25 листопада 2010 р. № 25/283
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів :Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державної організації медичного автотранспорту міста Києва “Київмедавтотранс”
на постановувід 30.09.2010 року Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 25/283
господарського суду міста Києва
за позовомДержавної організації медичного автотранспорту міста Києва “Київмедавтотранс”
доВійськової частини А-1225
простягнення 25 733,72 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: Чень О.П. (довіреність №1117 від 04.11.2008р.)
від відповідача:Кобилянський О.В. (довіреність № 616 від 16.08.2010р.)
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Морозов С.М.) від 19.08.2010 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Моторний О.А., судді -Кошіль В.В., Шапран В.В.) від 30.09.2010 року, у справі № 25/283 в позові відмовлено повністю.
В касаційній скарзі та письмових поясненнях до неї позивач просить повністю скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КІС №960377 від 26.11.2004 року (а.с.12) вбачається, що позивачу належить автомобіль Фенікс, державний реєстраційний номер АА 6692 АК.
18 серпня 2006 року у м. Києві по вул. Дегтярівській сталася дорожньо-транспортна пригода: автомобіль Фенікс, державний реєстраційний номер АА 6692 АК, що належить позивачу, зіткнувся з автомобілем Мазда, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1.
В результаті зазначеної ДТП автомобіль позивача отримав механічні ушкодження передньої частини, лівих дверей та вітрового скла, що відображено у Довідці ДАІ від 18.08.2006 року (а.с.14), Протоколі огляду транспортного засобу від 23.08.2006 року (а.с.22) та Звіті №1688 про оцінку автомобіля від 23.08.2006 року (а.с.16-21).
Відповідно до висновку, викладеного в Звіті №1688 про оцінку автомобіля від 23.08.2006 року, розмір матеріального збитку, завданого позивачу в результаті зазначеного ДТП склав 49 084,20 грн.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.12.2007 року (а.с.15) встановлено, що особою, винною у скоєні ДТП є ОСОБА_1, який керував автомобілем Мазда, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Позивач, керуючись Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП.
27.11.2008 року Моторне (транспортне) страхове бюро України перерахувало позивачу страхове відшкодування в сумі 25 500,00 грн., що підтверджується випискою з рахунків (а.с.28). Розмір невідшкодованої шкоди складає 23584,20 грн.
Відмовляючи в позові, суди виходили із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.
Висновок судів вмотивовано таким.
Позовна заява подана позивачем до господарського суду 16 липня 2010 року, про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви (а.с.3). 23 серпня 2006 року з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого позивачу в результаті ДТП було складено Протокол огляду транспортного засобу - автомобіля Фенікс, д.р.н. АА 6692 АК. Під час проведення цього огляду були присутні представники позивача (власника пошкодженого автомобіля) та представник відповідача (як особи, в користуванні якого перебував автомобіль, яким завдано шкоду в цьому ДТП). Тому, позивач дізнався (мав дізнатися) про те, що особою, відповідальною за шкоду завдану ДТП 18.08.2006 року, є відповідач саме з 23 серпня 2006 року. А отже право вимоги, яке позивач мав до відповідача як особи, відповідальної за заподіяний збиток, виникло у позивача саме 23.08.2006 року, а тому строк позовної давності щодо таких вимог позивача закінчився 23 серпня 2009 року. Позивач дізнався про своє порушене право в серпні 2006 року, після того як сталася дорожньо-транспортна пригода та протоколом огляду транспортного засобу були встановлені пошкодження транспортного засобу. При цьому, встановлення особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді могла б бути підставою (поважною причиною) для відновлення пропущеного строку для звернення до суду із позовом, однак, позивачем такого клопотання не заявлено.
Проте наведені висновки є незаконними.
Згідно з ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є юридичні факти (п.4 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 1188 Цивільного кодексу України унормовано, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Враховуючи інші приписи процесуального законодавства про докази, їх належність та допустимість, звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди позивач пред'являє вимоги не до будь-якої особи, а до особи, яка її завдала, відповідно, юридичним фактом, який дає позивачу право вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, є постанова суду про визначення особи, винної у ДТП, оскільки факт приводу для позову включається у предмет доказування у будь-якій справі.
Такі юридичні факти, як: дорожньо-транспортна пригода, огляд автомобілів, фіксування пошкоджень автомобілів, встановлення їх володільців, не породжують право на позов про відшкодування шкоди, оскільки не встановлюють особу або осіб, винних у ДТП.
Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, в даному випадку, право вимоги у позивача саме до відповідача виникло 03.12.2007 року, коли було ухвалено постанову Шевченківським районним судом м. Києва про визнання винним у ДТП водія відповідача, тому позов пред'явлено 16.07.2010 року в межах трирічного строку позовної давності, який є загальним для вимог про відшкодування шкоди.
Внаслідок відмови в позові лише з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, судами не було встановлено обставин справи щодо наявності або відсутності складу цивільного правопорушення, що входить до предмету доказування у даній справі, і є порушенням ст.43 ГПК України.
З огляду на викладене судові рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Державної організації медичного автотранспорту міста Києва “Київмедавтотранс” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 року у справі № 25/283 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 року та рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 року у справі №25/283 -скасувати.
Справу № 25/283 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий-суддя К.Грейц
С у д д і С.Бакуліна
О.Глос