Справа № 240/5420/22
Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович Ірина Едуардівна
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
10 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України його документів для розгляду питання про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності;
- зобов'язати Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" направити документи, передбачені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1.10.2015 № 850, до Міністерства внутрішніх справ України для прийнятті рішення щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підстави для складання висновку та направлення до Міністерства внутрішніх справ України матеріалів для прийняття відповідного рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги відсутні, оскільки встановлення йому ІІ групи інвалідності відбулося в період понад два роки від дати встановлення ІІІ групи інвалідності. За твердженням відповідача, вказане відповідно до пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 виключає право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, а тому його заява про призначення цієї допомоги та додані до неї документи були повернуті.
Головний сервісний центр МВС чи регіональні сервісні центри будь-яких відмов чи рішень щодо оформлення документів для призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не приймали, а тому між Головним сервісним центром МВС та позивачем не існує будь-яких правовідносин, Головний сервісний центр МВС не є особою, яка не визнає, порушує або оспорює право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.
Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 в період з 1989 по 2007 роки проходив службу в органах внутрішніх справ України.
На підставі наказу начальника Управління МВС України в Житомирській області від 28.12.2007 №537 о/с прапорщик міліції ОСОБА_1 з 28 грудня 2007 року був звільнений з посади командира відділення взводу конвойної служби міліції Житомирського міського відділу за п. 63 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Відповідно до акту розслідування нещасного випадку від 22.02.2008 вбачається, що 22.11.1994 о 20:40 ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді молодшого інспектора Богунського ВДСО ВДСО при УМВС України в Житомирській області, отримав травму у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку та церебростенічний синдром в період проходження служби в ОВС при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.
Згідно свідоцтва про хворобу №135/36, 07.04.2008 ВЛК УМВС України в Житомирській області за розпорядженням УКЗ УМВС України в Житомирській області від 22.01.2008 здійснила медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого встановила наявність у нього залишкових явищ ЗЧМТ (струс головного мозку в 1994 році) у вигляді: дифузної судинної енцефалопатії з лікворо-динамічними порушеннями, стійким цефалгічним, вегетативно-судиним синдромами, симпато-адреналовими пароксизмами та дійшла висновку, що вказана травма, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків, що підтверджується висновком про хворобу №135//36.
06 червня 2008 року Житомирською обласною МСЕК №2 був проведений первинний огляд ОСОБА_1 , за наслідками якого йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, що пов'язана з виконанням службових обов'язків, що підтверджується витягом із акту огляду МСЕК серії ЖИА №076506.
Відповідно до висновку про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України "Про міліцію", затвердженого заступником директора ДФЗБО МВС України 24.07.2008, у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності ОСОБА_1 в грудні 2008 року було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 31104,00 грн.
25.06.2021, Житомирською обласною МСЕК №2 був проведений повторний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого йому з 23.06.2021 було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, що пов'язана з виконанням службових обов'язків, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №588179.
Позивач вважає, що внаслідок встановлення йому ІІ групи інвалідності, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням з 23.06.2021 інвалідності ІІ групи, ОСОБА_1 звернувся до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" із відповідною заявою від 03.11.2021 про виплату вказаної допомоги.
За наслідками розгляду поданої позивачем заяви, Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" надіслала йому листа від 12.11.2021 №2080-3326-2021, в якому повідомила, що підстави для складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та направлення його до Міністерства внутрішніх справ України відсутні, а тому надані документи повертаються.
Обґрунтовуючи відсутність підстав для складання та направлення до Міністерства внутрішніх справ України висновку про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" у листі зазначила, що згідно з пунктом 4 Порядку № 850 право на доплату грошової допомоги в більшому розмірі настає за умови повторного огляду протягом двох років після первинного. Натомість друга група інвалідності (у 2021 році) ОСОБА_1 встановлена в період понад два роки від дати встановлення ІІІ групи інвалідності та 30 % втрати професійної працездатності (у 2015 році).
Вважаючи бездіяльність Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" щодо не складання та не подання до Міністерства внутрішніх справ України висновку та відповідних документів щодо виплати йому одноразової грошової допомоги протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перевіряючи дотримання ОСОБА_1 вимог пункту 4 Порядку №850 при його зверненні із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" фактично перебрала на себе функції Міністерства внутрішніх справ України та вирішувала по суті питання наявності/відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, ти самим порушила норми пунктів 7-9 Порядку №850, оскільки мала повноваження лише на здійснення перевірки подання позивачем усіх необхідних документів, передбачених пунктом 7 Порядку №850, та на складання і надсилання до Міністерства внутрішніх справ України висновку та матеріалів щодо виплати одноразової грошової допомоги, за умови надання заявником усіх необхідних документів.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (Закону № 580-VIII) визнано таким, що повністю втратив чинність Закон № 565-XII.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На реалізацію вимог статті 23 Закону № 565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункту 8 Порядку № 850).
Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
За правилами пункту 10 Порядку № 850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС України рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин за позивачем як колишнім працівником органів внутрішніх справ, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, право на отримання одноразової грошової допомоги зберігалось згідно із пунктом 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII.
При цьому, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок № 850.
Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
За своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв'язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
При цьому, право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв'язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов'язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.
Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв'язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб'єктивні права та юридичні обов'язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зв'язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов'язках суб'єктів.
До того ж, положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв'язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.
Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв'язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами, зокрема: № 808/1866/16 (касаційне провадження № К/9901/16183/18), №369/13187/17 (касаційне провадження №К/9901/54122/18), №296/10138/16-а (касаційне провадження № К/9901/34493/18), № 817/713/16 (касаційне проводження К/9901/6289/18), № 281/490/17 (касаційне провадження № К/9901/48241/18) та інші, у яких викладено правовий висновок щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850.
У цих справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі №711/1837/18 відступила від висновку, викладеного вперше у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та інших, у яких містися такий чи подібний висновок щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850, та дійшла такого висновку щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах:
1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;
2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;
3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;
4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;
5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.
Встановлено, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся 25.06.2021, а первинно інвалідність ІІІ групи встановлено 06.06.2008. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Відтак, за наслідками розгляду заяви позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення ІІ групи інвалідності, відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні такої оскільки між первинним встановленням втрати працездатності та повторним оглядом, за наслідками якого було встановлено вищу групу інвалідності минуло понад два роки.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись вказаними положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що судове рішення ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, яким не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.