Справа № 320/32313/24 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Лапій С.М.
Іменем України
10 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови йому у проведенні перерахунку та виплати з 01.04.2019 основного розміру раніше призначеної пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2023 № 06/5687 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704), без обмеження максимальним розміром з урахуванням вже виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести йому перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2023 № 06/5687 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII, положень Постанови № 704, без обмеження максимальним розміром з урахуванням вже виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у встановленні та виплаті з 01.07.2021 щомісячної доплати до розміру пенсії в сумі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713 (далі - Постанова № 713) до основного розміру раніше призначеної йому пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2023 № 06/5687, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, без застосування обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві встановити, провести нарахування та виплату з 01.07.2021 щомісячної доплати до розміру пенсії в сумі 2000 грн відповідно до Постанови № 713 до основного розміру раніше призначеної йому пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2023 № 06/5687 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, без застосування обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у виплаті пенсії за вислугу років з 01.03.2022 з врахуванням нарахованого розміру підвищення до основного розміру (індексації) раніше призначеної йому пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2023 № 06/5687 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, виходячи з щомісячної доплати до розміру пенсії в сумі 2000 грн відповідно до Постанови №713, нарахованого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 року № 118 (далі - Постанова № 118), без застосування обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.03.2022 з врахуванням розміру підвищення до основного розміру (індексації) раніше призначеної йому пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2023 № 06/5687 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, виходячи з щомісячної доплати до розміру пенсії в сумі 2000 грн відповідно до Постанови № 713, нарахованого відповідно до Постанови № 118, без застосування обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у виплаті пенсії за вислугу років з 01.03.2023 з врахуванням розміру підвищення до основного розміру (індексації) раніше призначеної йому пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2023 № 06/5687 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, виходячи з щомісячної доплати до розміру пенсії в сумі 2000 грн відповідно до Постанови № 713 та розміру підвищення до основного розміру пенсії (індексації) відповідно до Постанови № 118, нарахованого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 (далі - Постанова № 168), без застосування обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо застосування з 01.03.2023 обмеження розміру підвищення до основного розміру (індексації) раніше призначеної йому пенсії, передбаченого пунктом 1 Постанови № 168, розміром 1 500 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.03.2023 з врахуванням розміру підвищення до основного розміру (індексації) раніше призначеної йому пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2023 № 06/5687 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, виходячи з щомісячної доплати до розміру пенсії в сумі 2000 грн відповідно до Постанови № 713 та розміру підвищення до основного розміру пенсії відповідно до Постанови № 118, нарахованого із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до Постанови № 168 без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500 грн, без застосування обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у виплаті пенсії за вислугу років з 01.03.2024 з врахуванням розміру підвищення до основного розміру (індексації) раніше призначеної йому пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2023 № 06/5687, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, виходячи з щомісячної доплати до розміру пенсії в сумі 2000 грн відповідно до Постанови № 713, розміру підвищення до основного розміру пенсії (індексації) відповідно до Постанови № 118, розміру підвищення до основного розміру пенсії (індексації) відповідно до Постанови № 168 (нарахованого із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до Постанови № 168 без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500 грн), нарахованого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 № 185 (далі - Постанова № 185), без застосування обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо застосування з 01.03.2024 обмеження розміру підвищення до основного розміру (індексації) раніше призначеної йому пенсії, передбаченого пунктом 1 Постанови № 185, розміром 1500 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.03.2024 з врахуванням розміру підвищення до основного розміру (індексації) раніше призначеної йому пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2023 № 06/5687 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, виходячи з щомісячної доплати до розміру пенсії в сумі 2000 грн відповідно до Постанови № 713, розміру підвищення до основного розміру пенсії відповідно до Постанови № 118, розміру підвищення до основного розміру пенсії (індексації) відповідно до Постанови № 168 (нарахованого із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до Постанови № 168 без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500 грн), нарахованого із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,0796 відповідно до Постанови № 185 без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1 500 грн, без застосування обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 позов повернуто.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, вказав, що
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову/позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що порушено правила об'єднання позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За змістом частини першої статті 160 КАС вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування позивач викладає у позовній заяві.
Згідно частини першої статті 21, частини першої, пункту 3 частини другої статті 172 КАС позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що норми КАС передбачають можливість подання позовної заяви та її розгляду в одному провадженні лише у тому випадку, якщо заявлені вимоги пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Частинами шостою-сьомою статті 172 КАС передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Про об'єднання справ в одне провадження або роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції вказував на те, що правовідносини між позивачем та відповідачем не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єкта владних повноважень. При цьому, включення цих вимог в один пункт прохальної частини позовної заяви не нівелює той факт, що правове регулювання правовідносин, об'єднаних позивачем в один пункт, є різним та вказані правовідносини виникли за різних обставин. Вказане свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Відповідно, різним є і правове регулювання спірних правовідносин.
У зв'язку із цим, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов'язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 КАС
Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наведені висновки суду фактично зводяться до підстав для роз'єднання позовних вимог в окремі провадження відповідно до частини шостої статті 172 КАС. У свою чергу, наявність підстав для застосування положень статті 172 КАС унеможливлює повернення позовної заяви за пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС, оскільки наведена норма містить відповідне виключення.
Колегією суддів враховується, що суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу не встановив об'єднання позивачем позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Таким чином, неправильним є висновок суду про повернення позовної заяви відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС, оскільки наведені в оскаржуваному рішенні мотиви, свідчать про можливість застосування положень частини шостої статті 172 КАС, якою передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Отже, не вирішуючи питання наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції наголошує, що підстави для повернення позову у зв'язку із порушенням правил об'єднання позовних вимог у даному випадку були відсутні, оскільки суд мав можливість застосувати положення частини шостої статті 172 КАС та роз'єднати позовні вимоги, виділивши їх в самостійні провадження.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про повернення.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
За змістом частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2024, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Ю.К. Черпак