Справа № 320/20299/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
11 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головнокомандувача Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головнокомандувача Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 08 травня 2023 року №975 (по особовому складу), яким заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_1 звільнено із займаної посади і призначено на посаду заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- поновити полковника ОСОБА_1 на посаді заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 (штатно-посадова категорія - бригадний генерал, тарифний розряд 56), або на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді вищого офіцерського складу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний наказ Головнокомандувача Збройних Сил України про пониження в посаді позивач вважає незаконним, таким, що порушує його права, встановлені Конституцією та Законами України гарантії, а відтак таким, що підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
Відповідачами подано суду відзиви на позовну заяву, в яких просили відмовити у її задоволенні, зазначивши, що відсутні будь-які порушення у ході видання пункту 1 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 08 травня 2023 року № 975 (по особовому складу) з огляду на наступне, оскільки на час видання оскаржуваного наказу стала критичною некомплектність посад заступників начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 , що як наслідок мало негативний вплив на виконання поставлених завдань Збройними Силами України, під час дії воєнного стану, за напрямком логістики. При цьому наголошують, що прийняття зазначених кадрових рішень в інтересах Збройних Сил України, є дискреційними повноваженнями відповідача. На час прийняття рішення про переміщення позивача оскаржуваним наказом так і на час подання даного адміністративного позову відсутні письмові докази наявності обмежень, що підпадає під визначений перелік випадків, визначених пунктом 112 Положення № 1153/2008. На час видання оскаржуваного наказу, стала критичним некомплектність посад заступників начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 , що як наслідок мала негативний вплив на виконання поставлених завдань Збройними Силами України, під час дії воєнного стану, за напрямком логістики.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт наголошує, що наказ Головнокомандувача Збройних Сил України про пониження в посаді позивач вважає незаконним, таким, що порушує його права, встановлені Конституцією та Законами України гарантії, а відтак таким, що підлягає визнанню протиправним і скасуванню. Наголошує, що відсутні передбачені пп.3 п.82 Положення №1153/2008 правові підстави для призначення позивача на нижчу посаду.
Відповідачами подано відзиви на апеляційну скаргу в яких зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорта наявна в матеріалах справи.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач є особою офіцерського складу (військове звання «полковник»), який проходить військову службу в Збройних Силах України.
Наказом Міністра оборони України полковника ОСОБА_1 призначено заступником начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВОС - НОМЕР_4 (а.с.16).
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 08 травня 2023 року №975 полковника ОСОБА_1 , заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено заступником начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивача призначено на нижчу позаду з шпк «бригадний генерал» на шпк «полковник» (а.с.18).
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 14 травня 2023 року № 135 полковнику ОСОБА_1 було надано 3 (три) доби на здачу справ та посади з 15 травня 2023 року (а.с.19).
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 17 травня 2023 року № 138 полковника ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 (а.с.20).
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 19 травня 2023 року №112 з 19 травня 2023 року зараховано до списків особового складу військової частини та взято на всі види забезпечення (а.с.21).
15 травня 2023 року позивач звернувся до Головнокомандувача Збройних Сил України із заявою про відміну пункту наказу від 08 травня 2023 року №975 про призначення його заступником начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22-23).
Листом Кадрового центру Збройних Сил України від 24 травня 2023 року за вих.№321/кц/113ВихЗВГ повідомлено, що звернення ОСОБА_1 не відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян».
Вважаючи наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 08 травня 2023 року №975 (по особовому складу), яким заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_1 звільнено із займаної посади і призначено на посаду заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття зазначених кадрових рішень в інтересах Збройних Сил України, є дискреційним повноваженнями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовою основою військової служби в Збройних Силах України є Конституція України, Закон України «Про Збройні Сили України», Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», інші закони України, прийняті відповідно них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, серед яких Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 19 травня 2009 року № 438/16454 (далі - Інструкція № 170).
Згідно із частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, прав та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджується Президентом України, та іншими нормативно- правовими актами.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі регулюється визначний Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 1 Положення №1153/2008, дане Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно з пункту 12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 82 Положення, призначення військовослужбовців на посади здійснюється:
1) на вищі посади - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби); для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця; за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; за сімейними обставинами - на особисте прохання; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах; у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій; у разі відсутності можливості поновлення на попередній посаді у зв'язку з незаконним звільненням або переміщенням по службі - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України;
3) на нижчі посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання; у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад; за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад;
4) у зв'язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;
5) у зв'язку із закінченням строку перебування на посаді;
6) у зв'язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану;
7) у зв'язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу;
8) у зв'язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України;
9) у разі запровадження нового військового звання.
Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд).
Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами 102 і 104 цього Положення.
Приписами абзацу другого підпункту 6 пункту 82 Положення № 1153/2008 визначено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється на нижчі посади у зв'язку із призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.
Абзацом другим пункту 257 Положення №1153/2008 визначено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього положення (що містить вичерпний перелік обставин).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено воєнний стан (в подальшому указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану України» продовжено ведення воєнного стану, який і триває по сьогодні).
Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року та по дату винесення спірного наказу та розгляду цієї справи в Україні триває воєнний стан, період дії якого, відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» є особливим періодом.
З веденням в Україні правового режиму воєнного стану чисельність Збройних Сил України збільшено. Міністерство оборони України, Збройні Сили України, а також Державна служба спеціального транспорту переведені на організацію і штати воєнного часу.
Згідно з частинами п'ятою, сьомою статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов'язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.
Суд першої інстанції вірно вказав, що на час прийняття спірного наказу відсутні письмові докази наявності обмежень, що підпадає під визначений перелік випадків, визначених пунктом 112 Положення № 1153/2008.
Водночас, згідно з абзацом 5 пункту 4.11 розділу IV Інструкції № 170 підставами для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення військовослужбовців в умовах особливого періоду - є документи, визначені пунктом 1.5 розділу І цієї Інструкції.
Так, пунктом 1.5 розділу І Інструкції № 170, для встановлення зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України , видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління , з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, оформляється, серед іншого, План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад, яке оформляється на військовослужбовців, зокрема, щодо призначення на посади і переміщення.
З метою ефективного функціонування логістичного забезпечення Збройних Сил України, наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 20 квітня 2023 року № 102/дск затверджено Концепцію функціонування системи логістичного забезпечення Збройних Сил України. Для ефективної реалізації зазначеної концепції в Збройних Силах України почали запроваджувати заходи першочергового комплектування органів військового управління стратегічного рівня сил логістичного забезпечення.
Як зазначає відповідач на час видання оскаржуваного наказу стала критичною некомплектність посад заступників начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 , що, як наслідок, мала негативний вплив на виконання поставлених завдань Збройними Силами України, під час дії воєнного стану, за напрямком логістики, що підтверджується листом Кадрового центру Збройних Сил України 321/кц/9992 від 07 грудня 2023 року (а.с.80).
На виконання зазначеного заходу, з метою посилення безпосереднього керівництва процесом планування заходів логістичного забезпечення Сил логістики Збройних Сил України, та враховуючий наявний у позивача досвід, Головнокомандувачем Збройних Сил України було затверджено «План переміщення осіб офіцерського складу Збройних Сил України номенклатури призначення Головнокомандувача Збройних Сил України» (а.с.81), яким передбачалось здійснити переміщення полковника ОСОБА_1 з посади - заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 (тарифний розряд 56, облікова штатна спеціальність 2473317819), на посаду - заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 з штатно посадовою категорією «полковник» (з вищим тарифним розрядом 57, облікова штатна спеціальність 2473317819).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пунктом 1 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 08 травня 2023 року № 975 (по особовому складу) Головнокомандувачем Збройних Сил України прийнято обґрунтоване і законне рішення, виключно на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією, законами України та керівними документами, щодо перепризначення позивача із посади заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 на вакантну посаду - заступника начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка повністю відповідала штатно-обліковій спеціальності позивача (фахівця з відповідним досвідом та рівнем освіти), адже призначення на яку було, на час видання даного наказу, пріоритетним завданням в інтересах Збройних Силах України.
При цьому, колегія суддів також наголошує, що прийняття зазначених кадрових рішень в інтересах Збройних Сил України, є дискреційним повноваженнями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права, що і було здійснено відповідачем в законний спосіб при виданні пункту 1 оскаржуваного наказу від 08 травня 2023 року № 975.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів з огляду на те, що витребувані документи жодним чином не вплинуть на розгляд справи та не спростують висновок суду першої інстанції, зокрема в частині дискреційності повноважень Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 11.03.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова