Справа № 726/3900/24
Провадження №2-а/726/1/25
Категорія 140
11.03.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Асташева С. А.,
з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ДПП Скулиш Мартина Ігоровича та Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
02.12.2024 через систему «Електронний суд» до Садгірського районного суду м. Чернівці подано адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Чепишко Дмитро Вікторович, до поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ДПП Скулиш Мартина Ігоровича та Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. У цьому позові представник позивача просить суд поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на подання цієї позовної заяви та прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі. Також просить суд скасувати постанову від 11 листопада 2024 року серія ЕНА № 3453137 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн за порушення частини 4 статті 126 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Щодо пропущеного строку представник позивача вказує, що 27.11.2024 під час ознайомлення із матеріалами справи №726/3734/24 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, йому стало відомо, що 11 листопада 2024 року відносно ОСОБА_1 складено постанову серії ЕНА № 3453137, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.
Із вказаною постановою позивач не погоджується оскільки диспозиція статті 126 КУпАП передбачає, що об'єктивна сторона вказаного правопорушення передбачає активні дії у вигляді керування транспортним засобом, яке позивач заперечує. Зазначає, що насправді автомобілем керував ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що позивач вказував поліцейським, однак вони на це не звернули уваги. Також вказує, що поліцейські не здійснювали зупинку транспортного засобу, яким начебто керував ОСОБА_1 .
Просить суд врахувати і те, що постанова не міститься відомостей про те яким саме технічним засобом було здійснено фіксацію адміністративного правопорушення, а тому зазначений у ній відеозапис не є належним та допустимим доказом і не може бути взяти до уваги судом.
19.12.2024 на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідачів Маланчука М.В. у якому останній просить залишити позовну заяву без розгляду з підстав пропуску строку на оскарження постанови, оскільки позивач був присутній під час розгляду справи та прийняття рішення, а тому строк на подачу позову сплив 21.11.2024. Звертає увагу на те, що ознайомлення із матеріалами справи за ст. 130 КУпАП щодо позивача та відмова від отримання копії на місці її винесення не можуть бути поважними причинами поновлення строку на оскарження.
23.12.2024 на адресу суду надійшов відзив на позов від представника відповідачів Маланчука М.В., у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не відповідають нормам діючого законодавства.
Вказує, що під час несення служби в м. Чернівці, по вул. Надрічна, 16, 11.11.2024 екіпажем патрульної поліції було виявлено транспортний засіб Ford Focus з номерним знаком НОМЕР_1 , який рухався в комендантську годину. Після чого, поліцейським було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейський підійшов до водія, яким виявився ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив причину зупинки та підставу перевірки документів, а також попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4.а ПДР України. Водій надав запитувані документи у додатку «ДІЯ». Під час перевірки, поліцейськими по системі «Адмінпрактика» ІПНП було встановлено, що позивач позбавлений права керування строком на 1 рік постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2024 в справі №?752/10624/24, яка набрала законної сили 18.06.2024.
Також вказує, що поліцейський Скулиш М.І., представився Позивачу, проінформував Позивача підстави зупинки, встановивши обставини справи, роз'яснив позивачу його права, як громадянина України передбачені ст. 63 Конституції України та права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, виніс постанову за ч. 4 ст. 126 КУпАП, наклав стягнення на позивача в розмірі 20 400 грн. відповідно до санкції статті. Згідно зі ст. 285 КУПАП позивача було ознайомлено зі змістом постанови.
Звертає увагу суду, що в п. 7 оскаржуваної постанови містяться посилання на докази, які мають значення для даної справи, зазначено «475481», тобто, номер пристрою, яким здійснювалась фіксація події, а тому долучений відеозапис, в повній мірі спростовує всі доводи позивача, викладені у позовній заяві.
Згідно із даними протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 передано на розгляд головуючого судді Асташева С.А.
Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 03.12.2024 суддя залишив позов без руху з підстав відсутності доказів оплати судового збору у справі та відсутності поважних причин пропуску строку оскарження.
На виконання цієї ухвали 11.12.2024 до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із квитанцією про оплату судового збору та вказаним у заяві клопотанням про поновлення строку на оскарження і доказами такого пропуску.
Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 11.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду із викликом сторін на 27.12.2024, яке у зв'язку із надходженням відзиву та наданням строку на подачу відповіді на відзив відкладено на 21.01.2025.
У судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог КАС України.
Від представника позивача Чепишко Д.В. надійшла заява у якій останній просив суд розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримаву повному обсязі та просив задовольнити їх.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, в силу ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи надану справу без участі сторін за наявними у справі доказами, суд доходить таких висновків.
Що стосується заявленого клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, суд вирішує його таким чином.
Так, відповідно до частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені статтею 289 КУпАП. Згідно із положень указаної статті Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до даних копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3453137 від 11.11.2024 у графі (п.9), що передбачає підпис особи за отримання її копії, вказано про те, що ОСОБА_1 відмовився від підпису, тобто у день винесення постанови така копія позивачу не була вручена.
Також відсутні відомості у відповідній графі оскаржуваної постанови, що свідчать про надіслання копії постанови на поштову адресу проживання особи, щодо якої її складено.
Таким чином, суд вважає, що відсутні належні і допустимі докази про отримання копії постанови ОСОБА_1 .
Натомість представник позивача вказує про те, що дізнався про оскаржувану постанову лише 27.11.2024, при ознайомленні із матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 726/3734/24 щодо ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП у Садгірському районному суді м. Чернівці, на підтвердження чого долучає копію своєї заяви про ознайомлення. Позов подано через систему «Електронний суд» 02.12.2024.
Також судом досліджувався долучений відеозапис із боді камер поліцейських № 475481 та № 476066 на яких зафіксовано момент розгляду справи за ч.4 ст. 126 КУпАП та винесення постанови і ознайомлення ОСОБА_1 із накладеним на нього стягненням та вказівкою на строк оплати такого штрафу.
Разом із тим, поліцейським не роз'яснено ОСОБА_1 процедуру оскарження постанови та строк оскарження, а також не вручено копію оскаржуваної постанови із якої останній міг би дізнатися про порядок її оскарження.
Таким чином суд вважає, що заявлене клопотання про поновлення строку на оскарження постанови є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, а тому строк на оскарження слід поновити.
Судом встановлено, що 11.11.2024 поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ДПП сержантом поліції Скулишем М.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП, за те, що останній 11.11.2024 о 00:34 в м. Чернівці вул. Надрічна, 16 керував транспортним засобом Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавлений права керування, чим порушив п.2.1 а ПДР України (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом) і таким чином вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КпАП України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 гривень.
Відповідно до даних, долученої до матеріалів справи, постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2024 року, у справі № 752/10624/24, яка набрала законної сили 18.06.2024, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та позбавлений права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Крім того, разом із відзивом, відповідач долучив відеозаписи із нагрудних відеореєстраторів поліцейських (боді-камер), на якому містяться відео із боді камер № 475481 (вказана як доказ вини у п.7 оскаржуваної постанови) та № 476066 (фіксує аналогічні обставини з боку іншого поліцейського).
Переглядаючи вказаний відеозапис суд встановив, що екіпаж патрульної поліції 11.11.2024 о 00:39 підходить до зупиненого автомобіля Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_2 . При цьому поліцейський підходить до авто та виявляє водія ОСОБА_1 , який виходить із водійського місця, представляється водію, повідомляє про відеофіксацію розмови та з'ясовує причини і напрямки руху у комендантську годину.
На запитання поліцейського ОСОБА_1 вказує звідки їхав та куди саме. На запитання поліцейських: «чому виїжджав із сусідньої вулички?» ОСОБА_1 вказує, що «заїжджав додому».
Лише після вказівки на необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та виявлення поліцейськими факту позбавлення права керування, ОСОБА_1 починає заперечувати факт керування транспортним засобом.
Після перевірки даних водія через систему ІПНП «Адмінпрактика», о 01:10 поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про те, що на у нього буде винесено постанову за ст. 126 КУпАП за фактом керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування. Після цього водію роз'яснили його права, винесли постанову та вказали про накладене стягнення і порядок сплати штрафу.
Від отримання копії постанови ОСОБА_1 відмовився, заперечуючи правомірність дій поліцейських та доведеність факту керування транспортним засобом.
Також відео стосується іншого факту, а саме порядку огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, що виходять за межі вказаного провадження у справі.
Вирішуючи заявлені вимоги суд виходить із таких правових норм.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно із п.7 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
Натомість, згідно з ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; особа перебуває в місці вчинення правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до п. 2.1 а Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно із положеннями статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до вимог частини 10 статті 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачено, відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 статті 317-1 КУпАП визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Отже, приписами ч. 2 ст. 317-1 КУпАП чітко встановлено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом на певний строк після набрання законної сили відповідного рішення суду про позбавлення цього права. При цьому не важливо чи було посвідчення водія тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, чи здано до уповноважених органів Національної поліції.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені 4 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, п. 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Таким чином розгляд справи у таких випадках проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із винесенням постанови у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно із положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.90 КАС України).
Суд встановив, що згідно з обставин наявної в матеріалах справи оскаржуваної постанови, та як вбачається із відзиву на позов, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Для підтвердження правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП відповідачу слід довести як факт керування транспортним засобом особою, так і підтвердити наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.
