, м.Ірпінь, вул.Дзержинського, 1, код ЄДРПОУ 04054607) 8 044 787,67 грн., в тому числі 6900000,00 грн. заборгованості по договору купівлі-продажу № 19/34 від 13 травня 2008 р., 1125000,00 грн. заборгованості по договору купівлі-продажу № 24 від 12 травня 2009 р., 17013,70 грн. 3% річних по договору № 19/34 від 13 травня 2008 р., 2773,97 грн -3% річних по заборгованості по договору купівлі-продажу № 24 від 12 травня 2009 р., 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя Мельник П.А.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 04 листопада 2010 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу вул. Дзержинського, 1, м. Ірпінь, 08203
3 - відповідачу АДРЕСА_1, 23100