11 березня 2025 року м. Чернівці
справа № 720/900/24
провадження 22-ц/822/214/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.Н.
секретар Сарган Ю.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на заочне рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2024 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ТзОВ «Мілоан» про стягнення заборгованості,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ТзОВ «Діджи Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ТзОВ «Мілоан», про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 31.05.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір №3886583, відповідно до умов якого, відповідачу надано кредит в розмірі 18000 гривень строком на 15 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 3375 гривень за ставкою 1,25 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Термін повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитними коштами 15.06.2021 року.
ТзОВ «Мілоан» перераховано кошти на картковий рахунок в сумі 18000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №47605944 від 31.05.2021 року. Відповідачем кошти не були повернуті.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором №3886583 від 31.05.2021 року в розмірі 45248,50 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2024 року в задоволенні позову ТзОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ТзОВ «Мілоан», про стягнення заборгованості відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТзОВ «Діджи Фінанс» просить скасувати заочне рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Діджи Фінанс» задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ТзОВ «Діджи Фінанс» посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам.
Зазначає, що договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором (позикодавцем) не було б укладено.
Оспорюваний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами зазначеного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір не був би укладений.
Апелянт вважає, що позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі, тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими, але суд першої інстанції не врахував дані обставини.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено що позивачем до позову було надано договір про споживчий кредит №3886583 від 31.05.2021 року, який укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого, відповідачу надано кредит в розмірі 18000 гривень строком на 15 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 3375 гривень за ставкою 1,25 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Термін повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитними коштами 15.06.2021 року.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом встановлено, що позивачем до позову було надано договір про споживчий кредит №3886583 від 31.05.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого, відповідачу надано кредит в розмірі 18000 гривень строком на 15 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 3375 гривень за ставкою 1,25 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Термін повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитними коштами 15.06.2021 року.
На підставі цього договору ОСОБА_1 перераховані кошти на картковий рахунок в сумі 18000,00 грн. На підтвердження цього надано платіжне доручення № 47605944 від 31.05.2021.
Як зазначає в позові позивач, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, і - як наслідок - виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно інформації за укладеним договором, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3886583 від 31.05.2021 року за період з 13.09.2021 року по 20.02.2024 року, станом на 20 лютого 2024 року складає 45248,5 грн., з яких 16200 000,00 грн - сума заборгованості за основним боргом (тіло кредиту), 27248,5, грн - сума заборгованості за відсотками, 1800 грн. - комісія.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Водночас електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
При цьому, зі системного аналізу положень зазначених вище положень закону вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Позивачем не надало доказів проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
При цьому, зазначення у тексті договору особистих даних відповідача (прізвище, ім'я, по батькові відповідача, адреса його проживання, серія,номер паспорта та ідентифікаційний код) не підтверджує підписання останнім кредитного договору в електронній формі.
Належних та допустимих доказів того, що договір про споживчий кредит №3886583 від 31.05.2021 року був підписаний відповідачем електронно-цифровим підписом, позивачем не надано. Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №3886583 від 31.05.2021 року є безпідставним, а тому задоволенню не підлягають.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що відповідач частково сплачувала кредит, що свідчить про укладення кредитного договору. Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження цього апелянтом не надано, і в жодних розрахунках цього не відображено.
Суд першої інстанції крім того зазначив, що ТОВ «Діджи Фінанс» не доведено право вимоги до відповідача у зв'язку з відсутністю належних доказів укладення договору про відступлення йому права вимоги ТОВ «Мілоан».
Заперечуючи такий висновок суду, апелянт вказує на те, що до позовної заяви ним долучено копію Договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 р.; витяг з реєстру прав вимог до Договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 р., платіжні інструкції щодо оплати по Договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 р., і що ці документи є належними доказами підтвердження переходу права вимоги до відповідача.
Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені ст.512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст.512 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.ст.1077-1078 ЦК України).
Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).
Позивачем не було надано суду підписаного ТОВ «Діджи фінанс» та ТОВ «Мілоан» акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу, в якому б було зазначено про передачу прав вимоги за кредитним договором №3886583 від 31.05.2021 року.
Наявна у матеріалах справи форма Акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 13 вересня 2021 року як і витяг з додатку до Договору факторингу № 07Т від 13.09.2021р. не є належними доказами передачі такого реєстру боржників.
Оцінюючи встановлені обставини в сукупності із нормами закону, якими вони врегульовані, беручи до уваги обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про те, що позивачем не надано належних, достовірних і достатніх доказів відступлення ТОВ «Діджи фінанс» права вимоги первинним кредитором ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_1 за кредитним договором №3886583 від 31.05.2021 за договором факторингу №07Т від 13.09.2021 року.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб'єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.
Заочне рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді І.Б. Перепелюк
І.М. Литвинюк
І.Н. Лисак