Суд звертає увагу, що в даному конкретному випадку, позивач не заперечує факту позбавлення його права керування транспортними засобами, однак заперечує факт керування транспортним засобом 11.11.2024 о 00:34
При цьому, в ході розгляду справи суд доходить висновку, що відповідачем доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом будучи позбавленим права керування, на доведеність чого долучено диск із відеозаписом із місця події.
Факт зупинки транспортного засобу та керування ним ОСОБА_1 підтверджується долученим відеозаписом. При цьому ОСОБА_1 перебуває у авто сам, виходить одразу із водійського місця та у розмові із поліцейськими вказує про напрямок свого руху і спочатку не заперечує факту керування транспортним засобом.
Лише після встановлення можливого вчинення адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності ОСОБА_1 починає заперечувати факт свого керування транспортним засобом.
Відсутність на відео руху транспортного засобу до моменту зупинки не є визначальним, для скасування оскаржуваної постанови, оскільки у розмові із водієм поліцейський вказує причину зупинки та з'ясовує у водія причини руху у комендантську годину, що спочатку позивачем не заперечується та навпаки останній вказує про причини свого руху і напрямок куди і звідки їхав.
Позицію ОСОБА_1 щодо заперечення факту керування транспортним засобом висловлену в подальшому та в позові, суд вважає непереконливою та оцінює як обрану лінію захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Також суд не може взяти до уваги пояснення позивача щодо того, що за кермом був інший водій ОСОБА_2 , оскільки такий не був присутній на місці події, його наявність не зафіксована на долученому відеозаписі із боді камер поліцейських, хоча розмова між позивачем і поліцейськими відбувається одразу ж після зупинки автомобіля. З відеозапису встановлено, що після того як поліцейські підійшли до транспортного засобу, з-за водійського місця вийшов ОСОБА_1 та не заперечував, що керував транспортним засобом і не вказував про те, що за кермом перебувала інша особа. Тобто, про існування цього свідка стало відомо лише у суді, що також ставить під сумнів його наявність.
Що стосується доводів позивача щодо недопустимості долученого відеозапису, оскільки відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, оскаржувана постанова не міститься відомостей про те яким саме технічним засобом було здійснено фіксацію адміністративного правопорушення, суд вважає необґрунтованими, оскільки у п. 7 оскаржуваної постанови вказано про те, що до неї долучено «475481». Тобто вказано номер боді камери поліцейського на який велася безперервна відеофіксація, а тому суд не може відкинути такий доказ, про існування якого вказано у оскаржуваній постанові.
Відповідно до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення; охорони громадської безпеки та власності; забезпечення безпеки осіб; забезпечення публічної безпеки і порядку. Указана Інструкція затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999.
Наявний в матеріалах справи відеозапис містить відеофайл, який є цілісними (кожний у свою чергу), безперервними (кожний у свою чергу) і відтворює обставини події, яка трапилась 11.11.2024, а тому такий відеозапис, у даному випадку є належним та допустимим доказом і жодних сумнівів у своїй достовірності у суду не викликає.
Таким чином керування транспортним засобом ОСОБА_1 у вказаний в постанові час та місці, як власне і, факт керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, доведено належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що відповідач під час прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, діяв відповідно до покладених на нього повноважень, а оскаржувана постанова прийнята з дотриманням положень діючого законодавства України, що є підставою для відмови у позові.
Також суд констатує, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порушення вказаних вище критеріїв при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126 КУпАП, судом не встановлено. Поліцейський вправі був проводити розгляд справи та винести постанову за ч.4 ст. 126 КУпАП, а розгляд справи проведено з дотриманням всіх процедур, які зазначені в ст.ст. 276-277, ст.ст. 278-279, та ст.ст. 280, 283 КУпАП.
Також при перегляді долученого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також зміст ст. 63 Конституції України, а також поліцейський надавав можливість водію скористатися цими правами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що поліцейський, в межах наданих йому повноважень, виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, зміст якої не суперечить нормам законодавства.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах визначених санкцією частини статті.
Аналізуючи вказані вище норми права та фактичні обставини справи, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце, відсутність будь-яких інших аргументованих доказів та встановленої судом незаконності дій відповідача при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3453137 від 11.11.2024 щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126 КУпАП, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейський суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно із ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Відповідно до положень ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує судові витрати по справі, а враховуючи встановлену відсутність підстав для задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, Правил дорожнього руху, Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух», керуючись ст.ст. 9, 126, 245, 251-252, 274, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ДПП Скулиш Мартина Ігоровича та Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - залишити без задоволення.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3453137 від 11.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.4 ст.126 КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у розмірі 20 400 гривень 00 копійок - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Головуючий суддя С. А. Асташев