25 листопада 2010 р. № 38/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді:Борденюк Є.М.
Могил С.К.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2010 року у справі №38/10 господарського суду міста Києва
за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ"
до закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Рокада"
про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину,
за участю представників сторін :
позивача :Коротун О.М.,
відповідача :Зарубицька В.О.,
Генеральної прокуратури України :Івченко О.А.,
У вересні 2009 року публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № Д-307, укладений з закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Рокада", та зобов'язати останнє повернути позивачу прості іменні акції емітента ВАТ "Київпроект" в кількості 470 750 штук.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до п. 4.5. Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалених постановою правління НБУ від 28.03.2007 № 98, а також Положення про операції з пов'язаними особами ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", на укладення оспореного договору було необхідне узгодження з Спостережною радою банку, оскільки відповідач є пов'язаною з позивачем особою. Всупереч наведеному, договір підписано головою правління позивача з перевищенням наданих йому повноважень без погодження з спостережною радою, кредитного комітету або правління банку.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13 квітня 2010 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2010 року, в позові відмовлено з огляду на недоведеність позивачем наявності підстав для визнання договору недійсним, зокрема, того факту, що відповідач є пов'язаною з позивачем особою, чим спростовано доводи позивача про необхідність отримання згоди спостережної ради, кредитного комітету або правління банку на укладення спірного договору.
Не погоджуючись з такими висновками судів, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені рішення і постанову, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
За доводами скаржника, судами всупереч ст. 43 ГПК України не встановлено необхідні обставини справи, не враховано, що позивач на момент укладення спірного договору прямо володів 9,9%, а опосередковано - 49,511% акцій відповідача, що свідчить про пов'язаність цих осіб. Як стверджує скаржник, неврахування судами вказаних обставин призвело до безпідставної відмови в позові про визнання недійсним договору, укладеного між пов'язаними особами без дотримання порядку, встановленого Методичними рекомендаціями щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України та Положення про операції з пов'язаними особами ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ".
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами, оспорений позивачем договір купівлі-продажу цінних паперів № Д-307 укладений 24 листопада 2008 року між позивачем (продавець) в особі голови правління Марченко М.С. та відповідачем (покупець). За умовами договору позивач продав, а відповідач купив акції ВАТ "Київпроект" в кількості 470 750 штук вартістю 4 350 000,00 грн.
Згідно з актом від 25 листопада 2008 року до договору купівлі-продажу цінних паперів № Д-307, позивач передав відповідачу вказані в договорі акції, а відповідач сплатив позивачу вартість цих акцій, сторони не мають претензій одна до одної.
Судами також встановлено, що 26 січня 2009 року позивач в особі голови правління Марченко М.С. та відповідач уклали договір купівлі-продажу цінних паперів № Д-6, відповідно до якого позивач продав, а відповідач купив акції ВАТ "Київпроект" в кількості 43 942 штук вартістю 400 000, 00 грн.
Досліджуючи доводи позивача про відсутність у його представника, який підписав спірний договір, необхідного обсягу повноважень, господарські суди врахували, що відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи не могла не знати про такі обмеження.
Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
З'ясовуючи дійсний обсяг повноважень особи, яка від імені позивача підписала спірний договір, з урахуванням вищенаведених норм, судами встановлено, що відповідно до п. 10.13 статуту ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", голова правління банку без довіреності представляє інтереси банку, від імені банку вступає у договірні стосунки з особами, самостійно укладає і підписує договори, угоди та інші документи.
Судами також встановлено, що рішенням спостережної ради позивача від 13 жовтня 2008 року затверджено програму фінансового оздоровлення позивача. Рішенням правління позивача від 27 жовтня 2008 року, оформленим протоколом № 48, затверджено робочий план по виконанню програми фінансового оздоровлення позивача, яким передбачено продаж належних позивачу акцій ВАТ "Київпроект" за грошові кошти в сумі не менше ніж 4 700 000, 00 грн. Даний робочий план погоджено рішенням спостережної ради позивача, оформленим протоколом № 11 від 24 жовтня 2008 року.
З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що голова правління позивача підписав спірний договір в межах наданих йому повноважень згідно з рішенням правління позивача, погодженим із спостережною радою позивача, даний договір сторонами виконаний, позивач прийняв виконання договору від відповідача, чим схвалив даний договір. При цьому, позивачем не подано суду доказів, що відповідач знав чи не міг не знати про вказані позивачем обмеження повноважень голови правління позивача.
Переглядаючи рішення місцевого суду, апеляційний господарський суд погодився з наведеним висновками, при цьому зазначив, що позивач не довів факту пов'язаності сторін договору як в розумінні Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалених постановою правління НБУ від 28 березня 2007 року № 98 та Положення про операції з пов'язаними особами ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", так і в розумінні приписів Закону України "Про банки і банківську діяльність".
При цьому, апеляційним судом зазначено, що навіть якщо припустити, що володіння окремим акціонерами позивача 49,511% акцій відповідача може свідчити про пов'язаність сторін, підстави для визнання її недійсною також відсутні, оскільки умови договору повністю відповідають встановленим ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" приписам та обмеженням щодо вчинення банками операцій з пов'язаними особами.
Водночас, відхиляючи доводи позивача про необхідність отримання згоди спостережної ради позивача на укладення договору з відповідачем, апеляційним судом зазначено, що по-перше, позивачем не доведено його пов'язаності з відповідачем, по-друге, положення Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалених постановою правління НБУ від 28 березня 2007 року № 98 не мають обов'язкової сили, оскільки не затверджені у необхідній формі та не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки вони відповідають положенням чинного законодавства і внутрішнім нормативним документам позивача та підтверджуються достатніми і належними доказами, наявними серед матеріалів справи.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що доводами скаржника не спростовано висновку судів, покладеного в основу оскаржених рішень, а саме, недоведеності позивачем факту його пов'язаності з відповідачем, відтак і необхідності дотримання спеціального порядку укладення спірного правочину.
Так, скаржником не зазначено, якими нормами матеріального права, закріпленими в Законі України "Про банки і банківську діяльність" або нормами Положення про операції з пов'язаними особами в АКБ "Київ" чи будь-якого іншого акту, підтверджуються те, що викладені ним обставини свідчать про пов'язаність сторін спірного договору. Натомість зміст касаційної скарги зводиться до посилань скаржника на те, що ці обставини є очевидними, що не відповідає дійсності і суперечить приписам ст. 33 ГПК України, за якою обов'язок доказування обставин справи покладається на ту сторону, яка на ці обставини посилається.
Враховуючи, що решта доводів скаржника базується на доведеному, на думку останнього, факті пов'язаності з відповідачем, то вони не заслуговують на увагу через безпідставність.
З огляду на викладене, а також, враховуючи, що жодними доводами скаржника не спростовано висновки судів попередніх інстанцій, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2010 року у справі № 38/10 залишити без змін.
Головуючий суддяБорденюк Є.М.
Судді :Могил С.К.
Самусенко С.С.